Зоря 15-го чемпіонства

Я би виокремив два поєдинки, котрі не справдили очікувань любителів гри: більшість очікувала нічиєї на «Олімпійському» та невиграшу дніпрян у Львові. Мені ж напередодні здавалося, що в обох випадках переможе об’єктивно сильніший.

Справді, «Зоря» часів Вернидуба звикла «знімати скальпи» з «Динамо», проте їхня регулярність дає збої. Тим паче, треба розуміти: якщо граєш на виїзді, та ще й із опонентом, який зберіг склад, а ти втратив основного центрбека плюс виконавця, котрий конструював усі колективні дії… З одного боку, Чечер, який проводить чи не найліпший етап у кар’єрі, замінив Пилявського, з другого — без Малиновського луганці позбавлені змоги віддавати в атаку т.зв. «останній пас». Звідси те, що на НСК «чорно-білі» діяли суворо від захисту, не організувавши, по суті, жодного реального моменту. Грали вони, поза сумнівом, солідно й організовано, втім, без претензій на конструктив. Що, зокрема, проявилося в останні 15 хвилин, коли гостям потрібно було відіграватись, однак ті не знали, як. І от дивина: ще у суботу трималась ілюзія, ніби перспектива «Зорі» взяти «бронзу» дуже реальна, проте минуло два дні, відтак констатуємо, що відстань до «Дніпра» скоротилася до чотирьох очок, а фактично — до одного, позаяк на підопічних Вернидуба чекає зустріч із «Шахтарем»…

Тепер про львівський матч. Ті, хто ставив на «Карпати», орієнтувалися на нестабільність гостей і складну фінансову ситуацію в дніпропет­ровському клубі, при цьому забуваючи про два моменти: підопічні Безуб’яка мають набагато слабкіший склад і гірші фізичні кондиції. Ще в поєдинку з «Динамо» було очевидно: львів’яни утримують позитивний рахунок винятково на «морально-вольових», а після перерви дуже здали в русі. Майже те ж саме мало місце в неділю: після активного (навіть агресивного) початку хвилина за хвилиною запал «Карпат» згасав, тепер його, правда, вистачило на дві третини ігрового часу, відтак Маркевич узяв своє. Хоч як крути, а «вічні» футбольні правила нікуди не зникають: основний фактор успіху — людський, іншими словами — все визначає добір виконавців; якщо тут вибір невеликий, можна звернути увагу на додаткові аспекти (та ж «фізика», ті ж «морально-вольові»), на яких, одначе, далеко не заїдеш, високо не застрибнеш.

Як іще одне підтвердження — матч у Харкові: менше чотирьох тисяч глядачів побачили, як їхній колектив «відшмагали» ще до 50-ї хвилини. Й немає чому дивуватись: коли у старті «Металіста» виходить 19-літній Зотько, котрому доводиться протистояти на десятиріччя старшому Шиндеру (Антон хоче на Євро?), що ще залишається, крім передавати привіти пп. Курченку та Бойцану?

Тим часом «Олександрія» передає привіти скептикам: чотири залікові пункти до п’ятого, єврокубкового, місця, на котрому нині «Ворскла», й поєдинок 15 травня (останній тур) із тими ж полтавцями. У хлопців Шарана складніший календар, одначе тут, як мовиться, головне — намір. І вчасно окреслена мета.

Володимир Баняс.