«Батько виплатив компенсацію за виховання»: дебютант УПЛ Віктор Долгий – про Олександрію та пенальті Еліаса
На тлі кризи, в якій перебуває ФК Олександрія, ледь не єдиним променем світла став дебют молодого кіпера Віктора Долгого. Символічно, що уродженець Донбасу свої перші хвилини в УЛП отримав проти Шахтаря, тоді як поєдинок проходив у свято гірників, яке відзначають останню неділю серпня.
Сайт «Український футбол» напередодні гри ФК Олександрія – ЛНЗ знайомить вас з 21-річним воротарем Нестеренка Віктором Долгим, який у своєму дебютному матчі в УПЛ навіть встиг потягнути пенальті від легіонера Шахтаря Еліаса.
«Із третім амплуа склалось поки найкраще»
– Вікторе, розкажи трошки про себе читачам «УФ».
– Я народився в Донецьку. Перші футбольні кроки починав робити в школі Металурга в 2 класі і пробув там до 2014 року.
– Як у твоєму житті з'явився футбол?
– Батьки привели мене в Металург. Моїм першим тренером був Сергій Іванків. Не було такого, що я свідомо до цього прийшов, але після перших тренувань по-справжньому загорівся.
– Воротарем одразу поставили?
– Я був найвищим. Починав в центрі поля, потім грав захисником і з третім амплуа склалось поки найкраще.
– Пригадуєш перший воротарський виступ?
– Грав в зимових рукавичках, щоб руки не мерзли. Навіть кілька сейвів зробив.
– Хто з воротарів став прикладом для наслідування?
– Касільяс дуже подобався, так само Буффон.
– Переїхавши з Донецька, не стикався з дискримінацією?
– На щастя, не стикався з цим. Футбол на той час дуже допоміг цей складний період пережити, адже тоді не міг уявити, що не зможемо повернутись назад. Приїхавши з Донецька, я потрапив у команду Каскад (Бровари), там був дуже теплий прийом: крутий колектив, круті батьки, взагалі той період був дуже теплий.
Віктор Долгий, фото: ФК Олександрія
– Як йшли футбольні справи на новому місці?
– З часом певні деталі дещо стираються з пам'яті. В кожній з команд був як хороший період або не дуже.
– Де дуже, де не дуже?
– В Динамо мені було складніше, ніж в ОФКІП.
– Чому?
– Динамо не хотіло чекати, їм потрібен результат, я був майже найнижчим у команді. Тому довелося змінити клуб.
В ОФКІПі було набагато легше, мене не квапили, я спокійно тренувався, вчився, зростав як фізично так і морально. Дякую кожному тренеру та вчителю!
Прийшовши в ОФКІП, я був десь 170 зростом, а на випуску – вже 196 см. Це був крутий відрізок мого життя.
– Що пам’ятаєш з дебюту?
– Я дебютував в 17 проти Нафтовика за ОФКІП (14.08.2021 в Охтирці, господарі виграли 3:0, – прим. «УФ»), граючи переважно хлопцями з випуску. Найстаршому в нашій команді був 21 рік. Одна трибуна забита, але дуже сильне враження справила на мене. Прийшло багато людей, я вперше в таких умовах грав.
Дуже крутий матч був: багато моментів біля моїх воріт, де мені вдалося допомогти команді, але десь у середині другого тайму отримав травму. Тому для мене цей дебют вийшов в плані емоцій двоякий, але все ж таки більш теплий.
– Як підписував перший професійний контракт?
– У випускному класі почав тренуватись з Олімпіком. Клуб почав розпадатись. Дмитро Анатолійович Семчук запропонував поїхати на перегляд в Зорю. Потренувався тиждень там, але в Зорі не захотіли платити ОФКІП компенсацію. Там були воротарі хорошого рівня, але платити компенсацію і не грати було не логічним. Тому ще пограв в аматорах.
За кілька днів вже Володимир Миколайович Пятенко підійшов і розповів про зацікавленість Дніпра-1. Знадобилось трохи часу, щоб усвідомити, що потрібно йти грати в U-19, але в Дніпрі-1 продовжували за мною слідкувати і через півроку я поїхав на перегляд. В Дніпрі теж не хотіли платити ОФКІП і вже довелось батьку діставати з власної кишені гроші.
Володимир Пятенко, фото: ФК Динамо (Київ)
– Велику компенсацію за тебе просили?
– Не дуже.
«В Дніпрі-1 був класний колектив, але не всі тренери»
– Ти потрапляєш в Дніпро-1 і невдовзі орки розпочали вторгнення..
– Я пройшов збори з Дніпром-1. Через війну виїхали до родичів в Чернівці. Так як мені було 18, то я не міг вже виїхати за кордон. Потім тренери допомогли мені підтримувати себе у формі. Тренувався в Чернівцях спочатку, потім у Києві. Самостійно працював в залі. Перший воєнний сезон я почав в Дніпрі-1, а через півроку вже пішов в Олександрію.
Ще один цікавий факт, коли був у Чернівцях. Довелося прийняти участь у турнірі. Там я отримав нагороду кращого воротаря, яку мені вручив Руслан Петрович Ротань, з яким потім я працював у Олександрії.
– Руслан Петрович згадував той турнір?
– Ні, а нагадати самому було ніяково і соромився.
– В Дніпрі-1 ти затримався ненадовго. Чому так?
– Класний був колектив, але не всі тренери. Не отримував достатньо практики, що спонукало шукати нову команду. Мені дали зрозуміти, що я не проектний гравець академії.
Мені було приємно працювати з Геннадієм Анатолійовичем Щекотиліним та Володимиром Миколайовичем Тименком.
– Ставка робилась на умовних Гаджиєва, Кінарейкіна і т.д?
– Можна і так сказати. Не дуже добре ставлення до мене було, багато негативних моментів, тільки Володимир Миколайович підтримував. Єдине, що мене тримало там, можливість працювати з Тименком, який дуже багато мені дав в плані розвитку.
– Хотів би опинитись в Європі за прикладом Яші?
– Щось гадати наперед я б не хотів. Без важкої праці ти нічого не досягнеш. Сказати, що у мене є улюблений клуб в Європі – та ні. Хіба що в дитинстві стежив за Реалом, а зараз підмічаєш у кожній команді якісь фішки.
– В Олександрію ти потрапив з подачі Тименка?
– Напевно, так склались зірки. В один і той же момент мій агент зателефонував мені і розповів про варіант з Олександрією. Паралельно Володимир Миколайович мені сказав, що хотів би бачити саме тут.
Потім працював під керівництвом Віктора Бицюри в U-19 і зараз в Олександрії-2 отримую ігрову практику. Можу тільки хороші слова сказати про Григоровича у всіх аспектах.
Віктор Бицюра, фото: ФК Олександрія
«В дублі Олександрії вся група атаки може втекти»
– Батько супроводжував тебе на старті кар'єри. Коли почав працювати з агентами?
– Мій друг порекомендував мене Андрію Кіріченку (Primavera Football Agency), який дав хорошу характеристику про мене. Так і почали працювати.
– Як переходив в дорослий футбол?
– Ти дуже багато пропускаєш крізь себе, в залежності від результату. Я і досі вчуся швидко забувати невдачі, аналізувати помилки і розуміти, що треба покращувати в своїй грі. Можна ходити і надувати щоки, чому хлопці в молодші за мене грають на високому рівні і т.д. Всьому свій час і ти маєш бути до цього готовим.
– Минулого сезону тобі вдалося відзначитись асистом в Олександрії-2. Можна назвати це фірмовою заготовкою від вас?
– Не можна весь матч виходити [з оборони в атаку] короткими передачами. Іноді з хлопцями домовляємось перед грою. З деякими гравцями ти на інтуїтивному рівні розумієш, що зараз відбуватиметься. Я починаю готувати довгу передачу, а Ярослав Базаєв вже готовий бігти в ту точку, щоб поборотись за м'яч. Взагалі вся група атаки може втекти.
– В дублі ви граєте за структурою першої команди?
– Так. Віктор Григорович намагається доносити нам вимоги першої команди, щоб ми були інтегрований в цей тренувальний процес.
«Футбол Нестеренка схожий з тим, що було в Ротаня»
– Як давно ти працюєш з основою?
– Третій сезон. Півроку з моменту переходу я побув в U-19 і потім взяли третім воротарем, спускаючи в дубль за ігровою практикою.
– Тренуватись з Єрмаковим і Шевченком – як воно взагалі?
– Шева постійно допомагає, чимось ділиться, дає поради, дуже приємно працювати з такою людиною. Жора теж допомагав, взагалі круто працювати з такими людьми!
– Слідкуєш за експартнером в Маккабі (Хайфа)?
– В Instagram часто вітаємо один одного, можемо щось прокоментувати в stories.
– Що приніс нового в команду Кирило Нестеренко?
– Футбол схожий з тим, що було в Ротаня, однак Кирило Олександрович бачить це трошки по-іншому.
Кирило Нестеренко, фото: ФК Олександрія
– Вимоги до воротарів залишились ті самі?
– Потрібно не лише в рамці стояти, але і починати атаки, брати участь в розіграшах, шукати вільні зони, відкриватись під передачі.
– Що для тебе особисто означає друге місце в УПЛ?
– Останній сезон – це було щось неймовірне. По всій дистанції ні в кого не було думки, що ми можемо не виграти, протримавшись майже всю дистанцію в гонитві за Динамо. Зараз це зовсім інша команда. Швидкого результату очікувати не варто.
Потрібно розуміти, що в Руслана Петровича теж вийшло не одразу. Зараз доводиться все починати спочатку. Я вірю в наш тренерський штаб, що ми виберемось з цієї ситуації.
Торік прийшло багато українців, їм легше було адаптуватись, вони знають український футбол, вони знають один одного, тобто набагато швидше пройшла адаптація, зараз багато легіонерів і тут вже все набагато складніше і довше.
– Які спогади залишились від протистояння з Партизаном?
– Як у футболіста, це був перший мій досвід на заповненому стадіонів в Белграді. Так, прийом був не зовсім гостинним, але така атмосфера вона по-хорошому тебе заводить.
– Хвиля хейту від своїх фанатів тебе зачепила?
– Звісно, хочеться радувати перемогами вболівальників і ми працюємо над цим. Після гри з Шахтарем навпаки мене дуже сильно підтримали і я дуже вдячний кожному!
«Бог штовхнув мене в той кут куди бив Еліас»
– Перед паузою на збірні ти вперше зіграв в УПЛ проти Шахтаря (0:2). Як розвивались події зсередини?
– В перерві я залишився на полі, а потім тренер воротарів підбігає до мене і каже, що я виходжу на другий тайм?
– Мандраж не трусив тебе?
– Трошки був, але з першими діями на полі він зник. Потім вже в поїзді бачиш в соцмережах відео з відбитим пенальті і починаєш усвідомлювати, що я вперше зіграв в УПЛ. Моя мрія збулась і одночасно щасливий і засмучений тим, що команда не може виграти.
– Що трапилось в епізоді з Бондаренком?
– Влучив мені п'ятою в око. Артем прокинув м'яч, я вибив з-під ніг у нього. На щастя, обійшлось без наслідків.
– Тобі вдалося потягнути пенальті Еліаса. Розбирали з тренером перед грою?
– Він дивився на мене, а я на нього. Довірився інтуїції і відбив удар Еліаса. Бог штовхнув мене в правий від себе, а м'яч влучив у мене.
– Дебютувати в День Шахтаря проти клубу з рідного міста – символічно, чи не так?
– Значить, так мало скластись.
Віктор Долгий, фото: ФК Олександрія
– Багато привітань отримав?
– Море повідомлень. Перше, що зробив – зателефонував батькам.
– Пауза на збірні може допомогти Олександрії?
– Дуже на це сподіваюсь, що ми зможемо реабілітуватись перед фанами Олександрії. Вдячний за їхню підтримку.
– Далі у вас гра проти ЛНЗ, а потім спарка з Динамо в чемпіонаті та кубку. З календарем не позаздриш…
– Курчат по осені рахують. Залишається 26 турів. Велика дистанція попереду. Так, не хотілося б у першому ж раунді Кубка отримати Динамо, але ми постараємось дати бій нашому чемпіону. Прикольно з новим форматом придумали, навіть команди Другої ліги з аматорами можуть наробити кіпіш.
– Наскільки ти задоволений розвитком своєї кар'єри?
– Для молодого футболіста в Олександрії класні умови. Дуже люблю цей клуб і це місто, дякую Богу за те що потрапив сюди. Буду працювати, щоб досягти хороших результатів.
– За віком ти ще можеш бути заграний за молодіжну збірну України. Хотів би отримати запрошення?
– Я роблю все, що від мене залежить, а там як повинно бути, так і буде!
– Що допомагає переключити фокус з футболу?
– Хороший фільм або серіал ввечері.
– Що з останнього вдалося переглянути?
– «Престиж» режисера Крістофера Нолана.