Наші команди в 1/4 фіналу Кубка УЄФА, Динамо б’є Евертон: 19 березня – цей день в історії українського футболу

Переглядів 819
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
7 голосів
Наші команди в 1/4 фіналу Кубка УЄФА, Динамо б’є Евертон: 19 березня – цей день в історії українського футболу
Матч Динамо – Евертон. Фото: Getty Images
«УФ» – часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

19 березня 1926 року у місті Москва народився Віталій Голубєв – захисник київського Динамо, володар Кубка СРСР та срібний призер чемпіонату, тренер, що виховував Олега Блохіна й Валерія Зуєва.

Транзитом через ворошиловградське Динамо та ОБО (Київ) Голубєв у 1951 році став київським динамівцем. За період своїх виступів у складі біло-синіх (1951-1959) провів 176 матчів. Разом з киянами ставав срібним призером чемпіонату Союзу в 1952 році, а також володарем Кубка СРСР у 1954-му. За підсумками «срібного» сезону Голубєв потрапив до списку 33 найкращих футболістів року в СРСР, посівши перше місце у своїй номінації.

Покинувши київський клуб, Голубєв виступав за хмельницьке Динамо, вінницький Локомотив та сумський Авангард.

Після завершення ігрової кар’єри понад 10 років працював дитячим тренером у школі київського Динамо, де через нього пройшли такі відомі футболісти, як Олег Блохін, Віктор Кондратов, Олександр Дамін, Валерій Зуєв та інші.

25 березня 1991-го у віці 65 років Голубєв помер у місті Київ. Його пам’яті присвячено спеціальний турнір-меморіал.

Віталій Голубєв. Фото: Google

19 березня 1962 року у селищі Великий Бичків (Закарпатська область) народився Іван Яремчук – півзахисник черкаського Дніпра та київського Динамо, триразовий чемпіон СРСР, переможець Кубка володарів Кубків.

Після виступів за черкаський Дніпро та київський СКА Яремчук у 1985 році відгукнувся на запрошення легендарного Валерія Лобановського та перейшов у столичне Динамо. У складі киян півзахисник за шість сезонів (1985-1990) провів 143 матчі, забивши 16 голів та оформивши 13 результативних передач. 

Разом з динамівцями Яремчук тричі ставав переможцем чемпіонату та Кубка СРСР, а також завойовував Кубок володарів Кубків у сезоні 1985/86. У єврокубковому турнірі тієї кампанії Іван взяв участь у дев’яти матчах, в яких забив три голи та віддав дві результативні передачі. У фінальному матчі проти мадридського Атлетіко (3:0) Яремчук провів на полі усі 90 хвилин.

Після з київського Динамо Яремчук змінив чимало закордонних клубів – німецькі Блау-Вайс та Герта, російський КАМАЗ та ізраїльський Хапоел (Рішон-ле-Ціон).

У 1995 році повернувся до України в київське Динамо, але виступав лише за резерв біло-синіх. Пізніше також пограв за чеський Богеміанс, казахський Мунайші та російський Текстильщик. Останні роки своєї кар’єри провів у полтавській Ворсклі та івано-франківському Прикарпатті.

За збірну СРСР Яремчук провів 18 матчів (три голи та асист). Брав участь у матчах ЧС-1986, оформивши дубль у поєдинку проти Угорщини (6:0). Свої останні хвилини за команду Союзу провів на ЧС-1990, де зіграв проти Румунії (0:2) та проти Камеруну (0:4).

Після завершення футбольної кар’єри мав серйозні проблеми через захоплення азартними іграми. Зізнавався, що перебуваючи у Німеччині, програв у казино усе своє майно. У 2009 році Яремчука було засуджено до умовного терміну покарання за розбещення неповнолітніх.

Іван Яремчук. Фото: ФК Динамо

19 березня 1984 року у місті Запоріжжя народився Дмитро Невмивака – легендарний захисник запорізького Металурга, фіналіст Кубка України та віцечемпіон Європи.

Практично усю свою кар’єру на високому рівні Невмивака провів у складі рідного клубу (2001-2010). За запорізький Металург оборонець відіграв у 157 матчах, в яких забив 10 голів. Разом з «металургами» Дмитро доходив до фіналу Кубка України 2005/06, де команда В’ячеслава Грозного мінімально програла київському Динамо (0:1).

Після Металурга Невмивака три сезони був гравцем маріупольського Іллічівця (31 матч, гол та два асисти), білоруських Гомеля та ФК Граніт. Останні роки своєї кар’єри Дмитро провів у складі аматорського клубу Таврія-Скіф (село Розділ, Запорізька область).

У складі молодіжної збірної України Невмивака став віцечемпіоном Європи у 2006 році. Усі матчі турніру провів на лаві для запасних. 

Тоді ж гравець став учасником допінгового скандалу, оскільки в його організмі було виявлено заборонений препарат. Від УЄФА захисник отримав покарання у вигляді однорічного відсторонення від участі в офіційних змаганнях. Сам Дмитро заявляв, що заборонений компонент містився у лікарському препараті, який він приймав за рекомендацією лікаря за місцем проживання, однак не повідомляв про це лікарів клубу та збірною.

Дмитро Невмивака. Фото: ФК Металург

19 березня 1987 року у місті Москва народився Роман Єременко – півзахисник Удінезе, київського Динамо, казанського Рубіна та московського ЦСКА, чемпіон України та Росії.

Розпочинав кар’єру у фінському клубі Яро, звідки перейшов у команду Серії А – Удінезе. Загалом за італійський клуб Роман провів 20 матчів, результативними діями не відзначався. На правах оренди також виступав за Сієну: 11 ігор, три асисти.

Також на правах оренди Єременко приєднався і до київського Динамо, яке пізніше викупило контракт півзахисник за 5 млн євро. Саме у складі біло-синіх (2008-2011) Роман провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 127 (сім голів, 25 асистів). Разом з киянами він ставав чемпіоном України, завойовував чотири Суперкубки країни, а також дійшов до півфіналу Кубка УЄФА в сезоні 2008/09.

В міжсезоння 2011-го за 12,9 млн євро перейшов у казанський Рубін, з яким виграв Кубок і Суперкубок Росії. У складі казанців Єременко провів рівно 100 матчів, оформивши 17+17 за системою гол плюс пас. 

Влітку 2014 року перебрався у московський ЦСКА, де став чемпіоном Росії у кампанії 2015/16. Усього за «армійців» взяв участь у 80 матчах, забив 20 голів та віддав 17 результативних передач. У листопаді 2016 року УЄФА дискваліфікував Романа на два роки через позитивний тест на кокаїн. 

Період у московському Спартаку для Єременка виявився не лише провальним з ігрової точки зору, а ще й став скандальним через реакцію вболівальників ЦСКА на трансфер хавбека до лав принципового суперника. Після семи ігор за спартаківців Роман перейшов у Ростов, де став лідером команди, провівши три сезони у їхньому складі.

У 2022 році повернувся у Фінляндію, де ще встиг пограти за такі клуби, як ХІФК та Хонка. Від початку 2024-го Єременко знаходиться у статусі вільного агента.

Також в активі півзахисника є 73 матчі (шість голів, дев’ять асистів) в складі збірної Фінляндії. Цей показник дозволяє Романові входити до десятки гравців з найбільшою кількістю ігор за фінську збірну. Також Єременка тричі визнавали найкращим футболістом Фінляндії (2011, 2014, 2015).

Брати Романа – Сергій та Олексій – професійні футболісти. Олексій свого часу грав за харківський Металіст (2009-2011) та провів 57 матчів (14 голів) за збірну Фінляндії. Свої виступи закінчив у травні 2016-го. 

В свою чергу Сергій більшу частину своєї кар’єри провів у різних фінських командах, перебував у структурі московського Спартака. Наразі він є гравцем ФК Яро з міста Пієтарсаарі.

Роман Єременко. Фото: Getty Images

19 березня 1994 року у місті Москва народився Артем Фаворов – вихованець київського Динамо, півзахисник Оболонь-Бровар, кропивницької Зірки, чернігівської Десни та Академії Пушкаша, найкращий бомбардир Першої ліги 2015/16.

Свій футбольний шлях Фаворов розпочинав у структурі Динамо, проте за першу команду киян так і не зіграв. У ті часи він виступав за резерв біло-синіх, а також на правах оренди захищав кольори одеського Чорноморця.

З 2013 по 2016 рік Артем грав за київський клуб Оболонь-Бровар, у складі якого провів понад 80 поєдинків. 

Наступні два роки півзахисник виступав за кропивницьку Зірку, разом з якою завоював золоті медалі Першої ліги 2015/16. Того ж сезону Фаворов став найкращим гравцем та бомбардиром турніру, забивши 16 голів у 28 матчах чемпіонату. У 2017-му на правах оренди грав за данський клуб Вайле.

З 2018 по 2020 рік був одним з ключових гравців чернігівської Десни, з якою пройшов шлях від Першої ліги до елітного дивізіону.

Починаючи з 2020-го Фаворов виступає в угорському чемпіонаті. За цей час встиг пограти за Академію Пушкаша та Залаегерсег. Цього сезону Артем провів 23 матчі та забив п’ять м’ячів у складі Академії Пушкаша.

Також в активі хавбека є 12 матчів за молодіжну збірну України, в яких він відзначився двома забитими голами.

Ексклюзивне інтерв’ю з Артемом Фаворовим ви можете прочитати на сайті «Український футбол».

Артем Фаворов. Фото: ФК Академія Пушкаша

19 березня 2006 року у місті Київ помер Анатолій Пузач – нападник київського Динамо та збірної СРСР, головний тренер біло-синіх, чотириразовий чемпіон Союзу.

За свою кар’єру Пузач виступав за бердичівський Прогрес, житомирське Полісся, львівський СКА, але увійшов у історію як нападник київського Динамо. У складі біло-синіх (1965-1973) Пузач провів 250 матчів, забивши 63 голи. Разом із киянами він чотири рази ставав чемпіоном СРСР та здобував Кубок Союзу.

 Саме Пузач є автором першого голу радянських футболістів у Кубку європейських чемпіонів, відзначившись у воротах шотландського Селтіка (2:1) у вересні 1967-го.

За збірну СРСР нападник провів 14 поєдинків, у яких забив два голи. Був учасником ЧС-1970, зігравши у двох матчах турніру. На тому мундіалі Пузач увійшов в історію світового футболу, як учасник першої заміни на чемпіонатах світу, коли в матчі зі збірною Мексики (0:0) вийшов на поле замість Віктора Серебреннікова. До того УЄФА не дозволяла проводити заміни по ходу гри.

З 1974 по 1990 рік Пузач працював у тренерському штабі київського Динамо, допомагаючи зокрема легендарному Валерію Лобановському. Після від’їзду останнього на Близький Схід очолив біло-синіх. Разом з динамівцями став переможцем чемпіонату та Кубка СРСР у 1990 році. 

Саме Пузач став першим головним тренером Динамо за часів незалежності України. У 1992 році був звільнений зі своєї посади, через програні золоті медалі прем’єрного чемпіонату України сімферопольській Таврії (0:1) 

Після повернення Лобановського у Динамо Пузач знову увійшов в тренерський штаб біло-синіх, який покинув у грудні 2001 року за станом здоров’я.

Анатолій Пузач. Фото: ФК Динамо

19  березня 2009 року на ОСК «Металіст» пройшов матч-відповідь 1/8 фіналу Кубка УЄФА, в якому київське Динамо зустрічалося з харківським Металістом.

Дербі українських клубів було приречене на те, аби стати тріумфом для однієї команди та повним розчаруванням для іншої. Власне, харків’яни мали всі шанси, аби пройти до наступної стадії турніру. За Металіст дублем відзначився півзахисник Валентин Слюсар, а динамівці, як здавалося, спохватилися запізно. 

Однак після голу Жажі Коельо підопічні Юрія Сьоміна відповіли взяттям воріт Горана Саблича, що подарував надію київським фанам. Цю саму надію на вихід до наступного раунду Металіста розбив захисник харків’ян Андрій Березовчук, що відзначився голом у власних воротах вже наприкінці поєдинку.

Таким чином, завдяки правилу виїзного голу саме київські динамівці вийшли до наступної стадії, тоді як Металіст припинив свій шлях у єврокубках того сезону.

Кубок УЄФА, 1/8 фіналу, матч-відповідь

Металіст – Динамо – 3:2 (1:0), перша гра – 0:1

Голи: Слюсар, 29, 70, Коельо, 56 – Саблич, 68, Березовчук, 79 (автогол)

  • Металіст: Горяїнов, Валяєв (Зезе, 83), Едмар, Слюсар, Обрадович, Майдана, Гуйє, Асеведо, Девич (Олійник, 58), Бордіян (Березовчук, 73), Коельо.
  • Динамо: Богуш, Бетао, Саблич, Корреа (Нінкович, 60), Алієв, Єременко, Михалик, Кравець (Юссуф, 85), Мілевський, Несмачний, (Гусєв, 68), Ель-Каддурі.

19  березня 2009 року на РСК «Олімпійський» пройшов матч-відповідь 1/8 фіналу Кубка УЄФА, в якому донецький Шахтар приймав московський ЦСКА.

Після мінімальної поразки у Москві (0:1) підопічні Мірчі Луческу взяли реванш у Донецьку. У другому таймі в штрафному майданчику ЦСКА проти Фернандінью сфолив Павло Мамаєв, після чого було призначено пенальті у ворота «армійців».

Сам постраждалий підійшов до виконання 11-метрового удару та не схибив, потужно пробивши у правий від Ігоря Акінфєєва кут воріт.

Переможний м’яч у двоматчевому протистоянні забив Луїс Адріано, скориставшись помилкою голкіпера ЦСКА. Таким чином «гірники» святкували вихід до наступної стадії турніру, пройшовши російський клуб.

Кубок УЄФА, 1/8 фіналу, матч-відповідь

Шахтар – ЦСКА – 2:0 (0:0), перша гра – 0:1

Голи: Фернандіньо 54, (пенальті), Луїс Адріано, 71

  • Шахтар: Пятов, Срна, Іщенко, Кучер, Шевчук, Левандовські, Дуляй, Фернандінью (Вілліан, 90+3), Жадсон (Ілсінью, 77), Гладкий, Луїс Адріано (Селезньов, 83).
  • ЦСКА: Акінфєєв, Шемберас, Ігнашевич, О.Березуцький, Вагнер Лав, Красич, Мамаєв (Рижов 77), В.Березуцький, Щенніков, Дзагоєв (Алдонін, 66), Еркін (Карвалью, 66).

19  березня 2015 року на НСК «Олімпійський» пройшов матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги Європи, в якому київське Динамо приймало англійський Евертон.

Того дня підопічні Сергія Реброва продемонстрували один з найяскравіших матчів біло-синіх у новітній історії, розбивши «ірисок» у Києві після поразки в Ліверпулі (1:2).

У складі динамівців фантастичними голами відзначилися Андрій Ярмоленко, Мігель Велозу та Віторіну Антунеш. Також забиті м’ячі на свій рахунок записали Олег Гусєв та Лукаш Теодорчик. За Евертон того дня забивали Ромелу Лукаку та Філ Ягелка. Але ці пропущені голи біло-синіх точно не зіпсували настрій вболівальникам київського клубу.

Загалом цей матч, або бодай огляд, варто переглянути ще раз, аби освіжити в пам’яті емоції від того феєричного матчу на НСК «Олімпійський. На той момент із аудиторією в 67553 глядачів це був найбільш відвідуваний матч за всю історію Ліги Європи (пізніше, лише через кілька сезонів, цей рекорд буде побито мега-матчем весни 2017-го МЮ – Ліверпуль – 1:1 при 75180 чоловік).

Ліга Європи, 1/8 фіналу, матч-відповідь

Динамо – Евертон – 5:2 (3:1), перша гра – 1:2

Голи: Ярмоленко, 21, Теодорчик, 35, Велозу, 37, Гусєв, 56, Антунеш, 76 – Лукаку, 29, Ягелка, 82.

  • Динамо: Шовковський, Даніло Сілва, Хачеріді, Драгович, Антунеш, Рибалка, Ярмоленко, Сидорчук (Буяльський, 64), Велозу, Гусєв (Калитвинцев, 90), Теодорчик (Кравець, 75).
  • Евертон: Ховард, Коулмен, Алькарас, Джаг'єлка, Бейнс, Баррі, Маккарті (Бешич, 78), Атсу (Осман, 65), Барклі, Нейсміт (Коне, 65), Лукаку.