«Перед мобілізацією всі мають бути рівні»: найкращий гравець Другої ліги у травні Сторчоус – про зліт та падіння Дружби
1414 
Атакувальний хавбек Дружби з Мирівки Андрій Сторчоус провів напрочуд успішний травень в Другій лізі, за що отримав звання найкращого гравця місяця від ПФЛ та «УФ».
У п’яти матчах він відзначився шістьма результативними діями (4+2) та забив чемпіонський гол в останньому турі зі Скалою 1911 (1:0).
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Сторчоус підбив підсумки історичної звитяги Дружби у дебютному сезоні на професійному рівні, прокоментував звістку про зняття команди з наступного розіграшу Першої ліги, а також трохи розповів про свій футбольний шлях.
З інтерв’ю ви дізнаєтеся про наступне:
- Як Дружба святкувала чемпіонство?
- Чи стимулював клуб фінансово суперників своїх конкурентів протягом сезону?
- Як дізнався про те, що Дружба збирається зніматися з наступного сезону Першої ліги?
- Що думає про нерівність українських футболістів у питанні мобілізації?
- Як дебютував у молодіжній збірній України з аматорської команди Зоря (Білозір'я)?
- Як сьогодні оцінює успіхи Довбика, із яким виступав за Черкаський Дніпро?
- Чим запам’яталася робота під керівництвом відомих тренерів Євтушенка та Бакалова?
- Чому після відходу з ЛНЗ довелося тимчасово перейти у футзал та що взяв для себе з цього досвіду?
«Дружба дуже хотіла виграли Другу лігу – історія запам’ятовує переможців»
– Андрію, вітаємо із чемпіонством в Другій лізі! Які емоції від перемоги?
– Дякую за привітання. Довго йшли до цього чемпіонства. Зібралася дуже бойова команда, хороший колектив, були перемоги й поразки, але задоволений, що так все склалось для нас
– Як святкували? Без ексцесів обійшлося?
– Зібрались всі разом, футболісти й керівництво Дружби на банкет, де керівництво УАФ вручило команді золоті медалі й Кубок Другої ліги.
Не був сам на цьому дійстві через сімейні обставини, але все пройшло без пригод.
Гравці Дружби, фото: ФК Дружба Мирівка
– Якою була подяка від президента клуба? Премії хороші отримали?
– Ми всі дуже дякуємо нашому президенту Олександру Васильовичу Онищенку. Для нас він зробив все, як повинно бути, на найвищому рівні. Отримали підвищені премії. Яку суму, не можу вам сказати. Це конфіденційно (посміхається, – прим. Д.В.).
– Особисто ви дуже круто провели травень та отримали звання найкращого гравця місяця в Другій лізі. Завдяки чому вдалося зробити такий ривок?
– Дуже хотіли всі виграти Другу лігу, адже історія запам’ятовує переможців. Всі гравці й тренерський штаб викладались на всі 100%. Я радий такому визнанню, дуже приємно.
«Дружба завжди грала чесно і нікого не стимулювала»
– В останньому турі вам обов’язково потрібно було перемагати, аби стати першими. Ваш конкурент – ЮКСА – фінансово стимулювала Скалу 1911?
– Ми навіть про це не думали, бо знали що буде складна гра, треба обов’язково перемагати.
– А взагалі наскільки в Другій лізі розповсюдженим є фінансове стимулювання суперників конкурентів? Хто, можливо, найчастіше це практикував протягом сезону?
– Чесно, навіть не знаю. Знаю, що Дружба завжди грала чесно і нікого не стимулювала.
– Дружба була клубом із найбільшим бюджетом в Другій лізі?
– Були три-чотири команди, які мали більший бюджет, але не думаю що набагато.
«Думаю, в питанні мобілізації всі повинні бути рівні»
– Як дізнався про те, що Дружба збирається зніматися з чемпіонату? Як на це відреагувала команда?
– Нам написав президент клубу і сказав, що ми припиняємо виступи. Ми не повірили відразу, всі були здивовані, але це правда.
Гравці Дружби, фото: ФК Дружба Мирівка
– Була заява від офіційних осіб клубу, що таке рішення прийняте через відсутність бронювання футболістів від мобілізації. Це дійсно так? Як ставитеся до того, що далеко не всі команди бронюють?
– Не можу сказати точно, але, думаю, так і є. Думаю повинні всі бути рівні.
– Як ви ставиться до того, що одних футболістів випускають за кордон і вони переходять в іноземні клуби, а іншим не надають бронь від мобілізації. Питання не до самих футболістів, а до непослідовності системи.
– Нейтрально, треба якось вирішувати це. Проте як? Думаю, це складне питання.
«Коли дізнався, що мене викликають в збірну України, подумав, що це розіграш»
– Цікаво, що у 2014 році ви дебютували у молодіжній збірній України з аматорської команди Зоря (Білозір'я). Як це взагалі було?
– В нас була відпустка, мені зателефонував президент клубу [Володимир Лашкул] і повідомив що мене викликають в молодіжну збірну, спочатку не повірив, думав розіграш якийсь (посміхається, – прим. Д.В.).
Все було на найвищому рівні. Там грали на той момент дійсно найкращі молоді грав ці України: Максим Коваль, Руслан Малиновський, Олександр Караваєв, Пилип Будківський… Раніше бачив їх лише по ТВ, а тут вже перебував поряд з ними на тренуваннях, в роздягальні… Тоді був чудовий колектив, всі жартували, сміялися.
– Хто в тій зірковій «молодіжці», на ваш погляд, був найсильнішим гравцем? Значним був розрив у рівні між вами та іншими хлопцями?
– Всі були футболістами високого рівня, виділити когось конкретно не можу. Десь поступався їм в психології, нечасто граєш поряд з такими професіоналами.
«Було видно, що Довбик стане хорошим футболістом»
– У Черкаському Дніпрі ви виступали разом з юним Артемом Довбиком. Що він тоді являв собою як футболіст? Що думаєте про його сьогоднішні успіхи?
– Артем тоді ще був юним, але виділявся швидкістю, зростом, мав хорошу ліву. Видно було, що він стане хорошим футболістом, своєю працею він усе довів і доріс до гравця збірної України й найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії.
Артем Довбик, фото: Getty Images
– Вашими земляками також є Віталій Миколенко та Артем Бондаренко. Знайомі з ними особисто?
– Особисто з ними не знайомий, але слідкую за їхніми виступами.
– Як вам гра Миколенка за Евертон в цьому сезоні?
– Він хороший гравець. Непогано, я вважаю, провів сезон, стабільно грав.
– А як вам Бондаренко в Шахтарі?
– Технічний, командний гравець із хорошою лівою ногою. Вірю, що з Шахтарем покаже хороший результат в єврокубках.
- Читайте також: «Коли сказали, я не повірив»: Сторчоус – про виклик у молодіжку з аматорів, Довбика та неприємний відхід з ЛНЗ
«Футзал допоміг мені швидко приймати рішення»
– У Черкаському Дніпрі ви пограли під керівництвом Вадима Євтушенка. Авторитет легенди не надто тиснув?
– Хороший тренер, зірковості не було. Емоції траплялися, але ж у футболі без них неможливо. А так не пам’ятаю такого, щоб він десь на мене чи на партнерів зривався.
– В ЛНЗ ви виступали під керівництвом Юрія Бакалова. Його тоді активно критикували за прямолінійний стиль гри команди. В нього дійсно примітивний футбол?
– В Юрія Миколайовича я багато чому навчився. Тільки позитивні відгуки про роботу із ним.
Саме він та спортивний директор Василь Володимирович Гречаний запросили мене доєднатися до команди, коли вона ще виступала на аматорському рівні. Я довго не думав і перейшов, адже ще раніше ми працювали з Бакаловим.
Андрій Сторчоус, фото: ФК ЛНЗ
– Після початку великої війни ви трохи пограли в оренді в Чехії за СКП Слован Моравська Требова, але перед стартом нового сезону повернулися в ЛНЗ. Чому прийняли таке рішення? Зараз більшість футболістів навпаки прагнуть виїхати за кордон.
– Так, коли почалась велика війна, перейшов в оренду, трохи пограв в Чехії, але не на професійному рівні.
Коли відновлювався чемпіонат, мені зателефонував спортивний директор, і спитав, чи є бажання повернутися в Україну. Я відразу сказав так і вже готувався до виступів в чемпіонаті.
Я сам із Черкас, тому хотілось повернутися додому і виступати за рідне місто.
– Через пів року ви вже покинули ЛНЗ. Чому так вийшло? Не шкодували про своє повернення?
– Не очікував, що так все швидко станеться, але це футбол. Після останньої гри осені зателефонували й сказали, що на мою позицію прийдуть нові гравці й на мене не розраховують. Поспілкуватись, потисли руки й попрощались.
– Після відходу з ЛНЗ ви пів сезону були без команди та навіть встигли отримати досвід у футзалі. Що це був за період і що ви для себе з нього взяли?
– Так, трохи пограв, але особливих досягнень не було. Після ЛНЗ не мав особливих запрошень, які підійшли б мені, і щоб тримати себе у формі, тренувався в Черкасиобленерго. Потім мене заявили за них і так навіть трохи пограв в Екстра-лізі. Проте за два місяці важко зрозуміти інший вид спорту.
Футзал допоміг мені швидко приймати рішення та пересуватися. Там все відбувається дуже динамічно.
Потім зателефонував тренер Дружби й запросили до себе в команду. З деякими футболістами я грав раніше, тож без проблем перейшов.
