«Фоменко умів тримати себе у руках. Що там на душі, по ньому не було видно»: Сивуха – про гравця, тренера та друга

Переглядів 833
Олександр Петров Олександр Петров
4 голоси
«Фоменко умів тримати себе у руках. Що там на душі, по ньому не було видно»: Сивуха – про гравця, тренера та друга
Фоменко, Онищенко, Шевченко і Сивуха, фото: Євген Кравс
Про колишнього головного тренера збірної України, Динамо, Металіста та низки інших вітчизняних і зарубіжних команд для «УФ» розповідає його багаторічний одноклубник і колега по штабу Юрій Сивуха.

9 днів тому перестало битися серце великого українського футболіста та тренера Михайла Фоменка. В останні роки він хворів: онкологічне захворювання і проблеми з серцем. Юрій Сивуха знайомий із Михайлом Фоменком від 1977 року, коли прийшов у київське Динамо. Згодом працював у його тренерському штабі в Металісті і збірній України – відповідав за підготовку воротарів. Разом вони пропрацювали багато років. Віддаючи шану Михайлу Івановичу ми пригадали цього непересічного чоловіка з його другом і колегою.  

В ексклюзивному інтерв’ю для сайту «Український футбол» Юрій Сивуха розповів про таке:

  • яким футболістом був Михайло Фоменко
  • про його людські якості та друзів
  • про тренера Фоменка та його футбол
  • чому в збірній за часів Фоменка постійно грав Андрій Пятов
  • про невдалу гру збірної на чемпіонаті Європі у Франції 

«У футбол Фоменко був занурений на сто відсотків»

– Мені дуже шкода, що Михайло Іванович Фоменко пішов від нас, – каже Юрій Сивуха. – Від цієї неприємної новини я ще ніяк не можу відійти. 

У Динамо я прийшов у 1977 році, ще зовсім молодим. А Михайло Фоменко на той час уже був одним із провідних футболістів – зіркою. Я бачив його ігри наживо. Що сказати – це футболіст з великої літери. Він був чіпким, розумним, тактично грамотним захисником. 

Потім мені пощастило деякий час попрацювати у його тренерському штабі – в харківському Металісті і національній збірній України. Моя характеристика про нього лише позитивна. Він був небагатослівною, справедливою людиною. 

Михайло Фоменко, фото: з відкритих джерел

– Які життєві моменти вам особливо запам’яталися? 

– Запам’ятався Михайло Іванович своїм ставленням до футболу. В цю гру він був занурений на сто відсотків. 

– Які цікаві якості його ігрового стилю пригадаєте? 

– З його слів я колись почув парадоксальні слова: дає, наприклад, тренер тактичний план на гру, але на полі все йде не так. Ось тоді футболісти самі перебудовувались. Поговорять між собою і вносять корективи. Це – ознака хорошого колективу і справжньої команди.

Фоменко сам був капітаном команди. А капітан – це людина, яка на полі по суті – тренер. Ось він і брав керівництво грою на себе. Якісь тактичні моменти підправляли вже у ході матчу. Домовлялися з хлопцями, як далі грати, на що більше робити уваги і все. 

«У Фоменка була онкологія і проблеми з серцем»

– Ви сказали, що Фоменко був людиною небагатослівною. Все ж таки, можливо, він щось розказував вам? Наприклад, чим, крім футболу, захоплювався? 

– Бували моменти, коли він розповідав багато цікавого про Лобановського – як тренувалися, як грали. А ось про своє особисте життя він нічого не розповідав. Напевно, не хотів. Та й таких моментів на якусь відверту розмову у нас особливо не було. 

Можливо, близьким друзям він щось і розповідав. Я тільки можу сказати, що у нього на першому місці були футбол і сім’я. Це для нього було головним у житті. 

– А хто був його близькими друзями? 

– Знаю, що з Валерієм Бермудесом він товаришував і допомагав йому. А у Динамо – з Анатолієм Коньковим. 

– Коли ви востаннє з Фоменком спілкувалися? 

– Колі вітав його з ювілеєм – 75 років. Розмовляв з ним по телефону. Зараз у нашій країні такий час, що важко кудись поїхати, когось побачити. 

Юрій Сивуха, фото: з відкритих джерел

– Ви знали про те, що Михайло Іванович в останні роки важко хворів? 

– Так. Онкологія, а ще проблеми з серцем. Він все не наважувався зробити операцію. Хоча йому пропонували. Ось все це разом його і підкосило. Знаю, що він уважно ставився до свого здоров’я – перевірявся. 

«Фоменко рівно і професійно ставився до всіх гравців»

– Фоменко був гарним тренером? 

– Дуже гарним. Він любив дисципліну. Вимагав щоб футболіст, перебуваючи на полі, виконував на максимальному для нього рівні завдання на гру. Вимагав від підопічних такого відношення до гри, як і від себе. 

– Коли Фоменко працював у збірній, у нього були гравці - улюбленці? 

– Я не думаю, що в нього в команді були улюбленці. Він рівно і професійно ставився до всіх гравців. 

– У збірній ви працювали з воротарями. Фоменко сам вирішував, кого ставити у ворота на ту чи іншу гру? 

– Михайло Іванович сказав мені: «Твоє діло – запропонувати, але рішення приймати буду я». Це правильно, адже він, як головний тренер, відповідав за результат. 

 – Михайло Фоменко віддавав перевагу Андрію Пятову, він дійсно на той час був сильніший за Шовковського, Худжамова і Бойка? 

– (Важко зітхає). Думаю, так. Хоча бувало, що я пропонував Худжамова, але рішення прийняв Фоменко. 

«Як би важко не було, Фоменко завжди тримав себе у руках»

– Найвищий успіх Михайла Фоменка як тренера, це коли він вивів «синьо-жовтих» на Євро-2016. Чому команда невдало зіграла у Франції? 

– Це дуже довга і важка розмова. Особисто я не сказав би, що збірна провалила той турнір. Суперники, за винятком Німеччини, були рівними. Але, вийшло так, що ми не витримали напруження того моменту. 

Михайло Фоменко на Євро-2016, фото: УНІАН

Ключовою була гра з Північною Ірландією. Хлопці просто недооцінили суперника. Як не переконував їх Фоменко у тому, що гра буде складною і важкою, вони цього не почули. Їхали на матч, думаючи, що швидко заб’ють і на класі обіграють суперника. Але ті билися за м’яч на кожній ділянці поля – важко було нам. 

– Фоменко важко переживав невдалі ігри команди на Євро-2016? 

– Ви знаєте, як би важко не було, Михайло Іванович завжди умів тримати себе у руках. Що там на душі, по ньому не було видно.