Мілевському – 40! Його поздоровляють Алієв, Маркевич і Кучер крутими історіями про Суркіса, Сабо та Шевченка
985 
Сьогодні, 12 січня, Артему Мілевському виповнилося 40 років. У цей день редактор сайту «Український футбол» Андрій Піскун поспілкувався з людьми, які добре знають легенду Динамо:
- Олександр АЛІЄВ – кент Мілі і багаторічний партнер по Динамо і збірній України;
- Мирон МАРКЕВИЧ – тренував Мілевського у збірній України;
- Олександр КУЧЕР – партнер Артема по збірній і багаторічний суперник по Шахтарю.
«Тьома задивився і підрізав мене. Я падаю з велосипеда на асфальт і роздираю собі ногу, руку, плече»
– Олександре, пам'ятаєте момент, коли ви вперше побачили Артема, познайомилися, і стали кентами?
АЛІЄВ: Уперше я побачив Артема у спецкласі Яковенка у 2000 році, коли ми тільки приїхали в Україну. У нас узагалі був дружний колектив в Академії. Не можу сказати, що ми прямо відразу почали сильно спілкуватися з Артемом. Це сталося, коли ми поїхали на збори з першою командою при Михайличенку і нас поселили в одній кімнаті. Потім ми разом перейшли в Динамо-2. Ось так почалася наша дружба, яка триває і донині.
Молоді Артем Мілевський та Олександр Алієв. Фото: Instagram
– Артем уже в молоді роки виділявся серед інших гравців?
АЛІЄВ: За Пал Санича Яковенка в нас узагалі була хороша команда. Звичайно, Артем виділявся технічно і завжди грав в основному складі. У нього була хороша антропометрія, він міг підставити корпус. Ігрове мислення в нього на вищому рівні.
– Правда, що Артем на два роки старший, ніж насправді?
АЛІЄВ: Це неправда і повна маячня. Про мене теж говорили, що я 1983 року, але це брехня. Якщо ми виділялися серед однолітків, то це не говорить про те, що ми старші за всіх.
– Який матч із Мілевським найбільше відклався в пам'яті?
АЛІЄВ: Один матч і не вибереш. Ми провели багато ігор не тільки за Динамо, а й за збірні різного віку. Пам'ятаю, як перед Спартаком Ігор Михайлович Суркіс мені сказав: «Саня, поясни іноземцям, що цей матч означає для України». Я зібрав усіх легіонерів, поговорили і вони мене почули.
– Розкажіть веселу історію, яка трапилася з вами та Артемом?
АЛІЄВ: Веселу історію для журналу «Єралаш»? (Сміється, – прим. А.П.). Можу згадати історію з молодіжного чемпіонату світу 2005 у Нідерландах, де я отримав «бронзову бутсу».
Ми вийшли в плей-оф, де мали зіграти з Нігерією. За два дні до гри ми з Артемом сіли на велосипеди і поїхали в Макдональдс. З правого боку від дороги був канал із водою, Тьома задивився і підрізав мене. Я падаю на асфальт і роздираю собі ногу, руку, плече. Добре, хоч у воду не впав. Зате страждав потім від болю, що навіть спати не міг.
Багато хто потім писав, що ми були п'яні. Та нічого подібного! Повністю тверезі!
– Що вам сказали в команді, коли ви повернулися?
АЛІЄВ: Хто і що нам міг сказати в той час? Просто запитали, звідки рани. Я сказав, що на велосипеді так покаталися. Спочатку не вірили, а потім зрозуміли, що це правда.
«Сабо і зараз продовжує говорити про мене і Мілевського. Це означає, що ми досі в його серці й щось могли показати на полі»
– Як ви з Артемом уживалися з Сабо, котрий категорично не переносить людей, які вживають алкоголь?
АЛІЄВ: Це його особиста думка. У мій час і до мого часу всі великі футболісти випивали. Якщо футболіст виходить на поле і показує результат, то не має значення, п'є він чи ні. Як я вже й казав: раніше пили, але грали, а зараз не п'ють і не грають. Кожен може помилитися, але й кожен може допомогти тренеру.
– Ви не висловлювали Сабо претензії з цього приводу?
АЛІЄВ: Я на це просто не звертав увагу. Він – людина у віці, тому я не хотів йому щось говорити. Сабо і зараз продовжує говорити про мене і Мілевського. Це означає, що ми досі в його серці й щось могли показати на полі.
🔥Читайте також: «Сабо називав мене і Алієва «алкашами», Белькевича теж ненавидів, а легіонерам все прощав»: вогняне інтерв’ю Мілевського.
– А з Блохіним чому у вас з Артемом не склалися стосунки?
АЛІЄВ: Скажу за себе. Як футболіста, я Блохіна дуже поважаю, як людину – у мене є своя думка. У нього складний характер і в мене теж. У цьому плані ми не зійшлися. Зрозуміло, що мені десь треба було бути м'якшим, тому що він тренер, а я гравець. Поганого про Блохіна я нічого сказати не можу. Це великий футболіст не тільки для України, а й для всього світу.
– У матчі з Шахтарем було багато сутичок і бійок. Яка найбільше запам'яталася?
АЛІЄВ: Напевно, це фінал Кубка в Сумах, коли Тьома зі Срною і Кучером бився. Точніше, не бився, а півнячі бої влаштовував (сміється, – прим. А.П.). У наших матчах із Шахтарем завжди був підвищений градус напруги, тому що зустрічалися дві найкращі команди країни. У той час ці матчі збирали цілі стадіони, і всі їх чекали.
«Я прекрасно знав, що якщо проведу хорошу гру, заб'ю кілька голів, то міг спокійно підійти до Ігоря Михалича, нагадати про штраф, і він мені його прощав»
– Ігор Суркіс часто вас штрафував з Артемом за порушення режиму?
АЛІЄВ: Було діло. Ігор Михайлович завжди після наших зальотів дзвонив на базу і викликав нас у кабінет. Ми тоді і плакали, і сміялися. У той час ми його трохи побоювалися. Перш ніж щось зробити, треба подумати головою, а ми спочатку робили, а потім думали.
Але Михалич до мене і Тьоми ставився дуже добре. Я прекрасно знав, що якщо проведу хорошу гру, заб'ю кілька голів, то міг спокійно до нього підійти, нагадати про штраф, і він мені його прощав. Я завжди відповідав Михаличу на футбольному полі.
– Який був найбільший штраф, який він пробачив?
АЛІЄВ: Сто тисяч доларів.
– У карти любили пограти?
АЛІЄВ: Звичайно! У карти я починав грати ще за Сергія Федорова, Шовковського, Ващука, Хацкевича, Белькевича, царство йому небесне. Головне було, що всі чесно грали і не крисили джокера. Карти для нас були віддушиною на базі. Хтось приїжджав заробити, а хтось – віддати свої гроші (сміється, – прим. А.П.).
– Хто краще за всіх грав?
АЛІЄВ: Та багато хто. І Рома Зозуля, і Кравець, і Гусєв, іноді я міг виграти.
– Артем як грав?
АЛІЄВ: Нормально, але бувало, що «застрілювався». Як-то кажуть, не вмієш думати головою, думай кишенею (сміється, – прим. А.П.).
– Який найбільший банк бував у грі?
АЛІЄВ: Наприкінці місяця бували великі суми, понад тисячу доларів. Але нічого – не вмієш грати, не сідай за стіл. Хтось отримував зарплату під час гри, а хтось її віддавав.
– Ігор Суркіс брав участь у грі?
АЛІЄВ: Михалич із нами не грав на гроші, але іноді дивився, коли ми в літаку летіли. Міг сісти з нами, посміятися і на інтерес перекинутися.
– Мілевський мені розповідав, що в нього була пропозиція від Фіорентини, а які пропозиції надходили вам на піку кар'єри в Динамо?
АЛІЄВ: По мені була пропозиція від Бенфіки чи Спортинга, але я завжди прагнув грати в київському Динамо. Я ніколи не хотів їхати за кордон, тому що вивчення мови мені давалося дуже важко. Я розумів, що мені було б складно адаптуватися до Європи.
Артем Мілевський. Фото: Динамо
– Як поводився Шева після повернення в Динамо?
АЛІЄВ: Абсолютно нормально, як і личить володарю «Золотого м'яча». Ми виходили і разом робили добру справу для команди.
– А правда, що Шева у збірній не знав прізвища деяких футболістів? Чув, що після асисту Рикуна в матчі з Туреччиною, він запитав: «А хто цей хлопець?».
АЛІЄВ: Точно сказати не можу, але десь щось проскакувало.
«Я не хочу ображати Ваната і Довбика, але з Мілевським мені завжди подобалося грати. Недарма нас називали «солодка парочка»
– Нещодавно у вас була сварка з Мілевським, але ви вже помирилися. Розкажіть, як сталося ваше примирення?
АЛІЄВ: Він підійшов до мене і запитав, у чому суть претензій. Я йому пояснив ситуацію, Тьома переді мною вибачився, і ми потиснули один одному руки. Тепер знову спілкуємося. Ми завжди були, є і будемо кентами.
– Якщо порівняти Артема з нинішніми нападниками збірної, Ванатом і Довбиком, кому віддасте перевагу?
АЛІЄВ: У Артема рівень набагато вищий, і він їх перевершує в усьому. Нехай у нього не було великої швидкості Ваната, але мислення, пас, утримання м'яча на більш високому рівні. Я не хочу ображати Ваната і Довбика, але з Мілевським мені завжди подобалося грати. Недарма нас називали «солодка парочка».
– Ваші побажання кенту?
АЛІЄВ: Бажаю Тьомі міцного здоров'я, тоді багато чого можна зробити. Нехай він буде тим, ким хоче, і все в нього вийде. Нехай біля нього завжди будуть віддані люди. Ну і всім нам, і Артему зокрема, мирного неба над головою, і щоб ця пекельна війна скоріше закінчилася нашою перемогою.
«Я вважаю, що Мілевський залишив серйозний слід в українському футболі»
– Мироне Богдановичу, чим вам запам’ятався період роботи із Мілевським у збірній?
МАРКЕВИЧ: У мене про Мілевського залишилися гарні спогади, нічого поганого про нього не можу сказати, тільки – хороше. Він був одним з лідерів команди і вів себе дуже позитивно.
Артем був футболістом високого рівня, хоча конкуренція у збірній тоді була висока: Шевченко, Воронін, Селезньов, Девіч, Зозуля. У нападі було, кому грати. Серйозна команда!
– У товариських матчах ви часто в основі випускали Мілевського і Шевченка у нападі.
МАРКЕВИЧ: Я тоді всім давав грати, включаючи молодого Зозулю, Ярмоленка, Федецького. Це я їх і запросив у збірну, вони тоді тільки починали.
– З ким Мілевський товаришував у збірній, окрім Алієва?
МАРКЕВИЧ: Він дуже позитивний хлопець. У нього такий характер, що він зі всіма знайде спільну мову. Атмосфера у національній команді тоді була майже ідеальна.
– Можете згадати якусь індивідуальну розмову з Мілевським, які ви йому ставили вимоги на полі?
МАРКЕВИЧ: Конкретної розмови вже не згадаю, але можу сказати, що Артем повністю віддавався на полі. Це для мене основний показник футболіста, тоді на якісь помилки можна не звертати увагу. У мене не було в матчах питань до Мілевського. У побуті з ним проблем також не було.
– Але з Блохіним у Динамо в нього не вийшло.
МАРКЕВИЧ: Не знаю, що там в них було, то не до мене питання. У мене з Мілевським все вийшло.
– Які сильні та слабкі сторони були в Мілевського, як у футболіста?
МАРКЕВИЧ: Його козирі – це робота корпусом, техніка і вміння забивати. Артему не вистачало швидкості, але він компенсував це іншими якостями. Я вважаю, що Мілевський залишив серйозний слід в українському футболі.
Мирон Маркевич Фото: Карпати
«Дуже шкода, що Мілевський не перейшов у Фіорентіну. Думаю, він зміг би досягти успіху у Серії А»
– Ходять чутки, що Артем на два роки старший, ніж насправді.
МАРКЕВИЧ: Та то попридумують таке щось. Я дивився на нього, як на футболіста, а скільки йому років мені було не цікаво.
– Мілевський з Алієвим у Динамо частенько порушували режим, а у збірній були з цим проблеми?
МАРКЕВИЧ: У збірній вони нічого зайвого собі не дозволяли. Пам’ятаю, як після перемоги над Литвою Шевченко питає: «Можна ми підемо посидимо із хлопцями трошки?». – «Без проблем». Не бачу нічого поганого, щоб хлопці трошки розслабились. Рамки ніхто не переходив. Келих пива після гри то й потрібно, ясно що, якщо не заливати потім горілкою. В Металісті я також дозволяв футболістам випити по келиху вина після гри. Ми за всім слідкували, і зайвого собі ніхто не дозволяв.
– Легендарна «паненка» Мілевського на ЧС-2006 при Блохіні. Якби ви тоді були тренером, то щось би сказали Артему після такого зухвалого виконання пенальті у важливому матчі?
МАРКЕВИЧ: Якщо він впевнений у своїх силах, то що тут говорити. У мене в Металісті Девіч не реалізував «паненку» у матчі з Олімпіакосом, але потім забив вирішальний гол і ми пройшли далі. Після перемоги й говорити нічого не потрібно за такі моменти.
– На чолі Металіста ви неодноразово грали проти Динамо з Мілевським у складі. Можете щось згадати про той період?
МАРКЕВИЧ: Захисникам, тому ж Березовчуку і Папі Гуйє, я давав особливу установку, як грати проти Артема. Мілевський – це була для нас проблема. Я робив акцент на тому, що він дуже добре грає корпусом, десь міг спровокувати. Ми просили наших захисників бути дуже акуратними проти Артема у своїй штрафній. Він міг грати на протиках і заробив так багато пенальті.
Часто нам вдавалося виключати Мілевського, ми не один раз обігравали Динамо. Персональщики в Металісті були досить непогані. Наші матчі проти Динамо точно запам’яталися вболівальникам.
– Мілевський мені розповідав, що дуже хотів перейти до Фіорентіни і навіть пропозиція від «фіалок» надходила, але його не відпустили. Як думаєте, Артем міг досягти успіху у Серії А?
МАРКЕВИЧ: Дуже шкода, що він туди не перейшов. У той час італійський футбол був на дуже високому рівні. Думаю, він зміг би досягти успіху у Серії А, рівень в Артема був високий. До нього наші футболісти добре виступали в Італії, то ж і в нього могло все вийти.
– Ким ви бачите Мілевського у майбутньому, можливо, тренером або функціонером?
МАРКЕВИЧ: Думаю, скаут із нього вийде дуже хороший. Він добре розуміє футбол. Чи міг би він знайти нападника для Динамо? Думаю, що так.
– Ваші побажання Артему.
МАРКЕВИЧ: Перш за все я йому бажаю здоров’я, для нього зараз це основне. Також бажаю Артему знайти роботу по душі. Хочеться, щоб Артем ще приніс багато користі нашому футболу.
Артем Мілевський. Фото: Динамо
«Артистичність у Мілевського була на вищому рівні. Але він ніколи не був гнилим футболістом, просто міг створити момент із нічого і заробити пенальті»
– Олександре, Мілевський вас називає найсильнішим захисником, проти якого він грав. Як вам вдавалося вимикати його з гри?
КУЧЕР: Мені це далеко не завжди вдавалося. Артем дуже технічний нападник із хорошими даними, добре працює з м'ячем, головою. Найсильніша його сторона – це робота корпусом. Також він дуже хороший у підіграваннях і завершенні. Можу з упевненістю сказати, що Артем один із найкращих нападників в Україні, проти яких мені доводилося грати – у топ-3 він точно входить. З його антропометричними даними і роботою з м'ячем Артем мені нагадує Ібрагімовича.
– Луческу давав особливі настанови, як грати проти Мілевського?
КУЧЕР: Персонально проти Артема ми не грали, але особливу увагу йому приділяли. Містер говорив, що він дуже добре прикриває м'яч корпусом, тому не треба до нього притискатися. Він може обіграти один в один, віддати, прибрати на замаху.
– Мілевський же і спровокувати на пенальті міг у штрафному.
КУЧЕР: Звичайно. Артистичність у нього була на вищому рівні. Але він ніколи не був гнилим футболістом, просто міг створити момент із нічого і заробити пенальті.
– У першому матчі півфіналу Кубка УЄФА Динамо – Шахтар (1:1) ви грубо зіграли проти Мілевського. Одразу після матчу він сказав, що ви спеціально завдали йому травму.
КУЧЕР: Це він сказав на емоціях. Я точно не спеціально так зіграв, це був ігровий момент, я порушив правила, за що отримав жовту картку і пропустив матч-відповідь.
– У збірній ви з ним грали разом. Як тоді Артем поводився в національній команді?
КУЧЕР: Він компанійський хлопець, дуже добрий, відкритий і веселий, завжди може пожартувати. З ким найбільше спілкувався? Звичайно, з Алієвим, це ж два кенти.
– Ким ви бачите Мілевського в майбутньому, на якій посаді?
КУЧЕР: Це йому вибирати, до чого в нього душа лежить. Поки що в нього непогано виходить у медіафутболі, він привертає до себе увагу. Артем був популярним гравцем, і навіть зараз до нього прикута велика увага. Я думаю, все в нього вийде, головне, щоб він не зупинявся і досягав тих цілей, які він собі поставив.
Олександр Кучер. Фото: Дніпро-1
– Наостанок ваші побажання Мілевському.
КУЧЕР: Нехай у нього збудуться всі мрії і він доб'ється всіх поставлених цілей. Бажаю йому міцного здоров'я і мирного неба над головою.
