«Колос (Полонне) йде слідами Інгульця та Ковалівки»: найкращий футболіст місяця в аматорському футболі Коляда

Переглядів 5293
Артур Валерко
Артур Валерко
4 голоси
«Колос (Полонне) йде слідами Інгульця та Ковалівки»: найкращий футболіст місяця в аматорському футболі Коляда
Фото: aafu.org.ua
«УФ» відроджує традицію визначення найкращих у всіх лігах: у чемпіонаті України серед аматорів за період вересня 2022 року це півзахисник Колоса (Полонне) Микола Коляда.

Чемпіонат України серед аматорів кожного року відправляє на підвищення найкращі команди та гравців. І говоримо не лише про нижчі професіональні ліги – учасники УПЛ Колос (Ковалівка) та Інгулець (Петрове) починали саме в змаганнях ААФУ, звідки доросли хто до єврокубків, хто – до фіналу Кубка України. 

Попри те, що за останніх два роки аматорські змагання відпустили в професіонали 15 своїх клубів, змагальний склад сезону 2022/23 залишається представницьким. Тут такі бренди, як Зірка (Кропивницький), Нафтовик (Охтирка) і Скала 1911 (Стрий), тут колишні збірники Андрій Пилявський і Тарас Кабанов, багаторічний воротар Арсеналу Сергій Погорілий, який грав за Буде-Глімт до того, як це стало мейнстрімом, найкращий бомбардир в історії ковалівського Колоса Олександр Бондаренко та улюбленець Кварцяного Дмитро Козьбан. 

Говоримо про це і для того, щоб познайомити вас із сучасним аматорським футболом України, і тому, щоб підкреслити – наше визнання це досить конкурентний вибір. Отже, експертна рада визначила найкращим футболістом вересня 2022 року в змаганнях ААФУ півзахисника полонського Колоса Миколу Коляду. В трьох матчах на старті сезону він записав на свій актив чотири результативних дії. 

Для початку – знайомство з нашим лауреатом.

Микола Коляда. 30 років. Атакувальний півзахисник. На всеукраїнському рівні пограв за Інгулець (Петрове), Верес (Рівне), ФК Малинськ, ОДЕК (Оржів). Триразовий бронзовий призер чемпіонату України серед аматорських команд. У складі Колоса (Полонне) ‒ з літа 2022 року

У складі чемпіонів Хмельницької області Коляда – серед найбільш досвідчених, тому що в змаганнях під егідою ААФУ встиг провести 245 матчів (74 голи), а на професійному рівні в турнірах ПФЛ – 40 матчів (1 гол). Ось що Микола Коляда розповів в інтерв’ю сайту «Український футбол».

«Президент може зайти й підтримати, завести на гру футболістів»

‒ Майже всю кар’єру ви грали на рідній Рівненщині, і ось – Колос із Полонного, Хмельницька область. Як відбувався ваш перехід?

‒ Мені зателефонував головний тренер команди Сергій Бадрак і запросив у команду. Мені було цікаво: нова команда, нові змагання, максимальні завдання, тож я погодився й хотів спробувати себе на Хмельниччині. Радий, що мене взяли і зараз я регулярно граю в основі Колоса. 

‒ Що знали раніше про Колос, Полонне та футбол Хмельниччини?

‒ Ясна річ, через футбольних друзів і знайомих знав, як розвивається місцевий футбол. Що хмельницьке Поділля вийшло в Першу лігу рік тому, а кам’янець-подільський Епіцентр – цього літа. Про Колос (Полонне) чув, що це амбітний колектив, який став чемпіоном області. Для мене це вже був привід звернути увагу на команду, тому що знаю, що у нас «випадкові» колективи такі досягнення не здобувають. Значить, команда хороша й має серйозне підґрунтя.

‒ Побачене співпало з очікуваним?

‒ В принципі, так. Хороша команда, її серйозно посилили для дебюту на всеукраїнському рівні. В кожній ланці – досвідчені футболісти.

‒ І як вам їздити грати в іншу область? Чи, може, там і проживаєте?

‒ Збираємося, по кілька «легіонерів» з інших областей, і приїжджаємо. Колос бере участь у змаганнях як на обласному, так і на всеукраїнському рівні. У нас, зазвичай, є матч посеред тижня – в середу, та в вихідні. До того ж, є тренувальний процес.  

‒ Хто утримує команду, наскільки великі футбольні амбіції цих людей?

‒ Президент клубу Руслан Скримський – це футбольна людина, він дуже цікавиться грою, постійно підтримує команду. Я давно не бачив таких керівників клубів, які могли б зайти в роздягальню до команди й підтримати футболістів, завести їх на другий тайм. Руслан Францович веде агробізнес і при цьому знаходить час на ФК Колос.

«З ОДЕКом я входив у трійку найкращих, зараз хочеться поборотися за “золото”»

‒ Ви – старожил змагань під егідою ААФУ, вам є з чим порівнювати. В наш складний час чемпіонат України серед аматорів витримує свій рівень?

‒ Звісно, війна позначилася, багато клубів втрачено – як на півдні та сході, так і в західній групі. У нас, наприклад, нема таких яскравих команд, як ОДЕК (Оржів), Юність (Верхня/Нижня Білка), Маяк (Сарни). Але в наші часи треба подякувати ЗСУ, що маєм нагоду грати в футбол… Великі емоції, радість, коли спостерігали, як, одна ліга за одною, відновлювався чемпіонат України.

‒ Які завдання в Колоса (Полонне) в цих змаганнях?

‒ Завдання на всіх рівнях максимальні – грати на перемогу в кожному матчі. Тим більше, я особисто вже входив у трійку найкращих у чемпіонаті України серед аматорів, хочеться вийти в фінал і поборотися за «золото».

‒ Тим не менш, Колос уже встиг втратити свої перші очки…

‒ Матч з Агроном завершився 1:1, і я можу сказати, що це була якісна та сповнена боротьби гра. У кожної з команд були хороші моменти. Ми вже бачимо, що і цей сезон буде конкурентним, це радує.

‒ Ваш попередній клуб – ОДЕК (Оржів) – припинив виступи ще до війни. Взимку стало відомо, що старожил обласних і всеукраїнських змагань не зіграє навесні, а потім і кінцівку чемпіонату відмінили через бойові дії. Що сталося з ОДЕКом і як пояснював це президент Мирон Чернецький?

‒ Він не пояснював, це наш начальник команди Ярослав Кулаковський виступив перед командою й повідомив після останнього матчу, що сталося так – ОДЕК припиняє виступи. Звісно, нам усім дуже жаль. Вдячні клубу, вболівальникам, тренерам. Було багато титулів і перемог. Але так сталося, що в самій деревообробній компанії змінилося керівництво, тому ОДЕК і закрив футбольний клуб. 

‒ Раніше зник ФК Малинськ, і ще кількох клубів недорахувалася футбольна Волинь. Виходить, криза в футболі на Рівненщині?

‒ Виходить, так. На превеликий жаль, дійсно багато команд за останні рік-два зникли, деякі не змогли більше грати на всеукраїнському рівні. Ось і доводиться їздити в інші області. Поки війна – спонсори не готові інвестувати в футбол. 

«Мріяв би зіграти на оновленому рівненському стадіоні»

‒ Зате відкрився, нарешті, центральний рівненський стадіон.

‒ Так, дуже радісна та довгоочікувана подія. Думаю, «Авангард» стане ще кращим, адже там ще не всі роботи завершено. До того ж, поки стадіон без вболівальників – він ще не розкриється в усій красі, яким він задумувався. Радісно, що в наш непростий час є такі радісні події, як відкриття стадіону. 

‒ А вам хотілося б там зіграти?

‒ Звичайно! Мріяв би про це. Не раз грав на старому «Авангарді», в тому числі за Верес.

‒ Чому не зачепилися свого часу за шанс заграти на професіональному рівні? Ви ж були в обоймі Вереса, який тільки-но здіймався сходинками до УПЛ…

‒ Можливо, якби залишився в Вересі – й зачепився б за свій шанс, дійшов би до УПЛ, про що мріяв. Проте різні обставини в цьому заважали – сім’я, брак стабільності, адже на той час Верес був не найбільш заможним і стабільним клубом. 

‒ Інший ваш великий шанс – Інгулець. Де це вас помітив Олександр Поворознюк?

‒ Ми тоді грали фінальний турнір аматорського чемпіонату України на Кіровоградщині, я там забив кілька м’ячів. От він помітив і запросив. Вирушили тоді я, Ніколайчук і Скоцький. Пізніше приєднався Мучак. 

‒ «Папа» вже тоді був таким же, як тепер? Підозрювали за ним вокальні таланти?

‒ А чому ні? Він і тоді був таким самим – амбітний, запальний, сильний. Тоді ще все тільки починалося. Багато хто посміхався, коли «Папа» говорив, що Інгулець вийде в УПЛ. А він так і говорив: «Вийду з вами або без вас». Так і вийшло, він виявився правим. 

«Поворознюк казав: “Буду в УПЛ з вами чи без вас”. Слово стримав»

‒ Що на той час було в Петровому та околицях: вже був стадіон, база імені О.Г.Поворознюка?

‒ Все лише будувалося, але що Поворознюк говорив – те й було зведено. База була, але повнорозмірного штучного поля ще не було – тільки невеликий синтетичний майданчик. Стадіон, який є нині, теж уже був. Ну, а новий уже пізніше почали будувати – побажаю, щоб все задумане вдалося зробити й стадіон прийняв вболівальників в УПЛ.

‒ Ви застали той період, коли кількох гравців Інгульця запідозрили, скажімо так, порушенні Fair Play. Великий скандал був у клубі?

‒ Так, звичайно. По-моєму, Волині тоді Інгулець програв. Поворознюк до таких речей нетерпимий, коли дізнався, що троє гравців – не буду називати їхні імена – спокусилися «легкими грошима», він відразу ж їх прибрав із команди. Показово, швидко, всі про це знали. 

‒ Ви пограли за Верес і Інгулець у змаганнях ПФЛ. Ваші враження від нинішнього чемпіонату України серед професіоналів?

‒ Стежу, мені цікаво. Звісно, симпатії є до Вереса – наша обласна команда, грають такі люди, як Кльоц. Слідкую за змаганнями в Першій і Другій лігах.

‒ Існує думка: провідні аматорські команди цілком на рівні Другої ліги, деякі – вище. Що підтверджується тим, що після здобуття професіонального статусу колишні любителі регулярно в призерах і швидко йдуть у Першу лігу.

‒ Так, ми теж так вважаємо. Нині Друга ліга втратила багато клубів, і в лідерах там Нива (Бузова), саме недавня аматорська команда. Нині в аматорських змаганнях є такі хороші команди, як Колос (Полонне), Агрон (Великі Гаї), Скала 1911 (Стрий), це якщо навіть брати суто нашу групу. Вважаю, вони були б конкурентоздатними й на вищому рівні. 

‒ А ви могли б ще серед професіоналів побігати, може, за той же Верес?

‒ Були чутки, але конкретно до мене з запрошеннями більше не зверталися. Чи міг би? Свого часу відчував сили, дуже хотів дорости до Прем’єр-ліги. Зараз радий продовжувати грати, Колос – новий виклик для мене.

«Граю попереду, а зліва чи в центрі – без різниці»

‒ До речі, про Колос: ви більшість кар’єри грали атакувальним півзахисником, а тут частіше лівим. Потребує налаштування чи нормально?

‒ Нормально, все одно дію попереду, а де саме – без різниці. Все одно завдання – створювати моменти, бути корисним команді, вміти як пробити, так і віддати.

‒ Ціла група гравців прийшла в команду – як із першолігового Поділля (захисник Жданов і молоді гравці), так і з клубів Рівненщини та Волині. А як місцеві? Витримують ваш рівень чи ви їхній?

‒ У нас хороша та якісна конкуренція – і жодного розподілу на своїх-чужих. Тут були до нас хороші футболісти – залишилися ті ж Брицький, Дехтярук, Семенюк. Вони стали чемпіонами області з командою, яка щойно заявилася на турнір, це гідне поваги. Загалом, конкуренція – це добре, це мотивує, а в тренерів є вибір.

‒ Як враження справляє місто Полонне?

‒ Приємне, гостинне місто. Жаль, наскільки я чув, війна відмінила плани осучаснити стадіон, хоча кошти на ремонт уже були заплановані. Сподіваємося, після перемоги вдасться провести модернізацію стадіону, Полонне заслуговує цього.

‒ Чого чекаєте від найближчих турів і сезону в цілому?

‒ Кожен тур цікавий. Колос (Полонне) – дебютант аматорських змагань, усі з командою знайомляться, та й ми з багатьма суперниками знайомимося. Ось чув, яких людей зібрала Скала 1911 (Стрий). Цікаво буде з ними зіграти, думаю, буде гідний суперник.

‒ Що думаєте про заснування рубрики «Гравець місяця» та відродження сайту «Український футбол»?

‒ Приємно, що звертають увагу на аматорські змагання. Це важливо. Сайту «УФ» побажаю продовжити справу, яку розпочинала газета «Український футбол». Колись з неї дізнавалися всі новини.