«В Динамо Ярік не піде. У нього помаранчеве серце»: Ракицькому – 35! Згадуємо легенду Шахтаря разом із Олександром Кучером
2094 
Сьогодні, 3 серпня, Ярослав Ракицький святкує свій міні-ювілей – 35 років. Робить це футболіст у статусі вільного агента, адже після завершення минулого сезону Шахтар не продовжив з ним контракт.
Сайт «Український футбол» на день народження Ярослава зателефонував його другу і багаторічному партнеру по центру захисту Шахтаря і збірної України – Олександру КУЧЕРУ.
«Я на правах старшого товариша підказував Яріку, і він усе сприймав адекватно і намагався більше не повторювати помилок»
– Коли ви вперше побачили Ракицького?
– Рік вже не пам’ятаю. Це було, коли Луческу перевів його з дубля в першу команду Шахтаря і він почав тренуватися з нами. Але я знав його і до цього, адже Ярік був основним гравцем молодіжної збірної України.
– Яке тоді він справив на вас враження?
– Він був тоді зовсім молодим, але його сильні якості було видно відразу. Насамперед це величезне бажання грати у футбол, він дуже самовідданий, завжди хотів доводити, що гідний грати в першій команді. Також у Яріка була відмінна перша передача.
Спочатку, як і в усіх молодих футболістів, у Ракицького були помилки, але він хотів розвиватися і прогресувати. Це в нього вийшло. Потім Діма Чигринський пішов у Барселону, і Містер почав використовувати в парі зі мною Яріка.
– Як вам гралося з ним у центрі поля?
– Усе було супер. Я на правах старшого товариша йому підказував, і він усе сприймав адекватно і намагався більше не повторювати помилок. Поступово Ярік набирався досвіду, ставав лідером команди і невід'ємною частиною Шахтаря, міг уже сам підказувати партнерам.
– З ким вам було комфортніше грати в центрі поля: з Ракицьким чи Чигринським?
– Це футболісти найвищого класу і мені з обома було комфортно.
– Яким Ярослав був у роздягальні: тихим чи міг прикрикнути на партнерів, якщо щось не виходило?
– Він дуже емоційний хлопець на полі і все сприймає близько до серця. Але в роздягальні Ярік був спокійний, хіба що міг комусь щось підказати. Пхав здебільшого Містер, а гравці слухали. Також Ярік дуже життєрадісний і веселий хлопець, постійно жартував на тренуваннях.
Ярослав Ракицький. Фото: Шахтар
«Перша машина Ракицького – це була б/в синя Mazda 6. Рац їздив на Ferrari, у Срни була Bentley»
– Які в них були стосунки з Луческу?
– Хороші стосунки. Містер йому довіряв, Ракицький грав в основному складі. Можна сказати, що це Луческу дав Яріку дорогу у великий футбол.
– А були моменти після матчів, коли Луческу не стримував емоцій і кричав на Ракицького?
– Луческу на всіх міг кричати, але в межах розумного, ми з Яріком не виняток. Якщо хтось припускався помилок, Містер не шкодував нікого і міг сильно напхати. Мені теж не раз діставалося, щоправда, конкретний матч уже не згадаю, але слова Луческу пам'ятаю добре: «Саша, що ти робиш?! Не можна так грати!». Якщо хтось не віддавався на полі або припускався невимушених помилок, то запросто міг потрапити під гарячу руку Містера.
– У Ракицького з кимось були конфлікти в команді?
– Дрібні конфлікти є завжди у великому колективі, де в кожного різне коло інтересів, хоча мета й одна. Звісно, у Яріка були якісь конфлікти з футболістами і тренерами, але мене на той момент уже не було в команді. У будь-якому разі, це все було в межах розумного.
– Відомо, що Ракицький не зійшовся з Фонсекою і це стало однією з причин, чому він залишив Шахтар.
– Це вам краще запитати в нього. Мені некоректно про це говорити.
– Яка у Ракицького була перша машина в Шахтарі?
– Наскільки я пам'ятаю, це була б/в синя Mazda 6. Я не можу сказати, що Ярік дуже любив ганяти, просто хотів машину, з'явилися гроші і він її купив.
– А в кого на той час була найкрутіша тачка в Шахтарі?
– Рац їздив на Ferrari, у Срни була Bentley.
Ярослав Ракицький та Мірча Луческу. Фото: Google
«У Ракицького в рф було все: будинок, хороша зарплата. Але він усе кинув і повернувся в Україну. Ярік зараз не хоче мати нічого спільного з країною-агресором»
– Чи були у Ракицького пропозиції з топових європейських команд під час його розквіту в Шахтарі?
– Цього я не знаю, але думаю, що були. Все-таки Ярік чудовий захисник із шикарною першою передачею і баченням поля. Але в Шахтарі його все влаштовувало. Потім стався конфлікт із Фонсекою, і він захотів піти, але це вже інша історія.
– Ракицький перейшов у зеніт, але після 24 лютого покинув росію. Що думаєте про його вчинок?
– Ярослав зробив великий крок. У нього там було все: будинок, хороша зарплата. Але він усе кинув і повернувся в Україну. Ракицький зараз не хоче мати нічого спільного з країною-агресором. Він справжній патріот і заслуговує на повагу.
– З ким Ракицький найбільше дружив у Шахтарі?
– Ярік взагалі дуже компанійський хлопець і з багатьма був у приятельських стосунках. Зі мною часто спілкувався, ми й зараз дружимо сім’ями.
– Як ви з ним відпочивали поза футболом?
– Могли повечеряти сім'ями в ресторані, кафе, випити пиво, або піти в караоке.
– Дружина Ракицького Ольга – відома співачка, а Ярослав любив співати?
– У караоке міг виконати якусь пісню, він цього не соромився. Ярік співає непогано, але за рівнем вокалу йому ще далеко до Олі (сміється, – прим. А.П.). Оля співає дуже красиво, у неї класні пісні. Ми з дружиною її фанати і з задоволенням слухаємо Оліні альбоми.
– Ракицького багато хто критикував за те, що він не співає гімн перед матчами. Ярослав якось пояснював свою позицію в команді?
– Раніше далеко не всі футболісти співали гімн. У 90-ті роки більшість взагалі не знали слова гімну. Це вже потім, після 2014 року і війни з Росією, усі почали співати.
Чомусь увага завжди акцентувалася на Ракицькому, до нього було упереджене ставлення, і це теж його десь дратувало і провокувало. З нього зробили цапа-відбувайла. Ярік прекрасно знає гімн і вміє співати, що він і довів, коли повернувся в Шахтар.
Ярослав Ракицький. Фото: Шахтар
«В Динамо Ярік точно не піде. У Ракицького серце помаранчевого кольору»
– Як оціните виступ Ракицького після повернення в Шахтар?
– Я вважаю, що він дуже сильно допоміг Шахтарю в завоюванні золотих медалей. Без нього виграти чемпіонство було б набагато важче. Я думаю, у Шахтарі всі вдячні Ракицькому за допомогу.
– Чому тоді з ним не продовжили контракт?
– Для мене це загадка. Відповісти на це запитання можуть президент клубу, спортивний директор і головний тренер. У них є своє бачення. Я ж не знаю, які у них складалися стосунки з Яріком.
– Наскільки Ракицький реалізував свою кар’єру за десятибальною системою?
– Думаю, на тверду вісімку точно. Можна було вичавити з себе ще більше, але час ще є.
– Як думаєте, Ракицький закінчив кар'єру гравця чи ще пошумить?
– Звичайно, пошумить! Сподіваюся, ми його ще побачимо на полі. Я не вважаю, що йому потрібно закінчувати. Ярік має грати у футбол, він це вміє і рівень дозволяє.
– Який клуб йому підійде?
– Не знаю. У нинішній ситуації важко щось прогнозувати і планувати. У нас клуби з'являються, а через а через рік або п'ять просто зникають.
– У Динамо Дячук отримав травму. Якщо кияни звернуться до Ракицького, він прийме пропозицію?
– Ні, в Динамо він точно не піде. У Ракицького серце помаранчевого кольору і він не зможе захищати кольори головного конкурента донецького клубу.
– Рано чи пізно, все одно доведеться вішати бутси на цвях. Як думаєте, ким буде працювати Ракицький після закінчення кар'єри гравця?
– Думаю, він залишиться у футболі, а ким – покаже час. Років п'ять він ще нехай пограє, резерв у нього є, а потім визначиться.
– Ваше побажання Ракицькому на день народження?
– Я бажаю йому тільки здоров'я, успіхів, щастя і продовжувати грати у футбол. Яріку, грай до 40 років мінімум! Упевнений, у нього все вийде, і ми ще не раз почуємо про Ракицького і побачимо його прізвище на табло стадіонів.
Довідка УФ
- Ракицький народився у Першотравенську Дніпровської області. Грав у місцевій ДЮСШ та дніпровському Самара-Метеорит. В 13 років потрапив до Академії Шахтаря.
- Дебют Ракицького за першу команду стався 15 серпня 2009 року у Кубку України проти Дністра (6:1).
- Всього за Шахтар Ярослав провів 358 матчів, у яких забив 18 голів та віддав 35 результативних передач.
- Також виступав за пітерський зеніт (108 матчів, сім голів, 11 асистів) та турецкий Адана Демірспор (дев’ять матчів).
- За національну збірну України провів 54 матчі (чотири голи). У синьо-жовтій футболці брав участь на Євро-2016.
Досягнення
Шахтар
- Чемпіон України: 2009/10, 2010/11, 2011/12, 2012/13, 2013/14, 2016/17, 2017/18, 2018/19, 2022/23, 2023/24
- Володар кубка України: 2010/11, 2011/12, 2012/13, 2015/16, 2016/17, 2017/18, 2023/24
- Володар Суперкубка України: 2008, 2010, 2012, 2015, 2017
зеніт
- Чемпіон росії: 2018/19, 2019/20, 2020/21, 2021/22
- Володар Кубка Росії: 2019/20
- Володар Суперкубка росії: 2020, 2021
