«Жорстко перехворів. Тяжко було після крапельниць і пігулок»: Челядін вперше відверто розповів про хворобу й ігрову кризу Ворскли
905 
Ворскла цього сезону потрапила в зону турбулентності, яка змусила керівництво клубу поміняти третього тренера за один календарний рік. Витягувати команду з психологічного піке покликали Юрія Максимова, який повернувся в Полтаву, яку виводив у єврокубки та доходив до фіналу Кубка України.
Щоб розібратися у тому, що відбувається з Ворсклою, сайт «Український футбол» поспілкувався з півзахисником Артемом Челядіним, який у свої 24 роки вважається старожилом команди, а також дізналися маловідомі факти з його біографії
«У Максимова нема улюбленців. Все треба доводити на полі»
– Як Ворскла провела паузу на збірні?
– Відпочили після марафону з 4 матчів протягом 12 днів. Ця пауза дала нам можливість набратися сил, вникнути трішки в структуру гри. Я думаю, що перерва зіграє нам на користь. Під час паузи працювали на синтетиці, без особливих навантажень. З понеділка розпочався цикл підготовки до матчу з ЛНЗ.
– Щодо повернення Максимова. Ти був свідком першого пришестя Юрія Вільовича. Молоді пацани не скрутилися від таких навантажень?
– Не тільки молодим, а й нам всім потрібно доводити своє місце. Якщо ти будеш в порядку, точно будеш грати. Для Вільовича найголовніше, щоб ти приносив користь команді. Він – такий тренер, що завжди вимагатиме максимум, немає улюбленців. Все потрібно доводити на полі.
Юрій Максимов, фото: ФК Ворскла
– Ворскла за останній рік поміняла трьох тренерів. Складно кожні півроку перелаштовуватись на новий лад?
– Я знаю точно, що це для мене лише на користь. В кожного тренера ти можеш для себе взяти щось нове. Працюючи зі Скрипником та Долганським, я відчував підтримку та повну довіру, а далі все залежало від мене.
– Чому Ворскла не могла похизуватись стабільною грою?
– Багато загубили очок там, де не повинні були цього робити, через психологічний фактор, коли на тебе тисне результат і ти не почуваєш себе впевнено на полі. Переживаєш за команду і за результат, починаєш нервувати. Якби ми взяли більше очок, то нам було б легше і гра в нашому виконанні могла бути кращою.
– Що спричинило нестабільність Ворскли?
– Ми виходили в кожному матчі грати на перемогу. Всі віддавалися на 100%. Психологія багато чого вирішує у футболі. Зараз чемпіонат вирівнявся і виграє матчі той, хто менше припуститься помилок у відповідальний момент. Ми, в свою чергу, напомилялися частіше. Спочатку багато пропускали зі стандартів, коли нам залітало ледь не все. Я не дуже люблю це слово, але нам не щастило.
– Перше коло чемпіонату майже позаду. Які матчі згадуєте як особливо потужні?
– На мою думку, найкращу гру за останні півроку ми провели в Кубку України проти Динамо. Мали шанси біля чужих воріт, припустилися помилки біля власних і ми програли. Можна грати погано і виграти – і тобі ніхто слово не скаже, бо результат на табло. Тут же залишилися спогади й розуміння, що ми гарно грали. Тепер треба вчитися при такій грі навіть з топовими суперниками досягати результату.
Гравці Ворскли і Динамо, фото: ФК Динамо Київ
«На фоні ЛНЗ можна перевірити, що собою зараз являє Ворскла»
– Як вболівальники реагують на останні результати?
– Можливо, я не траплявся під гарячу руку, але в самому місті люди підходили і говорили тільки слова підтримки. Хоча після поразок я завжди сиджу вдома:)
– Вдома ти не сховаєшся від хейту в інтернеті.
– Так, погоджуюсь. Я все читаю. Завжди буде критика за невдачі. Футболісти самі розуміють, коли є поразка, за яку не соромно, а бувають зовсім невдалі матчі. По грі з Колосом (0:1) ми заслужили на всю ту критику, бо зіграли нижче власних можливостей. Після вильоту з Кубку України – всі писали, що молодці. Адекватний вболівальник вміє аналізувати гру і має право «пилососити» нас, коли ми погано граємо.
– Як особисто сприймаєш те, що відбувається з Ворсклою?
– Я дуже сильно все через себе пропускаю. Перед матчами можу себе накрутити дуже сильно. На полі ти не відчуваєш такого тиску, а ось перед грою переживання є завжди. Зі стартовим свистком беру себе в руки, а от після матчів зовсім емоцій не залишається. Хочеться просто сісти і залипнути в одну точку.
Все залежить від результату. Подивіться на Олександрію: як вона несеться, набувши психологічної впевненості у власних силах, і показує дуже хороший футбол.
– Що скажеш про найближчого суперника Ворскли?
– Я бачив кілька матчів ЛНЗ. Мені сподобалось, як вони реагували на пропущені голи і камбечили. Дуже якісна команда підібрана. На їхньому фоні можемо перевірити, на що ми здатні.
– Як готуєтесь зустрічати колишніх одноклубників – Олійника та Тілля, який в останньому турі вам з кутового забив?
– Думаю, що Олі та Дениса в Полтаві тепло зустрічатимуть.
Денис Олійник, фото: ФК Ворскла
– Цікавився у хлопців європейським поглядом на футбол?
– Денис дуже багато давав порад. Ми добре спілкуємось, попри солідну різницю у віці. Видно, що він пограв на хорошому рівні. Він розповідав про свою кар'єру в Європі і тренера, від роботи з яким найбільше отримував задоволення (Петер Бош, – прим. О.К.).
«Я готовий пожертвувати голами і асистами, якщо Ворскла знову почне перемагати»
– Як вам нове поле після реновації?
– Я не скажу, що хорошої якості, але стало краще. Зараз уже така погода, що ти не знаєш, яке буде поле на ЛНЗ.
Але я дуже радий, що ми знову вдома, і ось чому. Повертаючись до теми невдалих результатів, я б сказав, що нам десь не вистачало підтримки наших фанів. Вдома всім грати легше. 5 поспіль матчів ми не грали в Полтаві – це також мало вплив на результат.
– Цього сезону твій найяскравіший виступ припав на матч 2-го туру з Лівим берегом (3:0), де ти сам забив і видав гольову на Ковталюка. Чому таких матчів не стало більше?
– Звичайно, хочеться забивати і віддавати постійно, але мене цілком влаштує, якщо я зроблю за матч більшу кількість відборів, навиграю єдиноборств і ми переможемо.
Я готовий пожертвувати своїм особистим результатом, якщо Ворскла знову почне перемагати. В цьому плані для мене показовим став виграш Родрі Золотого м'яча, коли визнання отримує гравець позиції шостого номера і людям відкрили очі, наскільки футболісти такого профайлу грають вирішальну роль в побудові командної гри.
– По ходу чемпіонату ти пропускав матчі з Поліссям (0:2) та Зорею (1:2). Можеш прояснити ситуацію?
– Я захворів перед Зорею на гайморит, тому й пропускав.
Артем Челядін, фото: Instagram
– Важко було повертатись після хвороби?
– Так. Жорстко перехворів. Повернувшись на гру з Олександрією (0:1), мене відверто не вистачало. Тяжкувато було після крапельниць та пігулок. Потрібно було кілька тижнів набрати форму. Дихання збите, ноги ватні. Через хворобу важко наново набирати форму, тому що з м'язовими травмами ти в залі можеш тримати тонус, а так все починаєш з нуля.
«Я готовий пожертвувати голами і асистами, якщо Ворскла знову почне перемагати»
– Якщо коротко, яку характеристику даси матчам Ворскли за це півріччя?
– Не весь матч. Перший тайм з Кривбасом (1:1), де пропустили необов'язковий гол зі штрафного, і другий тайм з Карпатами (1:1). Програвали, потім зрівняли. У мене був момент, але не забив... З Чорноморцем (1:0) більш цілісний матч у нас вийшов. Після забитого голу в кінці вже тримали рахунок, але так і «сіли», а до цього в нас майже все добре складалося, хоча мали певні проблеми у фінальній третині. Перемога над Лівим берегом була потрібна з точки зору психології після фіаско від Шахтаря (0:5).
– Самим цікаво грати в чемпіонаті, звідки пішли більшість зірок? Чи в цьому є свої переваги?
– Є. Доведу. Останнім часом я почав дуже багато дивитись нашого футболу. І це хороший футбол. З останнього: Верес – Рух (2:0), купа моментів, гра без центра поля. Але я розумію, що такі ігри, як у нас з Колосом (0:1), вболівальникам важко дивитись.
– Ворскла не знає, що робити з м'ячем біля чужих воріт?
– Дивишся європейський футбол: людині віддають на фланг, він прийме, зміститься, дасть у «9» – гол. У нашому випадку може і не дійти до удару. Хочеться в останній третині більше гольових моментів мати і реалізовувати.
– На що Ворскла може претендувати за підсумками чемпіонату?
– Керівництво клубу робить все від себе, щоб ми на полі досягали результату, боролися за високі місця. Треба кілька матчів виграти поспіль – і ситуація розвернеться в іншу сторону. Немає великої прірви в таблиці. Є майже половина сезону, щоб все виправити.
Гравці Ворскли, фото: ФК Ворскла
– У свої 24 роки ти награв понад 100 матчів за Ворсклу. Ти можеш віднести себе до гравців, які є носіями ДНК клубу?
– Я з дитинства мріяв грати в УПЛ. Добре пам'ятаю, як їздив на перегляд в Ворсклу U-21, потрапив на тренування першої команди, а там – Кулач, Чеснаков, Скляр. Навіть перед іграми так не переживав, як на тренуваннях.
Я дуже вдячний долі, що стільки років провів у Ворсклі, яка з раннього віку почала мені довіряти. Якось жартома Володі Чеснакову сказав, що якби не ковід та війна, то міг би наблизитися до його рекорду:)
– Ворскла завжди славилася талановитою молоддю. Зараз багато розмов навколо Крупського, Нестеренка, Павлюка. Ці пацани готові зробити наступний крок?
– Вони багато працюють на полі і поза ним. Живуть футболом. Зараз така молодь пішла, що вони знають шлях до успіху.
– Ти щось знаєш про їхні можливі трансфери?
– Те саме, що пишуть в інтернеті:)
– У тебе діючий контракт з Ворсклою до літа 2026 року. Яким ти бачиш своє майбутнє?
– Я зосереджений на Ворсклі, адже розумію, що хороша гра тут може привернути увагу більш статусного клубу.
«На Кіпрі я б хотів себе спробувати десь в 35 років»
– Цікаво спробувати себе в іншій команді чи мітиш в легенди клубу?
– Якщо міняти клуб, то точно на сильніший за рангом. Грати в єврокубках, боротися за титули постійно. У Ворсклі я маю все для того, щоб рости і прогресувати. Керівництво клубу робить все, щоб Ворскла працювала в одному ключі. Якщо є командні результати, то це і на індивідуальні впливає.
Артем Челядін, фото: Instagram
– УПЛ чи Європа?
– Приклади Мудрика і Довбика перед очима доводять, що нічого неможливого нема. Звісно, що мрієш одного дня почути на полі гімн єврокубків, щоб мурашки в тебе бігли.
– Твій менеджер Олександр Панков не запрошує до себе в Красаву, якщо команда вийде у перший дивізіон?
– На Кіпрі я б хотів себе спробувати десь в 35 років:)
– Як футбол з'явився в твоєму житті?
– В цьому плані мій тато велику роль зіграв. Якби я любив футбол так, як він, то десь би грав у Лізі чемпіонів:) Він дуже любить всю цю кухню, футбольних людей. Коли приїздить на мої матчі, то йде не до мене одразу, а до пацанів в команді, всіх знає.
– Хто був твоїм улюбленим футболістом в дитинстві?
– Джеррард. Через нього я почав «топити» за Ліверпуль. Мені подобався їх тандем з Торресом. Навіть просив батька купити мені футболку Джеррарда. Його не було, але взяв Торреса.
Батько завжди мене підтримував, ніколи не «пхав». Мама спочатку не була в захваті, а потім підтримувала. Дуже багато чого мені дали тренери в Новоград-Волинському, в академії Моршин, яка випустила чимало талантів. Взяти тих же Дячука, Микитишина, Фарину. Після мого випуску справи у Моршина добре пішли. Шкода, що зараз вона не функціонує. Багаторічний президент Скали Микола Іванович Кміть зі мною постійно на зв'язку, тренер Микола Зіновійович Василишин мені завжди пише. Всіх не згадаю. Я дуже добре згадую той період у Моршині.
Я ж взагалі не хотів туди їхати. Мене батько змусив, коли з УФК не склалося. Я там півроку побув і мене вигнали. Потім півроку був вдома, приїхав ще раз на перегляд в УФК, не підійшов і батько мені каже: їдемо в Моршин. Ми ще чекали автобус зі Львова. В мене почалась істерика, але, приїхавши туди, мені все сподобалось. За умовами – небо і земля, порівняно з УФК.
Артем Челядін у Скалі, фото: Instagram
«Можу залипати в відеоіграх і добити всі сезони серіалу за день»
– В чому була різниця?
– В УФК всі спортсмени та вікові категорії разом живуть, а в Моршині зі своїм роком жили окремо. Маленьке місто, всі всіх знали. Класний час. Я ще пригадую, як президент побудував поле, на якому Шахтар U-19 грав Юнацьку лігу УЄФА.
– Круто, а з ким тоді група була?
– Реал, Мальме, ПСЖ. Син Зідана в воротах стояв, а в Шахтарі – Матвієнко, Зубков, Борячук, Топалов. На ті часи інфраструктура у Моршині була справді в порядку. За іронією долі, в Шахтарі працював тоді Олександр Анатолійович Фундерат – спортивним директором академії. Ми з ним часто пригадуємо той період.
– По ДЮФЛУ кому протистояв із сьогоднішніх зірок?
– Луніна пам'ятаю в Дніпрі. У Динамо – Миколенко, Попов, Янаков. В Шахтарі – Бондар, Конопля.
– Чемпіони світу...
– Саме так.
– В ранньому віці ти почав грати за Скалу (Стрий) у Першій лізі. Можна сказати, що це серйозно посприяло твоєму прогресу на дорослому рівні?
– Це дуже допомагає при переході в дорослий футбол, коли ти одразу починаєш грати з мужиками. Тоді Перша ліга була досить потужна: Верес зі Степанюком, Десна. За помилки тебе одразу карають. Відчуваєш більший рівень відповідальності, тиск за результат і це дуже добре для молодих. Стараєшся робити менше помилок і тебе це виводить на хороший рівень.
Артем Челядін, фото: Instagram
– На твій погляд, краще, якби був чемпіонат U-21 чи грати другою командою проти дорослих?
– Спірне питання. Раніше був хороший рівень U-21 і туди могли з перших команд спускати гравців. Зараз добре зробили, що резервні команди – «двієчки» – заявили в Другу лігу. Ти граєш в офіційному турнірі, набуваєш досвіду, більше відповідальності. Майже всі команди – молоді. Плюс-мінус однаковий рівень.
– Як проводиш час поза футболом?
– Періодами можу залипати у відеоігри. З останнього проходив «Відьмака». Кайфонув від сюжетної лінії. Ще крута FIFA (EAFC) в Ultimate team. Часом я максимально в ігри занурений, так що моя дівчина Женя іноді дивується, чому я все так сприймаю серйозно.
Я боюсь дивитись серіали, тому що я можу за день всі сезони добити. Як «Пінгвін» і «Табу» з Томом Харді про Британію 19 століття. Поки футбол був на паузі в 22-му, ми з Різником і Яворським підтримували форму, граючи в теніс.
– Наскільки Женя в темі футболу?
– До знайомства зі мною була поза контекстом:) Зараз вже так включилася, що може напхати.
– Чим займається твоя друга половинка?
– Нещодавно випустила власний бренд одягу. Женя правильно підмітила, що для футболіста сьогодні важливо бути активним в соцмережах, а в мене до цього руки не стоять.
