Невідомі історії сміливих: син прем'єра Конго, кузен зірки АПЛ та інші незвичайні легіонери, які не побоялися приїхати зараз в УПЛ
96702 
У сезоні 2022/23 в українській Прем'єр-лізі лишається 63 легіонери - щось біля 14,5% від загальної кількості гравців. Порівняно з попередніми сезонами, коли кількість іноземних гравців була виражена в тризначному числі, це мізер. Але якими рідними та близькими стали для нас багато хто з зарубіжних футболістів, хто не побоявся залишитися з нами в найтяжчі часи випробувань!
Ось про них і розповів телекоментатор Кирило Круторогов у статті для сайту «Український футбол» – про маловідомі факти з життя іноземних футболістів, які погодилися виступати в нашій Прем’єр-лізі попри повномасштабну війну.
Син великого політика, який грав з Де Брюйне та Лукаку
Зігі Бадібанга чудово вписався в цікавий проєкт Романа Григорчука (2 голи та 4 асисти) і видається тим легіонером, що дійсно додає користі команді та підсилює весь наш чемпіонат, а не відбирає місце в якогось українця.
Бадібанга зізнавався, що в попередньому сезоні просто жив у власне задоволення в Греції та виступав у тамтешній Другій лізі просто аби не завершувати кар’єру. Хоча сам вважав, що фактично її завершив. Аж поки йому не подзвонив Кирило Ковальчук, з яким вони перетиналися в казахстанському Ордабаси, і не запропонував приєднатися до Чорноморця.
Зігі народився в передмісті Брюсселя в дуже непростій родині вихідців з Демократичної Республіки Конго. Його батько займав високі посади у великих промислових компаніях зі світовими іменами, а згодом став політиком у рідній країні. Спершу депутатом та членом Комісії з природних ресурсів. Згодом майже п’ять місяців провів на посаді прем’єр-міністра ДР Конго. А у 2018-му балотувався в президенти. Причому на початку його кандидатуру відкинули через наявність подвійного громадянства (бельгійське на додачу), згодом зареєстрували, а в підсумку Самі Бадібанга посів лише десяте місце, здобувши 0,15% голосів (за нього проголосували 26 722 виборців).
Зігі ж є вихованцем Андерлехту. Коли він перейшов з юнацької команди брюссельців до основної, то тренувався і грав разом з Ромелу Лукаку та Лукасом Більєю. А в наступному сезоні – з нашим Олександром Яковенком та Дьюмерсі Мбокані.
А ще на рахунку Зігі Бадібанги 14 матчів (та 3 голи) за юнацьку збірну Бельгії U-19 та 7 матчів (2 голи) за молодіжну. В цих командах нинішній гравець Чорноморця виступав разом з Кевіном Де Брюйне Тома Мюньє, Дедріком Бойатою та Торганом Азаром.
Згодом в його кар’єрі були грецький Астерас, кіпрська Омонія (де зараз грають Безус та Бєсєдін) і тираспольський Шериф.
Молодший брат Зігі – Бені Бадібанга – вихованець льєжського Стандарду, який виступав у голландській Роді, Ваасланд-Беверні та Ексель Мускроні.
Учасник останнього чемпіонату світу та експартнер Пірло, Лемпарда та Вільї
Мундіаль у Катарі тільки-но відгримів, ще не були підбиті усі можливі підсумки та рейтинги, як стало відомо, що Дніпро-1 підписує учасника цього турніру від збірної Коста-Ріки. Ба більше, до України, в якій у розпалі повномасштабна війна, погодився приїхати не просто футболіст, що тільки-но робить перші кроки в скромній лізі своєї країни, а чоловік, який значну частину своєї кар’єри провів у ситих, цивілізованих та багатих Сполучених Штатах Америки.
Рональд Матарріта у 2016 році вже в статусі гравця збірної переїздить до США та приєднується до нещодавно створеного і максимально амбіційного проєкту – Нью-Йорк Сіті. В те трансферне вікно клуб підписав Андреа Пірло, повернувся з оренди у МанСіті Френк Лемпард, а їх вже чекали круті іспанці – Давід Вілья та Андоні Іраола (між іншим, нинішній тренер Райо Вальєкано, якому пророкують велике майбутнє ентренадора). До речі, за костариканця ще й заплатили близько 500 тисяч доларів. І він серед зірок абсолютно не загубився. Та навіть увійшов до десятки гравців команди з найбільшим ігровим часом за сезон, разом з усім сузіррям. Навіть відзначився асистом на Лемпарда.
Можна сказати, що Рональд дуже непогано вкорінився у футбол МЛС. Провів п’ять сезонів за Нью-Йорк Сіті, потім його за ті ж 500 тисяч доларів викупив клуб Цинцинаті, у складі якого він відіграв ще півтора року. І от несподівано Матарріта у свої 28 вирішив будувати європейську кар’єру та пристав на пропозицію Дніпра-1. Щоправда, в Лізі конференцій не зіграв через травму, а в УПЛ поки що не дуже вражає ані грою, ані статистикою.
Справдешній чемпіон світу у складі збірної Бразилії
Зазвичай гравці з таким статусом – суперзірки планетарного масштабу. Але, звісно, якщо мова про трофей у складі «Селесао» – першої бразильської збірної. Півзахисник Дніпра-1 Жуан Пеглоу здобував цей титул з командою U-17. Що теж непогано! Тим більше сталося це на домашньому для Бразилії турнірі у 2019 році. Пеглоу тоді забив у ворота канадців на груповому етапі і оформив переможний дубль італійцям, який дав путівку до півфіналу.
З тієї чемпіонської збірної Бразилії суперзірок поки що ще не виросло. Ян Коуто належить МанСіті, але грає з Циганковим у Жироні по оренді, Габріел Верон перейшов з Палмейрас до Порту, але поки що не вистрілив, Кайо Жорже зараз в Ювентусі, а Марсело Піталуга належить Ліверпулю. А ще, наприклад, на тому турнірі за збірну Іспанії грав не аби хто, а Педрі.
Жуан Пеглоу належить Інтернасьоналю і, начебто, навіть має клаусулу в 60 мільйонів євро. Він вже встиг спробувати свої сили в оренді в дублі Порту і оформити хет-трик в матчі з Металістом в УПЛ.
Володар південноамериканського трофею-аналогу Ліги Європи та гра з Мессі
Ще один легіонер Дніпра-1 викликає особливу увагу. Мало того, що Домінго Бланко пристойно проявляє себе на футбольному полі, так ще й має за собою непоганий слід. Він – вихованець не дуже відомого аргентинського клубу Олімпо, але значну частину кар’єри провів у складі Індепендьєнте. У 2017-му з цією командою здобув трофей Копа Судамерікана – другий за значущістю міжнародний клубний турнір Латинської Америки (після Копа Лібертадорес). Якщо відверто, великою зіркою «Інде» Бланко не був – переважно задовольнявся виходами на заміну. У півфіналах та фінальних матчах взагалі до заявки не потрапляв, але тим не менш.
У 2019-му він навіть отримав виклик до національної збірної Аргентини від Ліонеля Скалоні. Зіграв лише в одному матчі – спарингу проти Венесуели на виїзді. Вийшов на заміну одразу по перерві, коли на полі був Ліонель Мессі, Лаутаро Мартінес, Леандро Паредес та деякі інші майбутні чемпіони світу-2022.
Нікнейм хава Дніпра-1 в Інстаграм – Sunday White, так англійською перекладаються його ім’я та прізвище. Тобто, українською його можна називати Неділя Білий.
Єдиний легіонер, який не зрадив Шахтар, ще й двоюрідний брат зірки з АПЛ
Лассіна Траоре перейшов з Аякса до амбіційної команди тоді ще Роберто Де Дзербі і одразу стало зрозуміло – це форвард дійсно високого рівня. Він класно почав, але порвав «хрести» в матчі ЛЧ проти Інтера і вибув на довгий термін. Після того як розпочалася повномасштабна війна і більшість легіонерів «Гірників» висловили бажання красиво чи не дуже залишити українську команду, буркінієць відновлювався.
Коли Шахтар збирали наново вже під керівництвом Ігора Йовічевича, Траоре вирішив приєднатися до команди і заявив прямо:
«Під час своєї реабілітації я завжди відчував підтримку всіх у Шахтарі. Я міг піти, проте відчував, що це неправильно. Тепер я сильніший, ніж будь-коли і хочу віддячити клубу».
В новому сезоні він ще не вийшов на той рівень, який мав до важкої травми, однак залишається сильним нападником, який здатний продовжувати прогресувати. Наразі на його рахунку 5 голів та 4 асисти в 21 матчі УПЛ.
Цікаво, що двоюрідний брат Лассіни – Бертран Траоре. Він також пристойно виступав за Аякс, а потім Ліон. У 2020-му Астон Вілла придбала його за 20 мільйонів євро. Але в Англії поки що в нього не все складається ідеально.
Китайський привіт від Арнаутовича та Халка
32-річний півзахисник Ворскли Рікардо Лопес особливо не феєрить в УПЛ. Хоча має за спиною пристойний досвід. Переважно – різних азійських клубів. В лютому 2020-го його навіть купував китайський Шангай СІПГ у південнокорейського Чонбука майже за 5,5 мільйонів євро. І саме в Шангаї він пограв зі справжніми зірками – бразильцем Халком та австрійцем Марко Арнаутовичем. В одному з матчів нинішній легіонер Ворскли вистрілив дублем, а Марко хет-триком.
Білорус, який повернувся до України з Франції і критикував Лукашенка
В 2020-му під час масових протестів у Білорусі, пов’язаних з фальсифікацією президентських виборів, Микола Золотов виступав за російський Урал і не побоявся висловитися в інтерв’ю місцевим ЗМІ, що не вірить у чесну перемогу Лукашенка та засуджує побиття протестувальників. Пізніше він відповідав самому Лукашенку, який назвав збірну своєї країни «убожеством», що насправді футболісти стали «цапом-відбувайлом».
В підсумку за те, що не мовчав, його перестали викликати до збірної.
Коли розпочалася повномасштабна війна в Україні Золотов поїхав на правах оренди до французької Бастії з Ліги 2, але зіграв там лише 59 хвилин в одному матчі, а також зіштовхнувся з невиконанням обіцянок та фінансовими труднощами.
Тепер він повернувся до Колоса, продовжує виступ в УПЛ та зізнається, що умови в клубі з Ковалівки значно кращі, аніж у Франції. У своїх соцмережах він перейшов з російською на білоруську і не соромиться говорити, що активно допомагає фінансово ЗСУ, а також планує залишитися жити в Україні.
Кирило Круторогов
