Легендарний «Дід» Динамо, талант Зорі та воїн ЗСУ: 27 квітня — цей день в історії українського футболу
1390 
27 квітня 1910 року у місті Москва народився Віктор Маслов – легендарний наставник київського Динамо, тренер московського Торпедо та єреванського Арарата, чотириразовий чемпіон СРСР та шестиразовий переможець Кубка Союзу.
За часи своєї ігрової кар’єри (1927-1942) виступав за такі клуби, як Гірники (Москва), РПДК та Профспілки-І. Найбільше став відомий завдяки своїм виступам у складі московського Торпедо, де був капітаном команди. У чемпіонатах СРСР провів 66 матчів, забивши один гол.
Тренерську кар’єру розпочинав у тому-таки Торпедо. Разом з чорно-білими ставав чемпіоном СРСР (1960) та тричі здобував Кубок Союзу. Також очолював ШВСМ (Москва) та СКА (Ростов-на-Дону).
У 1964 році став головним тренером київського Динамо. У столиці УРСР почав будувати свою команду, ухваливши непопулярне рішення відпустити з лав біло-синіх Валерія Лобановського, Олега Базилевича та Віктора Каневського. За шість років своєї роботи з Динамо тричі ставав переможцем чемпіонату СРСР та двічі завойовував Кубок.
Віктор Маслов, фото: ФК Динамо Київ
Його динамівці Києва переважно грали за новаторською на той час схемою 4-4-2, демонструючи доволі інтенсивний рівень гри. Маслов вважається одним з прабатьків тотального футболу, який до досконалості довів легендарний нідерландець Рінус Міхелс.
Маслов одним із перших тренерів у СРСР перевів крайніх форвардів на позиції півзахисників, загострюючи флангову гру. За таких обставин «крила атаки» мали допомагати команді у захисті. Також відзначався своїми мотиваційними промовами. Ось уривок однієї з них:
«Ви знаєте, що прийшов повний стадіон. А навіщо люди прийшли? На вас подивитися. Гріш ціна вам, якщо зіграєте так, що наступний матч вони захочуть дивитися по телевізору».
Після того, як кияни посіли сьоме місце в чемпіонаті СРСР місцевими чиновниками було ухвалене рішення позбутися досвідченого фахівця. Свій останній сезон в ролі головного тренера провів у 1975 році, очолюючи єреванський Арарат. Разом з вірменським колективом Маслов став володарем Кубка СРСР.
У рейтингу найкращих тренерів в історії від всесвітньо відомого видання France Football за 2019 рік посів 23 сходинку. Лобановський, який з Масловим мав розбіжності у поглядах на футбол, з часом визнав вплив «Діда» на гру мільйонів:
«Прийшов у Динамо нині покійний Віктор Олександрович Маслов. Я вважаю, що це був найбільший тренер, який випереджав час. Адже за системою 1+4+4+2 під керівництвом Маслова київське Динамо грало ще до чемпіонату світу 1966-го, коли англійський тренер Ремсі, як вважається, застосував її вперше».
Помер Маслов у Москві 11 травня 1977-го у віці 67 років.
27 квітня 1937 року у місті Москва народився Борис Рассихін – півзахисник донецького Шахтаря та львівських Карпат, дворазовий володар Кубка СРСР, срібний призер УРСР.
Перші кроки у футболі робив у складі Шахтаря з міста Донецьк (тоді Сталіно). Захищав кольори «гірників» з 1956 по 1962 рік. За цей час провів близько 76 матчів, забивши сім голів. Разом з Шахтарем Рассихін двічі поспіль ставав переможцем Кубка СРСР.
Наступним клубом хавбека стали львівські Карпати, за які він виступав з 1963 по 1964 рр. Догравав свою кар’єру півзахисник у дрогобицькому Нафтовику, завершивши з виступами у 1967-му.
Після завершення футбольної кар'єри працював тренером. Очолював червоноградський Шахтар, дрогобицький Нафтовик та стрийський Авангард.
Борис Рассихін, фото: ФК Шахтар Донецьк
Найбільших успіхів досяг, керуючи чернівецькою Буковиною, ставши срібним призером чемпіонату УРСР у 1980 році. Пізніше також тренував львівські Карпати, івано-франківське Прикарпаття та низку інших клубів. Одним з найвідоміших вихованців Рассихіна є легендарний універсал київського Динамо Андрій Баль.
Помер у Львові 16 березня 2021-го у віці 83 років.
27 квітня 1989 року у місті Київ народився Тарас Пінчук – вихованець київського Динамо, захисник кіровоградської Зірки, Оболонь-Бровар та Лівого берега, що нині служить у ЗСУ.
За часи перебування в столичному гранді (2006-2012) виступав за Динамо-3 та Динамо-2. За першу команду киян не провів жодної хвилини.
Найбільше матчів у власній кар’єрі зіграв за кіровоградську Зірку – 112. Спершу виступав на правах оренди з Динамо, а потім став повноправним гравцем клубу. Після виступів за харківський Геліос захищав кольори Оболонь-Бровар, провівши у складі «пивоварів» 84 поєдинки.
Транзитом через Суми опинився у рівненському Вересі, з яким став переможцем Першої ліги в сезоні 2020/21. Усього ж за рівнян провів близько 41 матчу. З 2021-го виступав за київську команду Лівий берег, яка спершу грала на аматорському рівні, а згодом розпочала своїми виступи у ПФЛ. Загалом у Першій лізі Тарас провів 257 поєдинків, а ось в УПЛ так і не дебютував.
Після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну повернувся з-за кордону та доєднався до лав ЗСУ.
27 квітня 1989 року у місті Новомосковськ (Дніпропетровська область) народився Максим Іванович Білий – атакувальний хавбек ФК Харків, Металург (Запоріжжя) та луганської Зорі, учасник молодіжного чемпіонату Європи-2011.
На рівні ДЮФЛ Білий виступав за дніпровський клуб ІСТА, забивши протягом трьох років 54 голів у 69 матчах. У 2006 році перебував у системі харківського Металіста, за який так і не дебютував. На серйозному рівні заграв вже у ФК Харків, де за два сезони провів 55 поєдинків: три голи, шість результативних передач.
Після вильоту харківського клубу в Першу лігу перейшов до лав запорізького Металурга, що виступав в елітному дивізіону. Усього за «металургів» провів 37 хвилин у двох матчах.
У 2010 році востаннє в кар’єрі змінив клуб, ставши гравцем Зорі. У складі луганського клубу протягом трьох сезонів зіграв 61 матч: вісім голів та 11 результативних передач. Був лідером команди та одним з найяскравіших українських гравців свого покоління.
Максим Білий, фото: з відкритих джерел
За молодіжну збірну України виступав на Євро-2011, де його партнерами були Євген Коноплянка, Андрій Ярмоленко, Тарас Степаненко, Ярослав Ракицький, Денис Бойко, Роман Зозуля та інші. Забив єдиний гол команди Павла Яковенка на тому турнірі, розписавшись у воротах Чехії (1:2).
Через важку хворобу пішов з життя у віці 24 років – 14 вересня 2013 року. У Максима була виявлена пухлина головного мозку.
- Юрій Вернидуб та Олексій Полянський в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» поділилися спогадами про Максима Білого, який, за їхніми словами, не поступався у потенціалі ні Ярмоленку, ні Коноплянці.
27 квітня 1994 року у місті Київ народився Олександр Васильєв – вихованець київського Динамо, півзахисник ФК Мінськ, ПФК Львів та одеського Чорноморця.
Після виступів за біло-синіх на рівні ДЮФЛ виступав за дубль команди, а ось дебютувати за основний колектив так і не зумів. З 2012 по 2016 рр. був на контракті у Дніпра, за який зіграв лише три матчі в усіх турнірах.
Погравши за Арсенал-Київ Васильєв перебрався у білоруський чемпіонат. Там він протягом двох років захищав кольори ФК Мінськ: 81 матч, 24 голи, шість результативних передач. У 2021-му виступав за Гомель, а вже за рік повернувся до України, підписавши контракт з ПФК Львів.
З 2023-го Васильєв є півзахисником одеського Чорноморця. Цього сезону Олександр взяв участь у 28 матчах «моряків»: три голи та одна результативна передача.
27 квітня 1995 року у місті Зміїв (Харківська область) народився Михайло Шершень – захисник відомий своїми виступами за Металіст 1925, нині захищає кольори першолігового Інгульця.
Вихованець харківської школи футболу на дорослому рівні спершу виступав за Зорю. За сім років на контракті в луганському клубі провів лише одну гру в УПЛ у сезоні 2016/17. На правах оренди грав за кременчуцький Кремінь та краматорський Авангард.
З 2019 по 2023 рр. захищав кольори харківського Металіста 1925. У його складі провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 86 (чотири голи та два асисти). Разом з харків’янами пройшов шлях до еліти українського футболу, здобувши бронзові нагороди Першої ліги в кампанії 2020/21.
Михайло Шершень, фото: скріншот YouTube
Влітку 2023-го Шершень став гравцем Інгульця, який наразі веде боротьбу за путівку до УПЛ. Цього сезону Михайло провів 24 матчів, забивши чотири голи.
1946 — нар. Франц Рот (Німеччина) — переможець КЄЧ 1974–76 рр. у складі «Баварії».
1993 — внаслідок невстановленої технічної неполадки над Атлантичним океаном поблизу міста Лібревіля вибухнув пасажирський лайнер. У числі загиблих — 18 гравців і все керівництво національної збірної Замбії із футболу.
