Ворскла вже обігрувала Шахтар у фіналі Кубка України: Павлов згадав, як це було – вогняне інтерв’ю з легендарним тренером
1341 
Фінал Кубка України відбудеться сьогодні у середу, 15 травня, у Рівному. За трофей зійдуться Ворскла та чинний чемпіон УПЛ Шахтар. У букмекерів великим фаворитом є донецька команда, але не завжди клас б’є порядок.
У 2009 році Ворскла під керівництвом Миколи Павлова у фіналі Кубка перемогла зірковий Шахтар, який тільки-но виграв Кубок УЄФА.
Редактор сайту «Український футбол» Андрій Піскун поговорим з творцем того успіху Миколою Павловим. Ми згадали фінал 2009 та поговорили про шанси полтавської команди повторити сьогодні той успіх.
Фінал Кубка України
31 травня 2009 року
Дніпро, стадіон «Дніпро-Арена», 25 700 глядачів
Ворскла – Шахтар – 1:0
Гол: Сачко, 49
Ворскла: Долганський, Ярмаш, Даллку, Чеснаков, Цуррі, Деспотовськи, Краснопьоров, Кулаков (Главина, 81), Маркоскі, Єсін (Локтіонов, 89), Сачко (Яннузі, 71). Головний тренер: Павлов.
Шахтар: Пятов, Срна, Кучер, Чигринський, Шевчук, Хюбшман, Гай (Вілліан, 55), Фернандіньо, Жадсон (Левандовськи, 75), Адріано, Гладкий (Селезньов, 64). Головний тренер: Луческу.
Вилучення: Фернандіньо, 58
«Янукович тоді дуже здивувався, що Ворсклу підтримували більше, ніж Шахтар: «Донецька і Дніпропетровська області дружать між собою, а Полтава що?»
– Миколо Петровичу, давайте згадаємо шлях Ворскли до фіналу Кубка України 2009.
– Ми пройшли гідних суперників: Зірку, Оболонь, Металург (Донецьк) і Металіст. Найцікавіше, що всі матчі ми грали на виїзді. Цей важкий шлях показує, що Ворскла тоді була готова до фіналу.
– Коли ви зрозуміли, що Ворскла може вийти у фінал?
– Коли було ухвалено рішення, що вирішальний матч прийме Дніпро. Це для мене друге рідне місто, я там провів більше чотирьох років як футболіст, потім допомагав Кучеревському і сам був головним тренером. Майже всю свою кар'єру, де б я не грав або не тренував, я жив один, а в Дніпрі я був зі своєю сім'єю тривалий період, мої діти там закінчували школу. У мене в Дніпрі й донині дуже багато друзів.
– За кого у фіналі вболівали в Дніпрі? Ви там працювали довгий час, але в тому сезоні Ворскла залишила Дніпро без єврокубків.
– Ворсклу в Дніпрі підтримували більше. До того ж багато вболівальників приїхали з Полтави. Розповім одну історію. Я дуже добре дружив і дружу з тодішнім мером Дніпра Іваном Івановичем Куліченком. Він дивився фінал у віп-ложі, де також був Віктор Янукович.
Янукович тоді дуже здивувався, що Ворсклу підтримували більше, ніж Шахтар, і запитав у Куліченка: «Чому так, адже Донецька і Дніпропетровська області дружать між собою? А Полтава що?». Куліченко йому відповів: «Річ у тім, що Ворсклу тренує Павлов. Він раніше був у Дніпрі капітаном, а потім тренером. І помічник у нього Сергій Дірявка, який теж із Дніпра». Пояснив Януковичу, що і до чого (сміється, – прим. А.П.).
Микола Павлов святкує гол Шахтарю, фото: fcvorskla.com.ua
– Чому у фіналі не зіграв молодий Безус?
– Це був виховний момент. Я потім сильно переживав через це, чи правильно я зробив. Адже Безус тоді вже ставав гравцем основного складу. Напередодні гри було зважування і Роман погладшав на 500 грамів. Тому у якості покарання я його не випустив у фіналі, а так би він став наймолодшим у нас майстром спорту в 17 років.
Я дуже переживав потім через це, але через роки, коли я вже був на пенсії, а Безус грав у Бельгії, він приїжджав до мене в гості до Києва. Я в нього запитав: «Рома, ти довго на мене ображався, скажи чесно?». Він відповів: «Навпаки, Миколо Петровичу, я вам дуже вдячний. Ваш вчинок мене загартував і зробив більш дисциплінованим».
«Після матчу Фернандіньо сказав: «Мене вилучив не арбітр, а Павлов»
– Перший тайм закінчився 0:0. Як налаштовували команду перед матчем і в перерві?
– Команда у нас була прекрасна – дружня, небайдужа. Мені не треба було до хлопців достукуватися, вони розуміли, що я від них вимагаю, ті, хто пройшов цей шлях, стали нашими попутниками й одновірцями. Тож я не повинен був їм пояснювати, наскільки важливий цей матч, а правильно виставити колектив, дати установки й пояснити, як протидіяти сильним суперникам.
Я дуже добре пам'ятаю гол Сачка. Маркоскі отримав шикарну розрізну передачу від Краснопьорова, взяв ініціативу на себе і пробив. Воротар відбив, і Вася добив головою у ворота. Я тоді не стримав емоцій, побіг йому назустріч і застрибнув на спину.
– А потім сталося вилучення Фернандіньо. Що там було?
– Фернандіньо порушив правила на Маркоскі, а потім ще й наступив йому шипами бутси на коліно. Арбітр не помітив цей момент, а мені було все чудово видно, тому що порушення сталося біля нашої лавочки. Я вискочив просто на поле і вказав Годуляну, що моєму гравцеві спеціально наступили на ногу. Явне порушення! Годулян у цій ситуації не злякався і вилучив Фернандіньо. Арбітр тоді дуже добре відсудив фінал.
Уже після матчу Фернандіньо сказав: «Мене вилучив не арбітр, а Павлов» (сміється, – прим. А.П.).
Фернандіньо у матчі з Ворсклою, фото: fcvorskla.com.ua
– Донецький клуб тоді якраз виграв Кубок УЄФА. Як думаєте, той Шахтар був найсильнішим в історії?
– Думаю, так. У них тоді зібралася зіркова команда, яка була найсильнішою в історії Шахтаря. Але й наша Ворскла тоді була найсильнішою в історії, на мою думку. У нас тоді була серія без поразок – 18 чи 20 ігор.
– Що ви відчули, коли арбітр дав фінальний свисток?
– Весь тренерський штаб вибіг на поле, і ми з командою пішли подякувати нашим уболівальникам до трибун, святкували разом із ними. Пам'ятаю, зі мною біг наш масажист Володя. Він дивиться на мене і каже: «Невже це правда?». Я відповів: «Сам не зрозумію».
– Що вам Луческу сказав після матчу?
– Ми з Луческу не говорили, просто потиснули один одному руки. Але наступного дня в обід мені зателефонував Рінат Ахметов. Я добре запам'ятав його слова. Він сказав: «У Шахтаря ще точно буде можливість виграти Кубок, але я не знаю, чи буде така можливість у Ворскли. Тому вітаю вас із перемогою». Не кожен президент клубу знайде в собі сили привітати суперника з перемогою.
– Маркевич колись сказав, що «Дніпро-Арена» – це консервна банка. Ви згодні з його твердженням?
– Я не знаю, що він мав на увазі.
– Напевно, що поле поганої якості і трибуни незручно зроблені.
– Не знаю, коли я приїжджав зі своїми командами на «Дніпро-Арену», то поле завжди було в хорошому стані. Ще на самому початку після відкриття стадіону був період, що поле там було не дуже хорошої якості. Це було пов'язано з тінню від козирка над трибунами. На «Лівому березі» теж буває така проблема ранньою весною, коли трава біля бровки ще не вкоренилася.
«Дніпро-Арена» під час матчу Ворскла – Шахтар, фото: fcvorskla.com.ua
Це проблема всіх стадіонів, де є козирки. Пам'ятаю, я про це спілкувався із Сергієм Ребровим. Він сказав, що ця проблема переслідує всі клуби АПЛ, і в кого є можливість, то вони щороку змінюють газон.
– Ви довгий час працювали на «Метеорі». Де було поле краще: на ньому чи на «Дніпро-Арені»?
– У найкращі часи, безперечно, на «Дніпро-Арені». Але в 1992-93 рр., коли я працював у Дніпрі, на «Метеорі» було одне з найкращих полів в Україні. За ним добре стежили. Я вибивав премії для працівників стадіону і коли приїжджав на «Метеор», мене завжди тепло зустрічали.
«Зателефонував Бабаєву: «Якщо ви не віддячите Долганському, то я заплачу йому сам зі своїх особистих грошей, але розповім про це всій країні»
– Яким був президент Ворскли Олег Бабаєв?
– У Ворсклі тоді були хороші умови. Олег Мейданович Бабаєв дуже любив футбол, Царство йому Небесне. Він був одним із найкращих керівників, з яким я працював.
– Як команда відсвяткувала перемогу над Шахтарем у фіналі Кубка?
– Футболісти їхали додому автобусом, їх вітали на кожній заправці, де вони зупинялися. Уболівальники їх супроводжували до самої Полтави і дорогою вони гарно святкували.
Наступного дня після фіналу було 60-річчя в мого помічника Івана Дмитровича Балана. Ми зібралися в ресторані з сім'ями і гарно відзначили ювілей і перемогу в Кубку. Усе добре збіглося. У мене в Полтаві багато друзів залишилося. Скоро буде 15-річчя від дня нашої перемоги в Кубку, і я поїду в Полтаву, зустрінуся з хлопцями. Нам є що згадати.
– Жеваго тоді дав команді підвищені преміальні за перемогу в Кубку?
– Звичайно, преміальні були. Потім, за моєю ініціативою, ми ухвалили рішення, яке внесли до статуту клубу: усім футболістам Ворскли – володарям Кубка, які закінчували кар'єру в Полтаві, дарували по машині Мерседес або, за бажанням, виплачували її вартість. Це 25 тисяч доларів. Сачку, Величку, Єсіну вручили по конверту, коли вони закінчували грати. По-моєму, навіть легіонерам виплатили, коли вони їхали з Ворскли.
Потім я вже працював у ФК Маріуполь, і Долганському, коли він ішов із Ворскли, не заплатили цієї суми. Я про це дізнався, зателефонував Бабаєву і сказав: «Якщо ви не віддячите Долганському, то я заплачу йому сам зі своїх особистих грошей, але розповім про це всій країні. І я не думаю, що вам із Костянтином Валентиновичем [Жеваго] буде приємно, що всі дізнаються, як ви вчинили з Долганським».
Cергій Долганський з кубком, фото: fcvorskla.com.ua
Бабаєв сказав, що закриє це питання. Вони викликали Долганського і вручили йому цей грошовий приз.
– Ви – великий молодець, що не забуваєте про своїх підопічних.
– Скажу більше. Скоро закінчуватиме кар'єру Володя Чеснаков. Він єдиний гравець, який залишився у Ворсклі з моїх часів, і точно заслужив на цей приз. Якщо йому цей приз не вручать, то це буде дуже несправедливо і негарно. Хоч Костянтин Валентинович [Жеваго] зараз не в Україні, але, думаю, йому треба про це нагадати через ЗМІ.
Таких порядних людей і футболістів, як Чеснаков, я у своїй тренерській кар'єрі зустрічав дуже мало. Розповім один випадок, щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі.
– Розкажіть.
– Коли я працював у ФК Маріуполь, то хотів запросити Чеснакова до себе в команду. Я попросив у президента клубу двох гравців: узяти в оренду із Шахтаря Чижова і купити у Ворскли Чеснакова, адже в нього був контракт. Питання вже було узгоджено.
Я знав зарплату Володі у Ворсклі й пообіцяв йому щонайменше вдвічі більшу в ФК Маріуполь. Але Чеснаков взяв добу на роздуми, потім мені зателефонував і сказав: «Миколо Петровичу, ви ж самі нас учили, щоб ми були патріотами Ворскли. Я скільки років у клубі, тому я залишаюся». Я завжди отримував футболістів, яких хотів. Чеснаков мені єдиний відмовив.
Знаю, що його хотіли підписати багато клубів, зокрема запорізький Металург, коли там було хороше фінансування, але Чеснаков усім відмовив заради Ворскли.
Тому Ворскла повинна віддячити Чеснакову, зробити йому царський приз і дати місце в тренерському штабі. Він це заслужив. Коли закінчив Сачко, ми його поставили тренером в U-19, Гені Медведєву теж знайшли місце в штабі команди. У цьому плані я завжди дорожив своїми ветеранами. Скоро дізнаємося, як вчинять із Чеснаковим.
Володимир Чеснаков, фото: ФК Ворскла
«Одного разу Маркоскі не забив паненку, то я його оштрафував на 15 тисяч доларів. Це другий штраф за величиною, який я виписував у своїй кар'єрі»
– У фіналі Кубка 2009 року Долганський стояв у воротах Ворскли, зараз він буде виводити команду як головний тренер. Могли подумати, що він доросте до цієї посади?
– Чесно, не знаю. Те, що він буде тренером воротарів, я точно не сумнівався. Долганський себе дуже добре проявив на цій посаді, виховавши Різника та Ісенка, тому йому дали можливість попрацювати головним тренером.
– Що думаєте про нинішню Ворсклу? Серія без перемог полтавського клубу в УПЛ уже налічує вісім матчів.
– Зараз їм не позаздриш, від зони стикових матчів Ворсклу відділяє всього чотири очки. Переживаю, щоб команда перед матчем із Шахтарем була не вбитою морально. Донецька команда зараз може обіграти кого завгодно, але Динамо показало, що з ними можна грати. Кияни дуже сильно провели цей матч, мені вони сподобалися.
– У чому криється причина невдалих результатів Ворскли?
– Щоб щось знати, треба бути в команді і дивитися, які взаємини у хлопців. Багато команд сьогодні підписують контракти з футболістами на рік-півтора, тому що немає впевненості в завтрашньому дні та стабільному фінансуванні.
– Жеваго зараз живе за кордоном, в Україні проти нього відкрито кримінальні справи. Як думаєте, у Ворскли є майбутнє?
– Не знаю. Без Костянтина Валентиновича буде важко. Точно така ж проблема зараз у Дніпра-1, небайдужий вболівальник якого теж під слідством.
Костянтин Жеваго, фото: ФК Ворскла
– Ви з Жеваго працювали довгий час. Він любить футбол?
– Я б не сказав, що він сильно любить футбол, але за всі роки нашої співпраці він жодного разу мені ні в чому не відмовив, коли я щось просив для команди. Коли Жеваго бував у Києві, то завжди знаходив можливість зустрітися.
Я готувався, у мене були питання, службові записки, які я передавав через Бабаєва. Для ухвалення остаточних рішень Жеваго завжди кликав мене, і ми втрьох обговорювали кожен пункт.
Усі контракти футболістів обговорював я, вони тільки підписували. Я завжди намагався гравцям вибити кращі умови. Я так робив у всіх клубах, де працював.
– Виходить, ви були менеджером, а не тільки тренером.
– Я жодного футболіста за свою кар'єру не обдурив. Керівників обманював, а футболістів ніколи (сміється, – прим. А.П.).
– А Жеваго розбирався у футболі?
– Він був уболівальником. Мені сподобався один його вчинок, де я був згоден із ним на 100%. Коли ми грали за Суперкубок із Динамо (0:0, 2:4 за пен., – прим. А.П.), то Даллку в серії пенальті пробив паненкою і не забив. Жеваго так тоді обурювався, словами не передати: «Невже Даллку не міг просто пробити?!». Я йому тоді сказав: «Я б цього Паненку, що таке придумав, узагалі розстріляв би» (сміється, – прим. А.П.).
Одного разу Маркоскі не забив паненку, то я його оштрафував на 15 тисяч доларів. Це другий штраф за величиною, який я виписував у своїй кар'єрі. Даллку теж оштрафував, але не на таку суму.
«Нещодавно я зустрів на «Лівому березі» Даріо Срну, і він мені сказав: «У Ворсклі був один тренер, який міг перемогти Шахтар: це – Павлов»
– Давайте поговоримо про сьогоднішній фінал Кубка. Чого чекаєте від матчу Ворскла - Шахтар?
– У моїй кар'єрі я помітив такий момент. Якщо суперник вигравав перед нашою зустріччю, то мені проти нього було легше грати. Шахтар перед матчем із нами переміг у Кубку УЄФА, а на нас не налаштувався.
Зараз Шахтар став чемпіоном України і може теж десь розслабитися. У донецькій команді грають молоді хлопці. Я не знаю, як їх налаштовує головний тренер. Думаю, велику роль там відіграє Даріо Срна разом із Палкіним. Такий собі тріумвірат – Пушич-Срна-Палкін. Але, як би вони не хотіли, вони не зможуть стовідсотково налаштувати молодих хлопців на Кубок після перемоги в чемпіонаті.
Сергій Палкін і Даріо Срна, фото: ФК Шахтар Донецьк
Це не той Шахтар, який грав проти нас у 2009 році, але й Ворскла не та. Там зараз немає таких досвідчених хлопців, як Даллку, Краснопьоров, Єсін. Але на один матч можна налаштуватися і зіграти через «не можу».
– Як думаєте, суддівство буде відігравати велику роль у матчі?
– З приходом Андрія Шевченка на пост голови УАФ суддівство далеко не таке, як було раніше, в мої часи. Судді тоді взагалі боялися свистіти не на користь фаворитів.
Зараз арбітри зрозуміли, що треба судити чесно і давати боротися. Я спілкувався з деякими суддями, і всі відзначають позитивні зміни з приходом Монзуль. У всякому разі, відвертих негідників у суддівстві, які були в мій час, я зараз не бачу.
– Хто вам подобається в нинішній Ворсклі з гравців?
– Мені дуже подобається Пердута. Він справжній капітан і лідер команди. При мені він в основі не грав, бо був ще молодий, але за ці роки він змужнів.
Ісенко – непоганий воротар. Також відзначу центрального захисника Павлюка. Добре грає крайній хав Кане. У півзахисті непогані хлопці зібрані, і це все молодь. За багатьма вже полюють інші клуби, про того ж Ісенка багато пишуть.
Досвідчений Скляр після травми поки що не у кондиціях, бачу, що і вагу набрав. Проти Шахтаря він буде не таким помічником, як коли він у найкращій формі.
– Ваш прогноз на фінал?
– Я хочу, щоб основний час закінчився внічию, а по пенальті виграла Ворскла. Нещодавно я зустрів на «Лівому березі» Даріо Срну і він мені сказав: «У Ворсклі був один тренер, який міг перемогти Шахтар: це – Павлов».
Сподіваюся, Долганському це теж вдасться. Хоча дуже складно втримати позитивну атмосферу в команді після таких поразок, як Минаю.
Сергій Долганський, фото: ФК Ворскла
Ну як можна програти, ведучи в рахунку 2:0, і не забити два пенальті?! Тренери старшого покоління, напевно, вбили б цього пенальтиста! Феліпе не забив, потім поїде з України – і всі про нього забудуть. Перший раз промазав, а потім ще й другий раз пробивав. Ну це ж взагалі! А де лідери, чому на себе ніхто з наших хлопців не взяв відповідальність пробити другий пенальті?! У мене б такого не було. Я дуже переживав, коли дивився цей матч. А якби я сидів на лавочці, то з глузду б з'їхав.
«Я жодного разу не пошкодував, що закінчив тренерську кар'єру»
– Ви відвідаєте матч у Рівному?
– Ні, хоча мене запрошували, і з УАФ у тому числі. Гра буде пізно, о 19:00. Не дай боже, ще тривога – і матч розтягнеться на два дні. Я такого навантаження просто не витримаю. По телевізору подивлюся із задоволенням.
– Чому ви не працюєте експертом на студіях, як багато інших колишніх тренерів?
– Не хочу, хоча мене запрошували в студію на фінал Кубка. Я колись собі дав обіцянку, що ніколи не буду експертом. Я колишній футболіст і тренер, тому не хочу когось критикувати. А якщо не критикувати, то глядачам буде нецікаво слухати.
Я вважаю, що експертами мають бути ті люди, які ще хочуть працювати. А я вже закінчив свою тренерську кар'єру.
– Грозний нам нещодавно заявив, що ще не проти потренувати. Невже вам не хочеться знову опинитися на тренерському містку?
– Ні-ні-ні-ні. За всі 10 років з моменту мого виходу на пенсію ця думка мене не відвідувала жодного разу. Я віддав багато сил футболу, час і відпочити. Жоден тренер не провів стільки індивідуальних бесід із футболістами, як я. Зараз я приділяю час для розмови зі своїми онуками та дітьми. Я жодного разу не пошкодував, що закінчив тренерську кар'єру.
