Нападник, що виводив Динамо до півфіналу КЄЧ, ветеран Олександрії: 2 липня — цей день в історії українського футболу

Переглядів 219
автор Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
1 голос
Нападник, що виводив Динамо до півфіналу КЄЧ, ветеран Олександрії: 2 липня — цей день в історії українського футболу
Петро Слободян, фото: ФК Динамо Київ
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

2 липня 1953 року у селі Шепарівці (Івано-Франківшина) народився Петро Слободян – нападник Дніпра та київського Динамо, дворазовий чемпіон СРСР, володар Суперкубка УЄФА.

Петро Слободян (четвертий зліва), фото: ФК Динамо Київ

У 17 років дебютував у складі тернопільського Авангарду. Вже за рік перейшов до лав Дніпра, який тоді очолював Валерій Лобановський.

Ось що про той період пригадував сам Слободян:

«Я взяв манатки і поїхав до Лобановського. Почав тренуватися з новою командою. Було дуже важко. Розумієте, я народився в селі. Звик до важкої роботи. Усе виконую від «А» до «Я». Раніше не міг прокинутися, так міцно спав. 

А тут після перших тренувань Лобановського у мене почали трястися руки і ноги ... «Ого! - думаю. - Треба тікати, поки не пізно». Потім, коли я вже грав у Динамо, хлопці там теж скаржилися на великі навантаження. Але вони не знали, які навантаження були в Дніпрі!».

Вже у 1974 році Слободян перебирається до київського Динамо, де возз’єднується з Лобановським. У складі біло-синіх виступав до 1979-го. За цей час Петро 106 матчів, забивши 16 голів. Що цікаво, Слободян відзначився дублем вже у своєму першому поєдинку за киян – постраждав ленінградський Зеніт (3:2).

Разом з Динамо нападник двічі ставав переможцем Вищої ліги СРСР та володарем Суперкубка УЄФА-1976. У березні 1977-го Слободян відзначився голом у воротах Баварії, який дозволив команді Лобановського вийти до півфіналу Кубка європейських чемпіонів.

Наприкінці кар’єри нападник відправився до Москви, де виступав за Локомотив. Однак у той період форвард вже мав хронічні травми, та й після рівня Динамо звикнути до інших вимог було нелегко.

«Я зрозумів, що такого футболу, як в київському Динамо, в інших клубах для мене вже не існує. Після рівня підготовки у Лобановського я немов потрапив в якесь середньовіччя».

У 1976 році разом зі збірною СРСР він став чемпіоном Європи (U-23). За головну команду Союзу провів лише два поєдинки, результативними діями не відзначався.

Після завершення кар’єри Слободян пішов працювати на кафедрі фізичного виховання Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 2002 році фахівець очолив київську Оболонь, яку й вивів до Вищої ліги України. Загалом біля керма команди провів близько 190 матчів у два періоди (2002-2004, 2006-2008). Пізніше працював у тренерському штабі «пивоварів» з 2013 по 2018 рр.

Помер у віці 67 років 15 грудня 2020-го.

Владімір Дішленкович, фото: ФК Металіст

2 липня 1981 року у місті Белград (Сербія) народився Владімір Дішленкович – голкіпер донецького Металурга та харківського Металіста, що взяв українське громадянство.

Перші роки своєї кар’єри провів у гранді сербського футболу клубі Црвена Звезда. Разом з ними ставав чемпіоном Сербії і Чорногорії, переможцем Кубка тієї країни та володарем Кубка Югославії.

На початку 2005 року Дішленкович перебрався до України, підписавши контракт з донецьким Металургом. У складі донеччан провів 107 поєдинків за чотири роки, пропустивши 121 гол (31 кліншит). Разом з Металургом і завоював свої перші медалі в Україні – бронза за сезон 2004/05.

Влітку 2009-го Владімір став гравцем харківського Металіста, з яким вже здобув срібло та низку бронзових нагород. Загалом за харків’ян провів 74 поєдинки: 74 пропущених голи, 25 матчів на нуль. Власне у Металісті Дішленкович й завершив свою ігрову кар’єру в 2015 році.

На міжнародній арені виступав за збірні Сербії і Черногорії та саме збірну Сербії. У 2010 році Владімір отримав українське громадянство. Разом з цим пізніше пов’язували не виклик Дішленковича до лав національної команди на ЧС-2010. Сам голкіпер пояснював свою відсутність на мундіалі конфліктом з головним тренером.

Андерсон Рібейру, фото: Instagram

2 липня 1981 року у місті Порту-Алегрі (Бразилія) народився Андерсон Рібейру – вихованець Інтернасьйоналю, нападник Металіста, ФК Харків та Металурга (Запоріжжя).

У школі Інтернасьйоналю займався з такими у подальшому відомими футболістами, як Даніел Карвальйо і Діого Рінкон. Вже у 2003 році опинився в Україні, підписавши контракт з харківським Арсеналом.

Загалом за свою кар’єру Рібейру встиг пограти аж за чотири харківських клубів – ФК Харків, Металіст, Арсенал та Геілоіс. Найбільше часу провів все ж саме в лавах ФК Харків – 97 матчів, 16 голів. Найбільше забивав за Арсенал – 18 м’ячів у 56 матчах. А ось за найпопулярніший клуб Харкова – Металіст – Рібейру провів лише 14 поєдинків, забивши чотири голи.

Але було в кар’єрі Андерсона ще одне українське місто – Запоріжжя. Там він виступав за місцевий Металург протягом сезону 2010/11: вісім матчів, один гол.

Останні роки своєї кар’єри провів на Мальті, де змінив низку клубів. Офіційно завершив виступи влітку 2017 року в команді Ораторі Йос.

З 2021 по 2022 рр. працював у тренерському штабі харківського Металу (пізніше Металісту). Останнє місце роботи – латвійська Лієпая.

Денис Дедечко, фото: з відкритих джерел

2 липня 1987 року у місті Київ народився Денис Дедечко – вихованець Динамо, півзахисник низки українських та закордонних клубів, володар Суперкубка України.

За рідне Динамо провів лише три поєдинки, оформивши лише один асист. Разом з киянами ставав переможцем Суперкубка України-2007. Переважно виступав за Динамо-2, а на правах оренди грав ще й за Нафтовик-Охтирка та російський Луч-Енергія.

Загалом у Росії Дедечко встиг змінити низку клубів. Крім Луча-Енергії Денис виступав за Амкар, Краснодар та СКА (Хабаровськ). Найбільше матчів у кар’єрі провів саме в складі останніх – 79 матчів (10 голів, п’ять асистів). В Україні ж крім Динамо півзахисник грав за полтавську Ворсклу, Кривбас та Олександрію.

Разом з Астаною в Казахстані ставав чемпіоном, з вірменським Арартом завойовував Суперкуок Вірменії, а у складі естонської Нарви здобував місцевий Кубок. Від початку 2024 року грає у Молдові за кишинівський Зімбру.

Також в активі Денис є один матч за національну збірну України, який він провів у товариській грі зі збірною Ізраїлю (2:0) влітку 2013 року.

Кирило Ковалець, фото: ФК Олександрія

2 липня 1993 року у місті Київ народився Кирило Ковалець – півзахисник київської Оболоні, одеського Чорноморця та ветеран Олександрії, син відомого тренера та динамівця Сергія Ковальця.

Виховувався у школі Металісту та київського Локомотива. Дорослу кар’єру розпочав у столичній Оболоні, за яку провів три матчі у період з 2010 по 2012 рр.

Наступні два роки Ковалець виступав за Шахтар-3, провівши у його складі близько 50 матчів (дев’ять голів). У 2015 році Кирило приєднався до одеського Чорноморця, де вперше серйозно заявив про себе на всю Україну. У лавах «моряків» став одним з лідерів: за 74 матчів оформив 6+6 за системою гол плюс пас.

У 2018 році Ковалець перейшов до Олександрії, за яку виступає і досі, є капітаном команди. За «містян» півзахисник провів 136 поєдинків, забивши 21 гол та віддавши 18 результативних передач. Наразі Кирило – другий бомбардир в історії Олександрії в рамках елітного дивізіону.

Одружений Ковалець із сестрою відомого екснападника Динамо, Дніпра та збірної України Романа Зозулі – Оленою.

1919 — нар. Альбер Батте (Франція) — найкращий французький тренер 1950–60-х, 8-разовий чемпіон країни.

1937 — нар. Віктор Лукашенко (Україна) — вихованець школи київського «Динамо», відомий як тренер багатьох українських і російських команд.

1966 — нар. Петро Буц (Україна) — захисник, вихованець криворізького футболу, відомий за виступами в Україні, Росії, Молдові та Казахстані.