«Паненка», Блохін і труси Торреса, які пережили окупацію Гостомеля: Ващук, Воронін і Мілевський про ЧС-2006

26 червня 2006 року. Кельн. Андрій Шевченко не забиває перший пенальті у післяматчевій серії зі Швейцарією, і здається, що футбольна казка збірної України ось-ось завершиться. Але за декілька хвилин Олександр Шовковський зробить те, що не вдавалося жодному воротарю в історії чемпіонатів світу, а Артем Мілевський виконає свою легендарну «паненку». Україна вперше і поки востаннє вийде до чвертьфіналу мундіалю.

Минуло вже 20 років, але той чемпіонат світу досі залишається головною сторінкою в історії національної команди. Спеціально до ювілею головний редактор сайту «Український футбол» Андрій Піскун поспілкувався з безпосередніми учасниками тих подій – Владиславом Ващуком, Андрієм Вороніним та Артемом Мілевським. Вони згадали обіцянку Олега Блохіна, розгром від Іспанії, історичну перемогу над Швейцарією, чвертьфінал з Італією та історії, які досі залишалися за лаштунками ЧС-2006.

«Біля скроні ніхто не крутив. Блохін постійно налаштовував нас»

Перед стартом кваліфікації на чемпіонат світу Олег Блохін дав обіцянку, що збірна України вийде на мундіаль з першого місця. Враховуючи, що у нашій групі були міцні команди Туреччини, Данії та чемпіон Європи Греція, ця заява виглядала аж занадто сміливою. 

Андрій Воронін каже, що команда всерйоз сприйняла слова головного тренера.

«Біля скроні ніхто не крутив. Блохін постійно налаштовував нас. Легкість, з якою Олег Володимирович публічно озвучував наші цілі, — це його справжнє обличчя. Він — впевнений у собі переможець, і цим усе сказано. Але головне в тому, що він зумів переконати нас у цьому. Ключовими іграми у відборі вважаю вдома з Данією (1:0) та з Грецією на виїзді (1:0)».

У підсумку Україна виграла свою групу, набравши 25 очок у 12 матчах, та вперше в історії вийшла на чемпіонат світу.

Олег Блохін. Фото: Getty Images

«Перший дзвіночок для мене пролунав, коли аут мав бути наш, а суддя одразу показав в інший бік»

1 тур ЧС-2006

Іспанія – Україна – 4:0

Голи: Хабі Алонсо, 13, Вілья, 17, 48 (пен.), Торрес, 81

Дебют на чемпіонатах світу виявився для українців крижаним душем. Іспанська збірна відразу захопила ініціативу та розірвала захист «синьо-жовтих» ще до перерви. 

А на початку другого тайму арбітр ухвалив суперечливе рішення, вилучивши Владислава Ващука і призначивши пенальті. 

Ващук вважає, що головний арбітр того матчу, швейцарець Массімо Бузакка, діяв упереджено щодо нашої команди.

«Перший дзвіночок для мене пролунав, коли аут мав бути наш, а суддя одразу показав в інший бік. Зрозумів, що суддівство буде специфічним. Щодо вилучення – я просто звик грати до останнього. Біг не по центру, а трохи з правого краю. Тимощук і Русол там ніби відвалилися, а я біг до кінця. Трохи смикав Торреса до штрафного майданчика, щоб збити йому темп.

Коли так смикаєш, м'яч може далеко відскочити. Так і вийшло. Його розгойдало, і він просто завалився у штрафному. Суддя подумав, що я його збив, хоча у штрафному я його взагалі не чіпав! До того ж Торрес мені ще й шипами на ногу наступив».

Владислав Ващук. Фото: Getty Images

Фінальну крапку наприкінці матчу поставив Фернандо Торрес, завершивши розгром. Преса рясніла нищівною критикою, але цей болісний удар став тим необхідним щепленням реальності, яке розбудило команду.

«Після 0:4 з Іспанією ми були емоційно надломлені. Перша гра чемпіонату, спека, червона картка... Усе разом. Після такого надлому налаштовувати особливо не потрібно було. Ми все розуміли», – каже Воронін.

Ващук дуже сильно переживав через вилучення, проте ні Блохін, ні команда не стали вішати собак на Владислава, а підтримали його.

«Дивився матч у роздягальні, психував. Усередині була суцільна порожнеча. Потім у роздягальню зайшов Григорій Суркіс, сказав зібратися: «Це перша гра, нічого страшного, треба рухатись далі». А наступного дня вже Олег Володимирович включився в роботу.

Мені з приводу вилучення взагалі ніхто нічого не сказав. А навіщо? Всі й так усе розуміли. І не треба було нічого казати, я і так сам себе з'їдав. Вперше отримав червону і не знав, що буде далі. Дякую хлопцям, що вирвали перемогу в наступних матчах і ми пройшли далі», – згадує Ващук.

«Попросив Торреса подарувати Ващуку свої труси з написом: «Дроворубу від Фернандо»

Вже після мундіалю, коли Воронін перейшов із Байєра у Ліверпуль, то зустрівся там із Фернандо Торресом і згадав його протистояння з Ващуком. Андрій попросив зірку «мерсисайдців» про незвичний подарунок.

«Це смішна історія. Після матчу з Іспанією ми жартували над Владом. Річ у тім, що під час гри він усіляко намагався стримати Фернандо Торреса, часто тримав його за труси. Пізніше ми грали з Фернандо разом за Ліверпуль, згадували ту гру, різні моменти. Тоді я і попросив його подарувати свої труси з написом: «Дроворубу Ващуку від Фернандо Торреса». Жарт вдався», – сміється Воронін.

«О, це Андрюха чисто по-одеськи придумав!», – оцінив гумор свого експартнера по збірній Ващук. 

Під час повномасштабної війни росіяни пограбували будинок Ващука у Гостомелі, але труси Торреса не взяли. Не зрозуміли цінності!

«Коли почалася повномасштабна війна і я згодом зміг повернутися до свого будинку в Гостомелі, він був повністю розграбований окупантами. Дивлюся – а ці труси валяються. Думаю: ну, хоч труси не забрали! Не зрозуміли цінності. Якісь труси, кому вони треба», – каже Ващук.

«Шевченко тоді сказав: «Так, Іспанія сильніша. Але цей матч уже в минулому. Наша мета – вихід із групи, і ми маємо це зробити»

2 тур ЧС-2006

Саудівська Аравія – Україна – 0:4

Голи: Русол, 4, Ребров, 36, Шевченко, 46, Калиниченко, 86.

У другому турі ЧС нам потрібна була тільки перемога і реабілітація вдалася на славу. Вже на 4-й хвилині Андрій Русол забив перший в історії збірної України гол на чемпіонатах світу. Згодом Ребров, Шевченко та Калиниченко довели рахунок до розгромного, повернувши команді впевненість.

Мілевський згадує, що після поразки від іспанців в колективі відбулася серйозна розмова, яка надихнула команду на подальші звершення:

«Після того фіаско наші ветерани зібралися за вечерею, взяли по келиху вина і провели щиру чоловічу розмову. Андрій Миколайович Шевченко тоді сказав: «Так, Іспанія сильніша. Але цей матч уже в минулому. Наша мета – вихід із групи, і ми маємо це зробити.

Ці слова стали поштовхом для команди. Наступного ж матчу ми розгромили Саудівську Аравію, потім здобули важливу перемогу над Тунісом і впевнено вийшли до плей-оф. І вболівальники одразу забули про стартову поразку».

Матч проти саудитів став дебютним для Мілевського за збірну України. На 86-й хвилині Артем замінив капітана нашої команди Андрія Шевченка.

«Величезне спасибі Блохіну, що дав такий шанс. Згадую цю історію двадцятирічної давності – блін, просто мурашки по шкірі. Там же ще Льоха Бєлік в обоймі був, але Володимирович довірив мені, молодому пацану, відчути цей рівень. Я вийшов і ніби в інший світ потрапив, словами не передати», – згадує з теплотою той момент Артем.

Артем Мілевський. Фото: Getty Images

3 тур ЧС-2006

Україна – Туніс – 1:0

Гол: Шевченко, 70 (пен.)

Прагматичний матч за плей-оф. У в'язкій та жорсткій боротьбі долю путівки вирішив єдиний епізод – на 70-й хвилині Андрій Шевченко заробив пенальті і сам його холоднокровно реалізував. Ми – в 1/8 фіналу чемпіонату світу!!!

Після виходу у плей-оф Блохін пожартував у роздягальні у своєму стилі.

«Коли ми вийшли з групи, Олег Володимирович сказав: «Ну все, далі ви самі». А покійний Андрій Баль жартома додав: «Якщо що, ми готові підтримати. Значить, ідемо далі!». Такий ось веселий момент був», – згадує Ващук.

«У серії пенальті я мав бити п'ятим, але Шовковський зробив усе для того, щоб мені не довелося»

1/8 фіналу ЧС-2006

Швейцарія – Україна – 0:0 (пен. 0:3)

Матч проти збірної Швейцарії став справжнім трилером на витривалість. Після 120 хвилин нульової нічиєї доля путівки у чвертьфінал вирішувалася в серії пенальті. Олександр Шовковський переписав історію чемпіонатів світу, ставши першим голкіпером, який не пропустив жодного післяматчевого пенальті (3:0 на користь України). А спокійний удар Артема Мілевського «паненкою» став одним із найяскравіших хайлайтів турніру.

Ось як згадує той момент Мілевський, який холоднокровно прочитав воротаря швейцарців Цубербюлера:

«Володимирович тоді перед серією зібрав усіх у коло і питає: «Хто буде бити?». Ну, я й кажу: «Я проб'ю». Склад-то в нас на пенальті підібрався ого-го: Шевченко, Ребров, Гусєв... І тут я вилажу. Пацани дивляться: «Малий, ти впевнений?». Кажу: «Так».

Пам'ятаю, Чигра, Пятов і Яцик підходять: «Тьомо, ну ти красавчик. Як бити-то думаєш?». А я їм: «Та ось думаю „чижика“ виконати, підсікти». Вони на мене очі вирячили: «Ти що, гониш?!». А я для себе вже все вирішив. Думаю: швейцарський воротар Цубербюлер напевно вважає, що я малолітній клоун, який зараз від страху заплющить очі і просто залупить з усієї дурі по штангах. Я прочитав цей момент. Пішов і виконав», – каже Мілевський.

Зухвалість молодого хлопця оцінили ветерани збірної України, але якби «паненка» не була реалізована, то…

«Після матчу зі швейцарцями Воронін відкрив пляшку пива для себе, навіть мені дозволив одну взяти. Він жартома сказав: «Малий, якби ти не забив, я б тобі голову відірвав». Я йому у відповідь: «Спокійно, ми вже у чвертьфіналі» (сміється, – прим. А.П.). Воронін – чудова людина. У нас із ним були дуже теплі стосунки. Він взяв мене під своє крило в збірній, навіть місце поруч із собою в автобусі виділив», – говорить Артем.

У матчі зі швейцарцями до основи повернувся Владислав Ващук, який пропустив дві попередні гри через дискваліфікацію.

«В основі я вийшов з Андрієм Гусіним. Так і відбарабанили. У серії пенальті я мав бити п'ятим, але Саня Шовковський зробив усе для того, щоб мені не довелося (сміється, – прим. А.П.). Хоча забити дуже хотілося!», – каже Ващук.

Андрій Гусін (ліворуч). Фото: Getty Images

У Вороніна навіть зараз по шкірі пробігають мурахи, коли він згадує емоції після перемоги над Швейцарією:

«Емоції після перемоги складно передати. Перший раз на чемпіонаті світу, вихід із першого місця в підгрупі та чвертьфінал... Не пам'ятаю, що сказав Блохін, але, думаю, тут слова не потрібні...».

«Якби грали «в довгу», напевно, треба було б проходити Італію»

1/4 фіналу ЧС-2006

Італія – Україна – 3:0

Голи: Дзамбротта, 6, Тоні, 59, 69

Українська казка завершилася в Гамбурзі, де виснажена команда не змогла стримати збірну Італії. Але поразка 0:3 від майбутніх володарів Кубка світу не зіпсувала загального враження.

Андрій Воронін не грав у чвертьфіналі через пошкодження і дивився матч з лавки.

«Безумовно, важко спостерігати збоку. Чого не вистачило? Напевно, все-таки майстерності та трохи везіння. В Італії була сильна команда, плюс 120 хвилин зі Швейцарією далися взнаки. Усе разом», – зазначив Воронін.

На думку Ващука, якби Воронін міг вийти на поле у тому матчі, то все могло скластися інакше:

«Ворона – це бойова одиниця. У нього є і досвід, і майстерність. На той час він був нам дуже потрібен».

Момент з матчу Італія – Україна. Фото: Getty Images

Ващук вважає, що збірна України не заслуговувала на розгромну поразку, але брак досвіду виступів на ЧС зіграв свою роль.

«Нам просто забракло досвіду виступів на таких турнірах. Не можна сказати, що ми заслуговували на 0:3. Якби грали «в довгу», напевно, треба було б проходити Італію. Моменти ж були, Гусєв у поперечину влучив. Це досвід. Трохи не вистачило знань, як правильно відновлюватися. Потрібна була ротація, бо одним складом такий турнір не виграєш», – підсумував Ващук.

Артем Мілевський зізнався, що перед чвертьфінальним поєдинком ЧС-2006 проти Італії відчував неабияке хвилювання, через яке навіть порушив свій звичний передматчевий режим.

«Я перед матчами завжди звик вдень спати. Пообідав – і на бік. А перед Італією взагалі не заснув, крутився, навіть порізався випадково, поки голився. Мандраж, мабуть, дався взнаки.

А в Італії склад – Пірло, Неста, Каннаваро, Дзамбротта, Каморанезі, Лука Тоні, Дель П'єро... Я на них раніше по телевізору дивився у «Футбольному вік-енді», серію А обожнював, Рому підтримував. І тут ці люди стоять перед тобою на відстані секунди. Космічні відчуття. Але забий ми за 0:1, коли в Олега Анатолійовича Гусєва момент був, усе могло повернутися інакше. Але Буффон і їхній захист – хлопці непрості», – згадує Мілевський.

«По келиху після тренування чи гри – все в нормі. Усі знали міру»

Під час історичного Мундіалю 2006 року базовим табором збірної України став спокійний німецький Потсдам. Враховуючи жорстку дисципліну, яку сповідував Олег Блохін, ми не могли не запитати про залаштунки побуту гравців — як вони розслаблялися після виснажливих матчів і чи діяв на базі суворий «сухий закон».

Воронін зауважив, що користуватися його німецькими зв'язками для замовлення пива не доводилося:

«Повірте, для того, щоб замовити пиво, хлопцям було достатньо власного знання мов. Моя німецька залишилася незатребуваною. У нас узагалі з цим проблем не виникало. По келиху після тренування чи гри – все в нормі. Усі знали міру. Баль часто проводив час разом із нами. Він був мостом між командою та керівництвом. Дуже не вистачає його. Чудова була людина».

Андрій Воронін. Фото: Getty images

Ващук також каже, що всі гравці збірної України знали міру, тому жорсткого контролю з боку тренерського штабу не було. 

«Усі ж професіонали, був жорсткий самоконтроль. Ми чудово розуміли, куди вийшли і що треба робити далі. Могли хіба що по келиху випити, нічого страшного в цьому не було».

«У нас була Команда. І це тренерський штаб на чолі з Блохіним зробив так, щоб ця команда працювала»

Історичний успіх на полях Німеччини став можливим насамперед завдяки єдиному колективу, проте будь-який великий турнір завжди запалює своїх героїв. Для когось уособленням того Мундіалю стали феноменальні сейви Олександра Шовковського, для когось – капітанська впевненість Андрія Шевченка чи креатив Максима Калиниченка.

Артем Мілевський вважає, що Андрію Вороніну вдалося підтримувати атмосферу у збірній на високому рівні, завдяки своєму гумору та лідерським якостям.

«Воронін – Лев цього чемпіонату, людина-атмосфера».

Сам Воронін скромно відхрестився від титулу «Лева», розділивши нагороду між всіма учасниками збірної.

«Мені дуже приємно, що Артем так відгукнувся про мою гру. Але для мене на полі було «11 левів». Ми були командою, і я не став би когось виділяти. Але якщо брати гру зі Швейцарією і серію пенальті, то безумовно це Шовковський».

Ващук вважає, що найбільший внесок в історичний успіх збірної України зробив головний тренер Олег Блохін.

«У нас була Команда. І це тренерський штаб на чолі з Олегом Блохіним зробив так, щоб ця команда працювала. Блохін підібрав хлопців, когось ставив, когось ні, але все йшло від нього. Це його заслуга в тому, що команда так і зіграла, вийшла з групи, показувала свій футбол, а мільйони українців із захопленням дивилися матчі. Тому «Левом турніру» я назву Блохіна», – сказав Ващук.

Гравці збірної України. Фото: Getty Images

«Призначення Мальдери? Це ніби в пику нам, що в Україні немає своїх кадрів, які могли б розвивати футбол»

Чемпіонат світу-2006 поки єдиний, на якому виступала збірна України. Насамкінець ми поставили нашим співрозмовникам одне питання: чого не вистачає нинішньому поколінню національної команди України, щоб стабільно грати на світових першостях?

Воронін: Хороше запитання. Я бачу процес збоку. Можливо, моя думка суб'єктивна, але я не бачу особистостей у процесі. А без них неможливо. Отримувати гроші та славу футболіста — це трохи інше, треба ним насамперед бути. Це стосується і тренерів, і селекціонерів, і керівників. Думаю, в цьому головна проблема.

Мілевський: Команді потрібен характер, потрібні люди, які знають смак великих перемог. От цього зараз не вистачає.

Ващук: Не вистачає системного підходу від УАФ до розвитку на місцях. Дитячий спорт зараз у такому стані, що він просто не працює. Дитячі та юнацькі збірні мають працювати на те, щоб усі «родзинки» доходили до головної команди. Система не повинна залежати від того, який тренер зараз у збірній. Ми ж розуміємо, що неможливо за три-чотири дні підготувати команду, щоб вона грала ідеально. Гравці ще на рівні молодіжної чи олімпійської збірної мають розуміти єдині принципи гри.

Система має йти зверху. В УАФ, на жаль, є тільки Андрій Шевченко, а інших фахових футбольних спеціалістів майже немає. Олександр Шевченко, Ігор Грищенко – це не футбольні менеджери. У команді є юристи, люди зі спеціалізованих заводів... Де ті юристи та заводи, а де футбол? Методичок немає. Тому поки ми просто пливемо, а куди – невідомо.

Олександр Шевчкенко та Андрій Шевченко. Фото: Getty Images

Як я сприйняв призначення Мальдери на посаду головного тренера збірної? Та ніяк. Хай працює. Це не система, це просто призначення найманого фахівця. Це ніби в пику нам, що в Україні немає своїх кадрів, які могли б розвивати футбол. Свого часу було багато розмов про Мирона Маркевича. Я думаю, що Маркевич міг би ефективно спрацювати і зробити те, що треба саме для футболу, а не для бізнесу. Бо коли є футбол, тоді і бізнес підтягнеться. А в нас цього просто не розуміють.

Читайте також: «Блохін мало не пакував валізи»: Калиниченко пригадав драму ЧС-2006, «паненку» Мілевського та історичний успіх