«Гравцям Чайки потрібен був батіг, а не пряник»: Дмитро Шакун – про відхід з клубу та американські гірки в Другій лізі
319 
Після завершення першої частини сезону в Другій лізі Чайка несподівано оголосила про відхід з клубу 24-річного опорного півзахисника Дмитра Шакуна, який чотири роки захищав кольори команди. За чотири роки в клубі з Петропавлівської Борщагівки він провів 74 матчі, відзначившись 2 голами та 3 асистами. От тільки Чайка, постійно прогресуючи в минулих сезонах, так і не дісталася до Першої ліги. Навіть у найкращому для команди та самого Дмитра сезоні – 2022/23 – в драматичній боротьбі в останніх турах вони задовольнилися бронзовими медалями та третім місцем.
Редакція сайту «Український футбол» вирішила зв’язатися з гравцем, аби дізнатися причини рішення покинути Чайку та обговорити останні злети та падіння клубу з Київщини.
З інтерв’ю ви дізнаєтеся про наступне:
- Чому контракт між Чайкою та Шакуном не було продовжено?
- Які причини невдач команди в цьому сезоні?
- Чому гравцям Чайки не підійшов підхід нового тренера Луценка?
- Що завадило команді нарешті вийти до Першої ліги в минулі два сезони?
- Де далі хоче грати Шакун?
Дмитро Шакун. Фото: Instagram
«Чайка пропонувала нову угоду, але я вирішив відмовитися. Навіть не дійшли до обговорення умов»
– Дмитре, нещодавно Чайка оголосила про припинення співпраці з вами. Чиє було рішення не продовжувати контракт?
– Моє. Клуб пропонував мені нову угоду, але я після роздумів та розмов з родиною вирішив відмовитися. Навіть не дійшли до обговорення умов контракту. Просто зрозумів, що хочу нового виклику, змінити середовище та, можливо, піти на підвищення. Вважаю, як і кожен футболіст, що заслуговую на більше.
– Вас щось конкретне не влаштовувало у Чайці?
– Ні, там усе стабільно. Президент живе командою. Просто трохи приїлося. Плюс після двох вдалих сезонів, коли спочатку здобули бронзові нагороди, а потім майже до кінця боролися за вихід до Першої ліги з командами зі значно вищими бюджетами, осінню частину нинішньої кампанії ми провалили. Я зрозумів, що в цьому сезоні Чайка вже точно ні за що не побореться. Чекати ще не захотів, тому вирішив піти.
– Де ви зараз? Чим займаєтеся?
– Я в Ірпені. Поки відпочиваю та перезавантажуюся. Їздив до батьків у Бровари. Більше часу проводжу з дівчиною. Займаємося різними справами: серіал подивитися, ще щось… Намагаюся підтримувати форму, ходжу в зал. Це вже як звичка, якої не позбутися. Думаю, через декілька днів почну сумувати за футболом й тренуваннями.
«Нам потрібен був батіг, а не пряник»
– Чайка завершила осінню частину сезону Другої ліги лише на сьомому місці в групі В. В чому бачите причину невдачі?
– Вважаю, що причин багато, і усе в комплексі склалося в такий результат.
В нас за тиждень до старту сезону змінився головний тренер. Сергій Валерійович Сизихін приєднався до штабу Чорноморця в УПЛ, а на його місце прийшов другий тренер – Ігор Анатолійович Луценко. Це був його перший досвід і десь не вистачило жорсткої руки.
Найголовніша відповідальність, звичайно, на гравцях. Ми, зокрема особисто я, десь не дограли та не показали свій найкращий футбол. Були такі відрізки у матчах, де дійсно грали прекрасно, а були й такі, де повністю провалювалися.
– То Луценко виявився надто демократичним для вас?
– Ну, так. Десь так і було у деяких моментах. Він сам визнав, що хотів бути демократичним та компанійським, проте це було його помилкою. Виявилося, що метод пряника нам не надто підійшов, і потрібен був батіг. Деякі футболісти не віддавалися не лише в іграх, а й в тренуваннях та побуті. Точно треба було суворіше з нами поводитися. Це особисто моя думка. Можливо, я помиляюся.
З усім тим хочу сказати, що Луценко – молодий тренер, і я дуже йому вдячний за всю його роботу та підтримку. Вірю та сподіваюся, що в нього все вийде в цій нелегкій справі. Він хороший тренер і мужик.
– У Сизихіна була інша ситуація?
– Сизихін – більш досвідчений і знав, кому, де та коли треба трохи напхати. Він знав, що людина сприйме нормально, не образиться і для неї це буде копняк під зад. А інші усе будуть чути й теж не розслаблятися. Сизихін відчував ці моменти, він – хороший психолог.
«Дев’ять забитих м’ячів за 12 матчів – абсолютно жахливий результат»
– В цьому сезоні нарікали, що Чайка грала в безідейний футбол у порівнянні з двома попередніми. Згодні?
– Не можу погодитися. Оскільки в Луценка не було часу щось перелаштовувати під себе, то багато вправ на тренуваннях й тактичні схеми він залишив такими самими. Він не хотів ламати те, що награвалося, адже був кістяк команди й новачки вже поступово звикали до цього.
Усі кажуть, що ми грали безідейно, бо якщо подивитися на нашу результативність… Ми забивали в середньому менше голу за гру. Не вистачило трохи агресії попереду та завершального удару. Можливо, допоміг би справжній нападник, який би замкнув, знайшов момент… В нас і моменти були, і простріли, і подачі, а забити не було кому.
Що стосується оборони, то ми непогано йшли. В нас небагато пропущених м’ячів. А от з атакою жах. Тут сперечатися немає чого. Дев’ять забитих м’ячів за 12 матчів – абсолютно жахливий результат.
– Під «справжнім нападником» ви маєте на увазі Богдана Семенця? Його не вистачало?
– Так, минулого року в нас був Семенець. Він знаходив моменти, втікав, боровся, вишкрябував той м’яч і пробивав. Якщо не забивав, то ми добивали. А зараз цього не було.
Не вистачало нам і фарту у порівнянні з минулими сезонами. Можливо, в нас був недостатньо злагоджений колектив, і ми його не заслужили. Раніше команда знала, що позаду ми не пропустимо, а попереду точно один заб’ємо. В принципі, дуже часто ми перемагали саме з рахунком 1:0. Зараз такої впевненості не мали.
Не можу сказати, що це провина Луценка. Він нам не давав спуску в плані налаштування на суперників, усе показував, роз’яснював. Будь-яку команду ми розбирали та вивчали її сильні та слабкі сторони. Він наголошував, що треба віддатися на максимум і тільки тоді, можливо, здобудемо перемогу. Проте ми чомусь цього не робили. Тому я і вважаю, що проблема була більше в нас.
Дмитро Шакун. Фото: Instagram
«На останній хвилині наш гравець з метра, коли можна було прийняти, подивитися на усіх навколо і забити, дуже слабко ткнув у дотик»
– Як ви вже сказали, в попередніх двох сезонах Чайка була близькою до підвищення в класі, однак чогось не вистачило. Чого саме?
– В сезоні 2022/23 Нива (Бузова) вирвалася вперед і нікого не підпускала, а ось за нею чотири команди були приблизно одного рівня – це Чайка, Нива (Вінниця), Хуст і Звягель. Усі грали відносно стабільно. В нас була прикра поразка від Хуста. Ми вели 1:0, потім наш кіпер підковзнувся та впав під час виносу м’яча від воріт, і нам забили гол. А після цього ми ще й у більшості пропустили другий м’яч.
Попри все, на останній тур зі Звягелем ми виходили, випереджаючи Хуст на два очки. Рахунок був 2:2 за абсолютно рівної гри з моментами біля обох воріт. Десь на 70-й хвилині нам сказали, що Хуст виграє в Бузової (1:0), і ми не виходимо.
Ми створювали-створювали, і на останній хвилині після прострілу наш футболіст з метра, коли можна було прийняти м’яч, подивитися на усіх навколо, сказати: «Я забиваю» і забити гол, дуже слабко пробив у дотик. М’яч пострибав, і захисник встиг добігти й винести його з лінії воріт. Так ми 2:2 і закінчили. Тоді нам не вистачило зовсім трішечки.
– Важко пережили це?
– Ми дійсно заслуговували вийти у стикові матчі. Однак і Хуст також заслуговував. Тому нічого такого немає. Ми абсолютно справедливо посіли третє місце. Були раді й цьому.
– Що не склалося в минулій кампанії?
– Ми були на голову сильнішими за увесь чемпіонат, окрім трійки – Дружба (Мирівка), ЮКСА, Звягель. Ми двічі програли ЮКСА, але у матчах з Дружбою та Звягелем набрали чотири очки.
Вважаю, що нам завадила втрата очок у тих поєдинках, де не мали права цього робити. Ми втратили два бали з Реал Фармою, аж п’ять з Кудрівкою, ще з кимось… Ось це стало фатальним. Однак все одно ми претендували на підвищення в класі за два тури до кінця. Нам протистояли дійсно сильні команди з розумними, кваліфікованими, навченими гравцями. Важко, хоча й приємно було з ним боротися. Не вийшло. Нічого, буває.
«Якщо буде можливість грати в УПЛ, то постараюся скористатися нею. Говорю не про Шахтар чи Динамо, а щось приземлене»
– В українському футболі часто різке зниження результатів команд пов’язане з фінансовими труднощами. Перед вами Чайка має борги?
– Переді мною ще не повністю розрахувалися, але контракт чинний до кінця листопада. Тут немає ні боргів, ні затримок. Усе виплачується. В цьому плані Чайці можна лише подякувати. Ти завжди отримуєш зарплату на яку розраховуєш.
– Тобто з вами мають розрахуватися лише за листопад?
– Так. Думаю, розрахуються. Навіть не хвилююся. В цьому плані ніколи не було проблеми. Вважаю, немає причин думати, що вони стануться.
– Кажуть, у вас раніше були пропозиції від інших клубів, але начебто Чайка не відпустила.
– На мене влітку виходила тернопільська Нива, яку тренував мій знайомий Євген Калиниченко. Вони шукали опорного півзахисника та запитували, чи відпустять мене. Я поспілкувався з тренером і керівництвом Чайки та все ж прийняв рішення відпрацювати свій контракт до кінця.
Можливо, і до цього були якісь пропозиції, але я про них не знаю. Зі мною ніхто не зв’язувався.
– Де ви себе бачите далі?
– Думаю, що усі футболісти хочуть грати в УПЛ. Якщо буде така можливість, то постараюся скористатися нею. Говорю про реальні речі. Тобто не про Шахтар чи Динамо, а щось більш приземлене. Можливо, це буде команда Першої ліги. Є варіанти та розмови… Поки розголошувати не буду, бо усе неофіційно. Сподіваюся, що піду на підвищення, і в мене все вийде.
