Автор першого голу України на Мундіалі, черговий «новий Шевченко»: 16 січня — цей день в історії українського футболу
774 
16 січня 1964 року у місті Москва помер Костянтин Фомін – видатна постать в історії харківського Динамо, один з найкращих гравців СРСР свого часу. Розпочав кар’єру в далекому 1913 році у рідному Харкові, де пізніше виступав за місцеве Динамо (1926-1928, 1931-1934). З 1928 по 1930 був московським динамівцем, а з 1935 по 1936 київським.
У складі збірної Харкова ставав чемпіоном СРСР (1924), ще сім разів ставав чемпіоном УРСР. Також грав за збірну Києва, Москви та УРСР. На рахунку Фоміна дев’ять неофіційних матчів за збірну Союзу.
Костянтин Фомін, фото: Wikipedia
Завершив свою кар’єру в московському Локомотиві у 1938 році. Був учасником громадянської та німецько-радянської воєн. Тричі входив до списку 33 найкращих футболістів СРСР (1928, 1930, 1933). Також потрапив до символічної збірної Харкова за 70-ліття, яка була складена у 1978.
Про Фоміна як футболіста відомо наступне:
«Швидкий, надзвичайно жорсткий та самовідданий, не шкодував у боротьбі за м’яч ні себе, ні суперників. Серед перших у вітчизняному футболі опанував підкат. Намагався точним пасом починати контратаки команди, умів ефективно завдавати ударів по м’ячу, розгортаючи у стрибку корпус на 180 градусів».
16 січня 1966 року у місті Київ народився Юрій Бакалов – легенда запорізького Торпедо, відомий своєю тренерською роботою в київському Арсеналі.
Закінчивши школу київського Динамо, з 1987 року півзахисник розпочав грати за запорізьке Торпедо, яке на той момент перебувало у Другій лізі СРСР. У 1988 році спробував свої сили у більш статусному запорізькому клубі – Металурзі, але вже за рік повернувся назад. Разом з Торпедо став чемпіоном УРСР у 1990 році. Загалом за «автозаводців» грав протягом шести років: 228 матчів, 15 голів.
Після Торпедо змінив низку клубів з нижчих дивізіонів, але ніде не затримувався більше, ніж на сезон. Сезон 1999/00 у Другій лізі в статусі гравця кременчуцького Кременя став для Бакалова останнім в кар’єрі футболіста.
Тренерську кар’єру розпочав у рідному Києві, де з 2005 року працював у структурі столичного Арсеналу. Двічі очолював «канонірів» та одного разу виконував обов’язки головного тренера клубу. Після від’їзду з Києва керував Славутичем (пізніше Черкащина), ФК Зугдіді. Працював асистентом кам’янської Сталі та очолював стрийську Скалу (U-19), ПФК Львів, ЛНЗ (Черкаси), з яким виграв усі можливі аматорські трофеї.
У 2023 році розпочав роботу директором академії львівського Руху, який очолював у сезоні 2019/20. На початку цього року стало відомо про призначення Бакалова головним тренером юнацької команди жовто-чорних.
Юрій Бакалов, фото: ФК Рух
16 січня 1983 року у місті Кіровоград (нині Кропивницький) народився Андрій Русол – легенда Дніпра, захисник національної збірної України. Автор першого голу України на фінальних турнірах чемпіонатів світу.
Вихованець кіровоградської Зірки, у складі якої у віці 16 років дебютував у Вищій лізі (1999). Того ж року отримав запрошення від криворізького Кривбаса, разом з яким став бронзовим призером чемпіонату та фіналістом Кубка України.
У січні 2003 року за 200 тисяч євро Русол перейшов до Дніпра, кольори якого захищатиме до кінця своєї кар’єри. За увесь час разом з дніпрянами Андрій не зуміє виграти жодного трофею. Найвищими командними досягненнями Русола будуть бронзові медалі у сезоні 2003/04 та програний фінал Кубку України донецькому Шахтарю (0:2) в тій же кампанії. Загалом за Дніпро захисник провів 267 матчів, забив 12 голів та оформив шість результативних передач.
Дебют у національній збірній України відбувся 31 березня 2004 року, коли команду очолював Олег Блохін. У тій контрольній грі з Македонією Русол провів усі 90 хвилин на полі. Матч завершився поразкою української збірної з рахунком 0:1. Свій перший гол за національну команду Андрій забив 9 лютого 2005 року у ворота збірної Албанії (2:0) в рамках відбору на ЧС-2006.
Піком кар’єри Русола за збірну України стане виступ на мундіалі в Німеччині. Усі три гри на груповому етапі оборонець провів від початку до кінця, заробив два попередження та відзначився голом у матчі проти Саудівської Аравії (4:0). Саме через перебір жовтих карток не зміг взяти участь у легендарній грі української збірної проти Швейцарії, яка завершилася серію післяматчевих пенальті (0:0, пен. 3:0). У матчі з італійцями в 1/4 фіналу ЧС-2006 отримав травму, через що покинув поле після першого тайму. Загалом за національну команду захисник провів 49 матчів, провів три голи та оформив два асисти.
Надалі постійні травми все більше заважали гравцеві стабільно виступати за збірну та клуб. Саме через проблеми зі спиною у 2011 році у віці 28 років Русол оголосив про завершення професійної кар’єри. Майже відразу розпочав працювати у структурі Дніпра, де змінив скаутську роботу на управлінську, ставши виконавчим директором клубу.
У січні 2017 року покинув Дніпро, для якого той сезон став останнім на рівні УПЛ. Є одним із засновників СК Дніпро-1, наразі обіймає посаду виконавчого директора у клубі та називається журналістами одним із найкращих менеджерів України.
16 січня 1992 року у селі Веселе (Дніпропетровська область) народився Руслан Степанюк – багаторічний лідер атаки полтавської Ворскли, найкращий футболіст та бомбардир Першої ліги (2016/17).
Є вихованцем нікопольської школи футболу. До свого переходу в алчевську Сталь у 2012 році виступав за Колос (Нікополь) та сімферопольську Таврію. Саме у Сталі ствердився як футболіст, отримував постійну ігрову практику та викликався до лав молодіжної збірної України. За клуб з Алчевська провів 61 матч, забив 17 голів та оформив дев’ять асистів.
У період з 2014 по 2016 рік змінив три команди – Говерла, Олександрія (став чемпіоном Першої ліги), Олімпік. У червні 2016 року підписав контракт з рівненським Вересом, в якому проведе наступні два роки. У складі Вереса став найкращим бомбардиром Першої ліги, забивши у сезоні 2016/17 аж 24 голи у 33 матчах. Також Степанюка було визнано найкращим гравцем першості. У наступному сезоні вже на рівні УПЛ результативність Руслана суттєво впала: два голи у 32 поєдинках.
Руслан Степанюк, фото: ФК Ворскла
Після двох років у казахстанському Жетису підписав контракт з полтавською Ворсклою. Вже протягом чотирьох сезонів захищає зелено-білі кольори, є одним з ключових гравців команди в атаці. Загалом за Ворсклу Степанюк провів 109 ігор: 26 голів, 24 асисти.
16 січня 1997 року у місті Одеса народився Денис Баланюк – один з нереалізованих талантів академії Дніпра, якого свого часу порівнювали з Андрієм Шевченком.
Пройшовши одеську футбольну школу, у 15 років опинився в академії Дніпра. У сезоні 2014/15 став переможцем молодіжного чемпіонату України, забив дев’ять голів. Дебют за першу команду стався в кубковому поєдинку проти одеського Чорноморця (1:0) у квітні 2015 року. Вже у травні Баланюк дебютував за Дніпро в чемпіонаті України, вийшовши на заміну в переможному матчі з донецьким Шахтарем (3:2).
У сезоні 2016/17 був основним нападником Дніпра, зігравши у тому розіграші навіть більше за Артема Довбика. У стартовому турі проти Волині (5:0) відзначився дублем та результативною передачею. Яскравою та зрілою грою привернув увагу не тільки вболівальників та журналістів, що почали порівнювати юного таланта з Андрієм Шевченком, а й тренерський штаб національної збірної. У серпні 2016 року від того таки Шевченко Баланюк отримав виклик до збірної, проте так і не потрапив до заявки на жоден з матчів. Загалом у тому сезоні Денис забив усього п’ять м’ячів та оформив два асисти у 27 поєдинках.
Денис Баланюк, фото: ФФУ
Після відходу з Дніпра так і не зміг знайти свій клуб. Водночас агент гравця Івіца Пірич розповідав про інтерес до Баланюка з боку Мілана. У 2017 підписав контракт з краківською Віслою, але не зумів закріпитися в команді. У сезоні 2018/19 на правах оренди виступав за київський Арсенал: вісім матчів, без результативних дій. За свій наступний клуб – донецький Олімпік – Баланюк забив лише один гол у восьми матчах.
У 2020 році підписав контракт з московським Торпедо, яке на той момент виступало в другій за рангом лізі Росії. Там за 16 поєдинків Денис відзначився двома голами та вже влітку 2021 покинув клуб.
Встиг пограти за фінський Марієхамн та болгарський Спартак (Варна), а у 2023 році підписав контракт з грузинським Самгуралі (дев’ять матчів, два голи, три асисти). Від початку 2024 року є вільним агентом.
16 січня 1997 року у місті Маріуполь народився Артур Авагімян – вихованець донецького Шахтаря, лідер одеського Чорноморця.
Авагімян є випускником академії «гірників», проте за першу команду донеччан не провів жодного матчу. З 2017 по 2020 рік встиг пограти за маріупольський Іллічівець, київський Арсенал та вірменський Алашкерт. У 2020 році підписав контракт з одеським Чорноморцем, де за наступні три роки перетвориться на справжнього лідера та пройде шлях з командою від Першої ліги до УПЛ.
У січні 2022 року за 150 тисяч євро перейшов до Олександрії, проте заграти там не зумів: 10 матчів, без результативних дій.
Вже другий сезон поспіль проводить у Чорноморці, де є одним з ключових гравців команди Романа Григорчука. У цій кампанії на рахунку Авагімяна один гол та два асисти у 13 матчах команди.
Артур Авагімян, фото: ФК Чорноморець
16 січня 1997 року у місті Запоріжжя народився Сергій Чоботенко – колишній захисник Динамо та Шахтаря, нині лідер оборони житомирського Полісся.
Розпочинав займатися футболом у Запоріжжі, проте вже у віці 14 років став гравцем академії біло-синіх. До 2017 року виступав за юнацьку та молодіжну команду Динамо. Чоботенко був основним гравцем киян у Юнацькій лізі УЄФА сезону 2015/16. Тоді разом з ним у команді грали такі відомі нині футболісти, як Віктор Циганков, Микола Шапаренко, Володимир Шепелєв, Владислав Дубінчак, Назарій Русин, Олександр Тимчик та Богдан Михайліченко.
У серпні 2017 підписав контракт з донецьким Шахтарем, проте за першу команду так і не зіграв. З 2018 по 2022 рік виступав за Маріуполь: 84 матчі, чотири голи, два асисти.
Сергій Чоботенко, фото: ФК Полісся
Після того, як приазовський клуб через війну припинив участь у змаганнях підписав контракт з ковалівським Колосом. Продемонструвавши доволі впевнену гру в сезоні 2022/23, привернув увагу низки клубів УПЛ, проте опинився саме в лавах новачка елітного дивізіону – житомирському Поліссі.
У цій кампанії Сергій взяв участь в 18 матчах команди Юрія Калітвінцева, відзначишись гольовою передачею.
Детальніше про свою кар’єру Чоботенко розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».
