Юний киянин Соколовський сяє в Барселоні: «Тренер просить Дениса зіграти то як Левандовськи, то як Ямал, то як Канселу»
Здається, тепер при запрошенні на роботу нового тренера в юнацьку збірну України обов’язково буде видавати не тільки екіпірування, блокнот і тактичну дошку, а й географічний атлас планети Земля. Прямо зараз талановиті юні українські футболісти грають у таких клубах, як Реал (Мадрид), Баварія, Байєр (Леверкузен), Борусія (Дортмунд), РБ Лейпциг, Бенфіка і навіть Барселона!
Прямо зараз на сайті «Український футбол» – ексклюзивна розповідь про юного киянина, який є одним із найталановитіших гравців Ла-Масії в своїй віковій категорії. Валерій Соколовський представляє на «УФ» свого сина Дениса, форварда Барселони U-11. В цій бесіді ми обговорили таке:
- як Денис займався в Єгипті, Словаччині та Україні
- чому залишив Динамо, всупереч успішності в складі киян
- чи важко іноземцям пробитися в іспанському футболі та що для цього треба
- яка типова помилка заважає навіть талановитим хлопцям потрапити в Барсу чи Реал
- чому перед бажаючими займатися футболом зачиняють ворота муніципальних стадіонів
- що говорять в Ла-Масії про прогрес Дениса Соколовського
Словом, якщо у вас зростає вундеркінд футболу й ви хочете мати повний гайд для його успішного розкриття, обов’язково прочитайте про досвід київської родини, яка вивела свого сина з Динамо в Барселону, подолавши чимало труднощів і культурних місцевих особливостей.
Гайда читати!
Розділ 1. Як потрапити в Барселону?
Денис Соколовський займався футболом в Україні, Словаччині, Єгипті, Іспанії. Після київського Динамо опинився в Барселоні
– Валерію, ваш син Денис – нападник юнацького складу Барселони. Чому Барселона?
– Як для свого віку, а Денису – 11 років, він вже дещо побачив у світі футболу. Займався в Україні (зокрема, у київському Динамо), трошки в Єгипті, Словаччині а тепер Іспанії. В Барселоні він – другий рік. Рівень, звичайно, винятково високий. І говорю це не тільки тому, що це клуб-гранд із значними досягненнями в дорослому футболі.
Щоденно в Ла-Масії, академії Барселони, займаються сотні найбільш перспективних юних футболістів. Ми, батьки, їздимо з ними на турніри і бачимо, як Барса виділяється на фоні абсолютної більшості суперників. Коли ви запропонували інтерв’ю, ми поставили перед собою дві цілі: по-перше, звісно, розповісти про Дениса; по-друге, поділитися нашим досвідом, щоб, можливо, це було корисно іншим українським родинам, як пройти цей шлях «step by step».
Денис Соколовський. Фото: особистий архів родини Соколовських
– Супер! То яким був шлях Дениса в Барселону? З чого все починалося?
– Ми вже кілька останніх років зимували, переважно, за кордоном. І старалися, щоб Денис не просто не переривав своє футбольне навчання, а отримував місцевий досвід. Але те, що ми побачили в Іспанії, дуже відрізнялося від усього, що ми бачили в інших країнах. Тут відчувається, що Іспанія – це дійсно футбольна велика держава, футбол Іспанії – це шалені гроші, бізнес та індустрія.
Наприклад участь у турнірі для усіх клубів може коштувати від 30 до 1500 євро, плюс самостійні додаткові витрати на все. Але це не стосується топових академій таких як Барса, Еспаньол і т.д.– ці клуби закривають усі фінансові питання гравців. Треба знати «правильний вхід» або скористатися послугами локального «агента» – зазвичай це просто самозванці, в них навіть немає ліцензій (бо ліцензований агент не має права брати гроші з дитини до 16 років), вони, як-то кажуть, допомагають за гроші, бо мають контакти. Вартість таких послуг починається від 5 000 євро – це нелегальні пропозиції, але вони є. І це не гарантія, що вам знайдуть гарний клуб.
– Навіть так?
– Саме так. Тут усе бюрократично. У місті Барселона багато міських майданчиків для заняття футболом. Вони – муніципальні, здавалося б, мають бути загальнодоступними. Але – ні: коли ми спробували з Денисом прийти, позайматися, то почули: «Хай він спершу вступить у локальну команду, клуб подасть заявку на тренування, і тоді – будь ласка». Тут немає вільних полів, є прайс на оренду, але він дуже високий, десь від 50 євро за годину і час дуже незручний (або під час школи, або пізно ввечері), усі поля завжди зайняті тренуваннями місцевих клубів – просто в Іспанії так прийнято.
Те саме стосується переглядів. Ви, звичайно, можете спробувати самотужки влаштуватися в топ-клуб, але там не існує переглядів, дітей пропонують своїм клубам скаути, агенти або тренери, які мають, як тут кажуть, «buen ojo» (хороше око). Барселона набирає команду певної вікової категорії, а це відбувається вже у квітні, а в червні списки вже повністю узгоджені і закриті.
Погана новина – це те, що тобі кажуть лише у червні, чи проходиш ти на наступний сезон. В червні повідомляють останніми лише топові академії, інші клуби Ліги можуть сказати трошки раніше. Отже, ти не маєш багато часу і вибору, куди йти далі, коли з тобою попрощалися аж у червні. Жодного гравця під час сезону не прийде й не піде. Перехід із клубу в клуб посеред сезону може бути лише за офіційною домовленістю обох сторін (контракт – ficha), але офіційно грати у Лізі вже буде неможливо (бо гравець був заявлений на цей сезон вже за інший клуб). Кожна дитина має право відіграти мінімум 50% ігрового часу (але цей закон, здається, до 12 років), кожна дитина повинна грати лише з ліцензією, і на початку сезону треба буде оплатити різні квоти і страховки (це біля 75 євро) – такі правила FIFA. Для гравців топових академій – усе безкоштовно.
– То з чого ж почати тим, хто хоче влаштувати дитину в іспанському клубі? Яким повинен бути перший крок?
– Через іспанський додаток (наприклад MATCHAPP) ви шукаєте свій регіон проживання, там список команд регіону, обираєте Лігу (зараз за віком Дениса топова це PREFERENT), обираєте 16 команд першої групи (авжеж, перші 5 команд це найсильніші у цій групі). І починаєте стукати в усі двері підряд. Заявляєтеся за будь-яку команду першості в вашій віковій категорії і граєте офіційно – Денис Соколовський гарно себе проявив, і вже невдовзі в нього виникла можливість навіть вибирати між найкращими командами міста.
– Денис грає за команду 11-річних. Як виглядає їхній сезон?
– Окрім внутрішніх змагань, у себе в Каталонії та на загальноіспанському рівні, Барселона часто виїжджає на міжнародні турніри. Їх реально багато. Gañafote Cup, Tic-Tac Cup, CSI Talent Cup, ISCAR Cup, TAR U11 Promises, МІС FOOTBALL, LaLiga Promises. Ось нещодавно грали на турнірі в Швейцарії «CSI Talent Cup» – за два дні там відбулося 20 ігор. У вирішальних матчах грали Барса, Челсі, Юве, Байєр, Атлетіко Мадрид. Суперники весь час саме такі – топові європейські клуби, суперники з Ла-Ліги.
Розділ 2. Режим і дисципліна.
Друзі Дениса, батьки його одноклубників, усі – на стороні України
– Як виглядає розпорядок дня юного футболіста Барселони?
– Зранку до 16:30 – школа, 3 рази на тиждень тренування у La Masia, виїжджаємо о 18:00 о 21:30 вже дома, Ліга у вихідний та додаткові заняття по школі та футбол з батьком. Вільного часу – нема. Причому школа – це сувора вимога клубу, щоб діти отримували нормальну освіту, не запускали навчання.
– Виходить, у юних футболістів – три вихідних.
– Так, Барселона переживає, щоб діти не перенапружувалися. Наприклад, не схвалюються додаткові заняття поза академією, все головне дитина має отримати для свого розвитку в клубі.
У вихідні-святкові дні, зазвичай, є матчі чемпіонату Іспанії. Часто діти виїжджають на турніри в інші міста.
– А чи є іноземці в Ла-Масії?
– Конкретно в Денисовій віковій категорії – більше нема. Але загалом в Ла-Масії, особливо в більш старших командах, є хлопці з Південної Америки, Африки, Польщі. Є навіть українець – Артем Рибак. Був інший наш земляк, Родіон Калашніков, але він вже змінив команду – перейшов у Атлетіко. Дуже симпатизуємо хлопцям, мріємо, щоб наші, українці, пройшли весь цей шлях до Ла-Ліги.
– Юний український воротар Ілля Волошин вибирав між Реалом і Атлетико, хоча стартував у скромному клубі Райо Махадаонда.
– На жаль, лише чули про нього. Не перетиналися, різні вікові категорії, та й Мадрид далеко від Барселони.
Ілля Волошин. Фото: Google
– Яке ставлення в Барселоні до маленьких українців? Запитую не лише про клуб, а й про дітей, їхніх батьків…
– Ставлення дуже хороше. Цікавляться, як там в Україні, підтримують. Причому, всі коректні й чуйні: батьки дітей, з якими ми вже познайомилися, самі діти, тренери. Всі на стороні України.
Розділ 3. Шлях футболіста.
В Барселоні ти не маєш права на помилку. Тиск на гравців в будь якому віці дуже великий
– А хто тренує U-11 в Ла-Масії?
– Жорді Перес. Досвідчений тренер, вже більше 10 років працює у Барселоні, його дуже поважають, він тренує переважно дітей категорії Alevin A/B/C/D (11-12 років). Розповідали, що деякі з його вихованців уже дебютували в першій команді Барселони. Він дуже гарно розбирається в тактиці, є хорошим психологом, вміє мотивувати (в нього є прийомчики). Ми не раз бачили, як Жорді підтримував хлопців, навіть коли програвали – тому що для нього головне, як грала команда. Він готує гравців для великих справ, тому прививає їм менталітет переможців.
Хлопці повинні змагатися, перш за все, з собою – ставати все кращими, і тоді результат прийде. Суперники сильні, а результати – хороші. Буває, на якомусь турнірі команда програє по пенальті чи, там, в один гол – то який же великий контраст між тим, що ми бачили в Україні! Нема особистих образ і грубої неповажної критики, навпаки, тренер пояснює, що стало причиною, й підтримує команду. Але якщо команда програла, то клуб питає і з тренера і з дітей. Як то кажуть: Барса повинна бути завжди переможцем, гравці на мають права на помилку, повинні постійно приймати правильні ігрові рішення. Тиск на дітей навіть у цьому віці дуже великий, дуже. Як каже тренер, на кожне місце гравця черга 22 000 дитини лише у Каталунії. Кожен хто грає проти Барси мріє зайняти чиєсь місце. Тому вони повинні постійно доказувати що саме вони гідні цього місця. Конкуренція дуже велика.
– Як організована футбольна справа в Барсі?
– Ну, от наша команда – 11 гравців. Біля неї шестеро чоловік тренерського штабу – тренери, медик, психолог, адміністратор, фізіотерапевт. Хлопців контролюють у плані оцінок у школі, зауважень по поведінці та дисципліні. Такого не було, але якби раптом хтось десь хуліганив – були б великі санкції.
Навпаки, в Барселоні кажуть: «Ви – юні футболісти – це обличчя Барселони. Ви представляєте Барселону не лише на полі, а й у школі, в громадському транспорті, на вулиці». До речі, розповім цікавий факт. Діти в Ла-Масії повністю екіпіровані, але після матчів і тренувань адміністратор забирає форму на прання й видає дітям перед заняттями ідеально свіжою та випрасуваною. Вони кажуть: ви повинні гарно грати, а про усе інше ми подбаємо!
– А як виглядає навчально-тренувальний процес в Ла-Масії?
– Ви знаєте, якщо не придивлятися, то досить схоже на стандартне. Квадрат 30 хвилин. Заняття 1х1, 2х2, 3х2. Удари по воротах. Штрафні. Гра проти другого складу, але там заруба (грають жорстко) іноді проти старших. Ніби нічого особливого немає. Проте всі тренування на такому високому технічному рівні, з такою інтенсивністю, що це просто вражає. За 1,5 години тренування вони віддають всі сили й навчаються виконувати ось цей фірмовий футбол на швидкості, який називається «тікі-така», фірмовий стиль Барси.
Розділ 4. Уроки Ла-Масії.
Денис грає центрфорварда, багато забиває. Але тренер закликає спробувати все – вінгера, флангового захисника
– І при цьому будь-яка вікова категорія Барси вражає стилем. Вони всі, як під копірку.
– От! Точно! Я сам грав за Динамо (Київ) до 15 років. Пройшов школу підготовки за всіма динамівськими рецептами – і важко, і швидко, і інтенсивно. Мені було дуже цікаво порівняти ці враження з Барселоною.
Тренер не змушує пасувати назад чи впоперек, але під тиском чи коли суперник грає низьким блоком, така передача вітається. Володіння м’ячем у юнацьких складів Барси, буває, досягає 70-80%. Краще віддати пас назад і зберегти м’яч, ніж втратити його. І ж ви бачите: це дає результат!
Денис Соколовський. Фото: особистий архів родини Соколовських
– А як же їм у Барсі це вдається?
– Річ у тім, що Барса виховує однаково технічних і розумних футболістів. Ось у нас поки 11-річні грають 7х7, не 11х11, як дорослі. То які ж вони розумники! Прекрасно, я б сказав, віртуозно володіють м’ячем. Якість пасу – вищий клас, на будь-які дистанції. Всі досить добре тримаються під тиском, уміють переламати правила суперника й все одно змусити бігати його за м’ячем, за своїми передачами.
До речі, тренер може і експериментувати.
– Наприклад?
– Ну от, наш Денис – зараз центральний нападник, він грає сильно двома ногами. І от тренер знаючи його здібності може активно випробовувати його на інших позиціях! Поки це юнацький футбол, тренер закликає спробувати все: Денис уже пограв не тільки нападника, а навіть правого та лівого захисника, вінгера.
І я б щось сказав, якби це була дурниця, але ні – я бачу, що син на різних точках поля вчиться приймати швидкі й правильні рішення.
– Який ігровий профайл Дениса Соколовського?
– Це атакувальний футболіст широкого профілю. Може зіграти в центрі та з флангів. Гарно поставлений удар із обох ніг. Високий, міцний і при цьому швидкий – один із найшвидших у своїй команді. Використовує дриблінг. Не боїться йти вперед, бере на себе відповідальність. Якщо втратив м’яч йде виправляти ситуацію з характером. Виграє силові зіткнення, та гру 1 в 1. Відбір м’яча. За оцінкою тренерів, Денису під силу виконати таку роботу, як Левандовський (центрфорварда) чи як Ламін Ямал (вінгера).
👇 ЩОБ ПОДИВИТИСЯ ВІДЕО ЯСКРАВОГО ГОЛУ ДЕНИСА СОКОЛОВСЬКОГО ЗА БАРСЕЛОНУ, НАТИСНІТЬ НА ЗНІМОК НИЖЧЕ 👇
Розділ 5. Навколо світу – з м’ячем.
В Єгипті Дениса називали «Мессі» – він по 5 разів обігрував усіх на полі
– Чому саме футбол? Яка точка відліку?
– Я сам займався футболом і мав бажання зробити його моєю професією. Проте сина не хотів пов’язувати з цим видом спорту, навіть більше – не хотів, щоб він став футболістом. І от уявіть, ідемо по вулиці Велика Васильківська, я веду сина, якому 3,5 роки. І нас зупиняє молодий чоловік і каже: «Запрошуємо вашу дитину в нашу академію «Starward FootyBall». Відповідаю: «Ні, дякую».
Проходить місяць, і уже біля нашого дому зустрічається інший молодий чоловік (мабуть це доля) і теж починає: «Запрошуємо вашого сина в «Starward FootyBall», ось прямо поруч знаходиться ця перша дитяча академія. І якось цей дитячий тренер так переконливо говорив і ми пішли.
– І які були успіхи?
– Спершу він займався в цій академії, завжди просився залишитися ще на друге і третє тренування підряд, інколи нам дозволяли тренуватися додатково, але згодом вона була більше про дозвілля, нам тренери пізніше сказали: «Переводьте його в більш професійний клуб, є перспективи». Із 6 років Денис пішов в клуб «Спарта», що на Печерську, там тренувалися 2 роки з 2018 по 2020.
Взимку 2019/2020 ми вирішили на декілька місяців поїхати перезимувати у Єгипет, Хургаду і там нас застала коронавірусна пандемія, ми вирішили пережити її там. Проживали півроку в Єгипті, робити нічого, тож я його сам індивідуально тренував 2 рази на день, по 2 години. Я ще його попередив: «Якщо хочеш, потренуйся, але щоб серйозно ставився!» А він мені відповів: «Я знаю, чого хочу, а хочу стати тільки великим футболістом!». І ось коли ми повернулися до України у травні 2020, то він просто вразив тренера «Спарти». Він обмотував команду з легкістю і багато забивав. Тренер запитував: «Чим ви його там годували?». Відповідь проста – індивідуальні тренування 2 рази на день, кожен день (один-два вихідних). Далі ми зрозуміли, треба йти далі, шукати новий рівень.
– Куди потім віддали сина? В рідний клуб?
– Ви знаєте, я чомусь був категорично проти Динамо – мовляв, це ж супер-клуб, тут не встигають приділити увагу всім бажаючим, постійний потік, тут займаються діти депутатів, прокурорів, бізнесменів. Тож віддав Дениса у Локомотив на сезон 2020/2021, його тренером там став Дмитро Вікторович Ткачук. Гарний і відданий тренер, дуже любить свою справу. Там син отримав певний досвід – і в плюс, і в мінус. Але на початку сезону у Локомотиві до нас на турнірі підійшов тренер із Динамо і запропонував перейти до них, ми відмовились бо тільки перейшли у Локо. Ми ще продовжували на протязі року отримувати від них пропозиції, але нам було добре у Локо, ми постійно перемагали Динамо.
Потім ми знову вирішили перезимувати з 2020 на 2021 в Єгипті у Хургаді. У цей раз ми також не втрачали час і не хотіли пропускати тренувань, тому знайшли там відому місцеву професійну академію. Нас туди спершу не хотіли брати, бо він іноземець, не знає мови і взагалі це порушення правил академії. Але ми дуже попросили їх зробити йому перегляд. Він дуже сподобався тренерам і вони дозволили йому відвідувати тренування, навіть запропонували йому з дітьми на рік старше. Взагалі Єгипет також хворий футболом. Мохаммед Салах – їх зірка. Тож до футболу вони відносяться серйозно. Рівень тренувань – сильний, швидкий. Вони грають в основному через пас, дриблінг не вітається. Якщо ти перетримуєш м’яч, або дуже мотаєшся – тренер зупиняє гру і віддає м’яч супернику, можуть посадити на заміну. Тож він отримав новий досвід арабської країни, з іншим менталітетом, іншою мовою – це також закалка спортивного духу.
Денис Соколовський. Фото: особистий архів родини Соколовських
– Отже після Єгипту у 2021 ви знову повернулися додому у Локо і що далі? Як опинилися в Динамо?
– Ми не закінчили сезон у Локомотиві за певних причин і наприкінці вже перейшли у Динамо. Там був молодий, зацікавлений тренер Роман Олексійович Шпиця. Він мені сподобався тим, що спокійний, розсудливий, справедливий. Я зважився віддати Дениса йому в команду, хоча мене відговорювали: «Та що ти, там же конкуренція, рік промучиться – й футбол розлюбить». Але все виявилося навпаки.
Сезон 2021/2022 ми розпочали із Динамо, було дуже класно. Заняття – інтенсивні, стиль – швидкий, наполегливий, атлетичний, як я люблю. Я й так знав про сина, що він сильний, а в Динамо він вийшов ще на новий рівень. Словом, все було класно. Нами в Динамо були задоволені. Ми б нічого нового не шукали, але почалася ВІЙНА…
– 24 лютого 2022 року, почалася війна, яке рішення ви приймаєте далі?
– Це було страшно. Бомби, бойові дії безпосередньо під Києвом у Київській області. Я боявся за свою родину. Вирішив їх вивезти за кордон. Куди?
Ми вирішили деякий час пересидіти у Словаччині, поки в Україні трошки усе заспокоїться. Там також син пішов до місцевого клубу МСК Жиліна, нас одразу прийняли, але я не дуже був задоволений – все-таки там нема таких амбіцій, як у наших, українських, клубів. У нас клуби значно потужніші. А у них Жиліна – це сильний клуб, брав участь у єврокубках, а ставлення таке – що дітей до 12 років не треба особливо навчати тактиці, техніці, пасуватись. Денис звик у Динамо віддавати пас і отримувати його назад, а там якщо гравець хоче – віддає, не хоче і відчуває впевненість – йде уперед сам і звісно буде втрачати м’яч. До 12-13 років вони з них багато не питають і не примушують грати у пас, вчаться на своєму досвіді і відчутті. Порівняно з тим високим рівнем, який ми побачили в Динамо, нас це категорично не влаштовувало.
Розділ 5. Іспанський футбол – це не море, а океан.
Еспаньол пропонував контракт на 4 роки. Стабільність на 4 роки або ризикнути піти у Барселону без майбутніх гарантій
– Сезон 2021/22 ваш син починав в основі команди Динамо своєї вікової категорії. Але доля не дозволила дограти сезон до кінця, в Словаччині ви не залишились, що далі?
В Словаччині ми пробули з березня по червень 2022. Але нам завжди подобалася Іспанія. Вибирали між Мадридом і Барселоною – вибрали Каталонію через фактор моря. Я вже розумів, що в Дениса непоганий рівень, але чи він достатній для іспанських клубів? Ось це я не знав! Він в Динамо і Локо зібрав багато кубків, грамот, медалей. Не раз визнавався найкращим гравцем і бомбардиром різних турнірів. Тож цікаво було почути думку про нього іспанських футбольних фахівців.
– Якими були ваші дії?
– У липні 2022 ми пішли до звичайного табору у Барселоні, просто міський табір. Тренером виявися один із тренерів відомої академії Еспаньол. Він сказав що рівень Дениса достатній, щоб грати у топових клубах Іспанії і він зв’яжеться зі своїм координатором у Еспаньолі щодо нас. Координатор відвідав табір, подивився на нього, потім зв’язався з нами і сказав, що Денис йому подобається, але списки вже закриті з травня (у топових академіях нема такої практики щось міняти посеред сезону або додавати гравців навіть на початку сезону), ще одним додатковим гравцем
вони ніяк його не можуть взяти, тут ігровий час між дітьми розподіляється рівно. Тож вони запропонували йому підписати сезон 2022/23 за ФК Серданьола – це їх дочірній клуб, а вже наступний рік 100 % з ними. А поки ми будемо офіційно грати у Лізі за Серданьолу, адаптуватися і вивчати обов’язково мову (без мови ніяк), ми могли відвідувати 1-2 додаткових тренування з Еспаньолом. Щастю не було меж! Бо Еспаньол – це топова дитяча академія Каталунії, вони бувало перемагали навіть Барсу. Ми раді були приєднатися до них, тому що Барса – це було щось неможливе, як щось у космосі.
– Які умови пропонував Еспаньол?
– Напочатку у серпні 2022 Еспаньол нас попередив, що детальніше усе обговоримо у жовтні, після початку сезону. І ось ми почали грати з Серданьолою товариські матчі у «претемпораді». Він гарно почав, багато забивав і взагалі красиво грав проти сильних місцевих команд, а координатор відвідував усі початкові турніри, придивлявся до нього саме проти сильних команд.
І ось у перших числах вересня дзвінок, нас терміново викликають на переговори і перегляд у Еспаньол. Ми здивувалися. Чому так рано? І тут ми отримали шалену пропозицію. Контракт на чотири роки з 2023 до 2027, стипендія, повна підтримка. Таких умов в Еспаньолі ніколи не робили жодному 10-річному легіонеру! Нам зробили.
Я замислився: а чому вони так наполегливо хочуть підписати Дениса? Запропонував: «Давайте угоду на один рік, у вас же інші діти взагалі без контракту тренуються». Думаю, мало що за рік зміниться? Може, дасть Бог, війна закінчиться – і ми в Динамо (Київ) зможемо дитину повернути.
«Ні, – відповідають. – Це талант, і ми хочемо гарантій тривалої співпраці. Ми самі продамо Дениса через чотири роки в Барселону».
– Яка була ваша відповідь?
– Я попросив час подумати. Мабуть так зірки склалися, що згодом відбувся турнір за участі Барселони, і вони його там помітили. Якщо ти виділяєшся, тебе обов’язково помітять.
– Які наступні дії Барселони?
– Напряму до Барселони або іншої топ академії не попасти. Тут дуже суворі правила комунікації. Все через запити. Отже в середині вересня 2022 Барселона написала офіційний лист-запит до Серданьола і запросили на перегляд, і одразу після перегляду нам повідомили, що дають підтвердження, що наступний сезон 2023/24 вони запрошують нас до себе. І це було на кшталт якоїсь казки! Ми були дуже щасливі! Бо це неможливо – так швидко опинитися в Барсі. Це був квантовий стрибок у його футбольній кар’єрі! У липні 2022 ми переїжджаємо до Іспанії, а у середині вересня цього ж року ми стоїмо на полях легендарної La Masia.
Дитяча команда Барселони. Фото: Барселона
– Але ж Еспаньол запропонував вам 4 роки контракту? Як ви зважували рішення?
– Це було найскладніше. В нас були важкі переговори з Еспаньолом. Вони пропонували нам стабільність на 4 роки, дбайливе ставлення як у сім’ї. Натомість Барса не може цього запропонувати, в них довгострокові контракти після 13 років, з одностороннім правом розірвання. Вони підписують лише рік за роком.
Отже, ми кожен рік будемо під питанням, чи запропонують нам наступний сезон. Отже ми ризикнули грати невідомий відведений нам час у Легендарній Барсі, замість стабільності у Еспаньолі. Але ми для себе вирішили: невідомо скільки він протримається у Барсі, але це буде незабутнім.
– Тож яку пораду можете дати читачам?
– Просто шукати будь-яку можливість грати у преферент Лізі. Ми пішли в скромну команду Серданьола – вона займала середній рівень в Лізі, в неї була вакансія. Денис почав грати. І от тут пішов максимальний інтерес. Моя порада буде колегам – батькам юних талантів: везіть дитину в будь-яку команду і нехай починає грати. В Іспанії дуже серйозно все моніториться, і якщо є успіхи – вони будуть поміченими.
Розділ 5. І в далекій Барселоні пам’ятати Україну.
Денис на нагородженнях завжди з українським прапором, а коли в Іспанію приїжджають наші команди, хоче їх відвідати й підтримати
– Які були перші слова юного нападника Барселони, чи скоро привчився до цього стилю?
– Спершу відповім на другу частину питання. Ще коли Денис не грав за Барселону, він вирізнявся за своєю манерою в інших командах, про нього говорили – «грає по-барселонські».
Денис мені сказав: «Даю тобі 100%, що я буду грати за першу клубну команду. Буду пахати, доводити, але проб’юся». Ну, і справді – син дуже старається. У школі навчається відповідально, щоб клуб був задоволений. На тренуваннях відпрацьовує. Він вже маленький професіонал – стежить за режимом, харчуванням. Виконує всі поради тренера. Готовий займатися понаднормово – навпаки, його тренер у цьому зупиняє. В нього немає, авжеж, такого вільного дитинства, є великий психологічний тиск і відповідальність, дуже-дуже багато роботи, сльози і втома.
Якщо ти вже на такому рівні, то все одно потрібно «вкалувати», щоб протриматися і рости далі. Діти з усього світу хочуть зайняти його місце. А результат – це не про вдачу і талант, це важка праця, на яку не усі діти здатні. Я радий, що син так серйозно взявся за справу, яку хоче зробити своєю професією.
– Якщо все складеться за планом Дениса Соколовського, десь років через п’ять виникне питання збірної. Скажіть прямо зараз: Україна чи Іспанія?
– Шляхи Господні несповідимі. Я не можу його примушувати, але виховую так, щоб він завжди знав і пам’ятав, що є українцем. Та Денис і сам це не забуде – як тільки здобувають якийсь кубок, він на нагородженні в синьо-жовтому прапорі закутаний, точно так, як Зінченко, коли з Манчестер Сіті трофеї в Англії здобував.
Приїжджав в Іспанію Шахтар – Денис попросився до них на тренування. Він у нас динамівець, вболіває за рідний клуб. Але коли почув, що команда з України – в нього є бажання прийти, привітати, щоб земляки відчували, що тут є українці.
Я сам дуже переживаю, щоб вдома про таких хлопців не забували. Радий, що зараз УАФ під керівництвом Андрія Шевченка призначила відомих збірників на чолі всіх збірних команд. Що грають хлопці з Борусії, Баварії, Бенфіки за юнацькі збірні. Сподіваємося, скоро там будуть і представники Барселони…
Денис Соколовський та Сергій Ребров. Фото: особистий архів родини Соколовських
– А яка ваша особиста історія в футболі?
– Я займався в Динамо, мій перший тренер – легендарний Олександр Федорович Чубаров. До 15 років грав за Динамо захисника, півзахисника. Проте пізніше футболом не займався – і за фізикою не підходив, і знайшов свій успіх в іншій справі. В мене в Києві був ресторанний бізнес, а від футболу, якщо чесно, залишилися погані спогади – кілька років займаєшся, це тяжка робота, виснажлива. В підсумку в Динамо з’являються хлопці з інших областей, награна команда не вся переходить у наступну вікову категорію…
Я дуже радий, що вже пізніше, завдяки Денису, переконався, що наш футбол змінився і Динамо теж прогресує. Я тепер не здивований, що з клубу вийшли Циганков, Миколенко, Забарний. Динамо – це марка.
– Якби Денис залишився в Динамо, якби не було війни, як було б зараз?
– Мені важко так спрогнозувати. Не можу навіть уявити. Я бачу цілеспрямованість сина й бажаю йому успіху в улюбленій справі. Динамо в нього в серці залишиться назавжди, спогади будуть гарні. В Іспанії величезна конкуренція – одночасно займаються футболом тільки в одній Каталонії 22 тисячі дітей віку Дениса. Те, що саме він пробився в Барселону, свідчить, що в нього є спортивний потенціал. Отже, хай його реалізовує. Але його історія шляху до Барселони – це обставини долі з великим обсягом наполегливої праці, де були і сльози і прояв характеру.