Найкращий бомбардир Шахтаря, володар Кубка УЄФА, переможець ЧС: 12 квітня – цей день в історії українського футболу

Переглядів 313
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
1 голос
Найкращий бомбардир Шахтаря, володар Кубка УЄФА, переможець ЧС: 12 квітня – цей день в історії українського футболу
Луїс Адріано. Фото: ФК Шахтар
«УФ» – часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

12 квітня 1954 року у селі Березівка (Одеська область) народився Віктор Дердо – український арбітр, голова комітету арбітрів ФФУ.

Свою суддівську діяльність розпочав у 1979-му, обслуговуючи матчі на рівні першості міста та області. Вже за три роки працював на поєдинках Другої ліги СРСР. З 1992-го став арбітром Вищої ліги України. За три роки Дердо обслуговував фінал Кубка України між донецьким Шахтарем та Дніпром (1:1, по пен. 7:6).

Згідно з даними Transfermarkt, Дердо за свою кар’єру відпрацював на 99 матчах чемпіонату та Кубка України: 241 жовта картка, дев’ять червоних (з них одна пряма). Також рефері очолював Комітет арбітрів Федерації футболу Одеської області, був заступником голови Федерації футболу Одеської області та головою Комітету арбітрів ФФУ (2003-2008).

Син Віктора – Олександр – колишній український арбітр УЄФА та ФІФІА, який має у власному активі близько 237 поєдинків.

Віктор Дердо. Фото: УАФ

12 квітня 1966 року у місті Одеса народився Андрій Телесненко – захисник миколаївського Суднобудівника, одеського Чорноморця та Зімбру, триразовий чемпіон Молдови, срібний призер чемпіонату України.

Перш за все, Телесненко відомий, як гравець Чорноморця, за який він провів сумарно близько 132 поєдинків (шість голів). Разом з ними оборонець завоював бронзові та срібні медалі чемпіонату та вигравав Кубок України в сезоні 1993/94.

Значну частину своєї кар’єри Телесненко провів у складі кишинівського Зімбру, де тричі поспіль ставав чемпіоном Молдови. За кордоном Андрій також захищав кольори фінського ФК Оулу, ізраїльського Хапоеля (Беер-Шева) та російского Газовика-Газпром. Свою кар’єру гравець закінчив у складі овідіопольського клубу Дністер.

Також у складі Телесненка є три матчі за національну збірну України, серед яких два поєдинки відбору на ЧЄ-1996: проти Хорватії (0:4) та Італії (0:2).

З 2006 по 2017 рік ексзахисник працював у тренерському штабі Чорноморця, після чого став асистентом головного тренера в дублі «моряків». Від літа 2023-го Телесненко є спортивним директором одеського аматорського ФК Титан.

Андрій Телесненко. Фото: Google

12 квітня 1968 року у місті Кіровськ (Луганська область) народився Вадим Плотников – легендарний півзахисник алчевської Сталі, рекордсмен Першої ліги за кількістю забитих голів.

Розпочинав свою ігрову кар’єру в складі стахановського Вагонобудівника. У 1993 році вдруге став гравцем алчевської Сталі, кольори якої захищав аж до 2001-го. Загалом за «сталеварів» фланговий півзахисник провів понад 300 матчів, забивши 114 голів. Саме Плотников став першим футболістом, який забив сотню голів у Першій лізі. Загалом у цьому дивізіоні в своєму активі Вадим має 118 забитих м’ячів. Разом зі Сталлю Плотников ставав бронзовим та срібним призером Першої ліги.

Тренерська кар’єра експівзахисника цілком та повністю пройшла саме в алчевській команді.  У ролі наставника Сталі завоював бронзові нагороди Першої ліги за сезон 2013/14. Усього ж на чолі клубу провів близько 72 матчів, тривалий час (2009-2013) був асистентом головного тренера Анатолія Волобуєва.

Вадим Плотников. Фото: ФК Сталь

12 квітня 1986 року у місті Авдіївка (Донецька область) народився Олексій Полянський – вихованець донецького Металурга, захисник Шахтаря, маріупольського Іллічівця, харківського Металіста та луганської Зорі, чемпіон України та володар Кубка УЄФА.

Найбільше за свою кар’єру Полянський виступав за маріупольський Іллічівець – 65 матчів (п’ять голів, три результативні передачі. Проте це не завадило Олексію у складі донецького Шахтаря завоювати усі можливі українські трофеї та стати володарем Кубка УЄФА у 2009 році. Загалом за «гірників» Полянський провів 22 матчі, забивши один гол.

Також захисник виступав за донецький Металург, луганську Зорю, ужгородську Говерлу та харківський Металіст.

Єдиним закордонним клубом в кар’єрі Полянського став іранський Перспеполіс, за який він провів чотири гри та завершив кар’єру в лютому 2017-го. Наразі Олексій працює в структурі закарпатського Миная, де тренує дітей 2007 року народження.

Вогняне інтерв’ю з Олексієм Полянським про його футбольну кар’єру читайте на сайті «Український футбол».

Олексій Полянський. Фото: ФК Іллічівець

12 квітня 1987 року у місті Порту-Алегрі народився Луїс Адріано – нападник донецького Шахтаря, Мілана та московського Спартака, чемпіон України та Росії, володар Кубка УЄФА та Кубка Італії, найкращий бомбардир в історії «гірників».

У березні 2007 року Луїс Адріано за 3 млн євро перейшов з бразильського Інтернасьоналя в український Шахтар. У складі донеччан нападник провів наступні вісім років своєї кар’єри, ставши найкращим бомбардиром в історії клубу – 128 голів у 266 матчах, а також 42 результативні передачі. 

Разом з «гірниками» Адріано завоював 16 трофеїв, серед яких особливо виділяється Кубок УЄФА у 2009 році. У жовтні 2014-го Луїс забив п’ять голів у ворота білоруського БАТЕ в рамках матчу Ліги чемпіонів, повторивши досягнення Ліонеля Мессі та встановивши рекорд результативності – три голи за сім хвилин.

 Наступним клубом бразильця став Мілан, який на той момент переживав не найкращі часи. Після 36 матчів (шість голів, чотири асисти) за італійський колектив Адріано перебрався у Москву, підписавши контракт зі Спартаком. З червоно-білими Луїс став чемпіоном Росії та володарем тамтешнього Суперкубка.

З 2019 по 2022 рік виступав на батьківщині за Палмейрас, здобувши два Кубки Лібертадорес та один Кубок Бразилії. Сехон 2022/23 провів у турецькому Антальяспорі: 38 матчів, вісім голів, чотири асисти.

 У 2023-му повернувся у рідний Інтернасьональ, за який загалом зіграв у 65 поєдинках, забивши вісім м’ячів та оформивши чотири результативні передачі.

На початку березня 2024 року Адріано підписав контракт з бразильським клубом Віторія, за який вже відзначився голом у трьох матчах.

У складі національної збірної Бразилії Луїс провів чотири гри та результативні дії у свій актив додати не зумів. Ба більше, усі поєдинки були товариськими та й сам нападник у жодній з них не відіграв повні 90 хвилин.

Луїс Адріано. Фото: ФК Шахтар

12 квітня 1990 року у місті Дніпропетровськ народився Валерій Юрчук – вихованець Дніпра, відомий своїми виступами за Дніпро-1, переможець Першої ліги та срібний призер УПЛ.

За свою кар’єру перебував у структурах різних українських клубів. Йдеться про Дніпро, Кривбас, Динамо (Хмельницький), Славутич, Металург (Запоріжжя), Верес, Нафтовик-Укрнафта, ПФК Львів. 

Проте найбільшої слави Юрчук зазнав саме як воротар Дніпра-1. У складі «спортклубівців» Валерій провів 83 поєдинки, займаючи восьме місце серед гравців з найбільшою кількістю матчів. Разом з дніпрянами Юрчук здобув срібні медалі Другої ліги та УПЛ, а також золоті нагороди Першої ліги.

Валерій Юрчук. Фото: СК Дніпро-1

12 квітня 1997 року у місті Рига народився Андрейс Циганікс – вихованець леверкузенського Байєра, захисник луганської Зорі та збірної Латвії, як повідомлялося, родич відомого українського коментатора Ігоря Циганика.

На юнацькому рівні Циганікс виступав за Сконто та Байєр. Дорослу кар’єру розпочинав у Німеччині, де захищав кольори Вікторії (Кельн) та Шальке-2. У сезоні 2018/19 виступав за нідерландський Камбюр: 33 матчі, два голи, три асисти. У 2019 році разом з РФШ здобув перемогу в Кубку Латвії, після чого перейшов у луганську Зорю.

Усього ж за луганців провів 29 поєдинків, відзначившись одним результативним пасом. Варто зазначити, що Циганікс має українське коріння, а його троюрідним племінником є відомий український журналіст та коментатор Ігор Циганик.

«Ми почали спілкуватися, коли я ще грав у Леверкузені. Спочатку він написав мені у Твіттер. Я запитав у батьків і вони сказали: «Так, у тебе є такий дядько». Потім ми зателефонували. Дядько розповів, що він – журналіст і ведучий футбольної програми. Завжди приємно спілкуватися з родичами, про яких ти не знав раніше».

Після від’їзду з України Циганікс став гравцем словацького клубу ДАК 1904: 48 матчів, чотири голи, три асисти. І ось вже другий сезон Андрейс захищає кольори польського Відзева. Цього сезону захисник провів 25 поєдинків, оформивши 3+3 за системою гол + пас.

У складі національної збірної Латвії Циганікс взяв участь у 51 матчах, забив три голи та віддав дві результативні передачі. Зокрема 16 поєдинків захисник провів у рамках Ліги націй.

Андрейс Циганікс. Фото: ФК Зоря

12 квітня 1999 року у місті Дергачі (Харківська область) народився Денис Устименко – вихованець донецького Металурга, нападник Олександрії, Кривбасу та Миная, переможець молодіжного чемпіонату світу.

Найбільшу кількість матчів провів у складі Олександрії – 44 (чотири голи, дві результативні передачі). Також на професійному рівні зіграв 24 поєдинки за Кривбас, не забивши жодного м’яча. Наразі Устименко є форвардом закарпатського Миная (на правах оренди з Кривбасу), у складі якого вже забив чотири голи та віддав один асист у семи матчах.

Також в активі Дениса є перемога на молодіжному ЧС-2019. У команді Олександра Петракова на турнірі Устименко провів три гри, не відзначаючись результативними діями.

Денис Устименко. Фото: ФК Минай

12 квітня 2012 року у місті Москва помер Володимир Астаповський – легенда московського ЦСКА, воротар кримського СКЧФ та хабаровського СКА, один з найкращих воротарів покоління й найкращий гравець СРСР-1976.

Розпочинав свою кар’єру в брянському Динамо, звідки у 1963 році перебрався у Нефтчі (Баку). Під час служби на морському флоті став гравцем «армійського» клубу СКЧФ. У складі кримського клубу Астаповський провів близько 37 поєдинків.

У головний «армійський» колектив Союзу – московський ЦСКА – Володимир прийшов у 1969-му в статусі третього голкіпера. Основним воротарем Астаповський став вже у 1972 році, згодом перетворившись на одного з найсильніших гравців на своїй позиції в чемпіонаті. У 1976-му був визнаний найкращим голкіпером та футболістом СРСР.

 Загалом за ЦСКА Володимир провів 268 поєдинків: 293 пропущених голів, 87 «сухих» ігор. Закінчував свою кар’єру у складі хабаровського СКА.

У 1976 році разом зі збірною СРСР став бронзовим переможцем Олімпіади. За першу команду Союзу провів 11 матчів, пропустивши 12 голів.

Після завершення кар’єри служив у Збройних Силах на Камчатці, працював тренером в Мозамбіку, водієм та охоронцем у Москві. Також був на роботі в ДЮСШ ЦСКА та Спартака, тренував воротарів у жіночій команді Красноармійська (Підмосков’я).

Володимир Астаповський. Фото: Google

1941 — нар. Боббі Мур (Англія) — легендарний захисник «Вест Хема», капітан збірної Англії — чемпіонів світу-1966.

1944 — нар. Ектор Чумпітас (Перу) — 87 (!) разів виводив на поле збірну Перу з капітанською пов’язкою на рукаві, 8-разовий чемпіон Перу.

1948 — нар. Марчелло Ліппі (Італія) — один із найтитулованіших тренерів сучасності, чемпіон світу-2006, переможець ЛЧ-1996.

1969 — нар. Лукас Радебе (ПАР) — капітан «Бафана-бафана» (так називають збірну ПАР у Африці) та «Лідс Юнайтед», чемпіон Африки-1996.

1973 — нар. Крістіан Пануччі (Італія) — переможець ЛЧ 1994, 1998 рр. Чемпіон Італії та Іспанії.

1974 — нар. Сільвіньо (Бразилія) — переможець ЛЧ 2006, 2009 рр. у складі «Барселони», також грав за «Сельту», «Арсенал»
і МС.

1979 — нар. Матея Кежман (Сербія) — володар срібної та бронзової бутс, ставав чемпіоном 5 країн (Сербії, Нідерландів, Англії, Туреччини та Гонконгу).

1981 — нар. Ніколас Бурдіссо (Аргентина) — чемпіон ОІ-2004, багаторазовий чемпіон Аргентини та Італії.

1983 — пом. Йорген Юве (Норвегія) — рекордсмен збірної Норвегії за кількістю забитих м’ячів — 33 у 45 матчах.

X