«Петраков грав у 5-4-1, а схема Любеновича – для мене це вперше»: чемпіон світу Устименко реанімував кар'єру в Минаї

Устименко з перших матчів весняної частини УПЛ став ключовою фігурою для Минаю. Як наслідок – 4 голи в 3 останніх матчах команди Желько Любеновича, яка намагається врятуватися від вильоту в Першу лігу. 13 квітня о 13:00, буде зіграно один із найважливіших для закарпатців матчів, Оболонь – Минай.

Чемпіон світу U-20, який не зміг виграти конкуренцію в Олександрії та Кривбасі, сподівається, що оренда в Минай допоможе йому вийти на новий рівень.

Денис Устименко в інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:

• Рестарт кар'єри в Минаї;
• Чому не заграв в Олександрії та Кривбасі;
• Золото чемпіонату світу;
• Заруби з Луніним в шкільні роки;
• Та ін.

«Любенович перед кожною грою заряджає нас вірою в себе»

– Оренда в Минай пішла вам в плюс. Результати команди покращилися паралельно з індивідуальними показниками. Що допомогло повернути собі впевненість?

– Я відчув довіру та можливість проявити себе – на тебе розраховують і ти хочеш віддячити своєю грою. Голи додають мені впевненості, але це також залежить від збільшення ігрового часу. На тренуваннях багато напрацьовуються завершальні епізоди. Це все переноситься на гру, тому я дуже радий. Я буду вдвічі щасливіший, якщо мої дії приноситимуть Минаю результат.

– Що завадило в більшості врятуватися від поразки Поліссю?

– Після другого пропущеного ми сподівалися повторити те, що вдалося з Олександрією (2:2), але фарт був не на нашому боці. Були засмучені, але рухаємось далі.

– Наставник Минаю Желько Любенович після матчу говорив про те, що команда має проблеми ментального характеру. Зі сторони футболіста, як зламати цей психологічний бар'єр?

– Желько за той час, що я в команді перед кожною грою вселяє в нас впевненість, що ми можемо. Якщо не було результату, але ми грали у свій футбол, то він намагається акцент робити на тому, що в нас виходило. Продовжували так само, незалежно від суперника.

Я вважаю, що в матчах, які залишилися, ми продемонструємо наш кращий футбол.

Желько Любенович. Фото: СК Дніпро-1

– Не було проблем з інтеграцією в ігрову побудову команди? Здається, що під керівництвом Петракова ви грали з трьома захисниками.

– Васильович грав у 5-4-1, а 3-5-2 для мене це вперше. Желько цікавився в мене, чи грав я раніше при такій схемі. Після першого спарингу мені сподобалось, коли в тебе більше простору, поруч з тобою є другий нападник, тому мені подобається наша схема. Я почуваю себе дуже комфортно.

– Багато часу знадобилося на адаптацію?

– Коли тільки приїхав, треба було притертися до гравців і тренера. Але можу сказати, що я був приємно здивований, наскільки тепло мене прийняли тут усі – президент, тренери, партнери по команді. Я одразу відчув себе як вдома, ніби я тут граю багато часу. Дуже за це вдячний всім.

Можливість пограти на Закарпатті також психологічно розвантажить мою родину, яка тут може більш безпечно себе почувати, ніж там, звідки я родом.

«У Минай мене запрошував Шаран, але не склалося»

– А ви родом із Харківщини. Ваші рідні Дергачі, на щастя, не були окуповані на початку повномасштабного вторгнення. З вашою родиною все гаразд?

– Повномасштабна війна застала мене в Олександрії. Всі родичі та знайомі змогли виїхати. Протягом 7-8 місяців були там. Після звільнення Харківщини повернулися туди. Зараз знову ситуація загострилася, і якщо буде така можливість, хотів би, щоб вони приїхали сюди. Дуже сильно переживаю за них, постійно на зв'язку. О 3-4 ранку доводиться бігти в бомбосховище і протягом 3-4 годин не знати, що трапилося. І це також мені передається.

– Попереду в Минаю лобова гра з Оболонню в контексті боротьбі за виживання. Поразка від Полісся не підкосила вас?

– Наступного дня після гри з Поліссям ми добре поспілкувалися між собою. Проговорили це, відпустили, щоб зайти в тренувальний цикл на позитиві. З великою відповідальністю підходимо до гри з Оболонню. Не так багато матчів залишилось. Ми будемо битися. У нас хороша команда. Викладемося на 200%.

– Початок у вашому попередньому клубі виглядав для вас оптимістичним. На передсезонці ви багато забивали за Кривбас в контрольних матчах, а в офіційних поєдинках зовсім мало грали. Чому?

– У Кривбасі підібрана дуже класна команда. Я себе почував комфортно. На зборах на мене нічого не тиснуло, був спокійним. Коли почався чемпіонат, особливо після гри з Олександрією, в плані психології почав здавати. Сам себе винуватив за те, що треба забити, але з часом я зрозумів, що на мене не стільки чинився тиск, як я сам себе заганяв. Велика конкуренція, мало грав, обмаль результативних дій.

Перехід в Минай в плані психології мені пішов в плюс, а після народження дитини почав менше себе накручувати, а змістив фокус на родину і почав отримувати задоволення від футболу. Коли почала намічатися співпраця з Минаєм, я не вагався жодної секунди.

– Як з'явився варіант з переходом в Минай?

– Ще на початку чемпіонату мене хотів бачити в цій команді Володимир Шаран. Володимир Богданович мені телефонував, як я дивлюсь на такий варіант. Тоді якось не склалося. Взимку Кривбас не взяв мене на збори в Іспанію і сказав шукати собі варіант з орендою, що для мене так буде краще. Я навіть не сперечався. Мені зателефонував Желько Любенович і після нашої розмови я вирішив приєднатися до Минаю.

Велике значення мало, коли тебе запрошує тренер, який хоче тебе бачити. Приємне враження залишилось після нашої розмови. Желько переконав мене приїхати сюди і за три місяці, що я тут, не пошкодував про своє рішення. Я дуже вдячний за цю можливість бути тут.

Володимир Шаран. Фото: ФК Минай

«Гунічеву в Олександрію дорога закрита»

– Доля іноді підкидує цікаві сюжети: ви приїхали з Кривбасу в Минай і заграли, а у зворотньому напрямку вирушив Єгор Твердохліб, якому поки складно конкурувати.

– Я про це не думав. Напевно, у Єгора не все складається так, як він хотів, але йому потрібен час, щоб адаптуватися до вимог Миколайовича, конкурувати з легіонерами. Я розумію, що це нелегко, і відчув все це на собі. Потрібно терпіти, мовчати, працювати. Шанс у нього буде.

Там не треба говорити, а працювати. Хай спершу ти не отримаєш багато часу, але можливості себе проявити в тебе будуть. Далі все залежить від тебе, як ти скористаєшся. Впевнений, що у Єгора в Кривбасі все буде гаразд.

– Ваш одноклубник Єгор Гунічев став злим генієм для Олександрії, в складі якої грав свого часу. Тепер дорога на Кіровоградщину йому закрита?

– Постійно підколювали за це. Назад в Олександрію дороги Єгору нема:), Особливо так, як від святкує голи. Ми з ним в Олександрії по часу розминулися, але зараз про час там згадуємо з посмішкою.

– Ви провели 4 роки в Олександрії, але заграти стабільно не змогли. Що заважало проявити себе?

– На той момент в Олександрії була велика конкуренція: Денис Безбородько, Артем Сітало, Віталій Пономар. Я був третім-четвертим. Коли я туди прийшов, команда боролася за єврокубки. Тренер не міг мені повністю довіряти, коли на першому плані результат.

Я дуже дякую Володимиру Шарану, що дав мені шанс проявити себе. До всіх ставилися однаково, але ставка була на перевірених бійців.

– Після ЧС-2019 (U-20) планка не полетіла, що вас якось обділили?

– Після чемпіонату світу мені дали новий контракт. Я думав, що буду більше грати, але склалося так, що пів сезону я провів в дублі. Можливо, мої очікування не справдилися.

– У ваших партнерів по атаці в тій «золотій» збірній так само не все виходить у клубній кар’єрі. Якщо Влад Супряга в підвішеному стані в Динамо, то Дані Сікану не вистачає стабільності в Шахтарі, вистрілюючи відрізками...

– Не знаю, як вам відповісти. Будучи з ними в одній команді, для себе я визначив, що вони обоє на топовому рівні. Я їх дуже поважаю. Розумів, з ким веду конкуренцію. Вони на той час повністю виправдовували сподівання.

Зараз у Влада, я бачу, травми пішли. Він хороший гравець. В нього все буде гаразд. Якщо він змінить обстановку і там піде, то вдало перезавантажиться. А Сікан зараз на ходу. За ним приємно дивитися, як він розвивається.

– Щоб поперло, як вашому земляку Андрію Луніну.

– Я Андрія знаю з дитинства. Постійно рубалися між собою, коли Металіст з Арсеналом грали. Нам було по 10-12 років. В збірних перетинались. Дуже за нього радий, що дочекався свого шансу в Реалі.

Андрій Лунін. Фото: ФК Реал

– Олександр Петраков на фарт не голився до кінця турніру. А були ще в когось забобонні штуки?

– Багато часу пройшло. По пам'яті не згадаєш одразу.

– Гучною була історія з преміальними за перемогу, коли попереднє керівництво УАФ не розраховувало на виграш і довелося підключати спонсорів – і допоміг особисто власник Ворскли Жеваго та його компанія Ferrexpo.

– Ми про це навіть не думали. Це вже після перемоги, коли летіли з Польщі додому, повелися розмови. Я не вдавався в деталі, хто посприяв цьому. Атмосфера була супер, всі об’єдналися навколо однієї ідеї. Розуміли, для чого ми тут. Васильович нам ставив в приклад ЧС-2015 в Новій Зеландії (збірна України з Яремчуком, Бесєдіним, Соболем і Коваленком вилетіла вже в 1/8 фіналу, – прим. «УФ»), щоб не повторити помилок хлопців.

– По завершенні оренди у вас залишиться рік контракту з Кривбасом. Це питання вирішуватиметься до літа?

– Так. Я хочу дограти свою оренду, а потім вже вирішувати по ситуації. Зараз я навряд чи відповім на це.

– На що може розраховувати Минай по завершенні сезону?

– Я впевнений, що в Минаю є всі можливості для боротьби за виживання. Час покаже.