Володимир ПЕЮ: «У зустрічі з «Житлобудом-2» наші дівчата діяли як єдине ціле»

— Володимире Микитовичу, в півфінальному поєдинку проти «Житлобуду-2» ваш колектив зміг створити сенсацію, пройшовши срібного призера чемпіонату України. За рахунок чого вдалося переграти харківського гранда?

— Гадаю, це стало можливим зав­дяки нашому досвіду та шаленій самовіддачі кожного гравця «Ятрань-Базису». У зустрічі з «блакитно-жовтими» наші дівчата діяли як єдине ціле, старалися, боролися. Хочу віддати належне й супернику, який завжди був сильною й добре підготовленою командою. З ними завжди важко грати, однак я щасливий, що нам вдалося їх перемогти й вийти до фіналу.

— Ви говорите, що у «Ятрань-Базису» склався чудовий колектив, однак взимку до уманського клубу приєдналася чимала кількість новачків, які тільки на зимовій першості вийшли разом на футбольне поле. Як вам вдалося настільки швидко створити боєздатний колектив?

— Справа в тім, що ті дів­чата, коті приїхали до нашої команди, знайомі між собою, тож їм легко було знай­ти спільну мову в нашому колективі. Авдєєва, Будаєва, Воронцова, Клімова, Вороніна, Шпак — це першокласні гравці, які значно підсилили «Ятрань-Базис». Ми їм, як і решті дівчат, дуже вдячні за допомогу та хороші результати.

— Як показала гра, ваші підопічні були значно свіжішими од «Житлобуду-2». Чи не вважаєте, що матч «будівників» проти «Легенди», кот­рий відбувся напередодні, дещо виснажив вашого опонента?

— Повністю погоджуюся. Матч з «Легендою» видався для слобожан дуже важким і виснажливим, причому як в психологічному, так і фізичному плані. Щоби уникнути поразки, «будівники» багато сил залишили на полі, тому природно, що проти нас вони були втомленими. Нам же, у свою чергу, в заключному матчі групового етапу вдалося перевірити найближчий резерв, таким чином надавши основним виконавцям перепочити. Як наслідок, уманські дівчата ні в чому не поступалися іменитому супернику, а місцями навіть переважали його.

— За чотири дні «Ятрань-Базис», як, власне, й решта учасників зимової першості, провів чотири поєдинки. Як наразі почуваються дівчата, ніхто з них не жаліється на втому?

— Поки що ніхто на втому не жалівся. Ми рівномірно розподілили навантаження між усіма нашими футболістками, тож їм сили має вистачити на увесь турнір. У нас в обой­мі 23 людини, й жоден з виконавців, хто номінально вважається резервістом, своєю грою мене не розчарував. Скоріше, навпаки — приємно дивують.

— Як гадаєте, в матчі з чинним чемпіоном країни та переможцем зимової першості — «Житлобудом-1» «Ятрань-Базису» до снаги створити ще одну сенсацію та здобути трофей?

— Наперед забігати не хочу. Але можу запевнити, що наша команда постарається зробити максимум, щоби здолати опонента. Так, в них багато титулів, більше досвіду, висококласні виконавці, але завжди є шанси, тож ми будемо боротися до кінця. Зреш­тою, все покаже гра, й кому краще вдасться реалізувати свої моменти, той і переможе.

— Рідні трибуни допомагають?

— Безперечно. На кожен наш матч збирається чимала армія місцевих уболівальників, підтримка яких для нас дуже важлива. Дівчата це відчувають, і грають з подвійною, а то й потрійною мотивацією. Як бачимо, це приносить дивіденди, й «Ятрань-Базис» уперше в історії потрапив до фіналу зимової першості.

— Торік ваша команда також брала участь в зимовій першості. На вашу думку, за рівнем організації турніру Умань поступається Маріуполю?

— Гадаю, що ні. Змагання організовані на хорошому рівні, й хочеться подякувати ФФУ за те, що свій вибір зупинили саме на Умані. У місті побудована хороша інфраструктура: є поля, готелі, харчування, транспорт. Себто учасники зимової першості забезпечені усім необхідним. Єдине, що турнір проходить під відкритим небом, а не в манежі, але це навіть на краще. Дівчата дихають свіжим повітрям, що є тільки додатковим плюсом в їхній підготовці до сезону.

Роман КИРІЄНКО.