Наш нападник у Вельсі, бомбардир Чорноморця та оборонець Динамо: 1 липня — цей день в історії українського футболу
795 
1 липня 1967 року у місті Одеса народився Сергій Гусєв – бомбардир одеського Чорноморця, володар Кубка України та Кубка Ізраїлю.
Розпочинав свою кар’єру на малій батьківщині у місцевому СКА. Звідти у 1988 році перебрався до Чорноморця. Саме цей клуб і став головним у його кар’єрі. За «моряків» Гусєв провів загалом 105 матчів, забивши 35 голів. Протягом трьох сезонів (1990-1993) Сергій двічі ставав найкращим бомбардиром: спершу в Першій лізі СРСР (25 голів), а потім у Вищій лізі України (17 голів). Також разом з одеситами Гусєв став володарем Кубка України у сезоні 1991/92.
За кордоном нападник грав у Туреччині (Алтай, Трабзонспор), Ізраїлі Хапоель (Беер-Шева), з якими став переможцем Кубка та Росії, де виступав за Газовик-Газпром.
Останні роки своєї кар’єри провів на батьківщині. За цей час Гусєв пограв за СК Одеса, кіровоградську Зірку, одеський Сигнал та Дністер (Овідіополь).
У складі збірної України провів п’ять матчів, взявши участь у дебютному поєдинку національної команди в історії. Після завершення кар’єри Гусєв працював у структурі одеського Чорноморця, очолював юнацьку та молодіжну команди.
Ігор Жабченко, фото: ФК Гірник-Спорт
1 липня 1968 року у місті Київ народився Ігор Жабченко – півзахисник Кременю, одеського Чорноморця та донецького Шахтаря, володар Кубка України.
Першим тренером Жабченка став Олександр Шпаков, який виховував легендарного нападника Динамо Андрія Шевченка. Закінчивши школу київського клубу, півзахисник почав виступати за динамівців Білої Церкви. Після ленінградського Зеніту хавбек перейшов у кременчуцький Кремінь, за який у підсумку провів близько 100 матчів, забивши 20 голів.
У 1993 році Жабченко переїздить до Одеси, де підписує контракт з Чорноморцем. У складі «моряків» Ігор проводить 120 поєдинків, забиваючи 23 голи та віддаючи дев’ять результативних передач. У сезоні 1993/94 півзахисник стає ще й володарем Кубка України.
За кордоном Жабченко пограв у Ізраїлі (Бней-Єгуда) та Росії (Ротор та Єнісєй). В Україні ж хавбек також захищав кольори Дніпра, донецького Шахтаря, МФК Миколаїв та донецького Металурга. Кар’єру завершив у клубі Система-Борекс.
У складі національної збірної провів 11 матчів, дебютувавши у команді Миколи Павлова у жовтні 1992 року в товариській грі з білорусами (1:1). Єдину результативну дію (асист) Жабченко оформив у своєму, як виявилося, останньому матчі за синьо-жовтих у травні 1996-го в грі з Туреччиною (2:3).
Після завершення кар’єри став тренером. Починав із Системи-Борекс, потім протягом п’яти років працював з юнацькими збірними України, після чого очолював кіровоградську Зірку та Суми. Далі Жабченко двічі очолював Гірник-Спорт (2013-2016, 2019-2022). Останнім місцем роботи фахівця була Нива (Бузова), яку він покинув у грудні 2023 року.
Владислав Дубінчак, фото: ФК Динамо Київ
1 липня 1998 року у селищі Томашпіль (Вінницька область) народився Владислав Дубінчак – вихованець та захисник київського Динамо, львівських Карпат та Дніпра-1.
Перші кроки у футболі робив у ДЮСШ рідного міста, після чого на ДЮФЛ виступав за БРВ-ВІК. Своєю грою Дубінчак привернув увагу двох грандів українського футболу, проте надав перевагу київському Динамо, а не донецькому Шахтарю.
У складі киян грав провів 15 поєдинків на рівні Юнацької ліги УЄФА. Щоб отримати шанс у першій команді, Владиславу довелося попрацювати в орендах. Про юність Дубінчака сайту FanDay розповідали його перший тренер і фахівець, який запрошував його в юнацьку збірну України.
Спершу захисник грав у київському Арсеналі, після чого діяв у обороні львівських Карпат. А ось вже у Дніпрі-1 Дубінчак затримався на два сезони, ставши одним із лідерів команди (43 матча, сім результативних передач). Після повернення у Київ Владислав таки отримав шанс у першій команди Динамо.
Наразі в активі захисника 55 поєдинків за біло-синіх, у яких він забив один гол та оформив сім результативних передач. Разом з киянами Дубінчак завойовував лише срібні медалі чемпіонату України в сезоні 2023/24.
До лав національної збірної України викликався, проте так і не дебютував. За команду синьо-жовтих U-21 провів 12 матчів, віддавши три результативні передачі.
Микола Кухаревич, фото: Getty Images
1 липня 2001 року у селі Удрицьк (Рівненська область) народився Микола Кухаревич – вихованець Волині, нападник львівського Руху, французького Труа та валлійського Суонсі.
Виховувався в академії луцької Волині, пізніше виступав за їхню юнацьку команду. На дорослому рівні заграв вже у львівському Русі. Там виступав з 2020 по 2021 рр., забивши лише чотири голи у 24 матчах.
Проте цього виявилося достатнім для продажу нападник у французький Труа за 300 тисяч євро. Щоправда у фарм-клубі Ман Сіті українець не заграв, провівши лише два матчі за першу команду.
На правах оренди Микола грав за бельгійський Ауд-Геверле Левен (11 матчів) та шотландський Гіберніан (15 матчів, п’ять голів). Про шотландський період форвард розповідав в інтерв’ю «УФ», про бельгійський – сайту FanDay.
Від літа 2023 року Кухаревич виступає за валлійський Суонсі, що грає в англійському Чемпіоншипі. У дебютному сезоні українець забив один гол у 13 матчах.
Також в активі Миколи є участь у першому в історії матчі олімпійської збірної України. У тій грі нападник провів 71 хвилину, а його команда поступилася Японії з рахунком (0:2).
1904 — засновано клуб «Байєр» (Леверкузен, Німеччина).
1905 — засновано клуб «Спортінг» (Хіхон, Іспанія).
1906 — засновано клуб «Спортінг» (Лісабон, Португалія).
1940 — нар. Крейг Браун (Шотландія) — захисник і тренер, багато років працював тренером збірної Шотландії.
1946 — нар. Слободан Сантрач (Сербія) — нападник, володар «Бронзової бутси» 1972, рекордсмен Югославії за кількістю м’ячів, забитих у національному чемпіонаті — 218.
1955 — нар. Владімір Петровіч (Сербія) — легенда «Црвени Звєзди» на прізвисько «Піжон», тренував збірну Китаю.
1976 — нар. Руд ван Ністелрой (Нідерланди) — чемпіон і найкращий бомбардир трьох чемпіонатів (Нідерланди, Англія та Іспанія).
1976 — нар. Патрік Клюйверт (Нідерланди) — форвард «Аякса», «Мілана» та «Барси», переможець ЛЧ-1995.
1976 — нар. Рігобер Сонг (Камерун) — олімпійський чемпіон-2000, учасник чотирьох (!) ЧС, провів 138 матчів за збірну.
1979 — пом. Всеволод Бобров (СРСР) — результативний форвард, ставав чемпіоном СРСР з футболу, хокею та хокею з м’ячем.
