«В Туреччині можна показати себе для збірної»: Калитвинцев – про перспективи Батагова та досвід гри в Трабзонспорі
683 
- Автор: Кирило Паршаков
Сьогодні бронзовий призер чемпіонату Туреччини Трабзонспор зіграє з командою, яка на даний момент посідає третє місце в Супер-Ліг – Еюпспором. Цілком можливо, саме в цьому матчі вперше зіграє за свою нову команду українець Батагов, який уже був у запасі трабзонців на єврокубкові матчі.
Арсеній Батагов побував у заявці Зорі на матч стартового туру УПЛ, але після Олімпіади за луганців офіційних матчів більше не грав. У серпні Трабзонспор закрив угоду про придбання захисника олімпійської збірної України, таким чином, в турецькій Супер-Ліг з’явився перший за деякий час український легіонер, а Трабзонспор згадав 90-ті, коли в його складі на потужному рівні грали Гришко, Шелепницький і Калитвинцев.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Юрій Калитвинцев висловився щодо переходу Арсенія Батагова у турецький клуб. Колишній півзахисник київського Динамо розповів про власний досвід гри у Трабзонспорі, а також поділився думками щодо:
- Рішення Динамо і Шахтаря не купляти Батагова.
- Рівня конкурентності команд в турецькій Суперлізі.
- Конкуренції українця за місце в основному складі Трабзонспору.
- Перспектив Арсенія у національній збірній.
- Оцінки можливості потрапити з Туреччини до топових чемпіонатів.
«Я впевнений, що на Батагова попит був, але керівництво Динамо та Шахтаря вирішило не купляти футболіста»
‒ Юрію Миколайовичу, які фактори насамперед могли сприяти переходу Батагова із Зорі в Трабзонспор?
‒ Напевно, зіграв роль фактор того, що на сьогоднішній день Зорі треба заробляти і прийшла гарна фінансова пропозиція щодо трансферу Батагова, тому клуб прийняв таке рішення. Фактор, яким міг керуватися Батагов – це зростання його там, як футболіста. Час покаже, що в нього результаті вийде, але я скажу, що чемпіонат там дуже конкурентоспроможний. І те, що він там не деградуватиме, це точно.
‒ На Вашу думку, наскільки наразі чемпіонат Туреччини сильніший за УПЛ?
‒ Я думаю, що сильніший навіть у тому, що у Туреччині футбол – це релігія: повні стадіони, газони хорошого стану. Від матчу до матчу як і в Англії, як і в Італії, дуже великий інтерес до футболу. Гравець практично живе щодня футболом і в тій атмосфері, яка не дає розслабитись ні на секунду – і у цьому і є сила чемпіонату. А також є багато конкурентоспроможних команд – Фенербахче, Галатасарай, Бешикташ.
‒ Чи є правдивим стереотип про те, що в чемпіонат Туреччини футболісти їдуть завершувати ігрову кар’єру?
‒ Частка правди в цьому дійсно є. Зіркові футболісти початково приїжджають туди саме під кінець кар’єри, але там вони одержують друге дихання, бо неможливо грати в такому чемпіонаті «на одній нозі».
Коли людина їде туди, то може думати, що з наявним досвідом, вона вже зможе у чемпіонаті Туреччини просто отримувати гроші, то це не правда, оскільки їх там теж потрібно заробляти, показуючи відповідний рівень гри.
‒ А чи можна молодим футболістам з турецької Суперліги потрапити до кращих європейських чемпіонатів?
‒ Так, оскільки існує великий попит до гравців цього чемпіонату, існує велика увага до футболістів з боку команд з інших країн. І навіть незважаючи на те, що чемпіонат є доволі конкурентоспроможнім, гравці скоріш розглядають його, як трамплін для подальшої кар'єри.
‒ Як ви вважаєте, чи мали б гранди нашого футболу – Динамо та Шахтар поборотися за підписання Батагова?
‒ Так, бо я вважаю його дуже якісним футболістом. Я впевнений, що на Батагова попит був, але керівництво Динамо та Шахтаря вирішило піти іншим шляхом і не купляти футболіста.
‒ На Вашу думку, чи могло керівництво цих клубів відмовитись від підписання футболіста через ціну, яку просила за нього Зоря?
‒ З точки зору вболівальника, я б відповідь Зорі озвучив простою фразою: «А навіщо нам посилювати склад своїх конкурентів?»
Арсеній Батагов. Фото: Трабзонспор
«Граючи в Туреччині, можна отримати непогані задатки для того, щоб зарекомендувати себе перед тренером збірної»
‒ Батагова протягом кар’єри можна було побачити на позиції опорного півзахисника, центрального і навіть флангового захисника. Ви в Поліссі довірили йому роль в обороні і саме в ній він проявив себе в Зорі. На Вашу думку, на якій позиції Арсеній реалізує себе найкраще?
‒ Він грав центрального півзахисника у Дніпрі, коли ще був молодим, і це було вимушено. Він може грати там, але це не зовсім його позиція. На мою думку, найбільше він приносить користь саме як центральний лівий захисник.
‒ Чим Батагов вирізняється поміж інших гравців та які в нього є сильні сторони?
‒ У нас дефіцит футболістів такого віку на позицію центрального лівого захисника з робочою лівою ногою, тим паче з настільки прекрасним першим пасом.
‒ Арсеній має досвід виступів за юнацькі збірні України різних категорій, але досі не викликався до лав дорослої збірної. В Туреччині він може дорости до рівня національної команди?
‒ Це залежатиме від того, який рівень демонструватиме сам гравець, але перспективи для зростання там безумовно є. Батагов перейшов у дуже конкурентне середовище, яке може тільки дати зростання і досвід гри щотижня під тиском. Це тільки допоможе при підготовці до ігор за національну збірну, де тиск завжди є. Тому, на мою думку, граючи в Туреччині, можна отримати непогані задатки для того, щоб зарекомендувати себе перед тренером національної збірної.
«В Батагова є всі шанси розглядати перехід в Трабзонспор, як один з кроків для того, аби заграти в сильнішому чемпіонаті»
‒ На позиції Батагова виступає у Трабзонспорі легенда Атлетіко Стефан Савич. Там також є досвідчені екс-гравці Аякса та Болоньї – Стефано Денсвіл і Райян Банія. Як вважаєте, чи здатен буде Арсеній виграти місце у стартовому складі?
‒ Буде важко, однак, він тільки зростатиме в конкурентних умовах, де його прізвище на даний момент нічого не означає. Батагов доводитиме свої футбольні якості через тренувальний процес. Дійсно, може бути дуже тяжко, оскільки в нього сильні конкуренти з великим досвідом, але, я впевнений, що це принесе виключно користь для Арсенія. Купуючи гравця, керівництво розуміє, що вони дивляться не тільки на сьогоднішній день, але й на перспективи футболіста в майбутньому.
‒ У минулому сезоні Трабзонспор посів третє місце у чемпіонаті Туреччини та отримав право зіграти у кваліфікації Ліги Європи. Цього літа команду посилилась гравцями з гучними іменами – хавбек Рейнджерс минулої кампанії – Джон Лундстрем, два півзахисники збірної Туреччини – Окей Йокушлу і Озан Туфан. Здатна команда показати гарний результат у новому сезоні?
‒ Треба розуміти, що результат може залежати від долі випадку – можна чудово грати, але пропустити гол на останній хвилині через якийсь рикошет. Тому з приводу можливих результатів я не говоритиму, але те, що команда конкурентна і на неї буде великий тиск, це дійсно так.
Трабзонспор завжди ставить високі завдання. Ця команда, одна з єдиних команд з периферії, які завжди дають бій турецьким грандам, тому їхнє третє місце в минулому сезоні цілком заслужено. Це було досягнуто великою працею, тож побачимо, яким буде результат. Але щодо Арсенія, він потрапив у дуже конкурентне середовище, яке йому допоможе надалі.
‒ Для Батагова Трабзонспор може стати ярмарком, щоб показати себе для продажу в клуби топ-чемпіонатів?
‒ Звісно, я згоден з цим твердженням, але і сам чемпіонат Туреччини – це середовище, де буде зростати гравець, як мінімум у психологічному плані. Це у нас єврокубки вважаються лакмусовим папірцем, а там це кожна гра. І, звичайно, клуб в разі пропозиції з топ-чемпіонату продасть гравця. Тому в Батагова є всі шанси показати себе, і дійсно розглядати перехід в Трабзонспор як один з кроків для того, аби в перспективі заграти в сильнішому чемпіонаті.
Арсеній Батагов. Фото: УАФ
«Після роботи з Лобановським я відчував величезну різницю в тренуваннях не на користь Трабзонспора»
‒ Свого часу ви теж встигли пограти за Трабзонспор. Як виник такий варіант продовження кар’єри і що зацікавило Вас у цьому переході?
‒ На той час я вже не грав у стартовому складі Динамо і клуб отримав гарну пропозицію щодо трансферу від Трабзонспора. Мене зацікавило те, що це цікавий чемпіонат. Я погодився, але чесно кажучи, багато про Трабзонспор не знав. Тоді це була трохи інша команда. На моїх очах вона буквально будувалася інфраструктура, все було на стадії розвитку: нова база, нові вимоги тощо.
Незважаючи на те, що ця команда була завжди одним із лідерів, але не все, що я там побачив, мені сподобалося, не все було професійно. Команда була на стадії перехідного періоду. А як кажуть китайці: ворогові не забажаєш потрапити у перехідний період. Але великий досвід я отримав і ні про що не шкодую, але на сьогоднішній день це зовсім інша команда.
‒ Наскільки тоді відрізнявся рівень турецької ліги від чемпіонату України?
‒ Рівень команд, які знаходяться вгорі в турнірній таблиці – стамбульські команди і Трабзонспор – був досить хорошим. А загальний рівень чемпіонату на той час був не вищим за рівень українського.
‒ А чи була якась помітна різниця у тренувальному процесі?
‒ Так, справді, були питання до тренувального процесу. Ви чудово розумієте, після організації та побуту в Динамо, після роботи з Лобановським, звичайно, різниця в тренуваннях була просто величезна не на користь Трабзона.
«Якби я не пішов з Трабзонспору, то міг би отримати статус капітана команди»
‒ Разом з Вами тоді до команди доєднався Кевін Кемпбелл, який мав чималий досвід виступів в АПЛ. Він тоді був найголовнішою зіркою команди, чи ця роль була у когось іншого?
‒ Там було багато гравців національної збірної Туреччини. Вони були досить досвідченими. За іменами на той момент Трабзон був у чемпіонаті одним із найсильніших на рівні з Галатасараєм, де грав Хаджі та гравці збірної, на рівні з Фенербахче.
У Трабзоні були основні гравці національної збірної – Огюн Темізканоглу та Абдулла Ерджан, боюсь когось ще забути, а також гарна молодь була. Але в знаки дався момент того, що це все ж таки була перебудова команди. Вікові гравці ще не закінчили виступи, молоді ще не підтягнулися, але команда була за іменами і за легіонерами дуже сильна.
‒ Саме з Кемпбеллом в той сезон виник скандал на основі расистських висловлювань президента клубу Мехмета Алі Йилмаза, який за чутками назвав англійця «канібалом». Чи можете розповісти подробиці цієї ситуації?
‒ Це було коли я вже покинув клуб, але скажу, що Кемпбелл був чудовим, як людина. Ви не уявляєте, наскільки він був позитивним, від нього був цілодобовий позитив. Це професіонал і хлопець із дуже хорошими ігровими якостями. Я не знаю, як можна було його образити, хто це зробив, але це завдало лише шкоди для команди. Ця людина не заслужила абсолютно цих слів. Його любили. Відбулася ця ситуація для мене з незрозумілих причин, адже як футболіст, і як людина це був просто золотий хлопець.
Його дуже любили у команді, його дуже поважали у місті. А щоб ви розуміли, що таке повага в місті – коли я приїхав і хотів жити в самому місті, то мені сказали: «Ні в якому разі, живи лише за містом, бо ти кроку не зробиш у місті. Коли гратимеш добре – тебе на руках носитимуть, коли погано – тебе ногами заб'ють, образно кажучи».
‒ Наскільки великий резонанс ця ситуація викликала в команді?
‒ У команді жодних проблем не було. Ніхто не звертав на це уваги через те, що всі дуже поважали цього хлопця. У місті він почував себе так само добре.
‒ Чому врешті Вами було прийнято рішення покинути команду після одного сезону?
‒ Клуб робив усе можливе, щоб я не йшов. Не знаю, зараз гарно про це говорити чи ні, але якби я не пішов, то наступного сезону міг би отримати статус капітана команди. Тому що інші досвідчені футболісти вже збиралися закінчувати кар'єру, а молодь, яка там росла, з великою повагою ставилася до мене. Але це було повністю моє рішення піти з команди.
Юрій Калитвинцев. Фото: Полісся
«Клуб робив усе можливе, аби мені було комфортно, але мене тягнуло до Києва»
‒ Наскільки сильно відрізняється побут в Туреччині від українського?
‒ Я сказав би так, що якби я жив у Стамбулі, було б набагато легше.
‒ Чи пов’язано це з відомим стереотипом про скупість трабзонців?
‒ У цьому правди нема, це лише стереотипи. Це місто невелике, хоч і чисельність населення з урахуванням селищ в області доволі велика – трохи більше мільйона людей. Портове місто, яке знаходиться на березі моря, в якому люди досить-таки чуйні. Коли ти граєш добре, то жодних проблем в тебе не виникне.
‒ А з чим, власне, виникли проблеми?
‒ По-перше, було важкувато після Києва призвичаїтись до нових умов. По-друге, можна згадати ті самі школи для дітей, бо той час навчання було не на дуже хорошому рівні. Але, підкреслю ще раз, що це було у той час, бо наскільки я знаю, зараз багато інфраструктури будується в місті, тому все виглядає наразі зовсім по-іншому.
‒ Клуб допомагав Вам призвичаїтися до міста?
‒ Так, клуб робив усе можливе, аби мені було комфортно, зробили усі умови для того, щоб я думав лише про футбол, але все ж я не зміг призвичаїтись. Мене тягнуло постійно до України, до Києва. І коли виникла ситуація з можливим поверненням, то я, не роздумуючи, побіг додому.
