Хавбек Зорі, що грає в ЛНР, захисник Металіста та Дніпра: 25 січня – цей день в історії українського футболу

25 січня 1979 року у селі Лавриків (Львівська область) народився Дмитро Семочко – вихованець львівського футболу, захисник Карпат, Дніпра та Металіста, фіналіст Кубка України та двічі бронзовий призер чемпіонату країни.

Розпочав свою професійну кар’єру у ФК Львів, а згодом підписав контракт з Карпатами. Загалом за зелено-білих провів 16 поєдинків та забив два голи.

У 2000 році перейшов до ФК Уралан, що на той момент виступав у російській Прем’єр-лізі. У клубі з міста Еліста затримався на три роки, за цей час провів 105 ігор, забив вісім голів та став срібним призером Першого дивізіону.

З 2004 по 2005 рік фланговий захисник виступав за Дніпро, разом з ним брав участь в матчах Кубка УЄФА. У сезоні 2003/04 разом з дніпрянами став бронзовим призером чемпіонату України та дійшов до фіналу Кубка, де поступився Шахтареві (1:2). Загалом за Дніпро зіграв 61 матч: шість голів, один асист.

До переходу в харківський Металіст у 2009 році, грав за російські Луч-Енергія та Шиннік. Безпосередньо за харків’ян провів лише 10 матчів, у яких відзначився однією гольовою передачею. Вдруге в кар’єрі здобув бронзову медаль чемпіонату України.

Після виступів за Металіст кар’єра Семочка пішла на спад. За шість років змінить п’ять клубів, виступаючи, як за українські клуби, так за російські. На батьківщині встиг пограти за Волинь та Закарпаття, а в Росії за той-таки Луч-Енергія, Хімки та Нижній Новгород.

У сезоні 2017/18 засвітився в українському аматорському чемпіонаті, захищаючи кольори СКК Демня (Львівська область). Професійну ж кар’єру завершив ще у 2015 році.

25 січня 1986 року у місті Кремінна (Луганська область) народився Максим Кременчуцький – вихованець луганської Зорі, півзахисник Олександрії, переможець Першої ліги, що нині грає в ЛНР.

З 2002 по 2008 рік півзахисник перебував на контракті у луганської Зорі, за яку за цей час відіграв усього вісім матчів. Перебуваючи на контракті у луганців змінив чотири клуби, виступаючи за них на правах оренди: Авангард-Інтер (Ровеньки), Освіта (Бородянка), Волинь, Геліос.

У 2009 році підписав контракт з Олександрією. У складі цього клубу проведе свої наступні два роки, ставши чемпіоном Першої ліги в сезоні 2010/11. Усього за «містян» провів 52 гри.

Протягом 2012-2014 років виступав за Нафтовик-Охтирка та ФК Суми, після чого зник з футбольних радарів. Сплив Кременчцький у чемпіонаті так званої Луганської народної республіки. Там він встиг пограти у місцевому чемпіонаті за Спартак (Луганськ) та Краснодонуголь. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжив перебувати на окупованій території. Восени 2023 року брав участь у матчі ЛФЛ ЛНР Янг Бойз (Луганськ) – Атаман (Станиця Луганська), захищаючи кольори останніх. 

25 січня 1988 року у місті Чернігів народився Юрій Бровченко – вихованець Дніпра, захисник юнацьких збірних України, відомий своїми виступами за київську Оболонь-Бровар.

Розпочав виступи на професійному рівні у складі мінського Динамо, за яке загалом провів 20 матчів та оформив два асисти в сезоні 2008/09. З 2010 по 2014 рік змінив низку український клубів: Прикарпаття, Кримтеплиця, Буковина, Олександрія, Оболонь-Бровар. 

Дебютував на рівні української Прем’єр-ліги 4 травня 2015 року матчі 22-го туру УПЛ Олімпік (Донецьк) – Металург (Запоріжжя). Усього за донеччан провів п’ять матчів, результативними діями не відзначався. З 2015 по 2017 грав за Оболонь-Бровар, після чого виступав за СК Дніпро-1, коли той грав у Першій лізі. Згодом трампліном через Оболонь потрапив до Вікторії (Новомиколаївка), яка наразі є останнім українським клубом в кар’єрі Бровченка.

Від початку повномасштабної війни в Україні перебрався до Чехії, де виступав за різні нижчолігові клуби. Наразі фланговий захисник є гравцем ФК Мораван (Лєдніце), що бере участь в матчах на Кубок області. Найбільше матчів у кар’єрі провів за Оболонь: 96 ігор, шість голів, вісім результативних передач.

Свого часу Бровченко грав за юнацьку збірну України (U-19). Його партнерами по команді були Денис Бойко, Володимир Лисенко, Дмитро Льопа, Артем Кравець, Микола Морозюк. Загалом у складі тієї збірної провів 13 матчів.

25 січня 1997 року у місті Кривий Ріг (Дніпропетровська область) народився Данило Кучер – вихованець Дніпра, воротар Минаю та Інгульця.

Виступав за молодіжну команду дніпровського клубу, яку того часу очолював Дмитро Михайленко. За першу команду Дніпра провів усього дві гри: у Кубку України проти дніпродзержинської Сталі (4:1) та в УПЛ проти донецького Олімпіка (1:1).

З 2017 по 2019 рік виступав за криворізький Гірник, після чого перебрався до Латвії. Там Кучер встиг пограти за Даугавпілс та РФШ. У складі останніх взяв участь в кваліфікаційній грі першого раунду відбору Ліги конференцій 2020/21 проти сербського Партизана (0:1).

У 2021 році повернувся до України, підписавши контракт з Минаєм. Загалом за закарпатський клуб провів 16 матчів, пропустив 24 голи та два матчі провів «на нуль». Наступною командою голкіпера став Інгулець, у складі якого він відіграв у шести поєдинках.

З лютого 2023 року є гравцем румунського УТА Арад. Цього сезону Кучер взяв участь в чотирьох матчах, пропустив п’ять голів та два поєдинки зіграв «на нуль».