«Луческу думає про майбутнє, не маючи сьогодення»: Федорчук пояснив, чому Динамо вилетіло з єврокубків
2192 
Після п’ятого туру єврокубків можна робити певні висновки: наприклад, уже вирішено, що Шахтар і Дніпро-1 продовжать виступи в весняній частині сезону, а Динамо – ні. Ще раніше, нагадаємо, вилетіли Ворскла та Зоря.
Сайт «Український футбол» поспілкувався з Олегом Федорчуком, який пройшовся по грандах українського футболу, відзначив слабкі та сильні сторони наших провідних клубів, а також розповів, хто став для нього головним відкриттям, а хто навпаки – головне розчарування.
«Луческу не в змозі дати з Динамо результат»
‒ Олег Вікторович, як оціните гру Динамо проти Ларнаки?
‒ Вкрай розчарований побаченим. Здавалося б далі відступати нікуди. Маючи такий досвід, тренерський штаб і клуб з традиціями, Динамо повинне знайти вихід із психологічної ями. Гра показала, що футболісти дуже невпевнені та відчувається, що всі чекають кінця сезону та початку змін.
Я не раз говорив, що у футболі всі ролі важливі, але є ключові позиції, від яких безпосередньо залежить результат. Це центральні захисники та нападник. Якщо в команді вони відсутні або просто мають низький рівень, то дуже важко досягати стабільного результату.
Весь сезон захисники роблять грубі помилки в кожній грі – то Сирота, то Попов, то начебто і більш стабільний Забарний. Якщо Динамо хоче вийти із кризи, то їм треба зміцнювати центр оборони. Про нападників говорити навіть нічого – Ванат «світла пляма» на фоні напрочуд недоукомплектованої позиції.
Не дивлячись на те, що Гармаш переломив хід гри, загалом «біло-сині» не виглядали сильнішими за п'яту команду Кіпру. Цей провал Динамо нагадує мені провал 84-го року. Якщо запитати мою думку, то Луческу не в змозі дати з Динамо результат.
‒ Що потрібно робити з Луческу?
‒ Ми всі стежимо за нюансами: як тренер поводиться на лавці (особливо, коли технології дають побачити емоції), як реагує на події на полі, які заміни робить.
Так от, чому Луческу не награв молодого Діалло, чому його, як Мудрика, не підвели плавно до таких ігор? Зараз його випустили на заміну не готовим і не введеним у гру Динамо. Навіщо ламати психіку молодому футболісту? Щоб продемонструвати, що Луческу думає про майбутнє, не маючи сьогодення?
По реакції тренера киян вже все зрозуміло, його вивчили повністю. Шахтар має свій стиль, Дніпро-1 має свій почерк, а Динамо ‒ навіть не зрозуміло, як вони хочуть перемагати. Відбувається постійна ротація на ключових зв’язках – у центрі захисту, в атаці. А це не зробить команду зіграною. Цей аспект іноді сильніший за хороші кондиції. Ми можемо легко назвати стартовий склад Ліверпуля, Реала, Ман Сіті, а ось Динамо ‒ ні. Лінія оборони змінюється у кожній грі. Хто гратиме з Забарним – Попов чи Сирота? Хто попереду? Бесєдін, Гармаш чи, нарешті, Ванат? Це говорить про те, що тренер не може визначитися. Через це й усі проблеми.
Головна проблема в тому, що Луческу не зміг визначитися ще на зборах зі стартовим складом. Награвалися одні гравці – як молодий і безумовно талановитий Яцик чи Царенко, в сезоні грають зовсім інші.
‒ Коротко підсумуйте виступ Динамо на євроарені.
‒ Провал, це - фіаско.
«У Дніпра-1 кожна гра ‒ як окрема вистава»
‒ Перейдімо тепер до більш веселої теми. Які враження залишилися від матчу дніпрян проти Аполлона?
‒ Я дуже побоювався цієї гри, думав, буде нічия. Ми бачимо, що тренерський штаб Дніпра-1 не мав часу на підготовку, на відміну від Динамо. Гра була зім'ятою, спонтанною та емоційною, але навіть Дніпро-1, що підсів, зберіг структуру гри. Звичайно, їм було важко, багато втрат дають про себе знати. Гуцуляк, Горбунов, Громов та Бланко ‒ важливі гравці для дніпрян, і їх не вистачає. Але команда все одно мала свій почерк і чекала на вдалий момент.
Чекав більшого від Довбика, але йому важко давалася гра. Видно було, що він вийшов «на спущених колесах», утомлений. Тішить Піхальонок ‒ здивований, що ні Шахтар, ні Динамо не забрали його собі. Порадувала оборона — Сарапій та Сваток. Воротар набрався впевненості і якщо порівняти те, що було два-три місяці тому, то це небо та земля.
Відчувався нерв гри. Футболісти сперечаються, отримують жовті картки та показують свої емоції. Команда працює, як одне ціле. В останні 15 хвилин у складі Дніпра-1 було шість захисників: це говорить про те, що вони боротимуться за кожне очко. Мені це імпонує.
Зараз дуже великі навантаження на футболістів. Думаю, далі у дніпровців буде дуже непроста гра проти Чорноморця. Футболісти сьогодні на межі, тож так багато травм.
‒ Ми знаємо, що Дніпро-1 офіційно вийшов до плей-офф стадії Ліги Конференцій, які залишилися враження саме від єврокубкового шляху дніпрян?
‒ Дніпро-1 вибудовував свою гру через мікродуелі. Усі матчі дніпрян в єврокубках були емоційними. Кожна гра ‒ як окрема вистава. Дніпро-1 рідко домінує на полі. Класу поки що ця команда не має. Навіть у чемпіонаті з Інгульцем дивом зіграли в нічию. Проте Кучер крок за кроком покращував свою гру.
Ніхто не очікував такого результату, тренерський штаб чудово відпрацював, особливо емоційно. Тренери змогли об'єднати команду і в цьому їхня велика заслуга. Я зі скепсисом ставився до призначення Кучера, тому що було мало часу на підготовку. Але вони впоралися, і це показує, що треба довіряти молодим тренерам. Досвід це ще не запорука успіху.
«Потенціал Дніпра-1 та Шахтаря приблизно однаковий»
‒ От Ви кажете, що у дніпрян було мало часу на підготовку, гравці не зіграні, а в чому ж тоді секрет успішного старту Дніпра-1 в УПЛ?
‒ Я думаю, спрацювало те, що кожен гравець виборював місце в основному складі. Конкуренція дала результат. Ось у Динамо немає конкуренції, там – хаос. У Дніпрі-1 ‒ дві-три особи на одну позицію. Кучер не ділив гравців на «свій - чужий». Він довірився кістяку команди з минулого сезону. Спрацювала довіра, а не схеми та тактика.
‒ Чи є у Кучера резерви, щоб втриматися з Дніпром-1 на вершині турнірної таблиці Української Прем’єр-ліги?
‒ Є резерви. Наступний матч для Дніпра-1 буде дуже важким. Ми бачили, як дніпряни грали з Інгульцем та Рухом. Наступна гра проти Чорноморця буде ключовою. Потенціал Дніпра-1 та Шахтаря приблизно однаковий. Шанси є, але багато залежить від очної зустрічі цих двох команд.
Мої симпатії на боці Дніпра-1, тому що в них ніхто не вірив, я думав, що Динамо цього сезону вистрелить, адже вони втримали кістяк своєї команди.
‒ А, можливо, в цьому і полягає проблема киян?
‒ Так, вірно. Дуже важливо створити конкурентне ядро і щоб люди реально конкурували. Не так, як у Луческу. Помилишся - сидиш, не помилився - граєш. Тому і є постійна ротація в обороні. Але це не конкуренція. Конкуренція – це, коли намагаються витиснути максимум, а не до першої помилки, а потім на лаву запасних. Гравці Динамо бояться помилитися. Я спілкувався з багатьма футболістами, які працювали з Лобановським, і вони говорили, що після помилки він давав шанс виправити її. Після такого жесту гравці літали на полі.
А зараз гравці Динамо бояться брати на себе ініціативу. Півзахисники Динамо навіть не б'ють здалеку. А навіщо такі футболісти, які не загрожують воротам суперника? Коли у Бесєдіна одна результативна дія за рік, про що можна говорити? Мені здається, що молоді тренери не бояться ризикувати ‒ і в цьому їх плюс.
Нині в УПЛ усі досвідчені тренери провалюють чемпіонат: Луческу, Григорчук та Вернидуб. Настав час зухвалих молодих тренерів. Для цього екстремального сезону потрібні інші підходи. У такому чемпіонаті може лише допомогти енергетичний потенціал наставника. Він має заряджати своїх гравців.
«Це не просто тренерський успіх, це ще й розкриття талантів та підняття престижу нашого футболу»
‒ Ну що ж, приступимо до останньої теми: Шахтар. Скажіть, очікували що після п‘яти турів групового етапу Ліги чемпіонів Шахтар може поборотися за плей-офф цього турніру?
‒ Моя думка, що Шахтар стрибнув вище голови завдяки кільком моментам. Знаєш, як казав один військовий філософ: «У фортеці не повинно бути запасного виходу. Якщо фортеця має запасний вихід, то ним обов'язково скористаються». Я маю на увазі, що у нас зникли бразильці, зірки, залишилися тільки молоді футболісти ‒ й відступати нікуди.
Тому тренер ризикнув, поставив наймолодший півзахист Ліги Чемпіонів. Бондаренко, Судаков, Мудрик – футболісти, про яких рік тому ніхто не міг подумати, що вони разом гратимуть в основному складі з перших хвилин Ліги Чемпіонів. Ризик виправдав себе і головне, що тренер вміє входити в довіру до футболістів.
З боку це здається пафосно, награно, але це працює. Це тренерська перемога, а ще й розкриття талантів та підняття престижу нашого футболу Академія показала правильність свого шляху. Єдиний мінус ‒ те, що Шахтар не сам прийшов до цього, це обставини змусили клуб використовувати академію. Мені здається, цей випадок із Шахтарем показує, що не потрібно зловживати легіонерами.
Те, що зараз у Європі говорять про Мудрика, Судакова, думаю і про Трубіна говоритимуть, Бондаренко ще має своє сказати, Михайличенко в останній грі один із найкращих був. Це все тренерський стиль управління, що кожен повністю працює на довірі.
‒ Коли ви дізналися що Йовічевич буде тренером Шахтаря, які у вас були очікування? Чи очікували ви таких результатів?
‒ Я чекав від нього успіху, але чекав на цей успіх після зими, тому що так швидко адаптуватися дуже складно. І тим більше він нікого не брав із Дніпра-1. Хоча зазвичай, ми знаємо, тренер іде з групою гравців. Я думаю, що він би із задоволенням Довбика перетягнув і Піхальонок був би не останнім.
Проте контрольні ігри були дуже непереконливими. Мені здається, цей страх провалу змусив швидше адаптуватися тренера та гравців. Якби у Шахтаря були легкі передсезонні ігри, команда б так швидко не згуртувалася.
‒ Можливо, перемога над Лейпцигом була ключовим моментом, що дала цю впевненість?
‒ Я думаю, так. Потрібно дивитися всім командам в Україні, як працювати з молодими футболістами. Тренер довіряє, вимагає і піднімає, він сам у тіні, а футболісти впевнені, не ризикують і перемагають, навіть якщо програють, наприклад Реалу, але це була дуже гідна гра. Тому мені здається, що сьогодні ми бачимо підйом Шахтаря, його авторитет зростає з кожним днем і в Європі, і в нас. Чесно, я не очікував такого.
«Без Степаненка команда б посипалася»
‒ Шахтар ‒ це команда одного гравця чи без Мудрика «гірники» показали б такий самий результат?
‒ Мудрик є ключовим гравцем, але якщо ви візьмете саму гру Шахтаря, то Мудрик грає дуже епізодично. За винятком останньої гри, він мав три моменти. В інших іграх він має один момент ‒ і все. Він не стабільний гравець, тому я б не сказав, що без Мудрика Шахтар був би іншим. Все, що він робить, він робить витончено, є футболісти, які роблять голи красиві з артистизмом. Він дуже технічний і це все красиво виглядає. Тому я б не сказав, що він ключовий гравець.
‒ А хто тоді?
‒ Група гравців. Як не дивно, в останній грі мені найбільше сподобався Степаненко. Ось кілька років тому найкращим у Динамо був Сидорчук, так тепер без Степаненка, думаю, Шахтар посипався б. Ігри на нуль, не пропущені голи та утримання рахунку ‒ це все Степаненко, він організовує, підказує на полі й в роздягальні. Ось зараз його роль є ключовою. Бо якщо прибрати його, команда може посипатися.
‒ Що може нинішній Шахтар?
‒ Я думаю, що Шахтар вичавив зі своїх можливостей максимум. Якщо «гірники» в останньому турі покажуть високий рівень, то цей рік можна вважати одним із найкращих за останнє десятиліття. У такій ситуації в воюючій країні без свого стадіону ми бачимо, що донеччани на висоті. Якщо Шахтар вдало зіграє останню гру, то за цей груповий етап можна поставити п'ять з плюсом.
‒ А Ви б хотіли, щоб Шахтар потрапив до 1/8 Ліги Чемпіонів чи до 1/16 Ліги Європи?
‒ Я думаю, що рівень команд Ліги Європи на рівні команд Ліги Чемпіонів. Для команди головне залишитись на слуху, основну мету вони вже виконали, але зараз буде дуже складно. Я думаю, що різниці особливої немає, але фінансово вигідніше та престижніше потрапити до Ліги Чемпіонів.
