Шевченко та Лунін разом із Анчелотті тріумфують у Лізі чемпіонів: 28 травня — цей день в історії українського футболу
1278 
28 травня 1971 року у місті Душанбе (Таджикистан) народився Арсен Аваков – нападник і захисник шепетівського Темпу, запорізького та московського Торпедо, найкращий бомбардир сезону в чемпіонаті України.
Свої перші кроки в футболі форвард робив у команді рідного міста – Памір, звідки у 1992 році через початок громадянської війни в Таджикистані переїхав до України. Протягом декількох сезонів Аваков захищав кольори Темпу з Шепетівки. Саме там Арсен із захисника вдало перекваліфікувався у нападника. Причина була простою – у команди не вистачало гравців атакувального плану.
У запорізькому Торпедо і розкрився весь голеадорський потенціал Авакова, який почав грати у нападі лише після сьомого туру чемпіонату України. Зрештою той сезон 1994/95 Арсен завершив у ролі найкращого бомбардира Вищої ліги, наколотивши за 33 матчі 21 гол.
Найбільше матчів форвард провів за інше Торпедо – Москви: 80 ігор, 13 голів, чотири асисти. Решту своєї кар’єри Аваков провів у російському футболі, проте ніде так само як у запорізькому колективі вже не сяяв.
У складі збірної Таджикистану Арсен зіграв 10 матчів, забивши п’ять голів. Після завершення виступів на початку 00-х Аваков почав займатися агентською діяльністю. Після окупації росіянами Криму ексфорвард з 2014 по 2018 рр. обіймав посаду начальника команди ТСК-Таврія.
Роман Санжар. Фото: Олімпік
28 травня 1979 року у місті Донецьк народився Роман Санжар – вихованець Шахтаря, півзахисник донецького Металурга, ветеран і тренер донецького Олімпіка, бронзовий призер чемпіонату України, переможець Першої ліги.
Починав грати в академії «гірників», однак пробитися до першої команди донеччан Санжарові так і не вдалося. Натомість за Шахтар-2 хавбек провів понад 125 поєдинків.
Наступний клуб Романа також був з Донецька – Металург. Разом з ними півзахисник завоював бронзові нагороди чемпіонату України (2001/02), проте достатньої ігрової практики так і не отримав. За три роки на контракті Санжар зіграв за «металургів» лише п’ять разів. На правах оренди він також виступав за Кривбас та луганську Зорю.
І ось вже з 2004 по 2012 рр. півзахисник захищав кольори клубу всього свого життя – донецького Олімпіка. У складі «олімпійців» Санжар став справжнім лідером, отримав капітанську пов’язку, а згодом став автором першого голу Олімпіка на професійному рівні.
Саме в цьому клубі Роман Миколайович і розпочав свою тренерську діяльність. Фахівець пройшов з Олімпіком шлях від середини турнірної таблиці Першої ліги до перемоги в ній, виступів в УПЛ та кваліфікації до Ліги Європи. Усього ж на чолі Олімпіка Санжар провів 173 матчі: 63 перемоги, 46 нічиїх та 74 поразок.
Також фахівець працював з львівськими Карпатами у сезоні 2020/21, який для зелено-білих був останнім в еліті до відродження. Клуб мав серйозні фінансові проблеми та навіть не зумів дограти чемпіонат, після чого спеціаліст покинув команду.
Наразі Санжар перебуває в Австралії, де має намір створити власну футбольну академію.
Артем Козак. Фото: Полісся
28 травня 1998 року у місті Ковель (Волинська область) народився Артем Козак – вихованець київського Динамо, креативний півзахисник ПАОКа, одеського Чорноморця та житомирського Полісся, чемпіон Першої ліги.
З володимирської школи БРВ-ВІК Козак отримав запрошення в академію київського Динамо. Саме там хавбек виступав на дитячому рівні, пізніше грав за юнацькі та молодіжні команди біло-синіх. У Юнацькій лізі УЄФА в складі динамівців Артем провів п’ять поєдинків: результативними діями не відзначався.
- Вихованець київського Арсеналу Антон Калайтан в інтерв’ю «УФ» розповідав, що Козак дуже сильно виділявся своїм рівнем гри серед однолітків, назвавши його «українським Неймаром».
Проте дебютувати за першу команду Динамо в Козака так і не вийшло. У 2016 році він перебрався до Греції, де виступав за молодіжку ПАОКа протягом двох сезонів.
Повернувся в Україну відразу до столиці, підписавши контракт з Арсенал-Київ, за який зіграв лише чотири поєдинки. Наступними клубами півзахисника були львівські Карпати (11 матчів, один гол) та одеський Чорноморець (21 матч, три голи, чотири асисти), однак по-справжньому осісти Козаку вдалося лише в Житомирі.
У складі Полісся Артем провів вже свій третій сезон, пройшовши з командою шлях від Першої ліги до УПЛ. За увесь цей час креативний хавбек в складі «вовків» зіграв 65 матчів, забив 15 голів та оформив 13 результативних передач.
Наш сайт записував свого часу розлоге інтерв’ю з Артемом Козаком.
28 травня 2003 року на «Олд Траффорд» пройшов фінальний матч Ліги чемпіонів, у якому зустрічалися два італійські гранди – Ювентус та Мілан.
Перший та останній тріумф Андрія Шевченка в найпрестижнішому єврокубковому турнірі. І саме наш український форвард завдав вирішального удару. Зробив він це ще в першому таймі, проте через помилку бокового арбітра гол не було зараховано.
Однак суддівська помилка не завадила Шеві принести перемогу команді Карло Анчелотті вже у серії післяматчевих пенальті. Українець розвів м’яч і легендарного Джанлуїджі Буффона по кутах та впав у обійми бразильського голкіпера Діда, святкуючи звитягу.
Ліга чемпіонів, фінал
Ювентус – Мілан – 0:0 (по пенальті 2:3)
- Ювентус: Буффон, Тюрам, Феррара, Тудор (Бірінделлі, 42), Монтеро, Каморанезі (Конте, 46), Таккінарді, Давідс (Салайєта, 65), Дзамбротта, Трезеге, Дель П’єро.
- Мілан: Діда, Костакурта (Роке, 66), Неста, Мальдіні, Каладзе, Гаттузо, Пірло (Сержінью, 71), Зеедорф, Кошта (Амброзіні, 87), Шевченко Ф. Індзагі.
28 травня 2012-го у Московській області у віці 53 років помер Юрій Суслопаров – вихованець Металіста, захисник львівських Карпат, московських Торпедо та Спартака, чемпіон Європи та двічі переможець Вищої ліги СРСР.
Першим клубом в кар’єрі Суслопарова став харківський Металіст, звідки він вже за рік перебрався до головного клубу Галичини – Карпат. У складі львівського колективу оборонець виступав з 1977 по 1980 рр., загалом награвши близько 78 поєдинків.
У 1981 році результативний удар Суслопарова у фіналі молодіжного чемпіонату Європи у ворота НДР (1:0) приніс збірній СРСР перемогу в міжнародному турнірі. Після такого вдалого виступу інтерес від інших клубів не змусив чекати на себе – московське Торпедо виявилося першим. Там Суслопаров провів п’ять сезонів, зігравши 130 матчів та забивши 15 голів.
Наступним московським клубом для захисника став Спартак, де українець відчув смак трофеїв, завоювавши за п’ять років два чемпіонських трофеї Вищої ліги СРСР. Загалом у складі червоно-білих Юрій провів 105 поєдинків, у яких забив два голи.
У 1992 році Суслопаров повернувся до України, де протягом сезону був граючим тренером рівненського Вереса. За рік виступав на КФК за московський Красногвардієць, який і став його останнім клубом в кар’єрі.
За головну збірну СРСР захисник провів сім поєдинків. Брав участь на ЧС-1982, зігравши в одному-єдиному поєдинку проти Бразилії (1:2).
Після завершення ігрової кар’єри Суслопаров недовго тренував у Бангладеші місцевий Абахані та перебивався непостійним заробітком, працюючи таксистом, охоронцем, вантажником.
Ліверпуль – Реал. Фото: УЄФА
28 травня 2022 року на «Стад-де-Франс» відбувся фінал Ліги чемпіонів, у якому мадридський Реал протистояв Ліверпулю на чолі з Юргеном Клоппом.
Час йде, багато чого змінюється, але це ніяк не впливає на успіхи Карло Анчелотті в найпрестижнішому єврокубковому турнірі світу. Цього дня італієць знову святкував перемогу в Лізі чемпіонів, маючи у власному складі українця – голкіпера Андрія Луніна, який цю гру провів на лаві для запасних.
За великим рахунком саме досвідчений воротар Тібо Куртуа і зробив найбільший внесок в успіх команди у фінальному поєдинку проти «мерсисайдців». І саме бельгієць, а не автор переможного голу Вінісіус Жуніор, був визнаний найкращим гравцем матчу.
Ця перемога в Лізі чемпіонів поки лишається єдиною для Луніна, який у тріумфальному розіграші турніру не зіграв жодної хвилини. Що ж, 1 червня українець може виправити цю ситуацію, відігравши значну роль в можливому успіху команди Папи Карло у фінальному поєдинку з Боруссією (Дортмунд).
Ліга чемпіонів, фінал
Ліверпуль – Реал – 0:1 (0:0)
Гол: Вінісіус, 59
- Ліверпуль: Аліссон, Робертсон, ван Дейк, Александер-Арнольд, Тьягу (Кейта, 77), Фабінью, Хендерсон (Фірміно, 77), Луїс Діас (Жота, 65), Мане, Салах.
- Реал: Куртуа, Карвахаль, Мілітао, Алаба, Менді, Модрич (Себальйос, 90), Каземіро, Кроос, Вінісус (Родріго, 90+3), Бензема, Вальверде (Камавінга, 86).
1905 — нар. Іштван Авар (Угорщина) — один із найкращих нападників Європи 1920–30-х років.
1954 — нар. Ерік Геретс (Бельгія) — один із найкращих футболістів і тренерів Бельгії.
1958 — фінал 3 КЄЧ: «Реал» (Іспанія) — «Мілан» (Італія) — 3:2.
1969 — фінал 14 КЄЧ: «Мілан» (Італія) — «Аякс» (Нідерланди) — 4:1.
1974 — нар. Ханс-Йорг Бутт (Німеччина) — воротар-бомбардир, забив 26 м’ячів у бундеслізі.
1975 — фінал 20 КЄЧ: «Баварія» (Німеччина) — «Лідс Юнайтед» (Англія) — 2:0.
1980 — фінал 25 КЄЧ: «Ноттінгем Форрест» (Англія) — «Гамбург» (Німеччина) — 1:0.
1993 — пом. Уго Локателлі (Італія) — чемпіон світу-1938, олімпійський чемпіон-1936.
1997 — фінал 6 ЛЧ: «Боруссія» Д (Німеччина) — «Ювентус» (Італія) — 3:1.
1999 — пом. Хенрі Карлссон (Швеція) — чемпіон ОІ-1948, чемпіон Іспанії 1950, 1951 рр.
2003 — фінал 12 ЛЧ: «Мілан» (Італія) — «Ювентус» (Італія) — 3:2 (по пен.).
