«Ракицький тренувався з нами і навіть дав подарунок»: граючий директор ФК Діназ Старенький – про майбутнє клубу

Діназ, який з року в рік боровся за виживання у Першій лізі, з високою долею ймовірності може вилетіти в Другу лігу. Зміна тренера по ходу сезону та відхід досвідчених виконавців не залишають вибору, крім ставки на молодих вихованців. Якщо прибрати з заявки героя нашого сьогоднішнього інтерв’ю, Діназ можна сміливо назвати одним з наймолодших колективів Першої ліги. 

Тож напередодні матчу з екс-учасником УПЛ – ФК Минай – сайт «Український футбол» записав інтерв’ю з Сергієм Стареньким, який у свої 40 років поєднує футбол та управління футбольним господарством одночасно – він є найстаршим футболістом Першої ліги сезону 2024/25. Сергій розказав про: 

• Статус граючого директора
• Теніс із Ракицьким
• Велотренажер із Мудриком
• Діназівців у Динамо та Вердері
• Чи зловили зірочку вони з Головком

«Ніякої трагедії не буде, якщо ми вилетимо в Другу лігу»

– Сергію Миколайовичу, як би ви охарактеризували поточний стан справ у Діназа, який із сезону в сезон бореться за виживання?

– Для нас є першочерговим зараз вибудувати клубну вертикаль, вершиною якої є перша команда, аби хлопці з нашого району мали шанс заявити про себе у футболі. З першого дня мого перебування в клубі я б хотів, аби ми наблизилися до того рівня, аби комплектувати команду як це робить Атлетік (Більбао), в якому грають ті пацани, які, якщо не вихованці клубу, то походять з Країни Басків, і розвинути цю історію для Вишгородського краю.

– Є напрацювання в цьому питанні?

– Зараз ми багато приділяємо часу дитячій селекції. Чемпіон Євро-2009 серед юнаків Дмитро Єременко, який у нас завершував кар'єру, активно включився в роботу дитячим тренером. У нього класно виходить. Йому вдалося зібрати вже 100 дітей, які у нього займаються. Я ним задоволений, батьки дуже люблять його. 

Єременко дуже багато взяв від покійного Олександра Гуменюка, який працював у нас тренером воротарів. Він об'їздив півсвіту і найбільше його вразило, як з дітьми працюють в академії Динамо (Загреб), тому вони і продають багато талантів. Дуже багато уваги балканці приділяють індивідуальному розвитку. Для покращення координації дітей навіть віддавали у секцію боротьби і це давало свої плоди. Там до 5 мільйонів за кожного футболіста на потоці отримують за рахунок відсотків в перепродажу, а не тримають у себе до того, коли вони сипатись починають.

У нас вибудована співпраця з ФК Вишгород та Чайкою. Вони вже мають академічні групи U-15 та U-16, які є для нас найближчим резервом, а ми можемо дати їм шанс про себе заявити в професійному футболі. Юрій Козін та Ігор Коротецький роблять дуже велику роботу.

– В Першій лізі чи Другій?

– На цьому етапі найголовніше, що в цій вертикалі ми є вершиною, яка допоможе юним футболістам отримати шанс в профі.

Гравці Діназу, фото: ФК Діназ

– 1 очко в п'яти матчах групи Вибування – наслідок відсутності досвіду в молоді?

– Ніякої трагедії не буде, якщо ми вилетимо в Другу лігу. У нас є кістяк команди, який робить перші кроки в дорослому футболі. Зараз ми будуємо вертикаль в клубі, яка в довгостроковій перспективі повинна принести дивіденди. Буде фундамент – прийде гра і результат і можна потім ставити якісь задачі. 

– Кого з суперників по вашій групі можна виокремити?

– З усіма дуже складно. Якщо говорити про ФК Минай і Поділля, то вони кардинально помінялися в порівнянні з осінню. Прикарпаття вдома нікому не дасть спуску.

– Фінансових претензій з боку колишніх футболістів не залишилося?

– З кожним футболістом все вирішувалось індивідуально.

– У Діназа був невдалий досвід співпраці з корпорацією «Техноком», яка є власником бренду «Мівіна». Хто зараз допомагає команді триматися на плаву?

– Кілька інвесторів, які знають мене особисто, допомагають нам. Мої близькі друзі покривають частину витрат. Основну частину коштів виділяє громада.

«Важко залучати інвесторів, коли над головою літають шахеди»

– Без інфраструктури і умов важко буде втримати найбільш обдарованих вихованців...

– 100%! Протягом останніх кількох місяців ми працювали над проектом бази в Лютіжі, аби у дітей були умови навчатися, жити і займатись футболом. Архітектори представили проект, згідно з яким можна модернізувати школу, стадіон, побудувавши довкола цього інфраструктуру, аби не відставати від тих-таки Руху, Лівого Берега.

Я розмовляв з кожним головою громад – Петрівської і Димерської. Я переконаний, що проект побудови бази в Лютіжі, яка дозволить об'єднати всі вікові категорії в одній структурі, викличе ажіотаж серед потенційних спонсорів, які допомогли б нам зробити нову історію для вишгородського футболу, щоб на Півночі Київської області було місце, яке об'єднуватиме громаду – і футбол може стати свого роду соціальним містком. 

До війни було в планах реконструювати стадіон «Енергетик», аби відповідав вимогам приймати матчі в Вишгороді. Щоб не тільки Діназ грав, але й Чайка. Стадіон був в проекті, виділили кошти під це. Дай Боже, закінчиться війна і цей проект буде реалізовано.

Я дуже сильно горю цією ідеєю, аби все, що дав мені футбол, конвертувати у масштабний проект, який буде знаковим для нашої частини області. Щоб виховувати нове покоління талановитих футболістів, якими будуть пишатися в районі.

– Зараз спонсори клубу готові підтримати ваші напрацювання?

– Важко залучати інвесторів, коли над головою шахеди літають. У того-таки Миколи Миколайовича [Лавренка] є ресурс і він може собі це дозволити. 

Микола Лавренко, фото: ФК Лівий Берег

– На яку кількість дітей може бути розрахований проект з академією?

– 1000 дітей. Це хороший соціальний проект, якщо в нашому регіоні буде своя футбольна академія.

– Приклад добре знайомого вам Миколи Лавренка є для вас орієнтиром?

– Однозначно. Я був при ньому в Олександрії і те, що він повернувся в футбол з Лівим Берегом, викликає захоплення. Коли приїздиш до них, то вже на місці, де не було нічого, вже стоїть манеж, дитяча база. Ніхто не вірив, що з підбором футболістів із Першої ліги команда не стоятиме на виліт в УПЛ.

«За Кириченка багато телефонують і запитують»

– А є зараз в Діназі проектний футболіст, заради якого варто боротися по умовах?

– Михайло Латута, мій земляк (обидва родом з Нових Петрівців на Вишгородщині, – прим. О.К.). Він нагадує мені Андрія Домбровського, з яким я перетинався в Десні. Він за рахунок низького центру тяжіння, класного відбору, цих бразильців із Шахтаря і Динамо міг зненацька заскочити. Латута живе неподалік моїх батьків і вже був визнаним найкращим на Меморіалі Макарова. Ми народилися навіть в один день. Міші треба трошки агресії додати на полі, бо він класний пацан. Трішки спортивної злості (Латута награв у Першій лізі п'ять матчів у весняній частині сезону, – прим. О.К.). 

Якщо мене з заявки прибрати, то на папері ми отримаємо ледь не наймолодший склад у Першій лізі😊

Дані Кириченку допомогли повернутися після травми, забив кілька м’ячів. У нього за гру дуже багато моментів. Вважаю, що він готовий до УПЛ вже зараз. Мені подобається, що він заточений на ворота. За нього багато телефонують і запитують.  Дограєм чемпіонат і будемо розмовляти. Ні я, ні Головко не дадуть зіроньку спіймати. Закусись, попрацюй, бо якщо цього не зробиш, то потім не буде ні дівчат, ні зачісок, ні грошей. 

Подивіться на [півзахисника Динамо] Рому Саленка, який пройшов обкатку у нас, а потім Динамо його роздивилося і почали так само запрошувати до збірної. [Захисник Вердера] Ваня Єрмачков – теж із наших. Вони з Ромою в Олександра Гончарова ставали чемпіонами в категорії U-16. Через війну Єрмачков поїхав до Німеччини, грає в берлінській Вікторії. А так вони б із Саленком цілком ймовірно продовжували розвиватися в нас. Дідич і Білоусов теж там. 

Спілкуючись з молодими, я завжди наводжу приклад таких хлопців, як Руслан Бідненко, Андрій Смалько, які з Київщини попробивалися на рівень УПЛ і теж багато чим пожертвували, аби бути на рівні того чемпіонату, що був. Це всі хлопці, які пройшли через Борисфен, президентом якого був Ігор Ковалевич. Сьогодні футболіст ціниться, коли грає у відборі, бачить поле, діє індивідуально. 

– Не секрет, що в дитячому футболі існує практика, коли найбільш обдарованих дітей оббивають порогами агенти і більш статусні клуби і починають висмикувати їх. Як із цим боротися?

– Тільки розмовами з батьками. Це дуже болісний удар по нас, тренерах, які душу в дітей вкладають. Або йти за прикладом Німеччини, де умовна Баварія не може висмикнути до певного віку футболіста до себе, а перехід можливий в межах федеральної землі. 

«У Десні Мудрик після тренування вже на велосипеді шарашив у залі»

– З Олександром Рябоконем нормально розійшлися?

– Взагалі без проблем. Я його знаю близько 20 років. Я дуже вдячний Дмитровичу за те, що він зробив для нас в першій половині сезону. Для нашого регіону це неоціненний досвід. Я бажаю йому всього найкращого. Його покликали в ФК Лісне, проект з амбіціями. Вони довго не затримаються в нижчих лігах. 

– Як вам вдалося переконати Олександра Головка знову стати на чолі команди?

– Людина з великої літери. Він заслуговує набагато більшого. Його запрошують на телебачення. Кожні півроку-рік Борисович разом з помічниками Андрієм Семеновим і Миколою Слободянюком з найменшим бюджетом будують нову команду, яка кілька років поспіль втримується в Першій лізі.

Олександр Головко, фото: ФК Діназ

Головко вміє працювати з молоддю. Я так само багато з ними бесід розмовляю. Що це не мені, не Головку потрібно, а для них – шанс побудувати успішну кар'єру, проявити себе, зацікавити більш статусний клуб. 

– Нинішній сезон – останній в професійній кар'єрі Сергія Старенького?

– До літа хочу добити. На полі я отримую задоволення від гри, щось підказати хлопцям, а коли фізики може не вистачати, але за рахунок голови можеш бути корисним. 

– Секретом футбольного довголіття поділитесь?

– Захопився тенісом, часто грали з Яріком Ракицьким, поки він не підписався в Чорноморець. Ракицький, до речі, кілька разів тренувався з хлопцями. Це був дуже класний для них досвід. Коли вони побачили його на полі – очам не могли повірити. Навіть бутси одному з пацанів подарував.

– Вам і про Мудрика точно є, що розповісти...

–  Мудрик реально «пахар». Ми йдемо з тренування – Міша в зал, на велосипеді шарашить. Він зробив себе сам, доповнюючи талант важкою працею. Дуже сподіваюсь, що в цій історії з допінгом все вирішиться якнайшвидше і він зможе повернутися на свій рівень.

– А старшим хлопцям не склало труднощів допрацьовувати за Мішу, якщо губив м'ячі?

– Дмитрович знав, що Міша зробить різницю попереду, і поруч з ним був Домбровський, який мав десь підстрахувати. Будучи в Десні, на той час, сидиш з Картушовим на заміні – не було кого нах*й послати😊. Ми людей з квадрату виганяли, бо ніхто не хотів поступатися.

– Керувати футбольним господарством складніше, ніж на полі? 

– Я не закінчував курси спортивного менеджменту, але мені дуже пощастило навколо себе зібрати колектив однодумців, який мене супроводжує на цьому шляху. Весь менеджмент Діназу може підсилити будь-який клуб УПЛ. Футбольний світ доволі тісний і я би хотів, щоб ми так само давали дорогу талановитим кадрам. 

Я повністю довіряю Головку, якого я дуже сильно поважаю. Знаю, шо в плані спортивної складової буде порядок. Якщо він поцікавиться моєю думкою, то я можу висловити своє бачення. Я точно не став би запрошувати «ручного» тренера, коли можна оточити себе футбольними людьми, у яких ти можеш чогось навчитися. 

Олександр Головко і Сергій Старенький (в центрі), фото: Instagram

Своїм футболістам ми завжди кажемо: шанс буде в кожного, але якщо ви не будете зростати, то на ваше місце прийде більш заряджений хлопець, який битиметься за своє місце.  Щоб у мій час потрапити в Першу лігу, потрібно було пройти 10 кіл пекла.

– За якими критеріями ви комплектували команду з молоді?

– Фізично ти можеш розростися, але так само важливо думати на футбольному полі, працювати над собою самостійно. Коли ніхто не бачить, піти в зал, взяти фішечки, провести роботу над слабкими сторонами, розробити програму тренувань.

Коли я потрапив з аматорів в професійний футбол, я тренувався тричі на день, бігав кроси з собакою і все одно цього не було достатньо, аби бути на рівні з хлопцями, до яких їздиш на оглядини. Приїхав в команду і все одно не відчував себе достатньо в порядку, але взяли, бо побачили перспективу. Я собі тренувався по програмі на кнопочному Siemens.

«Хейтери Ротаня і Олександрії почали перевзуватись»

– Ви не один сезон віддали Олександрії, яка зараз може замахнутися на історичне срібло УПЛ. Слідкуєте за успіхами команди Ротаня?

– Ротаня рік-півтора безбожно поливали брудом. Повний негатив, команда внизу. Коли стало зрозуміло, що треба дати результат прийшли досвідчені футболісти, вони перебудувалися і все спрацювало. Дуже сильно допоміг Саня Філіппов, якого я багато років знаю. Він, за іронією долі, міг опинитися в Олександрії ще раніше, але Шарану чомусь він не підійшов і він опинився в Десні. 

Я 8 років віддав клубу і не можу не тішитись, як вони йдуть по сезону. Хейтери потрошку перевзуватись почали:)

– ФК Олександрія зможе втримати найкращого тренера України 2024 року Ротаня, у якого закінчується контракт?

– Все залежатиме від рішення Ротаня. ФК Олександрія точно спробує домовитись про новий контракт, але на Руслана Петровича вже може бути попит більш статусних команд, а самому тренеру після циклу трьох років певно захочеться нового виклику. Це моя думка. 

– Я чув, шо за іронією долі ви опинилися в Олександрії після того, коли ФК Львів втратив можливість себе фінансувати. 

– Шаран ще раніше кликав мене в Олександрію, але тоді у ФК Львів у нас була боротьба з Олександрією за перші місця. Потім почалися проблеми і з другої спроби я опинився в Олександрії. 

– Чим Шаран сильний як тренер? 

– У Шарана мені подобалося те, що він підбирає таких футболістів, які за рахунок сильних сторін створюють боєздатну команду. Я прийшов в команду, Саня Казанюк був капітаном. Ще Лавренко тоді казав: Кого ви привезли? 😊. У нього було хороше почуття гумору. Контракт підписував у готелі «Рось» у Білій Церкві вже після зборів в Аланії. У мене була ще довга шевелюра, вічно поправляю волосся. Богданович сказав: «Сєрьога, зачіску треба простішу».

Володимир Шаран, фото: ФК Олександрія

– Після восьми років в Олександрії з важким серцем переходили в Десну?

– Я для себе тоді вирішив бути ближче до домівки. Рябоконь збирав пристойну команду. Хороший був період у Десні – три з половиною роки.

– Особисто ви задоволені, як у вас склалося в футболі?

– Скаржитися нема на що. Я дуже за все вдячний. Все, що я зараз маю, заробив завдяки футболу. Я розумів, що футбольна кар'єра не буде приносити великий дохід постійно, тому намагався інвестувати у бізнес.

– Про шашличну в Нових Петрівцях знає кожен, хто їздить в тих краях, а коли прийшла ідея створити центр спортивної реабілітації?

–  На той період у нас не було спеціального закладу, який би допомагав тут проходити реабілітацію. Нам вдалося зібрати команду кращих фахівців і відкрити два SV Center на Оболоні та Осокорках.