Україна й ЧС-2022, окупація територій, телепул, проблеми футболістів з УАФ: про все розповідає адвокат Юрченко

Переглядів 4252
Павло Клименко
Павло Клименко
4 голоси
Україна й ЧС-2022, окупація територій, телепул, проблеми футболістів з УАФ: про все розповідає адвокат Юрченко
Юрій Юрченко. Фото: Facebook
Відомий спортивний адвокат Юрій Юрченко ексклюзивно для «Українського футболу» прокоментував останні футбольні новини, які тим чи іншим чином стосуються юридичної тематики.

Останнім часом у футбольній Україні постало досить багато питань на які дати відповідь без кваліфікованого юриста буде вкрай важко. Щоб краще розуміти ті процеси, які відбуваються навколо нас, журналіст «Українського футболу» Андрій Шевченко поспілкувався з адвокатом Юрієм Юрченком.

Під час досить насиченої розмови піднімались питання: 

  • багатостраждального єдиного телепулу в УПЛ, а також перспективи його створення за участі інших спортивних федерацій країни;
  • досить активне втручання Печерського суду в спортивні спори;
  • потенційна участь збірної України замість Ірану на чемпіонаті світу;
  • статус російських спортсменів в міжнародному спорті і що потрібно зробили для посилення санкцій щодо них;
  • призупинення контрактів для футболістів через війну в Україні: де клуби лишились в плюсі, а де гравці;
  • участь українських футбольних території в чемпіонаті росії та можливі наслідки для російського футболу;
  • що робити з екс-футболістами, які беруть активну участь в футбольному житті окупованих територій.

«Під час війни іншим спортивним федераціям зараз не до телепулу, а як виявилось футболу це як раз актуально»

– Чи може ФІФА якимось чином вплинути на ситуацію з єдиним телепулом в Україні?

– Ситуація така, що до внесення змін в Закон України «Про фізичну культуру і спорт», він відповідав загальноприйнятим міжнародним правилам спортивних федерацій. Справа ж не тільки в футболі, це стосується взагалі всіх міжнародних федерацій, яким і належать первинно авторські права на трансляції та інші медійні права.

Відповідно ці права в подальшому міжнародні федерації передають національним. І в принципі, в нашому законі про спорт прописано, що ми притримуємось вимог міжнародних федерацій, поважаємо міжнародні норми і таке інше.

До цього року у нас все так і було. Поки не внесли зміни до вже згаданого закону, протиріч загальноприйнятим міжнародним правилам не було. На сьогоднішній день у нас виникає ситуація, що ми вирішили свої національні змагання врегулювати іншим чином в частині прав на трансляції. В такому вигляді, наче національна асоціація чи ліга не має права на трансляції національного чемпіонату, а наче такі права належать клубам, які є господарями поля в конкретному матчі (більш детально щодо змісту правок в закон про спорт написано в цьому матеріалі).

Я вважаю, що ці правки не відповідають міжнародній практиці та нормам ФІФА. Питання тільки в тому – хто зацікавлений впливати на цю ситуацію? Чи буде ФІФА самостійно на це впливати? Теоретично, так, дисбаланс в правах на трансляції не в інтересах ФІФА. Але якщо це не нікому непотрібно на національному рівні, з огляду на те, що ніхто не звертається до ФІФА з цього питання, всіх все влаштовує в Україні, і це не стосується міжнародних змагань – ФІФА в це може і не втручатися, хоча б поки в Україні війна…

Ця ситуація могла б так не скластися, якби не два моменти:

  • Якби всі інші види спорту, крім футболу, були настільки цікаві трансляторам і рекламодавцям як і футбол, тоді б спортивне товариство не дало б можливості прийняти ці зміни, так як вони стосуються федерацій всіх видів спорту. А оскільки вони мають досить велику ціну тільки для УАФ/УПЛ і футбольних клубів, тому в футболі за ці права і виникла боротьба.
  • З часом ситуація може змінитися. Якщо в національних регламентних документах буде прописано, що весь масив обов’язків, які покладені на клуби (щодо організації матча, забезпечення його проведення, технічні нюанси) буде якимось чином розподіллено між УАФ/УПЛ з однієї сторони та клубами з іншою.

Адже логіка та аргументи клубів на сьогоднішній день полягає в тому, що на них поклали багато обов’язків щодо проведення матчів, при цьому прав на трансляції їм ніяких не надали (якщо грубо та коротко резюмувати претензії). Хоча це не каже про те, що у зв’язку з цим можливо порушувати правила ФІФА в тій частині, що саме національна асоціація володіє правами на трансляції офіційних футбольних змагань/матчів, які проходять під егідою УАФ. Тут вже більше питання до іншої сторони – яким чином клуби допустили існування таких регламентів УАФ та УПЛ, які затверджувала УАФ, відповідно яким на клуби поклали такі обов’язки.

Вони могли впливати на цей процес на національному рівні без зміни закону, без впливу ФІФА і так далі. Вони спочатку погодились з затвердженням таких регламентів щорічно, а тепер цим же сама і аргументують, що вони в нерівних умовах з УАФ/УПЛ. Їх з одної сторони можна зрозуміти, так як на них багато фінансових та організаційних обов’язків по кожному матчу, але повторюсь – вони на ці правила погодились, щоб бути учасниками змагань. Більш того, вони допустили те, що самі ж подали УАФ від імені УПЛ на затвердження регламент, відповідно до якого тепер мають обов’язки. Я не пам’ятаю, щоб хтось серед клубів цей регламент на тій чи іншій стадії оспорював/не погоджувався чи представник тієї чи іншої області у Виконкомі УАФ підтримав би таку ж спірну позицію незгодних клубів.

– Чи варто очікувати на активність від національних асоціацій з інших видів спорту в напрямку повернення до попередньої редакції закону про спорт?

– Активність від них буде з’являтися по мірі збільшення ринкової вартості так званого телепулу, збільшення вартості реклами та зацікавленості глядачів. Все що сталось, це по факту наслідки рейтинговості спорту для телебачення. Якщо з часом, наприклад, баскетбол, хокей, волейбол і так далі стануть настільки цікавими, щоб транслятори заявили про своє бажання домовлятися з федерацією/лігою, а не з кожним клубом окремо, оскільки будуть хотіти купити єдиний пакет, то ситуація може повернутися назад, як була до змін в закон про спорт. Адже закон не вічний, він може бути так само змінений відміною сьогоднішніх змін і так далі.

Зараз цікавий де-факто тільки футбол, на інші види спорту ця ситуація особливо не впливає, тому вони й не вникають в наслідки цих змін. Тим більше, що під час війни їм скоріше за все зараз не до цього, а як виявилось футболу це як раз актуально.

– Виходить, що навіть з цими змінами єдиний телепул все рівно можливий – потрібно, щоб всі клуби домовились про передачу прав назад до асоціації, так це буде працювати?

– Звичайно. Це все є предметом домовленостей, вони могли домовитися між собою і без змін до закону. Врегулювати регламентну базу (розподілити навантаження так би мовити), якщо вони кажуть, що на них багато всього навісили по матчам, а федерація і УПЛ забезпечують тільки деякі моменти. Вони б просто могли в регламенті всі ці моменти розподілити по іншому. Ще як варіант, за рахунок єдиного телепулу покривати ті витрати, які несуть клуби по організації матчів при цьому не порушувати правила ФІФА. Але зробили якось на сьогоднішній день по-особливому, по своєму. Як на мене принципово не домовились або ж навіть не мали бажання домовлятися.

Чому внесли зміни до закону? Бо імперативні норми закону когось не влаштовували. Змінили закон, так як не могли домовитися в рамках діючого закону, вирішили піти через ці зміни, так як всі б суди програли ті, хто ініціював їх по цьому питанню, оскільки всі права належать федерації і відповідно до Статуту ФІФА, і раніше діючим нормам закону відносно телеправ.

«Печерський районний суд міста Києва – я не бачу в цьому прямого порушення норм ФІФА»

– До речі, про суди. На початку вересня Печерський районний суд дуже активно увірвався в футбольне життя нашої країни. Спочатку це був позов щодо телепулу, а потім і про проведення президентських виборів УАФ. Чи будуть для нашого футболу якісь наслідки від такої активності державних судів на футбольні справи?

– Тут питання на межі спортивного та державного законодавства. Все що стосуються реєстрації юридичної особи – неможна сказати, що це виключно футбольні справи. Вони регулюються законами України з моменту реєстрації, це регулюється державою і на це ФІФА не може впливати. Тим більше позов подано не державою до УАФ, а судяться суб’єкти футболу України між собою, а держава тільки як арбітр в цьому спорі у вигляді державного суду. Справа в Печерському суді як раз пов’язана з виборами, а саме з делегуванням представника асоціації ветеранів на вибори УАФ. Вони за це як я бачу схопились і на цій підставі подали позов.

Я не бачу тут прямого порушення норм ФІФА, це питання дійсно регулюється законодавством України. Як мені відомо, на сьогоднішній день апеляційний суд ще не призначив розгляд апеляції УАФ щодо відміни заборони – забезпечення позову, так як Печерський суд досі не передав необхідні матеріали в Київський апеляційний суд.

Про позов Петра Чілібі до УАФ ми розповідали в цьому матеріалі.

Цей позов впливає на виникнення правосуб’єктності певних структур в українському футболі – на можливість рухатися далі, на право проводити Конгрес УАФ і так далі. Чи є в цьому сенс? В будь-якому випадку ми розуміємо, що поки посадова особа не переобрана – особа продовжує виконувати свої обов’язки поки не відбудуться чергові виборні процедури. 

– Була інформація, що, якщо Андрія Павелка не переоберуть до кінця грудня, він втратить свою посаду у виконкомі УЄФА.

– Я цього не виключаю. Але це не говорить про те, що ніхто не може подати позов і це не говорить про те, що Павелко автоматично втратив свої повноваження. Скоріше за все, все і буде вирішуватися в грудні, дивлячись на ту тенденцію, з якою призначають справи в Київському апеляційному суді, зараз вже назначають справи в основному на грудень.

– Позов по телеправах після внесення змін до закону про спорт вже немає ніякого значення?

– Я думаю, що закон змінювали тільки через те, що вони розуміли перспективи того позову при попередній редакції закону, у них їх не було.

– По позову Чілібі є цікава ситуація. Його адвокат подавала в один день відразу сім позовів з одними й тими ж сторонами, а також з тим же предметом спору. Вони таким чином хотіли обрати для себе суддю, який буде розглядати справу?

– Думаю, так. Я також дивився і це все бачив. Це є певним зловживанням, на мою думку, так як формально немає втручання в автоматизовану систему розподілу справ, а по факту воно дає можливість обрати позивачу суддю, який буде розглядати його позов. На цій підставі представники УАФ могли б і відвід заявити судді, так як певні сумніви в об’єктивності судді ці дії позивача можуть реально викликати в контексті того, чому саме на цьому судді зупинився позивач і щоб автоматизована система вже вибрала нового суддю, вибрати якого позивач вже не зможе.

– Чому УАФ займає пасивну позицію в питанні телепулу?

– Це питання більше політичне, ніж юридичне. Це зміни в закон, а закон і зміни до нього це завжди політичний консенсус, який в свою чергу породжує юридичні норми обов’язкові для всіх в Україні. Цей закон можуть відмінити тільки тоді, коли у тих хто в цій відміні зацікавлений буде така ж більшість, як і при його прийнятті. Відповідно на сьогоднішній день в них такої більшості серед народних депутатів ВРУ немає.

Якщо ж зараз застосовувати дисциплінарні санкції до клубів у відповідності до своїх регламентних норм та нормам ФІФА, з однієї сторони будуть праві, а з іншої – будуть порушувати закон. Тому такий в них специфічний «юридичний шпагат» і виник. Їм легше погодитися з цим законом, а далі час покаже чи є сенс і можливості боротися за його відміну.

– Цікава ситуація все-таки виникає. Деякі матчі встигли зіграти при старій редакції закону, відповідно клуби, які не допустили офіційного транслятора єдиного телепулу порушили регламент. Чи буде для них за це покарання?

– Логічно, але це питання до УАФ і їх компетентних органів, в тому числі і КДК і так далі. Можуть покарати, а можуть і ні. Це вже як вони вирішать та чи буде зараз в цьому сенс. Як на мене, формально підстави для покарання за минулі порушення є.

«РФС переходить з УЄФА до азійської конфедерації? Туди їм і дорога!»

– На фоні введених санкцій від ФІФА, УЕФА та Міжнародного олімпійського комітету – чи є у російських спортсменів та команд якісь лазівки, що дозволяють їх брати участь в міжнародних змаганнях?

– Є позиція МОК. Хоч міжнародним федераціям була донесена його позиція як рекомендація, але ми всі знаєм, що вони є по суті добровільно-обов’язковими. Якщо вони їх не будуть виконувати, тоді МОК може до них застосувати санкції.

Але багато залежить і від того як саме веде себе конкретна міжнародна федерація і наскільки активно українські національні спортивні федерації слідкують за застосуванням санкцій і наполягають на їх застосуванні.

Зараз дуже добре показала себе така проблема як недовершена правова база у багатьох федерацій. В багатьох статутних документах немає прямих норм, які стосуються війни. Не завжди достатньо прямих конкретних юридичних підстав, а діяти необхідно все ж таки в порядку, встановленому правилами (статутами і регламентами федерацій).

Але, моя особиста думка, що як і в Україні, так і логічно, що і в будь-якій іншій країні в світі, в тому числі в Швейцарії, не може функціонувати громадська організація, яка підтримує або де-факто займається пропагандою, в тому числі і через спортсменів, війну, насилля і все те, що з цим прямо чи побічно пов’язано. Тому, держави, які підтримують Україні в ООН і визнали росію агресором зобов’язані звернути увагу на то як їх федерації, як громадські організації слідують цьому правилу і як вони голосують в міжнародних федераціях щодо застосування санкції до країн-агресорів.

– Перехід російського футбольного союзу з європейського футболу в азіатський – це якимось чином допоможе рф обійти санкції ФІФА?

– Це просто смішно. Навіть якщо вони будуть переходити в Азію, то з одної сторони – туди їм і дорога. А з іншої – там рівень футболу набагато нижче. Це прекрасно помітно по всім чемпіонатам світу, як би ми не казали, що футбол вирівнявся і всі країни навчились в нього грати. Юридично це нічого не змінить, так як санкції прийняті не тільки на рівні УЄФА, а прийняті на рівні ФІФА. Рішення ФІФА діють по всій планеті і не залежать від того в якій континентальній федерації вони будуть знаходитися.

– Для них нічого не зміниться?

– Абсолютно. Це якась маніпуляція, щоб показати перед своєю публікою, що вони щось роблять, що вони там з чимось не погоджуються. Це як вони демонстративно вийшли з Європейського суду з прав людини, але це трапилось після того, як їх звідти і так хотіли вигнати. Тепер вони розповідають, що хочуть вийти з УЄФА, ну і виходьте. Далі що?

«Футболістам взяти приклад з Шахтаря і подавати позови проти УАФ щоб розблокувати свої контракти?»

– По правилам ФІФА у футболістів з’явилась можливість ставити свої контракти на річну паузу через війну в Україні. Деякі футболісти таким чином безкоштовно покинули свої клуби. В цій ситуації клуби якось можуть захистити свої права? Так як виникає відчуття, що ФІФА подумало тільки про футболістів.

– Коли це рішення приймалось, його ж не таємно приймали, про нього, про його прийняття, логічно, що знали всі, включно з нашою асоціацією. Відповідно, або не вистачило аргументів, або ж голосів для більш широких змін, так як ми не одні, а ФІФА – це по суті вся земна куля. Я думаю, що вони прийняли це рішення для того, щоб хоч якось відреагувати на ту ситуацію, яка склалась в країні з футболом через війну і з урахуванням того, що вони як правило в першу чергу вирішують питання пов’язані з іноземним елементом, тобто з прави футболістів-іноземців (легіонерів) відносно тієї чи іншої федерації та їх клубів.

Вони, в першу чергу, дали можливість футболістам з рф і білорусі піти без наслідків, щоб вони таким чином змогли показати свій протест. З іншої сторони, з’явилась проблема іноземців, які були в Україні. Тут вже стало питання не про протест, а питання життя та здоров’я. Вони також надали футболістам можливість самостійно вирішити і не бути пов’язаними контрактами.

Я чудово розумію, про що зараз каже Шахтар і підтримую, що не зовсім справедливо все вийшло у відношенні фінансових та спортивних інтересів клубів України. Але вони піднімають зараз це питання, коли ми вже контратакуємо. Якби війна зайшла далі в глиб України і чемпіонат не відновився б, то я не думаю, що Шахтар би думав про ці компенсації – було б не до цього. Зараз є два варіанти:

  • Шахтар буде судитися, як він і заявляв;
  • Якась домовленість (мирова) про компенсації з урахуванням того, що винними в цьому є саме росія та білорусь, а відповідно компенсація за рахунок фінансів, які вони мали отримати від ФІФА на користь федерацій цих країн. Це більш логічно та швидко.

Але я не думаю, що будуть якісь там компенсації безпосередньо від ФІФА, скоріше за рахунок федерацій рф та білорусі. В іншому ж випадку тоді і їх федерації будуть вимагати від ФІФА напряму компенсувати втрати клубам за розірвання контрактів з іноземцями.

Можливо рішення ФІФА було трохи непродуманим зі сторони інтересів клубів України, але воно було актуальним і своєчасним на той момент, коли його приймали.

Дійсно, ФІФА наче втрутилась в контракті домовленості між футболістами та клубами, але з іншої сторони, ФІФА для цього й існує, щоб приймати рішення, пов’язані з регулюванням футболу. З іншої сторони – першопричиною цих екстраординарних рішень є росія та білорусь, а відповідно вони та їх федерації мають нести відповідальність за фінансові та спортивні втрати клубів України.

Точно таке ж дзеркальне питання у мене є – а які рішення прийняла у нас УАФ та інші структури щодо українських футболістів, які постраждали у зв’язку з війною і навіть не мають можливості виїхати закордон влаштуватися на роботу в іноземних клубах? Ось у нас є Десна, ФК Маріуполь, наприклад, і багато клубів, які не повернулись після введення воєнного стану в професійний футбол. Що з гравцями, які не тренуються, не грають? Що з їх правами, спортивними та фінансовими інтересами? По ним хтось якісь рішення прийняв? Як мені відомо, ніхто ніякі рішення не приймав.

При цьому у футболіста є контракт з клубом і другий контракт він не може мати поки діє або призупинений перший. Або молоді футболісти мають нести тягар компенсації за їх підготовку? Їм ніхто так і не дав відповіді, що їм було робити. В Україні ж клуби лишились в плюсі, а футболісти в мінусі по факту в цій ситуації. Якщо б футболісти розірвали контракти, вони зобов’язані заплатити клубам компенсацію, але при цьому клуб їм нічого не забезпечує, якщо не грає в професійних лігах – а ні тренувальний процес, а ні ігрову практику, а ні зарплатню…

Тобто, ситуація з точністю до навпаки у порівнянні з рішенням ФІФА. Чи футболістам взяти приклад з Шахтаря і подавати позови проти УАФ щоб розблокувати практично тупикову для них ситуацію. Адже і компенсацію за їх підготовку ніхто не зменшив через війну.

– Правила ФІФА на них не розповсюджуються?

– Ні, вони діють тільки на іноземців, футболістів-професіоналів українців правила пов’язані з війною в Україні не стосуються. На мою думку УАФ мала б так само прийняти якесь рішення щодо внутрішніх переходів по аналогії з ФІФА і бути по суті тим самим прикладом для ФІФА в уже згаданому спорі Шахтаря з ФІФА, як усестороннє потрібно було б приймати рішення з урахуванням футболістів, так і з урахуванням інтересів клубів.

Добре, якщо клуб просто розпустив футболістів, розірвав контракти і не вимагає компенсації, але ми знаємо про ситуації, наприклад, в МФК Миколаїв, де футболісти не можуть влаштуватися в інші клуби тому що в них є діючий контракт або ж необхідна компенсація за підготовку, яку клуби неспроможні платити в умовах війни. Що їм робити? Регламент не дає відповіді на це питання, так як він не змінений, а діє з тими ж вимогами як і для мирного часу.

– Я в перші місяці війни спілкувався з на той момент футболістом ФК Маріуполь Сергієм Чоботенком, так він казав, що в них зараз контракти призупинені.

– Так в цьому і справа, що призупинені, це не розірвані, відповідно контракт існує і надалі. Ось клуби в Україні в нормальній ситуації знаходяться в цьому аспектів, це їм дало можливість вимагати компенсації, не відпускати футболістів, і вони можуть при цьому не платити заробітну плату. А що робити футболісту в цій ситуації? Оце й питання!

 «Якого дідька ФІФА та УЄФА має фінансувати російський та білоруський футбол зараз!?»

– Росіяни заявили, що з наступного сезону окуповані українські території – Крим, Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області будуть учасниками російського чемпіонату по футболу. Які для них можуть бути за це правові наслідки?

– Вони себе закопають в санкції ще більше, так як це буде чергове порушення. УЄФА й так максимально можливе зробив для кримського футболу, дав їм можливість якось автономно розвиватися, давав якесь фінансування. Це все покаже логічність та законність рішень ФІФА та УЄФА щодо росії, якщо вона не виправляє ситуацію, а навпаки її посилює. Для нас це буде додатковими підставами для посилення старих санкцій та використання нових.

В ідеалі було б, щоб все фінансування, яке йшло на російський футбол, пішло б напряму на український, в тому числі на розвиток дитячого футболу та на відновлення стадіонів, які вже постраждали, і кому як не їм нам це відшкодовувати. Але для цього необхідна ініціатива з нашої сторони, а також відповідне нормальне та здорове лобіювання у зв’язку з неординарністю всіх питань пов’язаних з війною. По своїй волі ФІФА цього робити не буде.

– Вигнання росії з ФІФА та УЄФА буде тепер мати більше шансів чи до цього питання ще далеко?

– Питання санкції досить відносне питання. Чи були такі приклади взагалі, саме через війну виключення з членства? Такі рішення раніше не приймались, наскільки я пам’ятаю, більше практикується призупинення членства на час усунення порушень. Тому важко спрогнозувати як вони себе поведуть в плані санкції надалі. В будь-якому випадку потрібно проявляти ініціативу і обґрунтовувати їх введення.

По своїй суті, санкції потрібні для того, щоб порушень більше не було і щоб вони були усунені як можна скоріше. Але ми розуміємо, що росія та білорусь нікуди не подінуться з планети Земля, вони все одно лишаються тут. Можна їх, наприклад, вигнати з ФІФА або ж заборонити їм участь в матчах, по суті це одне й теж. Тут питання в іншому – які ще більш жорсткі санкції можна до них застосувати? Моя думка – це фінанси, потрібно обрізати їм фінансування. Якого дідька ФІФА та УЄФА має фінансувати російський та білоруський футбол зараз!?

– Днями російські фанати в себе вже заявили, що по одній з програм від ФІФА вони отримують сто мільйонів доларів і можуть їх втратити якраз через окуповані українські території в їх чемпіонаті.

– Бачите, логіка в цьому є. Я думаю, що для цього і підстави є як говорилось вище, тим більше якщо вони цього бояться. Це потрібно було робити ще з перших місяців війни.

– Поки теоретичне питання. Якщо іноземні футболісти будуть грати за команди з окупованих українських міст в російському футбольному чемпіонаті, можуть вони за це отримати якесь покарання?

– По так званих «Л/ДНР» приймались санкції тільки УАФ, як я розумію. Футболісти на яких були накладені санкції УАФ грали в інших країнах. Якщо вони там грали, значить УАФ ці санкції не розповсюджувала на весь світ через ФІФА.

По іноземцям це питання буде вирішуватися на рівні ФІФА. Як мінімум для цього потрібна ініціатива з нашого боку і потрібно аналізувати чи є під це необхідна правова база ФІФА. Якщо її зараз немає, тоді УАФ необхідно вже звернутися до ФІФА, щоб її прийняли. Поділиться своїм досвідом УАФ і регламентною базою по аналогічним санкціям щодо громадян України. Потрібно просто працювати наперед, вже зараз.

– Колишні українські футболісти та арбітри брали участь в якихось матчах ветеранів на окупованих територіях. ФІФА це питання мабуть не стосується, а от УАФ може якісь санкції до них застосувати?

– Моя думка, що можуть. Поки особа не приймає активну участь в організованому футболі під юрисдикцією УАФ, як футболіст, тренер чи посадова особа клуба або обласної федерації, то наче як логічно, що юрисдикція УАФ на них не діє. Але якщо особа скоїла порушення щодо визнання влади окупанта-агресора, а в майбутньому не буде мати перешкод для входу в організований футбол, то це є нелогічним. Якщо вони допомагають і тим самим визнають окупаційну владу, то я не бачу перешкод, щоб УАФ приймала щодо них санкції, необхідно щоб вони не могли опинитися в українському футболі. Це неординарна ситуація, це не мирний час і рішення мають бути неординарними.

Потрібно вже зараз впливати на рішення людей, які знаходяться там, щоб в них не було бажання підтримувати окупантів, так як вони будуть розуміти, щ за це їх можуть пожиттєво покарати. Реагувати необхідно вже зараза, так як це була б додаткова підтримка нашої влади, України в цілому. І нові важелі впливу/боротьби в цій війні, щоб створювався спротив на окупованих територіях. Це б змусило людей задуматися, що такі дії без наслідків не пройдуть для них.

«ФІФА не буде змінювати свої квоти на ЧС-2022, щоб Україна поїхала замість Ірану»

– Нещодавно були звернення від фанатів збірної Ірану, футболістів цієї команди, а також Шахтаря, щоб іранську збірну відсторонити від ЧС-2022 через порушення прав людей в країні, зокрема заборона жінкам ходити на футбольні матчі. Донецький клуб запропонував замість іранців взяти на Мундіаль збірну України. Які юридичні перспективи є в такій заміні?

– Особисто я тільки за участь України на чемпіонаті світ, особливо, зараз! Але… Давайте дивитися на це не емоційно, а логічно та юридично. Якщо б це все стосувалось Уельсу, котрий обіграв нас в плей-офф відбору на ЧМ-2022 (0:1), якби вони відмовились від своєї участі на користь України, це була б одна історія. І велика б їм була честь і хвала за це, особливо в контексті однієї з ключової підтримки Великобританії у війні України проте агресорів-окупантів.

При цьому ми знаходися в асоціації-конфедерації УЄФА, від них на чемпіонат світу є певна квота учасників. Не думаю, що ФІФА буде своїм рішенням змінювати ці квоти, відібрав у азіатської конфедерації місце на користь УЄФА. Тут перетинаються інтереси двох конфедерацій. В цій ситуації азіатська конфедерація може прийняти рішення разом з УЄФА та ФІФА, що через ситуацію в Україні віддати їй свою квоту замість Ірану. Одноособово ФІФА це робити не буде. Та й чи погодиться інша країна з Азії поступитися нам своїм місцем?

Коли був спір між Чілі та Еквадором щодо махінацій з документами одного з футболістів в заявці, тоді ж не стояло питання, що замість Еквадору може поїхати на Мундіаль Україна? Логіка каже про те, що замість Ірану має поїхати хтось з азіатської конфедерації і інших рішень на цей рахунок поки немає від жодної з федерацій.