«З Жеваго за 15 років ні разу не спілкувався»: екскапітан Ворскли Пердута – про виліт з УПЛ і трансфер в Зорю
439 
- 01 Трансфер до Зорі Пердути: «Усе змінилося, коли я поспілкувався зі Скрипником»
- 02 Як Пердута пішов із Ворскли? «Запропонували певні умови, які передбачали пониження зарплати»
- 03 Старт у Полтаві за Павлова: «Протягом тижня пульс був 140/80, і я не міг спокійно на базу під’їхати»
- 04 Як відбувся злет Ворскли за Сачка? «Коли посіли третє місце в УПЛ, то в нас були великі борги»
- 05 Як Пердуту викликали до збірної України? «Від Шевченка була максимальна підтримка»
- 06 Як розвивалася Ворскла після Сачка? «Можливо, Долганському не вистачило злості, щоб крикнути»
- 07 Як Ворскла пережила виліт до Першої ліги із Максимовим? «Після Кудрівки розмова у роздягальні була не з приємних»
- 08 Хто винен у провалі Ворскли та як проходила комунікація з інвестором? «З Жеваго за 15 років жодного разу не спілкувався»
- 09 Чи міг Пердута раніше покинути Ворсклу? «Було пару років, коли надходили пропозиції»
Днями багаторічний лідер Ворскли Ігор Пердута доєднався до числа футболістів, які покинули зелено-білих після гучного падіння до Першої ліги. Четвертим професійним клубом в кар’єрі 34-річного правого захисника стала Зоря.
Редакція сайту «Український футбол» записала велике інтерв’ю з Пердутою, у якому він розповів про свій перехід до команди Віктора Скрипника, проаналізував причини вильоту Ворскли з УПЛ, а також пригадав насичені роки виступів у Полтаві.
Трансфер до Зорі Пердути: «Усе змінилося, коли я поспілкувався зі Скрипником»
– Ігорю, вітаємо вас з переходом до Зорі. Які перші враження від нового клубу?
– Я не часто змінював команди протягом своєї кар’єри, тому мав хвилювання, коли їхав сюди. Однак усе змінилося, коли я поспілкувався з Віктором Скрипником і почав тренуватися. Увійшовши у ритм, мені стало легше переживати емоції від переходу з Ворскли, де я провів 15 років.
– Як здійснився цей трансфер?
– Спочатку був інтерес з боку головного тренера, а потім зателефонували керівники клубу. Ми домовилися про контракт, і я очікував на офіційне запрошення, щоб доєднатися до команди на зборах у Словенії.
– Чому погодилися на перехід?
– Для мене було важливим, що Зоря завжди ставить високі цілі. Також зіграло свою роль те, що я вже знав тренера.
– Писали у ЗМІ, що Зоря ледве не перехопила вас в Оболоні. Чи дійсно був інтерес з боку киян?
– До мене дійсно був інтерес з боку інших клубів УПЛ, але називати їх буде некоректно.
Ігор Пердута. Фото: Ворскла
– Які цілі ставите перед собою в команді Скрипника?
– Звичайно, допомогти команді. Я ніколи не ставлю свої цілі вище за командні. Буду старатися робити, що від мене залежить.
Як Пердута пішов із Ворскли? «Запропонували певні умови, які передбачали пониження зарплати»
– Які фактори вплинули на те, що ви все ж покинули Ворсклу?
– Керівництво у спілкуванні запропонувало певні умови, які передбачали пониження зарплати. Я сказав, що подумаю. Водночас розумів, що Ворскла буде грати у Першій лізі, а я віковий футболіст, скажемо так, тому хотілося скористатися можливістю вже зараз повернутися до УПЛ.
Дуже радий, що Ворскла пішла назустріч, й ми за обопільною згодою сторін розірвали контракт. В нас не було жодних конфліктів. Просто ми увійшли в положення одне одного.
– У своєму нещодавньому інтерв’ю віцепрезидент Ворскли Олег Лисак говорив, що гравців із середньої зарплати у вісім-десять тисяч доларів будуть переводити на дві-три тисячі доларів. Наскільки ці цифри відповідають реальності?
– Так, суми, які назвав Олег Вікторович, будуть фігурувати у Ворсклі.
– У Ворскли на сьогодні перед вами залишилися борги?
– Так.
– За який термін?
– Я не хочу казати за скільки місяців, бо це буде некоректно.
– Обіцяють розплатитися?
– Так. Сказали, що розплатяться.
– Ви з цього приводу документи вже кудись подавали?
– Поки що ні. Я ще вірю.
– Протягом якого періоду футболісти Ворскли в останньому сезоні грали на ентузіазмі?
– Останні три місяці нам не платили, але були премії.
– Той-таки Лисак у своєму інтерв’ю переконував, що у нинішніх реаліях Ворскла має впевнено у новому сезоні повертатися до УПЛ. Чи розділяєте ви його оптимізм?
– Це залежить від багатьох факторів: підбір футболістів, календар, налаштування, тренер. Не можу однозначно сказати, повернеться Ворскла до УПЛ або ні. Якщо це станеться, то я буду радий.
Олег Лисак. Фото: Ворскла
– Чи буде жити Ворскла, виходячи з вашого розуміння ситуації?
– Так, Ворскла буде жити. Звичайно. Я надіюся та вірю в це. Є чоловіча та жіноча команди. Гірник-Спорт, наскільки я розумію, буде другою командою Ворскли.
Старт у Полтаві за Павлова: «Протягом тижня пульс був 140/80, і я не міг спокійно на базу під’їхати»
– У Ворсклі ви дебютували у 2011 році за Миколи Павлова, і хоча він вважається експертом з розкриття талантів, за нього провели лише дві гри. Він вас на той момент не бачив у команді?
– Це нормальні речі, коли тренер комусь довіряє більше, а комусь – менше. Жодних образ не маю. Тоді я отримав великий досвід від тренувань з першою командою, поїздок на збори, ігор у спарингах та спілкування з Миколою Петровичем. Це прищепило мені залізну дисципліну, яку я зберіг протягом усієї кар’єри. Дуже вдячний. Звичайно, хотів грати більше, але розумів, що у Ворсклі серйозний колектив.
– Як ви почувалися в команді Павлова, який славиться своєю дисципліною та фізичними навантаженнями?
– Нарікань з приводу фізичних тестів до мене не було, бо я їх бігав добре. Звичайно, до лідерів в цьому компоненті Арменда Даллку, Дениса Кулакова, Сергія Вовкодава та Олександра Матвєєва не дотягував, але намагався не відставати. Навіть колись премію отримував за тести.
Що стосується дисципліни, то якось Микола Петрович викликав мене до свого кабінету, аби з’ясувати, чи ночував на базі мій сусід по кімнаті. Не буду називати, хто це був. Я сказав правду, що він був у розташуванні клубу. На це тренер мені відповів: «Ну, дивися. Якщо збрехав, то підете з команди разом».
Я знав, що не збрехав, але Микола Петрович говорив настільки емоційно, що в мене протягом тижня пульс був 140/80, і я не міг спокійно на базу під’їхати.
Як відбувся злет Ворскли за Сачка? «Коли посіли третє місце в УПЛ, то в нас були великі борги»
– Справжнього прориву Ворскла досягла за часів роботи на посаді головного тренера Василя Сачка, коли протягом п’яти років вам тричі вдалося завершити чемпіонат у зоні єврокубків, й була здобута бронза. Завдяки чому це стало реальністю?
– Завдяки тому, що він згуртував колектив. Василь Вікторович підібрав правильних футболістів. Молоді слухали старших, які тримали дисципліну та себе у формі. Ось так й посідали високі місця. Коли в тебе сильний колектив, то тобі набагато легше досягати успіхів.
– Чи не дивує вас, що Сачко після відходу з Волині у 2021 році не працює у професійному футболі?
– Ну, у житті різне буває. Як футболісти можуть не мати попиту, так і тренери. Це вже як складеться.
– Навіть у «золоті часи» Сачка в команди було два сезони, коли вона не потрапляла навіть до верхньої шістки. Це було пов’язане з економічними перепадами в клубі?
– Та ні. Коли ми посіли третє місце, то в нас були великі борги. Тому це не стосувалося економічних негараздів. Не траплялося такого, щоб не платили поспіль п’ять-шість місяців, але могли дати одну зарплату, а дві наступні – ні. Так і накопичувалося.
Василь Сачко. Фото: Ворскла
Як Пердуту викликали до збірної України? «Від Шевченка була максимальна підтримка»
– У 2017 році ви отримали дебютний виклик до національної збірної України. Наскільки це стало несподіванкою?
– Так, мені зателефонував [багаторічний аналітик Ворскли] Євген Гресь, який тоді працював аналітиком в збірній, й сказав: «Готуйся, тебе викликали». Спитав: «Куди викликали?». Він: «В збірну України, ти їдеш з нами». Звичайно, був дуже радий.
Засмутився трохи, що не зіграв. Думаю, якби були товариські матчі, то я б вийшов на поле, а так команда проводила дуже відповідальні поєдинки (синьо-жовті тоді відіграли проти збірних Косова (2:0) та Хорватії (0:2) у рамках відбору до ЧС-2018, – прим. «УФ»).
– Які найяскравіші спогади у вас залишилися з табору збірної?
– Коли я «Червону руту» заспівав на посвяті. Ну, як заспівав? Заговорив. Вийшло не дуже. Також дуже класно було відчути атмосферу забитого НСК «Олімпійський», коли усі вболівали за Україну. Аж мурахи по тілу.
– Яке враження справив тодішній головний тренер синьо-жовтих Андрій Шевченко?
– Коли я приїхав, то ми поспілкувалися. Він сказав, щоб я не переживав, бо мене викликали за мої вміння. Була максимальна підтримка.
Шевченко справив враження спокійної та впевненої у собі людини. Хороший тренер. Лише позитивні спогади.
– Чого не вистачило, на ваш погляд, щоб отримати бодай ще один виклик до збірної?
– Значить, причина у мені. Мабуть, не заслуговував і не показав себе максимально під час збору. Це життя. Футболістів в Україні дуже багато. Використав шанс – граєш. Ні – чекаєш. Ніколи нікого не буду звинувачувати.
Як розвивалася Ворскла після Сачка? «Можливо, Долганському не вистачило злості, щоб крикнути»
– За наступника Сачка Віталія Косовського Ворскла мала дуже блідий вигляд й ледве не йшла на виліт. Чому усе було настільки депресивно?
– Було багато молоді, почали переналаштовуватися на зовсім інший футбол. Начебто й непогано грали на м’ячі, але просто не мали результату. Ось і уся причина.
– Великий подив викликало неймовірне перевтілення Ворскли за Юрія Максимова, коли ви одразу вийшли до фіналу Кубка, а потім два сезони поспіль фінішували у зоні єврокубків. Як це стало можливим?
– Вілійович – мотиватор, скажемо так. Емоційно він дуже сильно впливає на колектив. Тоді ми провели хороші зимові збори, якісно посилилися й усе змінилося.
Юрій Максимов. Фото: Ворскла
– Фінал Кубка проти Динамо (1:1, пенальті 7:8) у сезоні 2019/20 запам’ятався шаленою серією пенальті, коли гравці обох команд показали чіткість у виконанні ударів. Ворскла тренувала пенальті?
– Так, тренували перед грою. Я давно не бачив такого, щоб обидві команди забили сім поспіль пенальті. Однак все ж вони завдали на один точний удар більше. Це лотерея.
– Скрипника, з яким ви після працювали у Ворсклі, дуже хвалили за період у Зорі, однак після Полтави та Металіста 1925 з’явилося немало критики. А як особисто вам його тренерський підхід?
– Як я вже й казав, у тренерів бувають різні періоди. Є підйоми та спади. Із Зорею він двічі вигравав бронзу та виводив команду у єврокубки, Ворсклу також виводив у єврокубки. Зрозуміло, що у Металісті 1925 щось не пішло, але це життя.
Коли він прийшов у Ворсклу, то, можливо, спочатку траплялися якісь непорозуміння, пов’язані з новими вимогами. Звичайно, це було зовсім відмінне від того, що нам пропонували Вілійович чи Сачко. Відрізнялися підготовка та тактика. Були нові вправи, ми більше тримали м’яч та загострювали. В кожного тренера є своє бачення футболу й це нормально. Система, як була до того, не ламалася повністю, але вносилися свої корективи.
– Після Скрипника Ворскла зробила ставку на свою легенду Сергія Долганського, який до цього тривалий час працював тренером голкіперів. Наскільки він був органічним у новій ролі?
– Він – дуже порядна людина. З ним було комфортно працювати. Він переживав за усіх, спілкувався та з кожним намагався знайти компроміс. Можливо, йому трохи не вистачило злості, щоб крикнути. В іншому можу лише хороше сказати про нього та тренерський штаб.
Просто був такий період, що не пішло усій команді, й ми не могли виконати поставлені завдання.
– А все-таки у сезоні 2023/24 Долганський дотягнув Ворсклу до фіналу Кубка України, де ви поступилися Шахтарю (1:2). Розуміли, що це стеля для команди на той момент?
– Звичайно, було розуміння. Проте ми не зіграли проти Шахтаря агресивно та на свої 120%. Якби зробили це, то могли б претендувати на більше. Якщо грати проти Шахтаря на 100%, то цього замало.
Як Ворскла пережила виліт до Першої ліги із Максимовим? «Після Кудрівки розмова у роздягальні була не з приємних»
– У поверненні Максимова до керма Ворскли багато хто бачив порятунок, але у підсумку вийшло те, що вийшло. Що йому не вдалося під час другої каденції?
– Ну, скажу, що не вийшло в нас усіх. Причин може бути багато. Фінансова частина, звичайно, важлива, але Ворсклі не щастило. Дуже багато ігор, які складалися на нашу користь, завершувалися негативним результатом. Я навіть зараз передивляюся матчі й бачу, що десь я помилився, десь ми не забили моменти, які мали, а нам залітали якісь безглузді голи. Важко усвідомити, чому так. Траплялося й немало незрозумілих рішень від суддів.
Коли ми посіли третє місце, то навпаки усе залітало в чужі ворота: багато автоголів, пенальті. Могли грати 0:0 до 90-ї хвилини, але наприкінці все одно забити. На цей раз усе йшло у протилежному напрямку.
– Чи не було у футболістів наприкінці сезону байдужості до того, що відбувалося?
– Ні. Я думаю, що 90% гравців ставилися з розумінням до ситуації. Звичайно, були проблеми, але байдужості я точно не бачив.
– Що трапилося у матчах плей-оф за право виступати в УПЛ проти Кудрівки (2:1, 0:1, пенальті 3:4)?
– Перший гостьовий матч з Кудрівкою ми мали спокійно вигравати з рахунком 4:0 або 5:0. Не в образу Кудрівці, але в нас було дуже багато моментів. Могли закривати усі питання, а завершили з рахунком 2:1, який залишав їх у грі.
Так само у Полтаві за перші 10-12 хвилин ми створили три моменти, а забили вони. Усе вперто складалося проти Ворскли й не давало вилізти з тієї ситуації, у якій ми перебували.
– Чи не мали ви недооцінки суперника?
– Ми готувалися до цих матчів, як зазвичай й не мали ніякої недооцінки. Були фаворитами на папері, але це нічого не означало. Ось Кудрівка й довела протилежне. Такий зараз український футбол.
Повторюся, у першій зустрічі до 60-ї хвилини грали добре, й усе складалося нормально. Не було такого, щоб нас вовтузили. Просто потрібно було скористатися своїми моментами, яких ми мали безліч. Значить Кудрівка заслужила вийти в УПЛ. Вони – молодці. Ну, що тут скажеш?
– Що сказав Максимов у роздягальні після вильоту до Першої ліги?
– Ох... Краще я не буду розповідати. Розмова була не з приємних.
Хто винен у провалі Ворскли та як проходила комунікація з інвестором? «З Жеваго за 15 років жодного разу не спілкувався»
– Хто винен у такому результаті?
– Винні футболісти та тренери. Тут навіть немає про що говорити. Я зовсім не знімаю із себе відповідальність.
Костянтин Жеваго. Скриншот: YouTube
– Коли ви востаннє спілкувалися з почесним президентом Ворскли Костянтином Жеваго?
– Ми жодного разу не спілкувалися. За 15 років я, мабуть, лише три рази йому руку потиснув.
Покійний Олег Мейданович Бабаєв був президентом та увесь час знаходився поряд з командою. З ним вирішувалися усі питання по контракту, фінансам й іншим моментам. Пару разів ми спілкувалися (26 липня 2014 року Бабаєв був застрелений неподалік свого будинку, – прим. «УФ»). Костянтин Валентинович – це почесний президент. Він фінансує, але його не часто можна побачити поряд з командою. Не думаю, що у Ворсклі було багато футболістів, які з ним спілкувалися. Можливо, один-двоє людей за увесь час.
– Період з яким тренером ви вважаєте найкращим для Ворскли?
– Це тренери, які виводили команду у єврокубки, фінал Кубка, завойовували Кубок та завойовували третє місце. Тобто усі ті спеціалісти, які чогось досягли з Ворсклою. Значить це був хороший період. Це Микола Петрович [Павлов], Сачко, Максимов, Скрипник та Долганський. Вони усі доклали зусиль для написання історії клубу.
Чи міг Пердута раніше покинути Ворсклу? «Було пару років, коли надходили пропозиції»
– Чи був протягом ваших 15 років у Ворсклі момент, коли ви могли перейти в інший клуб?
– Так, було пару років, коли надходили пропозиції, однак це вже історія. Мав пропозиції від інших українських клубів, з Греції, Польщі та, здається, Туреччини. Щось таке. Вже точно не пам’ятаю, бо усе завжди завершувалося підписанням нового контракту з Ворсклою.
Мене усе влаштовувало у Полтаві, де я прожив найкращі роки у своєму житті. Це моя сім’я, що не можна порівняти ні з чим. Там дуже круто, але зараз прийшов такий час.
– Чи ще може колись футболіст Ігор Пердута повернутися до Ворскли?
– Хм, цікаве питання:) Чесно кажучи, не знаю. В житті усе буває.
