Микита ШЕВЧЕНКО: «Нас «поховали» ще після першого матчу з «Мольде»
275 
— Микито, готуючись до інтерв’ю, поспілкувавсь із кількома нашими фахівцями про вашу гру. Однин із них, харків’янин Кутєпов, каже, що у вас, як істинно українського воротаря, проблеми з грою на виходах. Ось і з «Мольде» ви, як висловився Ігор Миколайович, «пожаліли суперника», не пішли жорстко на м’яч.
— Та я не те, щоби когось там пожалів… Справді, в тому епізоді в Норвегії треба було діяти агресивніше, чіткіше, впевненіше. Тобто рішучіше розібратись у ситуації. Утім, я вже про це забув: гра минула, помилки проаналізовані, висновки зроблені. Правильні, сподіваюся… Мені не так багато років, я не так довго граю, щоби не помилятися на виходах.
— Інший фахівець, Микола Федоренко, котрий працював із вами ще в дитячо-юнацькому віці, запевняв мене, що тоді ви нічим не виокремлювалися. Навіть більше: дивлячись на вас, він бачив «непочатий край роботи».
— Із ним ми перетиналися тоді, коли я виступав у дублі «Шахтаря», а до того — в Академії. Я розумію, чому не зміг його вразити: мені тоді виповнилося лише 14, минув усього рік, як я став у ворота. Може бути, тоді й справді наставник бачив непочатий край роботи.
— А що було до місця у стулці?
— До того я закривав кілька позицій у центрі поля — найчастіше опорника й розігрувального. А потім… Так склалися обставини, що за місяць до вступу в Академію, дещо несподівано навіть для себе, змінив амплуа.
— Очевидно, правильно вчинили! Нині дехто в Україні (мова не тільки про вболівальників, а й про фахівців!) вважає вас найкращим вітчизняним голкіпером…
— Я би так не сказав. Це занадто голосно звучить, як на мене. Просто вийшло добре провести дві останні зустрічі — ось і все. Тим паче у нас специфічна публіка: вдало відіграв — молодець, помилишся — розкритикують. Середини немає.
— А ви ознайомлюєтесь із тим, що пишуть у Інтернеті? Нині там дуже захоплюються вами.
— Інколи дивлюся, читаю. Іноді можна навіть «виловити» дуже хорошу, корисну критику, яка допомагає, але переважно там — одні емоції.
— Якось мені вдалося зробити матеріал із Андрієм Глущенком, який оглянув усіх кіперів УПЛ. Опріч усього іншого, нинішній наставник воротарів «Чорноморця» зауважив, що тільки він у себе в клубі намагається орієнтуватися на Захід, а не на радянську школу. Мовляв, так правильно, позаяк наші кіпери не встигають за світовим прогресом, зокрема не вміють грати ногами, бо їх цього не вчать.
— Хотів би сказати, що це взагалі добре, коли існують різні думки та є над чим працювати. Кожен тренер, зокрема тренер голкіперів, бачить ситуацію по-своєму, тому й працює відповідно. У Глущенка така позиція, у нас тут — інша. Хоча ми також по-своєму орієнтуємося на західних гравців. Наприклад, для мене еталоном сьогодні є німець Мануель Нойєр — у тому, як він «читає» гру, наскільки холоднокровний, упевнений у своїх силах або, знову-таки, як добре контролює м’яч ногами. Я ж поки що вчуся.
— Зваживши на ваші останні «геройства», чи є ймовірність, що ви повернетесь у клуб, якому належите, — до «Шахтаря»? А то вже довелося почути, що вас заберуть назад іще до 1 вересня…
— Поки що це лише чутки. Нині мене все влаштовує в Луганську. Розумієте, на сьогоднішньому етапі для мене головне — грати, а в «Зорі» я отримую практику. Тому поки хочу тут залишитися, тим паче тут мені добре… Окрім того, з приводу, про який ви запитуєте на мене ніхто не виходив. Повторюю: треба постійно грати, перспектива бути запасним мені не подобається.
— Наразі, скидається на те, із цим усе гаразд. Тепер, очевидно, головна проблема в іншому: навіть мені вдалося побачити багато талантів, які здорово починали, а в підсумку… Вам уже пояснив хтось, як легко все загубити, як багато у футболіста зайвих спокус?
— Та все нормально! Мене спокуси, зокрема те, що останнім часом багато хвалять, не зачіпають. Я все пропускаю повз вуха. Живу за таким принципом: відбувся матч — добре відіграв — забув про нього; допустив помилки — проаналізував їх — знову таки, забув про гру, думаю про наступну. Про гру, тільки про неї, думаю.
— От і добре! А про «Фейєноорд» уже думаєте?
— Поки ні, оскільки тепер я в молодіжній збірній (інтерв’ю записано 12 серпня. — В. Б.). Зосереджений на завтрашньому матчі.
— Добре, але все ж: що знаєте про голландського гранда?
— На даний момент маю тільки загальну інформацію: чув, що пішов тренер і половина складу. Ми ж у команді ще навіть не розбирали їх. Почнемо вже після зустрічі з «Чорноморцем».
— «Зоря» сьогодні перебуває в особливому стані: з одного боку, нинішній склад уже зробив історію, бо до вас луганці 40 років не бачили єврокубків, але з іншого — команді непросто. Припустімо, почувши про «Фейєноорд», її вже встигли «поховати».
— А ви згадайте, що нас так само «поховали» ще після домашнього матчу з «Мольде»! Хоча після Норвегії чуємо одну похвалу й запевняння: «Ми у вас вірили!». Що буде з голландцями? Буде, як буде: вийдемо на поле, зіграємо, а там уже як обставини складуться — на нашу користь чи ні. Потрібно готуватися, тренуватися продуктивно.
— До речі, про тренування: цікаво знати, чи Юрій Вернидуб уніс якісь корективи, з огляду на спеку? Бо, припустімо, у «Волині» й сьогодні футболісти готуються двічі на день — попри +35 ОС!
— У луцької команди інша ситуація: вони виступають у режимі одного матчу на тиждень, а ми вже місяць граємо двічі. Утомлюємося більше, маємо менше часу на відновлення, тому готуватися так, як у Віталія Кварцяного, було би для нас дуже проблематично.
— Запитання про чемпіонат України: «Зоря» здолала «Іллічівець», але там, радше, мала бути нічия. А тепер вас очікує неприємний «Чорноморець» із його вмінням не створити жодного моменту за матч, але забити. До того ж, одеситів і вас бачать кандидатами на наступну Лігу Європи.
— Справа в тому, що розбір поєдинку проти маріупольців у нас намічено на 14 число, тобто на четвер (повторюю: розмова відбулася минулого вівторка. — В. Б.). А так сказати… Мабуть, ви не помиляєтеся, десь нам справді пощастило, іллічівці не використали свої моменти. Із іншого боку, може, ми більше заслужили на перемогу?.. Щодо «Чорноморця»: так, колюча, зубата команда, славиться стандартами, має хороших гравців, але, знову ж таки, потрібно готуватися, виходити, грати. А про єврокубки… Уже навесні порахуємо, в кого більше очок.
— На закінчення повернемося до теми українських збірних: етап молодіжної вже підкорено, за нею логічно слідує національна…
— Тут треба говорити по факту. Якщо воно має статися, значить, так і буде. Наперед заглядати не хочу, не маю такої звички, бо живу днем сьогоднішнім — «у нього свої турботи».
Володимир БАНЯС.