Динамо громить Атлетіко та вдруге стає переможцем єврокубка: 2 травня — цей день в історії українського футболу
311 
2 травня 1983 року у місті Аккра (Гана) народився Дерек Боатенг – півзахисник німецького Кельна, іспанського Гетафе, англійського Фулгема та Дніпра, двічі чемпіон Ізраїлю.
Дерек Боатенг, фото: ФК Дніпро
Ще у 1999 році Боатенг перебрався до Європи. Протягом чотирьох років виступав у Греції: Каламата, Панатінаїкос, ОФІ. З 2003 по 2006 рр. захищав кольори АІКа, з яким став переможцем другого за рангом дивізіону Швеції. Наступні два роки провів у єрусалимському Бейтарі, двічі ставав чемпіоном Ізраїлю та одного разу здобував місцевий Кубок.
У 2009 році виступав за німецький Кельн, провівши 10 матчів. Пізніше грав в Іспанії за Гетафе: 77 поєдинків, два голи, три результативні передачі.
Влітку 2011-го за 4,88 млн євро перебрався у Дніпро. В складі українського клубу провів 25 матчів, забивши два голи. Вже на другий сезон в УПЛ втратив інтерес до виступів за дніпровський колектив, покинувши його у 2013 році та приєднавшись до англійського Фулгема.
Повернувся в іспанський футбол, де грав за Райо Вальєкано та Ейбар. З 2016 по 2017 рр. грав у нижчому дивізіоні США за Райо ОКС. Останнім клубом Дерека став критський ОФІ, де він і завершив кар’єру влітку 2017-го.
У складі молодіжної збірної Гани став віцечемпіоном світу на мундіалі в Аргентині в 2001 році. За національну збірну провів 47 матчів, забивши один гол. Був учасником двох чемпіонатів світу (2006, 2010) та Кубка африканських націй-2002.
2 травня 1986 року на стадіоні «Жерлан» у Ліоні відбувся фінал Кубка володарів кубків київське Динамо зустрічалося з мадридським Атлетіко.
Українці чекали на другий єврокубковий трофей команди Валерія Лобановського 11 років. Саме стільки часу пройшли з перемоги Динамо у Кубку володарів кубків-1975, коли кияни здолали угорський Ференцварош (3:0).
Цього разу динамівцями протистояв мадридський Атлетіко. Підопічні Лобановського знову здобули розгромну перемогу у фіналі КВК, відправивши три голи у сітку воріт «матрацників».
Спершу на початку зустрічі влучним ударом головою відзначився Олександр Заваров. Наступні два голи були забиті у фіналі зустрічі: Олег Блохін вдало перекинув Убальдо Фільоля, а Вадим Євтушенко після виходу на заміну обіграв голкіпера у дуелі сам на сам та відправив м’яч у порожні ворота.
- Про те, наскільки крутою була та розгромна перемога Динамо над Атлетіко детально пояснювалось в ексклюзивному матеріалі FanDay.net.
Кубок володарів кубків, фінал
Динамо – Атлетіко – 3:0 (1:0)
Голи: Заваров, 5, Блохін, 85, Євтушенко, 88
- Динамо: Чанов, Безсонов, Балтача (Баль, 39), Кузнєцов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Яремчук, Заваров (Євтушенко, 70), Бєланов, Блохін.
- Атлетіко: Фільоль, Реньонес, Клементе, Артече, Руїс, Преєто, Кабрера, Кіке, да Сільва, Ландабуру (Сетьен, 60), Марина.
2 травня 1991 року у місті Запоріжжя народився Сергій Сидорчук – вихованець запорізького Металурга, легендарний півзахисник київського Динамо, хавбек бельгійського Вестерло, триразовий чемпіон України.
Перші кроки в дорослому футболі робив у Металурзі. За першу команду запоріжців провів 71 матчів: п’ять голів, вісім результативних передач.
- Колишній тренер «металургів» Жилмар в інтерв’ю «УФ» розповідав, що легіонери були вражені технікою Сидорчука.
У 2012-му став динамівцем Києва. Провів у біло-синій футболці 11 років, був капітаном команди. За цей час Сергій зіграв за Динамо 327 матчів, оформивши 21+21 за системою гол плюс пас. Разом з киянами завоював 12 трофеїв: три чемпіонства, чотири Кубки та п’ять Суперкубків України.
З вересня 2023-го виступає за бельгійський Вестерло. У своєму дебютному сезоні за кордоном провів вже 27 матчів: гол та асист.
В складі національної збірної України Сидорчук зіграв 60 поєдинків, відзначившись трьома забитими м’ячами. Брав участь на двох чемпіонатах Європи (2016, 2020).
Про свої виступи в Бельгії Сергій Сидорчук розповів ексклюзивно для «УФ».
Роберт Гегедош, фото: ФК Санта-Лучія
2 травня 1993 року у місті Ужгород народився Роберт Гегедош – нападник, відомий своїми виступами за Минай та Верес, переможець Першої ліги та гравець низки європейських клубів.
Дорослу кар’єру розпочинав у Закарпатті в 2009 році. Змінив низку клубів, перш ніж надовго осісти в Минаї. З 2011 по 2017 рр. Роберт виступав за харківський Металіст-2, Кремінь, Говерлу та Славой (Словаччина) та низку аматорських колективів. У 2013 році став чемпіоном Закарпаття у складі Метеору, також на цьому рівні грав за Поляну. Загалом в закарпатській першості Роберт провів близько 100 поєдинків.
У 2017-му Гегедош став гравцем Минаю, пройшовши з командою шлях до УПЛ: 43 матчі, 23 голи. Транзитом через Металіст 1925 опинився у рівненському Вересі, за який виступав протягом двох сезонів, ставши переможцем Першої ліги-2020/21. Усього в складі рівнян провів 46 ігор: 11 голів, дев’ять асистів.
У 2021 році підписав контракт з дніпровською Перемогою. Пізніше в інтерв’ю «УФ» власник клубу Феміс Сегіров назвав «проститутом». Пізніше Гегедош відповів президенту Перемоги, до конфлікту доєдналися і колишня дівчина гравця Тетяна Леус, яка в коментарі «УФ» заявила, що форвард є альфонсом, прикріпивши докази.
З 2022 року Гегедощ виступає за кордоном та встиг пограти в різних країнах Європи: Гурник (Польковиці, Польща), Пюнік (Вірменія), Санта-Лючія (Мальта), Кеплавік (Ісландія). З лютого 2024-го перебуває у статусі вільного агента.
Микола Матвієнко, фото: ФК Шахтар Донецьк
2 травня 1996 року у місті Саки (АР Крим) народився Микола Матвієнко – лідер донецького Шахтаря, захисник львівських Карпат та полтавської Ворскли, чотириразовий чемпіон України.
У 2009 році Матвієнко перебрався до академії «гірників». Разом з юнацькою командою Шахтарем дійшов до фіналу Ліги УЄФА, де поступився лондонському Челсі (2:3).
- Про той колектив «гірників» з Віктором Коваленком та Олександром Зінченком на чолі розповідалося в ексклюзивному матеріалі сайту «Український футбол».
На правах оренди виступав за Ворсклу (19 матчів) та Карпати (14 матчів, гол та асист). За першу команду «гірників» наразі провів 198 поєдинків у всіх турнірах: 13 голів, 11 результативних передач. Разом з Шахтарем чотири рази ставав переможцем чемпіонату та Кубка України та завойовував Суперкубок.
Повідомлялося про інтерес до Матвієнка з боку європейських топ-клубів. Достатньо близьким Микола був до переходу в англійський Брайтон, проте трансфер так і не відбувся.
Зіграв у всіх трьох матчах групового етапу юнацького Євро-2015. У складі національної збірної України провів 63 поєдинки, брав участь у ЧЄ-2020.
Брат Миколи – Дмитро – колишній професійний футболіст, який виступав за сімферопольську Таврію. Продовжує грати в окупованому росіянами Криму.
1967 — нар. Луїджі Аполлоні (Італія) — володар 4 єврокубків у складі «Парми», срібний призер ЧС-1994.
1969 — нар. Владислав Тернавський (Росія) — вихованець школи київського «Динамо», виступав за збірну Росії.
1975 — нар. Девід Бекхем (Англія) — легендарний англійський футболіст.
1975 — нар. Мічел Сальгадо (Іспанія) — переможець ЛЧ 2000, 2002 рр. у складі «Реала», працює експертом на телеканалі «Аль-Джазіра».
1980 — нар. Тім Боровскі (Німеччина) — призер ЧС та ЧЄ, в недавньому минулому лідер «Вердера».
1981 — нар. Тьягу (Португалія) — у його послужному списку такі відомі клуби, як «Бенфіка», «Челсі», «Ліон», «Ювентус» і «Атлетико».
