Вихованець лондонського Арсеналу Льюїс – у Другій лізі України: «Страшно, коли на тебе летять ракети о 6-й ранку»

Переглядів 1210
Олександр Карпенко Олександр Карпенко
3 голоси
Вихованець лондонського Арсеналу Льюїс – у Другій лізі України: «Страшно, коли на тебе летять ракети о 6-й ранку»
Колаж: «Український футбол»
Вінгер-новачок ПФК Звягель Джордж Льюїс, який пройшов школу лондонського Арсеналу, дав ексклюзивне інтерв’ю «УФ» та розповів про свої перші кроки в новій команді, яка є лідером Другої ліги.

Вихованець норвезького футболу, за плечима якого три роки в структурі лондонського Арсеналу, приїхав в Україну, щоб підсилити лідера Другої ліги. Джордж навіть декілька разів був залучений до тренувань з першою командою канонірів, отримавши досвід роботи під керівництвом Мікеля Артети.

Ба більше, Льюїс у своєму дебютному матчі за клуб проти Кременя-2 (2:0) встиг відзначитися голом з пенальті та з ходу став гравцем основи Звягеля. Сьогодні його клуб зіграє з рівним за очками суперником – ЮКСА (Тарасівка), в якому грають Селін, Есеола, Синьогуб і низка латиноамериканців. 

Напередодні центрального матчу Другої ліги Джордж Льюїс в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:

  • Адаптацію у Звягелі та думку про ЮКСА
  • Спілкування з легіонерами Полісся
  • Тренування з зірками Арсеналу та Артетою
  • Свою думку про Зінченка, Мудрика та Едегора
  • Та багато іншого

«Я мав розмову з представниками Полісся, проводжу багато часу з легіонерами клубу – особливо з Макуана»

– Ти почав у Звягелі з голу. Це Друга ліга для тебе така легка чи в команді настільки встиг адаптуватися?

– Мені дуже подобається гра Звягеля. Я отримую багато задоволення від стилю, комбінацій, партнерів. Всі дуже заряджені, розуміють що треба робити і як.

Джордж Льюїс. Фото: ПФК Звягель

– Розкажи, як проходить твоя адаптація в новій команді?

– Адаптація проходить добре. Дуже здорово, що в команді є іноземці, з якими ми знайшли спільну мову, але і з українцями ми спілкуємось теж. Тренер дуже допомагає у адаптації, знає англійську.

– Ти новачок в українському футболі. Яка різниця між тим, як грають у Норвегії чи Англії?

– Головна відмінність – це війна. Все інше схоже: м’яч круглий, поле рівне, футболісти хороші. Я більше звертаю увагу на своїх партнерів – як вони грають і як вони розуміють тактичні дії, що важливо для кращої гри. Але, звісно, рівень гравців основи Арсеналу, з якими я тренувався, відрізняється, проте це логічно і нормально.

– Як у тебе виник варіант із запрошенням у Звягель?

– Я хочу грати, і таку можливість мені дали в Україні. Я дуже вдячний Ярославу Кондратюку з Phenomen Sports, що допоміг мені і проконсультував з усіх юридичних питань.

– Якісь особливі ритуали посвячення в звягеляни з тобою проводили?

– Нічого особливого: привітались з тренером і командою.

– Навіть улюблену пісню не довелося співати?

– Поки не співав, бо немає часу. Думаю, коли будемо збиратись командою на якомусь із вихідних, обов’язково щось зробимо.

– В Україні Полісся та Звягель – дружні клуби (навіть президент ПФК Звягель Костюк окремо пояснював нашому сайту природу цієї дружби). Багато переходів між ними. Президенти часто відвідують матчі разом. Випадково, вас не в УПЛ і житомирський клуб спершу запрошували?

– Так, я мав розмову з представниками Полісся, маю дуже гарні відносини та проводжу багато часу з легіонерами Полісся, особливо з Макуаною в гарних стосунках.

Я буду щасливий заслужити шанс проявити себе у достатній мірі, щоб Полісся побачило у цьому підсилення для власного ростера гравців. Вірю у власні сили та впевнений, що зможу відчути необхідний ігровий тонус. Більше того, я знайомий з шляхом Дениса Ндукве (лідер бомбардирських перегонів Другої ліги перейшов якраз у Полісся із Звягеля, – прим. «УФ»), тому розумію, що все реально. 

Джордж Льюїс. Фото: ПФК Звягель

«В Арсеналі під час американського турне втратив свій шанс через травму»

– Не боявся їхати в Україну під час війни?

– Так, страшно, коли на тебе летять ракети о 6-й ранку, проте ми всі тут в однаковій ситуації й усі залишаємось сильними.

– Як родина сприйняла твоє рішення?

– Це було моє рішення. Вони переживають, так, але я вирішую, що мені робити з кар’єрою, тому фінальне слово в будь-якому разі за мною.

– Наступний суперник ПФК Звягель – ваш найближчий переслідувач, ЮКСА. Що думаєш про команду християнської академії, які твої думки та враження? 

– Тренерський штаб нам детально все розібрав, ми маємо всю необхідну інформацію. Я чув, що це гарна команда, де зібрані як досвідчені українські футболісти, так і якісні легіонери з-за кордону – з Південної Америки. Мені цікаво знайомитися з українським футболом, сподіваюся, гра буде цікавою. Я постараюся зробити все можливе, якщо тренер довірить мені ігровий час, щоб побільше користі принести Звягелю в цьому важливому матчі.

– До чого прагнеш в Україні?

– Колись не вийшло скористатись шансом проявити себе у основі Арсеналу під час американського турне через травму, якої зазнав фактично за кілька днів до вильоту у складі головної команди. Тому зараз впевнений, що все піде по плану!

«Лондон – червоний!»

– Коли ти зрозумів, що хочеш стати футболістом?

– Я б хотів сказати, що захотів стати футболістом коли подивився на гру Роналдо, Роналду, Мессі, проте, думаю, зважене рішення стати футболістом прийшло до мене із грою. Футбол я полюбив, коли був дуже малий: просто виходив на вулицю і грав, обігрував-забивав-віддавав, отримував задоволення. Потім, коли все це перейшло у роботу, я зрозумів, що хочу бути футболістом, щоб допомагати сім’ї саме цією працею. Але, думаю, важливо продовжувати отримувати задоволення від гри.

Джордж Льюїс. Фото: особистий архів Дж.Льюїса

– Хто був твоїм кумиром, яка твоя улюблена команда?

– Чесно, думаю, я нікого не здивую, якщо скажу, що дуже подобалась гра Роналду і Мессі. Але завжди дивився футбол трошки глибше, тому намагався рівнятись на більш профільних вінгерів по позиції – як Неймар.

А найкраща команда, звісно, Арсенал. Лондон – червоний!

– У Норвегії ти пограв за Тромсе, Тромсдален та Фрам. Розкажи нам про особливості юнацького футболу в Норвегії?

– В Норвегії останнім часом дуже розвивається установка на те, щоб давати дітям думати, аналізувати власні помилки, ну, і, головне, помилятись. Краще помилитись, але граючи у футбол, ніж не помилятись, але грати на винос. Проте з віком починаю розуміти, що іноді можна і виносити, для цього вчать аналізувати ситуацію на полі.

– Маючи багато суперзірок, чому Норвегія не може пробитися на великий турнір?

– Футбол збірних – це, можливо, не тільки про індивідуальності, а про команду. А для того, щоб збудувати команду, потрібен час. Думаю, Норвегія скоро буде на великому турнірі і коли вийде, то вже затримається і на ЧС і на Євро надовго.

– Твій земляк Мартін Едегор перезапустив кар'єру в Арсеналі після Іспанії та оренд в різні клуби. Можна стверджувати, що він знайшов свою команду?

– Мартін точно зробив правильний вибір і знайшов свого тренера, це дуже важливо. Він отримує задоволення від гри і грає дуже сильно. Він – лідер, думаю це все шлях, який він мав пройти, щоб стати тим Едегором, якими він є зараз.

«Мене вражало те, що демонстрував Зінченко – а це ж було тільки тренування!»

– Я з дитинства вболіваю за Арсенал. Мені цікаво все, розповідай швидше. Як ти отримав запрошення приєднатися до академії «канонірів»?

– Я грав у Норвегії, у мене закінчився контракт і до мене проявляли інтерес із різних клубів Англії, тому я провів трохи часу в Іпсвічі. Там, як я розумію за мною стежили і Арсенал. Далі мене запросили на десь тиждень перегляду і сказали, що хочуть підписати мене на постійній основі.

Все досить просто, але і дуже складно водночас. Я багато працював для того, аби грати за Арсенал і зараз буду багато працювати, щоб повернутись на такий рівень.

Джордж Льюїс. Фото: особистий архів Дж.Льюїса

– Чим тобі запам'яталися три роки в Північному Лондоні?

– Мало гуляв містом. Більше пам’ятаю академію, базу, стадіони поля і тренування. Але завжди було приємно зустрічати фанів. За це дуже люблю Англію, бо фанати там топові, а в Арсеналу – найкращі.

– Ти тренувався разом із першою командою. Опиши детальніше цей досвід роботи з суперзірками?

– Це було неймовірно: одного дня ти граєш в Норвегії, іншого – вже стоїш на полі поряд з Едегором і забиваєш у ворота Лено. Це мотивує, надає сил, але і відповідальності теж.

– Ти був свідком мотиваційних прийомів Артети? Лампочка Едісона, колонки з інтершумом…

– Прямо щоб трюків – ні, але Мартін мені розповідав, як Артета заряджає в перервах і перед матчами. Це неймовірно! Артета і мені багато підказував, розповідав, де і як я можу покращити свою гру. Він проста людина – дуже добрий, дуже розумний, але знає, як досягати своїх цілей.

Джордж Льюїс та Мікель Артета. Фото: особистий архів Дж.Льюїса

– В Арсеналі U-23 ти перетинався з захисником Саліба та нападником Нкетією. Ти бачив в цих хлопців потенціал пробитися до першої команди?

– Чесно, Саліба було складно пройти, але можливо, коли він грав зі мною. Проте він і Едді досягли всього своєю роботою. Багато хто в U-23 виділяється своїм потенціалом, своєю грою, але не всі досягають першої команди, тому хлопці точно заслужили це не тільки талантом, але й роботою на полі.

– В чому проблема Еміля Сміта-Роу? Що заважає йому грати на рівні Букайо Сака?

– Я не можу казати, що є якась проблема. Взагалі, думаю, я маю більше дивитись на себе, ніж розповідати про проблеми інших. Еміль – дуже якісний гравець, Букайо – неймовірний, поважаю обох.

– На твій погляд, Зінченко після травми зможе виграти конкуренцію на лівому фланзі захисту?

– Зінченко – топ як людина та гравець. Він неймовірний, думаю, що травми не зроблять його гіршим і він, звісно, буде грати на тому ж рівні. Коли мені випадала можливість тренуватись з основою, я часто грав саме проти Зінченка і мене вражала та пристрасть, яку він демонстрував, контроль м’яча, а це було тільки тренування! Уявити не можу, як це грати – поруч з ним на полі.

– Багато часу пройшло з моменту, коли Мудрик не перейшов в Арсенал. Вибір на користь Челсі – це помилка?

– Знову ж таки, дуже не хочу обговорювати когось з гравців, бо прагну концентруватись на собі. Але остання гра збірної могла багато сказати про Мудрика: він може вирішити момент, навіть якщо гра не йде, Misha може вигадати момент. Мені подобається це, приклад Мудрика показує, що ніколи не можна здаватись і опускати руки.