Ісландія, де грали українці: Ситник та Гегедош – про збірну, в’ялену акулу та найбільших злочинців на острові

Переглядів 2783
Андрій Піскун Андрій Піскун
9 голосів
Ісландія, де грали українці: Ситник та Гегедош – про збірну, в’ялену акулу та найбільших злочинців на острові
Денис Ситник та Роберт Гегедош. Колаж: УФ
Напередодні фінального матчу Україна – Ісландія у відборі Євро-2024 сайт «Український футбол» поспілкувався з Денисом Ситником та Робертом Гегедошем, які свого часу грали у чемпіонаті острівної країни.

Збірна України у півфіналі пройшла боснійців у напруженому матчі (2:1) та розіграє путівку на Євро з Ісландією, яка у паралельній грі розгромила Ізраїль (4:1). Матч відбудеться 26 березня у Вроцлаві. Початок о 21:45.

Сайт «Український футбол» вирішив порадувати вас цікавим матеріалом про Ісландію та розвінчати або підтвердити деякі міфи про острівну країну. У цьому нам допомогли Денис СИТНИК (ексгравець ісландських клубів Вестманнаейяра, Гріндавіка та Сельфосса) та Роберт ГЕГЕДОШ (колишній нападник ісландського Кефлавіка).

Ми поговорили на наступні теми:

  • Прогноз на матч Україна – Ісландія;
  • Про рівень чемпіонату Ісландії;
  • Чому ісландці недолюблюють поляків та сербів, та як ставляться до українців;
  • Чи правда, що в Ісландії практично немає криміналу та як у героя нашого матеріалу вкрали бутси;
  • Про найбридкішу їжу у житті: цукерки з жиру та в’ялена акула, від якої неймовірно тхне;
  • Про зарплату в Ісландії та як тамтешні гравці працюють айтішниками та будівельниками;
  • Чи правда, що ісландці вірять у ельфів та тролів;
  • А ще – про цікаві традиції, толерантність до ЛГБТ, виверження вулканів та однотипні прізвища.

«Для мене фаворит – Україна. Але 80 хвилин матчу з Боснією ледь не змусили мене повністю посивіти»

– 26 березня збірна України зіграє з Ісландією за вихід на Євро-2024. Хто фаворит цього матчу, що очікуєте від гри?

Ситник: Думаю, що Україна фаворит. Можливо, Ісландія трохи слабша за нашу команду, але їхні гравці грають на хорошому рівні і мають міцний характер, як у боснійців. Ісландія полюбляє грати у футбол, а не сидіти в окопах, тому в України більше шансів за рахунок швидких контратак.

В плані ігрових якостей Ісландія сильніша Боснії, але боснійці, як ми побачили, дуже непоступливі.

Гегедош: В чемпіонаті Ісландії немає збірників. Всі гравці збірної – це легіонери. Для мене фаворит – Україна. Але 80 хвилин матчу з Боснією ледь не змусили мене повністю посивіти, хоч я й так з сивиною. Наші хлопці молодці, що дотиснули суперника і показали, що в них є характер. Сподіваюсь, збірна Україна у матчі проти Ісландії не буде доводити вболівальників до інфаркту і закриє гру вже у першому таймі. 

Збірна України. Фото: УАФ

– Хто найнебезпечніший гравець у складі Ісландії?

Ситник: В Ісландії немає яскравих зірок, але гравці там непогані. Лідером команди є Гудмундсон з Дженоа, який оформив хет-трик проти Ізраїлю. Проти нього нашим захисникам треба бути обережними. 

– Яка збірна Ісландії сильніша: теперішня чи та, що грала на Євро-2016 і ЧС-2018?

Ситник: Мені здається, що минуле покоління ісландців, яке грало на Євро і чемпіонаті світу, сильніше за нинішнє. 

– Від кого із гравців збірної України чекаєте яскравої гри?

Ситник: Хочеться, щоб Мудрик вже себе проявив. У нього для цього є всі якості, але зараз він не демонструє того рівня, який від нього очікують. Можливо, саме це на нього і тисне. Михайло приймає не оптимальні рішення на полі: десь треба взяти паузу, притримати м’яч, а він постійно прокидає і біжить. 

Гегедош: Сподіваюсь, що Циганков відновиться і повернеться до складу. У матчі з Боснією ми побачили, що Степаненка і Циганкова дуже сильно не вистачало нашій команді, хоча Бражко мені дуже полюбився, він зіграв досить впевнено. 

– Ваш прогноз на матч?

Ситник: Думаю, основний час завершиться нічиєю 1:1, і наша збірна виграє в додатковий час або в серії пенальті.

Гегедош: Нехай Україна хоч 10:9 переможе, головне – щоб на Євро вийшли. 

«В Ісландії мало криміналу, але якщо якісь злочини і трапляються, то зазвичай їх винуватцями є поляки або серби»

– Давайте тепер поговоримо про вашу кар’єру у країні нашого суперника. Розкажіть, як ви свого часу потрапили у чемпіонат Ісландії?

Ситник: Спочатку я був на перегляді у норвезькому клубі, але там змінився тренер, який мене запрошував, і контракт мені не запропонували. До Ісландії мене запросив ісландський агент. Спочатку я не хотів туди їхати, думав: що це взагалі за чемпіонат? Але мене вмовили приїхати і побачити все на власні очі. 

В Ісландії дуже гарні умови для футболістів. В Вестманнаейярі було два тренування: одне – загальнокомандне, друге – для легіонерів та гравців, які займаються індивідуально, щоб набрати форму.

Футбол в чемпіонаті Ісландії дуже силовий. Пам’ятаю один випадок. Під час матчу суперник декілька разів зіграв мені ліктем в обличчя, а арбітр навіть не свиснув. Нерви у мене не витримали, я розбігся і двома ногами зніс гравця. Рефері показав мені лише жовту, а в Україні мене б матчів на десять за таке дискваліфікували. 

Гегедош: Я був у Німеччині без команди і агент запропонував мені варіант з Кефлавіком – контракт на півтора року. До цього у мене була угода з Гурніком на дві місяці, з Пюніком – на п’ять, і Санта Лючією – на чотири. Мені набридло так часто міняти команди і постійно їздити з 50 кг багажу. Я зупинив свій вибір на Кефлавіку, тому що хотів якоїсь стабільності. 

– Як ісландці ставляться до українців?

Ситник: Ісландці до нас дуже добре ставляться. Єдине – вони поляків і сербів недолюблюють. В Ісландії мало криміналу, але якщо якісь злочини і трапляються, то зазвичай їх винуватцями є поляки або серби. 

Гегедош: Українців в Ісландії багато, я навіть бачив машину з українськими номерами, не знаю, як вона туди потрапила. Відношення до нас нормальне, як і всюди в адекватних європейських країнах. 

Футболісти збірної Ісландії. Фото: Google

– В Ісландії щось знають про нашу країну та спортсменів?

Ситник: Шевченка, звичайно, знали, тим паче він в АПЛ грав. Ісландці «схиблені» на чемпіонаті Англії. Якщо на Мальті всі вболівають за італійські команди, то в Ісландії – за англійські. 

Коли я тільки приїхав в Ісландію, то першим ділом зі мною не привіталися, а запитали, за кого я вболіваю в Англії? Якщо називаєш не ту команду, за яку вболіває ісландець, то починаються підколи та жарти. Але мені пощастило. Я назвав Арсенал і вгадав, адже ісландець також фанатів від «канонірів» (сміється, – прим. А.П.)

Гегедош: Ісландці дивляться АПЛ і дуже добре знають Миколенка, Забарного, Зінченка, Мудрика. Також гарно відгукувались про Циганкова з Довбиком. 

«Новачкам у Вестманнаейярі було потрібно з’їсти стакан холоднючого синього льоду. Це було дуже неприємно, мені аж в мозок віддавало»

– Що вас найбільше здивувало в Ісландії?

Ситник: Перш за все – це виїзди на гостьові матчі. Вестманнаейяр базувався на острові і коли ми грали на материку, то потрібно було три години плити на кораблі, потім їхати на автобусі або летіти літаком. А в той час я не дуже полюбляв літати, тому для мене це було трохи стресово. 

Гегедош: Найбільше мене здивувала холодрига. За весь час в Ісландії максимальна температура, що я бачив – це +16. Поля в основному натуральні, дуже хорошої якості, лише дві-три команди грають на штучних. 

– Чи були у клубі якісь цікаві традиції, може ритуал присвячення чи ще щось?

Ситник: О, так. Новачкам у Вестманнаейярі потрібно було з’їсти стакан холоднючого синього льоду. Це було дуже неприємно, мені аж в мозок віддавало. А для ісландців це нормально, вони його як морозиво їдять.

Гегедош: У Кефлавіку такого не було. Ми досить рідко збиралися командою після ігор, лише легіонери могли посидіти, іноземців у Кефлавіку було четверо. 

– Чи застали ви святкування голів клубу Стйарнан, коли гравці ледь не театральні сценки розігрували?

Ситник: Вони запозичили це у моєї команди. У Вестманнаейярі так святкували голи у 80-х. У наші часи Стйарнан почав відтворювати ці святкування.

Наша команда так вже не святкувала, але була інша традиція. Перед грою і після ми збиралися у колі, капітан ставав всередину, та виконували гімн команди, у кожного клубу він свій.

Гегедош: Я бачив в інтернеті, але вживу не застав. В останній моїй грі за Кефлавік ми програли Стйарнану 0:3. Напевно, їм було не цікаво так святкувати з нами. 

«Можу з впевненістю сказати, що Лівий Берег в Ісландії боровся б за чемпіонство»

– Який в Ісландії рівень футболу у порівнянні з УПЛ?

Ситник: Думаю, десь на рівні топ-3 нашої Першої ліги або аутсайдерів УПЛ. Коли Карпати грали в Кубку УЄФА проти ісландської команди, то їм було не дуже легко. Це не чемпіонат Мальти. 

Проблема чемпіонату Ісландії в тому, що там не дуже великі зарплатні у футболістів. Молоді гравці, коли розкриваються, то переходять до Швеції, Бельгії, Нідерландів тощо. Саме тому у збірній немає місцевих гравців. На трансферах ісландські клуби заробляють і дають дорогу молоді. 

Денис Ситник. Фото: Facebook

Гегедош: Чемпіонат Ісландії за рівнем як середина таблиці нашої Першої ліги. Я дивився гру Нива Бузова – Лівий Берег (1:5) і можу з впевненістю сказати, що Лівий Берег в Ісландії боровся б за чемпіонство. 

Зарплати у місцевих футболістів маленькі, максимум 1500 євро, тому в них є основна робота. Футбол для них як хобі, а не вид заробітку. Більшість моїх одноклубників працювали в сфері ІТ, будівництві або кур’єрами. Один молодий гравець Кефлавіка працював на будівництві з 8:00 до 15:00 і отримував в місяць 3500 євро. Для ісландців це маленька зарплата, то що казати про футбол. Звичайно, легіонери в Ісландії отримують більше – від двох тисяч євро. 

– Чи перетинались ви в Ісландії з майбутніми збірниками?

Ситник: В Брейдабліку грав Альвред Фіннбогасон, який потім виступав за Реал Сосьедад. Непоганий гравець. Мені було дивно, що він ніколи не віддавав пас. Він завжди пробивав, навіть із незручних позицій. Наприклад, я, коли був момент вдарити чи віддати передачу, завжди віддавав пас. 

Дивлячись потім, як Фіннбогасон став найкращим бомбардиром чемпіонату Нідерландів у складі Херенвена, у мене відкрилися очі – саме так, як він, повинен грати кожен нападник. Зараз я працюю з дітьми в Динамо і своїм форвардам кажу, що треба брати ініціативу на себе і більше діяти індивідуально. 

– Розкажіть про однотипні прізвища ісландців.

Ситник: У них немає прізвищ, вони використовують імена та по-батькові. Гудмундсон – це син Гудмунда і тд. Наприклад, у мене в команді було четверо Олафсонів і четверо Сігурдсонів. Ми їх називали по іменах. Коли ми грали у Лізі Європи, то на футболках також набивались імена. 

«По бридкості в’ялена акула на другому місці у світі. Вона смердить так, що аж очі виїдає»

– В Ісландії дуже багато вулканів. Чи застали ви там виверження?

Ситник: Я застав виверження відомого Ейяф’ятлайокютля у 2010 році. Я якраз повертався додому і через попіл застряг у Норвегії, бо не міг вилетіти. Зараз в Ісландії виверження вулкану відбувається біля міста Гріндавік, у клубі якого я грав. Місто повністю евакуювали, лава спалила будинки і, наскільки я знаю, постраждала футбольна інфраструктура: у манежі клубу величезна тріщина.

Гегедош: Одне виверження я застав. Коли я тільки-но прилетів, один вулкан прокинувся і туди водили екскурсії. На машині там не проїдеш і доводилось йти пішки 28 кілометрів. Людей тьма – як на Хрещатику в час пік. До вулкана дозволяли підходити за 500 метрів, але лаву було добре видно. Захоплююче видовище!

Також в Ісландії всюди гейзери. Я часто ходив у басейн та лазню, вода там прямо з джерел, побував на льодовиках. Окрім цього, біля мене розташовувався порт і коли був нерест, я постійно туди ходив, купляв скумбрію. Бувало, що з друзями просили у місцевих вудочки і рибалили. Літом в Ісландії ще є чим зайнятись, а от восени та взимку стає сумно. У ці пори року дуже сильні морози та часто дує шквальний вітер – на вулицю у таку погоду не вийдеш. 

– Розкажіть про місцеву їжу. Що найбільш дивне вам там куштували? 

Ситник: В Ісландії є птах, який називається пасін. Ісландці можуть на нього полювати тільки, коли відкривається сезон – це тиждень-два. Колись мені дали його скуштувати і мене ледве не вивернуло. Він смердить дуже погано. А місцеві його їдять, їм нормально.

Ще в ісландців є чорні цукерки, які вони кожен день смакують. Вони їх роблять із жиру акули. Я спробував, але теж не зайшло. Слава богу, в клубах такої екзотики не було і нас годували звичайною їжею. 

Гегедош: Найбридше, що я куштував, – це баранина та в’ялена акула. В Україні баранину готують так, що запаху не залишається, а в Ісландії страви з неї просто тхнуть. А от їхню коронну страву – баранячі яйця – скуштувати не довелося. 

Страви із акули та кита досить смачні, але тільки не в’ялена акула. Я не ризикнув її куштувати. По бридкості в’ялена акула на другому місці у світі. Вона смердить так, що аж очі виїдає. Місцеві її практично не їдять, це делікатес для туристів. В’ялена акула дорого коштує, 50 грам – 11 євро.

У клубі страви були стандартні – картопля, суп, м'ясо і т.д. Ми харчувалися у кафе, клуб нам оплачував шведський стіл.  

В’ялена акула. Фото: Google

– Читав, що в Ісландії досі вірять у ельфів та тролів. Чи стикались ви з такими забобонами у команді?

Ситник: Навпаки. В Україні більш забобонні футболісти, в Ісландії такого не було. У нас, якщо жінка зайшла до автобусу, то, вважай, команда програла (сміється, – прим. А.П.). В Ісландії на гру жінки їхали в одному автобусі з чоловіками, потім разом йшли до театру.

Ще в Ісландії є цікава традиція. Після кожної гри приймаюча сторона накриває обід для двох команд та родичів гравців: жінок, батьків, бабусь, дітей. Всі сидять за одним столом, розмовляють між собою, і це зближує. На полі ми вороги, а поза ним – друзі. Класно.

Гегедош: Розмов про ельфів та тролів я не чув, але мені було важкувато, бо моя англійська не доскональна. Місцеві гравці між собою спілкувались на ісландській, але всі вони досконально знали англійську. Ісландці зазвичай вчяться в університетах США. Два моїх партнери по Кефлавіку зіграли три гри і поїхали до Америки на навчання. У клубі я найбільше спілкувався із українцем Льохою Ковтуном. 

«Я залишив у автобусі нові, щойно куплені бутси. Після матчу заходжу в автобус, а їх нема! Хтось відчинив вікно і вкрав бутси»

– Чи правда, що в Ісландії майже немає злочинності і місцеві мешканці не зачиняють на замок будинки, а поліцейські ходять без зброї?

Ситник: Є таке. Для мене було в дивину, що в Ісландії ніхто не зачиняє двері. Але таке відбувається у маленьких містах, а от у Рейк’явіку двері точно зачиняють, тому що там є поляки і серби, які можуть пограбувати, але це трапляється рідко.

Пам’ятаю, ми поїхали на одну гру і я залишив у автобусі нові, щойно куплені бутси. Після матчу заходжу в автобус, а їх нема! Хтось відчинив вікно і вкрав бутси.

Гегедош: Так. Ми жили у двоповерховому будинку, який винайняв клуб, і там навіть огорожі не було. У дворі стояло велике барбекю, балон з газом, і я не боявся, що їх вкрадуть. Машини ісландці також не зачиняють, можуть по півдня залишати відчиненими і займатись своїми справами. 

Роберт Гегедош. Фото: ФК Санта-Лучія

– Ісландія – дуже толерантна країна. Прем'єр-міністром вперше у світі там стала лесбіянка, проводяться гей-паради. Може у вашій команді були представники ЛГБТ чи згадаєте щось цікаве з цієї теми?

Ситник: Ні, в моїх командах я з таким не стикався. Але це правда. В Рейк’явіку я бачив розмальовані райдугою вулиці. 

Гегедош: За своїми партнерами я не помічав, що щось не так. Але в Рейк’явіку є дорога, яка розмальована кольорами ЛГБТ. В Ісландії нормально відносяться до гей-парадів. Якби мене в клубі попросили підтримати акцію ЛГБТ? Як мене можуть змусити робити те, що я не сприймаю?

Я не проти ЛГБТ. Якщо я їх не бачу, то нехай займаються, чим хочуть – це їхнє життя і їхнє право. Але якщо я бачу чоловіків, які йдуть за ручку та цілуються на людях, то мені стає некомфортно. 

«В мій будинок вже заселяли баскетболістів. Керівництво Кефлавіка мені запропонувало два варіанти: пожити тиждень в хостелі або летіти додому»

– Як ви оціните ваш період в Ісландії?

Гегедош: Як країна – Ісландія мені сподобалась, а от з футбольної точки зору я оцінюю свій період там дуже погано. Я приїхав у розпал чемпіонату, не провів збори, через тиждень в Кефлавіку змінився тренер, який брав мене в команду. Ми програли три гри і в нас практично не залишилось шансів залишитись у Прем’єр-лізі. Я віддавався на тренуваннях, але мене випускали лише на останні хвилини. Я у чомусь розумію тренера. Навіщо йому ставити легіонера, якщо вже можна награвати молодь для Першої ліги? 

У мене контракт був розрахований до кінця 2024 року, але ми вирішили його обопільно розірвати. Я поїхав з команди на тиждень раніше до завершення чемпіонату, 1 жовтня, тому що в мій будинок вже заселяли баскетболістів. Керівництво Кефлавіка мені запропонувало два варіанти: пожити тиждень в хостелі або летіти додому, я вибрав останній варіант, тому що не хотів тягатись з купою чемоданів по готелях. 

В Ісландії є такий момент – зарплату не платять з 1 жовтня до 1 лютого. Якщо б я там залишився, то вже без грошей, будинку та машини, які прописані в контракті. Не було сенсу сидіти 5 місяців без зарплати, щоб потім грати у Першій лізі.

– Кефлавік з вами повністю розрахувався?

Гегедош: Так, навіть заплатили зайвий місяць за те, що розірвали контракт. Кефлавік мені сам таке запропонував. Зараз я без команди, ми трохи запізнились з агентом і клубом по заявці. У мене були варіанти з Другої ліги Греції і Серії D.

Вони скинули мені контракт у суботу, а у вівторок вже закривалось трансферне вікно. Ми просто не встигли оформити документи за цей час. Влітку ми повинні повернутись до цих варіантів. Також був варіант із Третьої ліги Польщі, але я відмовився, бо не влаштували умови. Вони думають, за дві тисячі доларів Мессі куплять.

Зараз я взяв паузу у кар’єрі та підтримую форму з аматорською командою. Будуть варіанти влітку – ще пограю, ні – закінчу з футболом.