Бій Динамо з Порту у півфіналі ЛЧ, напарник Мбаппе у Другій лізі: 8 квітня — цей день в історії українського футболу
353 
8 квітня 1949 року народився Олександр Васін – вихованець рівненського футболу, вінгер донецького Шахтаря, срібний призер чемпіонату СРСР.
Протягом п’яти років від початку своєї футбольної кар’єри він захищав кольори рівненського Колгоспника, львівського СКА, полтавського Будівельника.
Вже у 1971 році Васін став гравцем Шахтаря, у складі якого пройдуть найяскравіші роки його футбольної кар’єри. Наставник «гірників» Олег Базилевич вже за рік запросив до клубу колишнього одноклубника Васіна по Будівельнику Віталія Старухіна, які мали чудову хімію в атаці. У складі Шахтаря вони продовжили прекрасну взаємодію біля воріт суперників, а сам дует Васін-Старухін вважається одним з найкращих в історії донецького клубу.
За шість років у Шахтарі Васін пройшов шлях від Першої ліги до срібних медалей чемпіонату СРСР (1975). Вирішальним у боротьбі за друге місце був матч проти єреванського Арарату. Зрештою український клуб святкував розгромну перемогу 3:0: дубль Старухіна, гол Васіна.
Олександр Васін, фото: ФК Шахтар Донецьк
Разом з Шахтарем у наступному сезоні дійшов до 1/8 фіналу Кубка УЄФА, де команда поступилася Ювентусу (0:3, 1:0). Саме матч-відповідь проти туринців став останнім для Васіна у футболці «гірників». Олександру довелося покинути Шахтар через конфлікт з головним тренером Володимиром Сальковим. Загалом за Шахтар Васін провів 169 ігор, у яких відзначився 37 голами.
Сезон 1977/78 провів у складі мінського Динамо, яке на той момент очолював вже добрий знайомий Васіна – Базилевич. Після закінчення футбольної кар’єри працював у таких клубах, як Дніпро (Могильов) та Кристал (Дятьково). Повернувшись до Донецька, був дитячим тренером футбольної школи при міській Федерації футболу.
Помер 10 січня 2021-го у віці 71 року.
8 квітня 1995 року у місті Ліон народився Фарес Балулі – вихованець Ліона, півзахисник Монако, Лілля, харківського Металіста та Дніпра-1, срібний призер чемпіонату України.
Розпочинав свій футбольний шлях в академії Ліона. За першу команду «ткачів» провів 12 поєдинків, результативними діями не відзначався.
З 2015 по 2017 рік перебував на контракті в Монако. Саме там Фарес застав ще зовсім юного нападника, на ім’я Кілліан Мбаппе. Разом вони провели два матчі за «монегасків», а у поєдинку 33-го туру чемпіонату Франції 2015/16 проти Лілля (1:4) Балулі відзначився голом з передачі Мбаппе. Усього ж за Монако Фарес провів 11 матчів, за які забив два голи.
На правах оренди півзахисник також виступав за бельгійський Стандард. З 2017 по 2019 рік Балулі був гравцем Лілля. За цей час він взяв участь у 19 поєдинках команди, оформивши 1+1 за системою гол плюс пас.
У березні 2021-го Балулі підписав контракт з клубом Другої ліги – Метал (Харків). Пізніше цей клуб отримав назву Металіст та почав процес відродження славетного клубу. Усього за харків’ян провів близько 25 матчів, забивши 13 голів, був однією з головних зірок команди.
У сезоні 2022/23 виступав за Дніпро-1. Зіграв за дніпровський колектив лише у восьми матчах, результативними діями не відзначався. Саме у тому сезоні команда Олександра Кучера завоювала срібні нагороди українського чемпіонату.
Фарес Балулі, фото: СК Дніпро-1
З липня 2023 року Балулі знаходиться у статусі вільного агента.
У своєму активі гравець також має 13 матчів за різні за віком юнацькі збірні Франції. Молодший брат Фареса – Мохамед – професійний футболіст, вихованець Ліона, атакувальний хавбек Сампдорії, Кауно (Жальгіріс) та італійського Про Сесто (Серія С), сестра Несрін грає за Бордо та збірну Франції, а раніше захищала кольори Мілану та Ліона.
8 квітня 2013 року було засновано ФК Агрофірма П'ятихатська, який пізніше стане відомий під назвою Інгулець – бронзовий призер Другої та Першої ліги, фіналіст Кубка України.
Спочатку команда була названа на честь одного з найбільших аграрних підприємств Кіровоградської області, президентом якого був Олександр Поворознюк.
У свій перший сезон колектив став срібним призером Кіровоградщини, а потім здобув низку трофеїв, серед яких Кубок України серед аматорів та перемога у чемпіонаті Кіровоградської області.
Сезон 2015/16 став першим для клубу на професійному рівні. У тій кампанії в Другій лізі Інгулець посів третю сходинку турнірної таблиці, чим забезпечив собі вихід до більш престижного дивізіону.
Наступні чотири роки Інгулець провів у Першій лізі, підвищившись у класі вже за підсумками сезону 2019/20.
За рік до цього команда Сергія Лавриненка дісталася фіналу Кубка України, де поступилася донецькому Шахтареві з рахунком 0:4. Інгулець став першим клубом за часів незалежності, який дібрався до цієї стадії в статусі представника нижчої ліги. На своєму шляху клуб з селища Петрове пройшов ковалівський Колос (1:0), горностаївський Мир (3:0), Маріуполь (3:1), львівські Карпати (1:1, по пен. 5:4) та луганську Зорю (2:1).
Найвищим досягнення клубу в УПЛ є наразі 12 місце у кампанії 2020/21. Нинішній сезон клуб проводить у Першій лізі, де є одним з фаворитів у боротьбі за підвищення у класі.
Команда Інгульця, фото: ФК Інгулець
Найкращим бомбардиром в історії клубу наразі є Олександр Акименко (41 гол), найбільшу кількість матчів за команду провів Євген Запорожець (231). Ну і звісно, що усі успіхи та невдачі Інгульця слід пов’язувати із засновником цього клубу Олександром Поворознюком, який після повномасштабного вторгнення РФ в Україну отримав ще більше уваги до своєї персони.
До речі, «Папа» – це ще й телекоментатор. В інтерв’ю сайту FanDay він розповів про свій дебют на фіналі Ліги чемпіонів.
Ексклюзивне інтерв’ю з власником та президентом Інгульця Олександром Поворознюком читайте на сайті «Український футбол».
8 квітня 1987 року на стадіоні «Даш Анташ» пройшов матч півфіналу Кубка європейських чемпіонів, у якому Порту зустрічалося з київським Динамо
Рахунок у матчі відкрив Олександр Заваров, який настільки хотів вибити м’яч з-під ніг Паулу Футре, що сам вразив ворота Віктора Чанова. Вже за декілька хвилин після пропущеного голу динамівці лишилися у меншості – Андрій Баль отримав червону картку за фол останньої надії.
На 58-й хвилині Андре забив з пенальті, яке було призначено за гру рукою Олега Кузнецова у власному штрафному майданчику.
Кияни зуміли відіграти один гол вже наприкінці поєдинку – це Олексій Михайличенко виконав чудову подачу на Павла Яковенка, який головою переправив м’яч у сітку воріт португальського клубу, встановивши підсумковий рахунок.
Кубок європейських чемпіонів, 1/2 фіналу
Порту – Динамо – 2:1 (0:0)
Голи: Заваров, 49 (автогол), Андре, 58 (пенальті) – Яковенко, 74
Вилучений: Баль, 53
- Порту: Млинарчик, Жоау Пінту, Едуарду Луїш, Ліма Перейра, Селсу, Вермеліньо, Магальяеш (Маджер Рабах, 83), Соуза (Жаурі, 46), Гомеш, Футре, Андре.
- Динамо: Чанов, Михайличенко, Балтача, Кузнецов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Баль, Заваров, Бєланов (Євсєєв, 84), Блохін (Морозов, 74).
1943 — нар. Еберхард Фогель (Німеччина) — бронзовий призер ОІ 1964, 1972 рр. Найкращий футболіст НДР-1969.
1950 — нар. Гжегож Лято (Польща) — олімпійський чемпіон-1972, бронзовий призер ЧС 1974, 1982 рр. Легенда польського футболу, зараз відомий політик.
1953 — нар. Оскар Ортіс (Аргентина) — чемпіон світу-1978, багаторазовий чемпіон Аргентини.
1955 — нар. Олександр Чівадзе (Грузія) — бронзовий призер ОІ-1980, володар КВК-1981, найкращий футболіст СРСР-1980.
1966 — нар. Мазіньо (Бразилія) — чемпіон світу-1994, ключовий гравець «Сельти» кінця 1990-х.
2000 — пом. Моасір Барбоза (Бразилія) — один із найкращих бразильських воротарів, віце-чемпіон світу-1950.
