Герой квітня Другої ліги Фесенко: «Залужний на наших матчах не бував, але чули, що хлопці у бліндажах дивляться матчі ПФК Звягель»
Розпал сезону в Другій лізі – Нива (Бузова) виконала чемпіонський норматив і після останніх паперових формальностей офіційно буде проголошена достроковим чемпіоном (за регламентом це – пряме підвищення в класі). Проте друга путівка в Першу лігу – через плей-офф – наразі й близько не знає, кому дістанеться.
Останні успіхи переслідувачів максимально підвищили інтригу, і ПФК Звягель (один із дебютантів сезону) піднявся на максимально високе для себе третє місце в чемпіонаті 2022/23. Лише одне очко від вінницької Ниви – та від шансу через стикові матчі перейти в більш високий дивізіон.
Це стало можливим, зокрема, завдяки яскравому виступу одного з гравців ПФК Звягель. В чотирьох матчах квітня місяця він відзначився двома голами та одним асистом, причому, в переможних матчах своєї команди! Найкращий гравець квітня в VBET UA Друга Андрій Фесенко пригадав свої перші кроки у футболі, розповів про запрошення до Звягеля, а також відзначив сучасний тренувальний процес у команді.
«Мій гол вінницькій Ниві – заслуга всієї команди»
‒ Андрію, поділіться своїми емоціями від визнання найкращим гравцем квітня у Другій лізі?
‒ Безумовно, дуже приємно перемагати у такій почесній номінації. Насамперед, хочу подякувати ЗСУ за можливість займатися своєю улюбленою справою. Також вдячний партнерам по команді, тренерському штабу та персоналу. Без їхньої допомоги не зміг би досягнути такого результату.
‒ Передовсім, пригадується переможний м’яч у ворота Ниви (Вінниця). Це не останній аргумент для того, щоб визнати вас Гравцем місяця в VBET UA Друга.
‒ Мій гол – це заслуга всієї команди. Ми б не виграли, якби наш воротар не здійснив кілька сейвів, а інші хлопці не відіграли настільки самовіддано. У нас було вдосталь моментів, щоб закрити гру. Звичайно, і в вінничан були. Проте, вважаю, наша команда зіграла гідно й заслужено здобула перемогу. Зараз додали в обороні, в реалізації моментів. Отже, дякую вам за привітання, проте вважаю, що це звання заслужила вся наша команда.
‒ Звягель – третій. Вам віриться?
‒ Думаю, наша команда довела своїми результатами, що має право претендувати на вищі місця. В першому колі ми недорахувалися кількох балів, якщо чесно сказати. Радий, що серйозна робота всього нашого колективу помітна завдяки покращенню наших результатів і окремих компонентів гри.
‒ Друга ліга рівна та різна. Є напрочуд досвідчені колективи, укомплектовані гравцями, яких раніше ви бачили по ТБ, а є команди, про які раніше ніхто не чув. Вам, після аматорського чемпіонату України, тут цікаво?
‒ Дуже цікаво! Чудовий колектив, у кожному турі – важко спрогнозувати, хто виграє чи програє. Нива (Вінниця) ‒ хороша команда, є гравці зі школою топ-клубів, хороші традиції футболу в міста. Проте, нагадаю, що в першому колі ми теж їм дали бій. Вони вдома виграли – 3:2, проте Звягель нав’язав боротьбу.
«Із знаменитим земляком ще не перетиналися. Поки що»
‒ Про вас відомо не так багато. Розкажіть про себе та хто допоміг вам вийти на професіональний рівень?
‒ Починав займатися футболом в Острозькій ДЮСШ. Також був у спортивному інтернаті Пансіон міста Шепетівка та ДЮСШ Верес.
Спочатку бігав на область і паралельно навчався, потім зʼявився варіант з оржівським ОДЕКом, це досить сильна аматорська команда, у якої були професійне ставлення. Коли команди не стало, перейшов на сусідню Житомирщину ‒ у Звягель, де і розпочав професійну кар’єру.
Грати за професіоналів запросив мене Руслан Скидан. Я йому вдячний за можливість проявити себе. До цього грав на область за Звягель, а потім клуб заявився у Другу лігу.
‒ О, то ви земляк великого колеги за амплуа Віталія Косовського? Перетиналися зі знаменитим земляком? А хто ще з ваших країв вийшов у великий футбол?
‒ Так. Сам я із Острожчини, з відомим земляком поки не перетинався, але у майбутньому перетнуся обов’язково. Хто ще з наших грає серед професіоналів? Віталік Груша в Оболоні, Андрій Апанчук був у дублі Шахтаря, Олександр Апанчук – у Діназі та тернопільській Ниві, Олексій Хахльов – у Зорі, це чемпіон світу серед юнаків 2019 року.
‒ У ДЮФЛУ ви не забивали зовсім. Чому? Грали десь на іншій позиції?
‒ Так, у дитячому віці грав крайнього лівого захисника.
‒ Чому вам не вдалося закріпитися у структурі Вереса? Обрали ігрову практику в іншому клубі?
‒ Тоді, по суті, не було клубу, навіть команди U-19 не було. Довелося шукати інші варіанти продовжувати грати на чемпіонат області і паралельно вчитися. У мене вища освіта, я здобув фах тренер-викладач.
«В ОДЕКа були кваліфіковані виконавці – вони себе проявляли і в Першій і Другій лігах»
‒ Які спогади про виступи в чемпіонаті серед аматорів для вас найбільш теплі? Вважаєте, що змогли розкритися на повну на цьому рівні?
‒ Вважаю, що чемпіонат України серед аматорів конкурентоспроможний. Є низка потужних колективів з кваліфікованими виконавцями у складі. Боротьба завжди була цікавою. Звісно, що міг себе краще проявити, адже не можна бути всім задоволеним.
‒ Чому припинив своє існування ОДЕК? Як вважаєте, у цьому клубу була перспектива виходу у професіоналі?
‒ У клубу змінилися власники. Мирон Львович Чернецький пішов у Верес U-19. Це чудова людина, яка багато років підтримувала ОДЕК, розвивала клуб. Чув, що були амбіції заявитися у Другу лігу, але на жаль, клуб припинив своє існування.
‒ Можна сказати, що саме в ОДЕКу для вас були одні із найкращих років в кар’єрі?
‒ Найкращі роки ще попереду. Зроблю все можливе, щоб прогресувати від матчу до матчу і вийти на новий рівень у розвитку своєму. Щодо ОДЕКу, то там були кваліфіковані виконавці, які проявляли себе у Першій і Другій лігах.
- Довідка «УФ»: найкращі гравці місяця від нашого сайту
- • вересень: Іван Сомов - Нива (Бузова)
- • жовтень: Артур Загорулько - Нива (Вінниця)
- • листопад: Микита Лапко - Металург-2 (Запоріжжя)
«Марезом мене прозвали ще в ОДЕКу, і ось чому»
‒ У Звягелі ми бачили вас на різних флангах, в ОДЕКу – навіть у захисті. А де вам зручніше грати?
‒ Готовий грати на тих позиціях, на яких буду найбільш ефективним і принесу користь команді. Все вирішує тренерський штаб. Проте, найбільш комфортно почуваю себе на позиції вінгера ‒ зліва, справа.
‒ Чому вас називають Марезом у команді?
‒ Це прізвисько мені дали ще в ОДЕКу, адже тоді мав білий чуб, як і у Мареза. Хочеться, щоб грав так само якісно, як і цей відомий футболіст.
‒ Коли запросили у Звягель, напевно, довго над пропозицією не думали?
‒ У клуб запросили Руслан Скидан та спортивний директор Микола Гаврилюк. Безумовно, відразу погодився, адже хотів мати можливість проявити себе серед професіоналів. Щасливий, що можу прогресувати разом з командою. Попереду підкорення нових вершин.
‒ Президент ПФК Звягель – народний депутат. Наскільки він живе футбольним клубом? Часто відвідує матчі, спілкується з командою?
‒ Дмитро Костюк – молодий та амбітний президент. Він часто присутній на домашній матчах команди, а також його можна побачити на виїздах. Наш президент живе футболом, хоче, щоб клуб постійно прогресував. Дякую йому за умови, які дозволяють думати лише про футбол у цей дуже непростий період.
‒ Пригадайте період становлення Звягеля. Наскільки складно дався перехід на професіональний рівень? Інфраструктура розвивається разом з прогресом команди?
‒ На жаль, у першому колі через брак досвіду втратили багато залікових пунктів, але головне, що вдалося зробити правильні висновки. Ми добре попрацювали під час міжсезоння і тепер пожинаємо плоди цього. Щодо інфраструктури, то умови поступово покращуються. Крок за кроком рухаємося вперед.
«Нардеп Дмитро Костюк – молодий та амбітний президент ПФК Звягель»
‒ Під час зимового антракту ви вперше провели виїзні збори. Погоджуєтеся, що завдяки цьому вдалося досягнути такого прогресу навесні?
‒ Задоволені, що вдалося провести тренувальний процес в Рівному та Житомирі. Ми готувалися на якісних штучних полях. Проте, нам ще багато над чим треба працювати. З Поліссям був інформативний спаринг, після якого побачили свої слабкі сторони у грі.
‒ Помітно, що разом з командою розвивається і головний тренер Руслан Скидан. У нього сучасний погляд на тренувальний процес?
‒ Руслан Миколайович Скидан і Валерій Анатолійович Блізніченко – це легенди Звягеля. Валерій Анатолійович зараз більше опікується юнацькою командою, дитячим спортом. Хочемо подякувати йому за роботу у першому колі. Перед другою частиною сезону підсилили тренерський штаб. Руслану Скидану зараз допомагають Олег Євгенович Шевченко, Назар Ярославович Козак та Вадим Миколайович Лазаренко.
Наш тренер постійно вдосконалюється, вчиться новому. Він працює над собою і це не може не вражати. Тренувальний процес у нашій команді сучасний.
‒ Валерій Залужний родом із Звягеля. Можливо, бачили його колись?
‒ Жодного разу не бачив Валерія Залужного, але сподіваюся, що після перемоги він зможе відвідати матчі рідної команди. Зараз у нього є більш важливі справи.
В цілому у Звягелі багато військових слідкує за нашими матчами. Доводилося чути, що хлопці у бліндажах дивляться наші матчі. Знаємо, що для них це важливо. Вони наші герої! Слава Україні! Слава ЗСУ і всім нашим бійцям!
Анатолій Янголь, спеціально для «УФ»