«Хочеться у топ-клуб, але збірна – це №1»: талант Металіста Дігтярь – про інтерес Ман Юнайтед, Євро і приклад Зінченка

Переглядів 1225
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
14 голосів
«Хочеться у топ-клуб, але збірна – це №1»: талант Металіста Дігтярь – про інтерес Ман Юнайтед, Євро і приклад Зінченка
Кирило Дігтярь, фото: ФК Металіст
Один з головних українських талантів Кирило Дігтярь, який захищає кольори харківського Металіста, в ексклюзивному інтерв’ю для «УФ» прокоментував чутки про перехід у топ-клуб та розповів про свої перші кроки у футболі.

5 травня 2023 року в матчі 24-го туру української Прем’єр-ліги між Металістом та Дніпром-1 (0:5) в Ужгороді в складі харків’ян дебютував захисник Кирило Дігтярь, якому на той момент було 15 років і 159 днів.

Таким чином оборонець став наймолодшим учасником за всю історію чемпіонатів України, побивши рекорд Юрія Феніна, який тримався від 1992-го. Також Дігтярь став першим гравцем 2007 року, який зіграв у чемпіонатах України.

Наразі Кирило є основним захисником Металіста у Першій лізі та капітаном юнацької збірної України U-17, яка наприкінці травня розпочне виступи на груповому етапі чемпіонату Європи-2024.

Останнім часом топовим клубам все частіше приписують інтерес до Кирила, хоча, як зізнається сам футболіст, про подібну інформацію він теж дізнається з преси.

Аби прояснити всі деталі, сайт «Український футбол» зв’язався з Дігтярем, який розповів нам про:

  • Прогрес Металіста у порівнянні з початком минулого сезону;
  • Роботу з Аніщенком, Огнєновичем, Єзерським і Морозом;
  • Чутки, які пов’язують його з топ-клубами Європи;
  • Початок своєї футбольної кар’єри та кумирів дитинства;
  • На кого з українських та світових футболістів рівняється у грі у своєму амплуа;
  • Улюблений чемпіонат та пріоритет виступів за національну збірну;
  • Мрію грати в Реалі та розмову з голкіпером мадридців Іллею Волошиним;
  • Потенційного топ-форварда київського Динамо та збірної України;
  • Майбутній чемпіонат Європи та мету команди.

«Інтерес Манчестер Юнайтед? Я знаю стільки ж, скільки й ви»

– Кириле, давай почнемо з сьогодення. Як тобі дії голкіпера Кременя у нещодавньому скандальному поєдинку проти вас? Під час матчу не було відчуття, що гравці суперника можуть «зливати» гру?

– Бачив ці новини, але не розумію, чому так різко почали це обговорювати. Як на мене, то це звичайна помилка воротаря й ніякого «зливу» матчу не було.

– Сім турів до виїзду в Чернігів не ваша команда не програвала в чемпіонаті, і ось зараз знову виграла. Що змінилося в Металісті після зимової перерви? Була розмова в колективі щодо провального старту сезону? 

– Так, ми з хлопцями після кожної гри намагаємося збиратися десь, розмовляти з приводу матчів. Я думаю, що на початку сезону нам банально не вистачало досвіду. Ми тільки почали грати, в нас дуже молода команда. Зараз ми з кожним туром додаємо в нашій грі, здобуваємо результат.

Гравці Металіста, фото: ФК Металіст

– Як тобі робота з Андрієм Аніщенком? Чим вони відрізняються з Пєріцою Огнєновичем?

– Андрій Анатолійович – дуже класний тренер, який допомагає у потрібній ситуації, підказує, пояснює, як правильно діяти. Огнєнович приїхав з Європи, а там інший підхід до гравців. Але в тренувальному процесі якихось кардинальних змін не відбулося. Звісно, що є відмінності, у кожного тренера свій погляд, але це не настільки суттєво відрізняється. 

– Галас навколо того, що тобою цікавляться топові клуби, зокрема Ман Юнайтед, не тисне? Звертаєш на це увагу?

– Читав ці новини, мені друзі та знайомі постійно надсилають. Але насправді я нічого не знаю з приводу цього, мені нічого не говорять. Не звертаю на це увагу, продовжую працювати та грати. А там нехай пишуть. Наразі це все тільки чутки. 

– А хто твій агент? Взагалі за увесь час була конкретика від інших клубів?

– Моїми справами займається агент Олексій Альохін. Щодо конкретики… Мені наразі нічого не говорять, я знаю стільки ж, скільки й ви.

– Рішення щодо свого майбутнього прийматимеш після завершення сезону? 

– Думаю, що так. Я ж не знаю, що буде завтра. Якщо надійдуть конкретні пропозиції, то це потрібно буде обговорювати з моїм агентом та сім’єю. Вже якщо все мене влаштовуватиме, то будемо ухвалювати рішення. 

«Я все життя в Металісті. Мій перший тренер загинув внаслідок ракетного обстрілу»

– А з чого взагалі твій шлях у футболі починався? Хто перший тренер? На якій позиції починав грати?

– Я з п’яти років грав в академії Металіста, все життя тут. Перший мій тренер – Андрій Васильович Дорошев. Дуже прикро про це говорити, але через війну та ракетний обстріл він загинув у Харкові.

Починав я центральним захисником. Грав на цій позиції років до 11. Потім мене спробували атакувальним півзахисником. У мене це добре виходило, тому до 14 років я грав під нападником, або праворуч у нападі. Коли поїхав на збори з першою командою Металіста (ще до повномасштабної війни), там мене вже спробували на позиції лівого захисника, де я досі й граю.

– В якому амплуа тобі комфортніше всього діяти?

– Я вже звик грати на двох позиціях. У збірній я центральний захисник, а в Металісті я лівий оборонець. Для мене це не проблема, я без проблем перелаштовуюся.

Кирило Дігтярь, фото: ФК Металіст

– Хтось з вашої сім’ї займався футболом? Ким працюють твої батьки?

– У мене дядя грав, але не на професійному рівні. З приводу професій, то мама – начальник банку, тато займається продажем товарів, можна сказати, веде свій бізнес.

– Можливо, відвідував секції з інших видів спорту? Чи ходив на ще якісь гуртки?

– Тільки футбол. Як привела мене мама в академію, так все життя і займаюся цим.

– У школі як із навчанням, з іноземними мовами? Плануєш вищу освіту здобувати?

– Зараз зі школою погано. Виїзди, тренування – і на навчання не дуже вистачає часу. Можу сказати, що вчу англійську мову, займаюся додатково.

Вищу освіту планую отримати. Ще не визначився щодо того, куди саме вступати. Спеціальність? Поки не знаю, але думаю, що буде щось пов’язане зі спортом.

«Були дзвінки з інших клубів, але я нікуди не їздив. Пишаюсь, що є гравцем Металіста»

– За увесь час в академії були варіанти з переходом в інший клуб? Динамо, Шахтар, чи інші команди не виходили на тебе?

– Були дзвінки, але я в Металісті й нікуди навіть не їздив. Усі ці питання вирішуються з моїми представниками, агентом. Вони займаються цим.

– Ти з дитинства вболівав саме за Металіст? 

– Тільки Металіст. Я з Харкова, тому це моя улюблене команда. Щасливий, що наразі захищаю кольори цього клубу.

– Хто з гравців того славетного періоду тобі імпонував найбільше?

– Подобався Клейтон Шав’єр – дуже технічний виконавець. Якщо брати з гравців відродженого Металісту, то мені імпонувала гра нападника Матеуса Пейшоту – класний футболіст, форвард з відчуттям голу. З ним я перетинався на довоєнних зборах з першою командою. Десь близько місяця разом провели.

Клейтон Шав’єр, фото: ФК Металіст

– Приклад Луніна, Судакова та Мудрика, які теж є вихідцями з академії Металіста, мотивує тебе?

– Звісно. Дуже хочеться досягти такого ж високого рівня. Я працюю задля цього, виконую те, що кажуть тренери. Думаю тільки про футбол.

– А взагалі чия гра з українських футболістів тобі імпонує найбільше?

– Мені подобається Зінченко, оскільки він грає на моїй позиції. Я постійно дивлюся матчі Арсеналу. Для мене він як приклад гравця, на якого потрібно рівнятися.

– А з іноземних гравців хто подобається? Є кумири дитинства?

– Раніше мені подобався Серхіо Рамос, та й нині віддаю належне йому. Коли я грав центрального захисника, то орієнтувався на нього. Якщо брати зараз, то мені з лівих захисників імпонує Тео Ернандес з Мілану. Він на дуже високому рівні грає, чудово підключається до атак.

«У Синчука та Кайдалова може бути хороше майбутнє. Дуже добре, що ми всі так рано заграли в Першій лізі»

– Як тобі здається у кого ще з гравців цього Металіста є серйозний потенціал? У пресі багато писали про Синчука та Кайдалова.

– У них точно може бути хороше майбутнє у футболі. Вважаю чудовим те, що ми в такому ранньому віці почали грати вже на рівні Першої ліги. Це неймовірний досвід для молодих футболістів. Я переконаний, що це допоможе усім нам у майбутньому. Ми вже звикли до дорослого футболу, нам вдався цей перехідний етап з дитячо-юнацького рівня. Дуже добре, що це сталося так рано.  

– Свої переваги можеш назвати? Над чим ще потрібно працювати?

– Додавати ще можна у всіх компонентах гри:) Якщо говорити про козир, то це, певно, мислення на футбольному полі: те, як я приймаю рішення, оцінюю ігрову ситуацію. 

Кирило Дігтярь, фото: ФК Металіст

– Як розслабляєшся після матчів? Приставка, музика, кіно чи щось інше? 

– Люблю проводити час у компанії. Ми регулярно збираємося з партнерами по команді. Можемо піти десь посидіти, сходити у кінотеатр, просто вийти прогулятися.

«Було б непогано пограти в топ-клубі АПЛ. Спілкувався з Волошиним про Реал Мадрид»

– У якому європейському чемпіонаті мрієш пограти? За який клуб?

– Без сумніву англійська Прем’єр-ліга – це наразі найсильніший чемпіонат у світі. Тому в якомусь топ-клубі з Англії було б непогано:) Якщо ж не брати до уваги АПЛ, то мені подобається гра мадридського Реалу. Це наразі моя улюблена команда.

– До речі, у юнацькій збірній є Ілля Волошин – воротар мадридського Реалу. Спілкувалися з ним на цю тему?

– Так, ми розмовляли з Іллею. Він розповідав наскільки класно у них все там влаштовано, як він туди потрапив. Тому певну інформацію про Реал я знаю:) 

– Ти – капітан у юнацькій збірній України U-17. Як тобі робота під керівництвом Юрія Мороза? 

– З Юрієм Леонтійовичем я вже знайомий понад року. У 2023-му я їздив до збірної 2006 року народження. Мороз – дуже класний фахівець, який допомагає мені зростати, багато чому вчить, як гравця. З Володимиром Івановичем теж було добре працювати, але вони різні тренери.

– У чому їхня відмінність з Володимиром Єзерським, з яким ти теж працював?

– У Мороза більш атакувальний футбол, а Єзерський робить акцент на обороні. Володимир Іванович дуже часто говорить про захист і самі тренування мають більш оборонний зміст.

– Єзерський справляє враження більш брутального тренера, який може добряче накричати.

– Ну, так і є. Але Юрій Леонтійович теж у деяких ситуаціях може підвищити голос. Тому в них обох присутня така риса характеру.

Юрій Мороз, фото: УАФ

«У майбутньому Пономаренко – це топ-форвард. Самотужки може витягнути гру»

– Мороз раніше працював в академії Динамо з такими гравцями, як Циганков, Миколенко, Шапаренко, Ванат. Можливо, ставив когось у приклад?

– Пам’ятаю, що на одній з теорій він показував нам відео, як треба виходити з-під пресингу. І ось це були кадри з тренувань київського Динамо. Це єдине подібне, що можу пригадати.  

– Зараз багато збірників представляють закордонні клуби. Що хлопці розповідали про європейський футбол?

– Коли приїжджаємо до збірної, то розмовляємо між собою, бо давно не бачилися. Звісно, якщо брати рівень, який є в європейському юнацькому футболі та в українському, то це різні ліги. У Європі гравці вищого класу. Чудово, що наші хлопці грають там у такому юному віці, набираються досвіду. Вони здобудуть там знання і це дасть плоди у майбутньому. 

– Кого з юнацької команди можеш виділити окремо? У кого є перспектива стати прямо топовим гравцем у майбутньому?

– Можу сказати за Мотю Пономаренка. Це мій друг, ми грали ще минулого року в збірній. Це природжений бомбардир, високий, з відчуттям голу. Він може сам протягнути м’яча та самотужки зробити результат гри. Думаю, що в майбутньому це буде топовий гравець.

«Нам під силу бути першими в групі на Євро-2024. Коли граєш за збірну України, то завжди викладаєшся на 100%»

– Чекаєш уже на чемпіонат Європи? Як тобі суперники в групі: Кіпр, Сербія, Чехія?

– Ми перетиналися лише з Кіпром. Нещодавно їздили туди, грали товариські матчі. Я поважаю всіх суперників, але вважаю, що нам дуже пощастило з групою. Нам потрібно виходити з неї.

– З першого місця?

– Думаю, що так. Нам це під силу. Це не якась Франція чи Португалія, хоча й з ними можна грати. Проте рівень все-таки відрізняється від команд у нашій групі. Повторюся, що поважаю усіх суперників, однак на Кіпр ми поїдемо лише для перемоги.

– А кого вважаєш фаворитами турніру? Можливо, чекаєш протистояння з якимось конкретним гравцем?

– Це Франція чи Іспанія. Наразі це найсильніші збірні. З приводу протистояння, то я не сильно вивчав їхні склади, але хочеться зайти якомога далі, зустрітися з топ-збірними та здолати їх.

Збірна України U-17, фото: УАФ

Треба показати на весь світ, які українці сильні люди, що ми продовжуємо боротися, як на полі бою, так і на полі футбольному. Дуже важливо для нашої країни, аби ми пройшли якомога далі.

– Фактор війни серйозно впливає на гравців збірної? Усі чудово усвідомлюють яку додаткову місію несуть?

– Думаю, що всі це прекрасно розуміють. Коли ти граєш за збірну України, чуєш гімн, бачиш герб, наші кольори, то навіть сумнівів не виникає, що необхідно викладатися на всі 100%.

– Де хотів би бачити себе через 10 років, у якому статусі?

– Хотілося б, аби всі мої мрії втілилися в реальність. Заграти на високому рівні, щось виграти і потрапити в головну збірну України. Це мета на все моє життя. Пограти в Реалі, чи іншому топ-клубі теж хочеться, але національна команда для мене – це №1.