Головний тренер Скали 1911 Басараб: «На єдину не закриту позицію розглядаємо топа Першої ліги та гравців з-за кордону»
2057 
Невдовзі Скала 1911 розпочне другий сезон після відновлення професійного статусу. Торік стрияни одразу почали набирати залікові бали та, навіть попри зміну головного тренера, по ходу сезону посіли шосте місце у турнірній таблиці.
Перед початком нової кампанії наставник команди Михайло Басараб дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол», у якому розповів про те:
- як минула підготовка до сезону;
- наскільки змінився склад команди;
- чому насправді клуб не співпрацює з ФАТ Подоляни;
- як вісім годин їхали на товариський матч та чому багато їздили під час зборів;
- зміни в ігровій моделі команди;
- завдання на сезон;
- та які спогади залишились від старої Скали (Стрий).
«Контракти уже підписані, але наразі шукаємо нападника»
– Михайле Васильовичу, доброго дня. Нашу розмову хотілось би розпочати з передсезонної підготовки. Як вона проходить?
– Ми щойно завершили третій збір. Так як нам оголосили, що ми гратимемо попередній раунд Кубка України – відмовились від ще двох спарингів: з Колосом U19 (24 липня) і Карпатами (28 липня). Проте потім ситуація знову змінилась, і нам довелося провести ще контрольний поєдинок із володарем Кубка України серед аматорів – Миколаєвом.
– Ви задоволені тим, як проходила робота?
– Збори пройшли непогано. Ми зіграли з досить пристойними суперниками (Металістом 1915, Епіцентром, Металістом 1925–2, Поділлям, Прикарпаттям та Буковиною). Надалі теж будемо дотримуватися такої тактики, що грати потрібно проти вищих за рангом опонентів.
– Як відбувається трансферна кампанія клубу?
– Цей склад, який у нас підібрався, може здивувати футбольну Україну, але всі карти розкривати не буду. Команда змінюється відсотків на 50-60. Контракти вже підписані. Наразі це уже дев'ять нових футболістів, але з ким підписали договори – усі дізнаються при заявці (відомо, що вже підписані воротар Архипчук і нападник Кравченко із ФК Тростянець, півзахисник Мацієвський і нападник Жуміга із ФАТ Подоляни ААФУ, а ще кілька гравців упізнані на перегляді, – прим. «УФ»).
Фото: ФК Скала 1911
– Скільки новачків може бути загалом?
– Думаю, що порівняно з минулим сезоном нас поповнить 11-12 нових виконавців. Але, разом із цим, ми змогли залишити кістяк команди. У Скалі 1911 буде 13 гравців з попереднього складу. Без них заходити у новий чемпіонат було б дуже важко.
– Чи можуть бути ще втрати?
– Піти може ще хтось один. І навіть якщо це й станеться, то зміна торкатиметься воротарського цеху. В нас зараз відбувається ротація голкіперів, тому покинути Скалу 1911 може хіба що хтось звідти. Інші – головне, щоб були здорові та не випадали з тренувального процесу.
– Кого з футболістів клуб ще шукає?
– Єдина позиція, яка залишається не закритою – нападник. Маємо різні кандидатури. Це й один із кращих форвардів Першої ліги минулого сезону, і футболісти, які приїхали з-за кордону.
Зараз розмовляємо стосовно умов контракту. Ми – такий клуб, який не може образити гравця, але й також і не в змозі сильно озолотити.
– Є інформація, що група новачків прийде з аматорської команди ФАТ Подоляни (Тернопіль). Чи є якась співпраця між клубами?
– Ні. Раніше в інтернеті уже роздмухували чутки, що Подоляни співпрацюють з Хустом (насправді це були не чутки, а інформація з перших уст – від президента ФК Хуст Мадярчика, просто клуби в підсумку не домовилися, – прим. «УФ»), тепер – з нами. Можу сказати, що у нас ніякої співпраці немає, а ті молоді футболісти, які прийшли до нас з цієї команди... Я за ними слідкував півтора року.
Вони спочатку грали в ФК Куликів. Я їздив дивитись, як вони грають в аматорах, потім – у чемпіонаті Львівської області і тепер дуже радий, що вони прийшли в Скалу 1911.
Скажу більше, перед стартом Другої ліги 2023/24 вони були у нас в готелі. Уже тоді ці виконавці могли потрапити до нас і потрохи вливатись у професійний футбол, але з якихось причин одного ранку поїхали й були заявлені за Подоляни. Тепер от повернулись сюди.
– Про те, що у клубів хороші відносини, говорили й тому, що в цій групі гравців міг бути й воротар Омелян Чубак, який є сином президента ФАТ Подоляни.
– Омелян Чубак у нас дійсно був. Але він приїздив сюди на чотири дні, щоб ми його переглянули. У підсумку ми потисли руки і тепер він заявлений за ФК Агрон, який виступає у чемпіонаті України серед аматорів.
- Читайте також: «Агрон здобув требл Тернопілля. Це зобов’язує»: екс-одноклубник Леоненка й Несмачного Богородіченко – про успіх в ААФУ
«Шлях туди й назад на товариську гру займав вісім годин, але ми самі вибирали ці спаринги»
– Дивлячись список контрольних матчів Скали, помічаєш, що вдалось організувати насичений графік матчів з хорошими суперниками. Але ваша команда виграла лише двічі: з дублем Металіста (4:2) та Епіцентром (3:1). Наскільки важливі результати в цих іграх?
– В кожного тренера є своя специфіка, свій стиль підготовки. Кожен гне якусь свою лінію – і це нормально. Ми не ставили результат за пріоритет, а обкатували молодь. Якщо подивитись, то усі наші футболісти грали по 45 хвилин. У цих матчах я найбільше задоволений нашими забитими м'ячами. В порівнянні з минулим роком, ми почали забивати набагато більше.
– Причиною стало покращення реалізації чи комбінаційної гри?
– Можливо, і те, і інше. Зараз ми почнемо трохи більше працювати тактично. Незабаром перейдемо на режим одноразових тренувань і будемо здійснювати більше тактичної роботи.
Загалом, я задоволений хлопцями, адже вони зрозуміли той футбол, у який ми хочемо грати. Молодь і більш досвідчені виконавці трохи притерлись і почали набагато краще відчувати партнер партнера. А далі сезон покаже.
– Ви згадували, що Скала 1911 провела три тренувальні збори. Чим кожен із них відрізнявся?
– Всі збори ми провели у Моршині, де маємо досить непогані умови. Тут на місці є готель, харчування та й саме містечко більшість людей знає як курортне.
Тренувались на стадіоні Медик, де колись була база футбольної академії Скали, якою керував Микола Іванович Кміть. Єдиний мінус, що контрольні матчі грали у різних містах: з Епіцентром у Кам’янці-Подільському, з Поділлям – у Хмельницькому, з Буковиною – в Чернівцях, а щоб зіграти з Ворсклою, вирушили до Ужгорода.
Це трохи вносить свої корективи у психологічний та фізичний стан гравців. Бувало, що шлях туди й назад на товариську гру займав вісім годин. Але ми самі вибирали ці спаринги, щоб зіграти із сильними командами. Тому тепер залишається трохи відпочити, а потім готуватись до сезону.
– Чи грає роль, що ваші гравці фактично уже певний час живуть у ритмі футбольного сезону?
– Ми десь і хотіли, щоб молоді футболісти відчули як воно є у чемпіонаті: дорога, комунікація і т.д. Але основною ціллю були спаринги з командами вищого класу, бо це надзвичайно добре і допомагає рости.
Поки ми задоволенні, а коли Скала стане клубом вищого рангу, тоді й до нас будуть дзвонити та домовлятись про товариські матчі:)
Михайло Басараб. Фото: ФК Скала 1911
«Грали за схемою 3-5-2, а при обороні у 5-3-2. Перейдемо на нашу улюблену модель з 4-3-3»
– Ви працювали з командою увесь минулий сезон, але на посаду головного тренера прийшли після закінчення осінньої частини. Що намагались змінити та напрацювати під час другого відтинку чемпіонату?
– Одразу після того, як мене поставили головним тренером нічого міняти не хотів. Керівництво та гравці знають, що я хочу грати у футбол, який базується на грі у короткий та середній пас. Всіх футболістів, які приїздять на перегляд, я дивлюсь на предмет того, чи підходять вони під цей стиль.
Після зими ми грали за схемою 3-5-2, а при обороні – у 5-3-2. І навіть в програних матчах, я вважаю, що ми виглядали досить непогано. Зараз, швидше за все, перейдемо на нашу улюблену модель з 4-3-3. Так граємо проти усіх на зборах і надалі від цієї тактики не відійдемо. Будемо її лише напрацьовувати та покращувати.
– А наскільки реально змінювати стиль гри та схему дій прямо під час поєдинку?
– Це можливо. І в першу чергу, саме тренер й має це продумувати. Є моменти, коли тобі потрібно перемкнутись хоч на 10-15 хвилин. Наприклад, якщо в команди щось не виходить.
Окрім цього, є різні ситуації. Наприклад, хтось може отримати червону. Такі моменти потрібно прораховувати до поєдинку, а уже під час матчу – діяти так, як спонукає ситуація.
– Що керівництво хотіло змінити в колективі внаслідок вашого призначення?
– Я думаю, що мене призначили насамперед тому, що при Миколі Івановичу Кмітю я провів у Скалі три роки і був капітаном команди. Зрозуміло, що моє серце лежить до Скали.
А в команді нічого не змінював після приходу на пост, бо ми збирали її разом із моїм попередником – Миколою Зиновійовичем Василишиним.
Щобільше, робили це від «важких аматорів», а під час переходу від аматорської до професійної ліги (влітку 2023-го) у нас було лише два тижні. Тоді склад збирався майже погодинно.
Напевно, усі пам'ятають, коли ми ще догравали в аматорах, а гравці Грицак, Волков і Теплий перейшли в Агробізнес. Тому, ситуація була важкою, але разом з Миколою Зиновійовичем ми з неї вилізли. І після його відставки я не став нічого змінювати, бо у нас однаковий погляд на футбол.
– Якби потрібно було поставити своїй команді оцінку за сезон 2023/24, якою б вона була?
– Чотири з мінусом за п'ятибальною школою. Ми не дорахувались багатьох очок, але, враховуючи, що це перший сезон у професіоналах – оцінюю позитивно. Команда ж не збирається за пів року чи кілька місяців. На це треба рік-два.
– Торік ЗМІ розповсюдили інформацію, що клуб фінансується міською радою. Мої колеги подавали це в однозначно негативному світлі. Як сприймають такі розмови у команді?
– Ви розумієте, що всі гравці читають новини. Вони все бачать і розуміють. Але, коли футболіст отримує кошти які йому пообіцяли – все стає на свої місця. Оскільки вони розуміють, що все буде нормально. Якщо у нас десь й була якась затримка, то на тиждень. А іноді розраховуються й наперед.
Керівники у нас хороші. Так, мер міста любить футбол, але президентом клубу зараз є Володимир Олексович Бурій. Є також багато меценатів, які допомагають клубу.
– Чи називає керівництво клубу стратегічні цілі, до яких бажають довести Скалу 1911?
– Вони завжди хочуть більшого: нову базу, збільшити бюджет, перемагати в кожному матчі. І ми хочемо здивувати футбольну Україну. Але кожен розуміє, що на вулиці війна. Це усе напрацьовується, а поки найголовніше – вигнати кацапа з нашої землі.
Фото: ФК Скала 1911
«У Скалі виховувати футболістів, а в першу чергу – людей»
– Ви згадували колишню Скалу під управлінням Миколи Кмітя. Скала і Скала 1911 – схожі чи відмінні?
– Вони зовсім різні. Та Скала, у якій я грав, мала базу, харчування, поля… Також ти розумів, що під тобою знаходиться академія і там ростуть діти. Звідти дуже багато вихованців зараз грає в УПЛ. Тож ми знали, що кожного сезону в команду вливатиметься свіжа кров.
Тепер ми орендуємо і готелі, і поля. Свого ще немає. Але керівництво над цим працює Також розвиває воно і академію. Тому поки ці команди не дуже схожі, але поступово наближаються одна до одної.
– Що з часу у колишній Скалі запам’яталось на усе життя?
– Зараз усе важко згадати, але пам’ятаю як після першого кола чемпіонату я з дев’ятьма голами був найкращим бомбардиром Другої ліги (сезон 2011/12). І це – граючи на позиції центрального захисника. Тоді мене віддали в оренду у ПФК Львів, який боровся за виживання, але це так і не допомогло клубу (львів’яни посіли останнє місце в турнірній таблиці).
– Чого ви особисто очікували від того клубного проекту?
– У тодішньої Скали було конкретне завдання поставлене Миколою Івановичем – виховувати футболістів, але в першу чергу – людей. Пригадую, що в ті часи клуб повністю слідкував за здоров’ям гравців, починаючи від стоматології. Були різні тренінги, психологи, вивчення англійської мови.
– Вивчали англійську. Тобто клуб розглядав продаж гравців за кордон?
– Так, звісно. Думаю, що Микола Іванович все це прораховував. Це ж логічно, бо тільки як ти перетинаєш кордон – без англійської нікуди. Потрібно вивчати одну, а то й дві іноземні мови.
– Що ви відчули, коли в 2018 році клуб припинив існування?
– В той день було багато дзвінків. Ніхто не міг повірити. Сліз було дуже багато. Приїздили батьки, діти. Всі плакали. І ні, річ навіть не в майбутньому дітей. Їх добре підготували і майже всіх порозбирали.
Шкода було, що вони лише згуртувались і почали добре виступати в U14, U15, U16, U17. Але якщо президент не міг потягнути цю ношу, то це було вірне рішення.
